Постанова

від 18.12.2014 по справі 922/3622/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. Справа № 922/3622/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився

відповідача - Метельова П.А. (за дов. № 1218/9/20-26-10-26 від 02.04.2014р.)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) не з"явився; 2) не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Куп'янської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, м. Куп'янськ (вх. № 4085 Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2014 року у справі № 922/3622/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМІ", м. Донецьк

до Куп'янської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, м. Куп'янськ, Харківська область

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Головне управління Державної казначейської служби у Харківській області, м. Харків

2. Куп'янське управління Державної казначейської служби України Харківської області, м. Куп'янськ, Харківська область

про стягнення 105761,19 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМІ" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до відповідача - Куп'янської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області ДПС про стягнення суми основного боргу у розмірі 91485,00 грн., інфляційного збільшення у розмірі 10072,89 грн., 3% за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4203,30 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору поставки №879/5-2012п, який був укладений між позивачем та відповідачем у справі 19.12.2012 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.09.14 р., клопотання позивача задоволено, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби у Харківській області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.10.14 р., клопотання позивача задоволено, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Куп'янське управління Державної казначейської служби України Харківської області. Клопотання відповідача про заміну відповідача задоволено. Здійснено заміну відповідача по справі з Куп'янської ОДПІ Харківської області ДПС на Куп'янську ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2014 року у справі № 922/3622/14 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено. Стягнуто з Куп'янської Об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМІ" суму основного боргу у розмірі 91485,00 грн., інфляційне збільшення у розмірі 10072,89 грн., 3% річних у розмірі 4203,30 грн. та судовий збір у розмірі 2115,23 грн.

Відповідач, з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просить рішення господарського Харківської області від 27 жовтня 2014 року у справі № 922/3622/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити і судові витрати просить покласти на позивача.

В обґрунтування викладених вимог відповідач зазначає, що судом першої інстанції неправильно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, посилаючись на відсутність вини у невиконанні договірних зобов'язань, оскільки спірні правовідносини, що є предметом розгляду у даній справі, є наслідком недостатності ресурсу (платоспроможності) на єдиному казначейському рахунку.

Позивач та треті особи відзивів на апеляційну скаргу не надали, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористались, про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач та треті особи не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу по суті в судовому засіданні 16.12.2014 року за відсутності представників позивача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноваженого представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 19 грудня 2012 року між позивачем та відповідачем у даній справі укладено договір поставки № 879/5-2012п, у відповідності до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач зобов'язується передати у власність відповідача товари виробничо - технічного призначення, вказані в специфікації на товар, що є додатком 1 до договору, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити їх (далі - Договір).

Згідно специфікації позивач зобов'язався поставити відповідачу товар - Комп'ютерну систему Lenovo ThinkCentre M72z на загальну суму 91485,00 грн.

Згідно пункту 2.2. Договору документом, що підтверджує кількість поставленого товару, є товарна (видаткова) накладна або інший документ, оформлений постачальником відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 3.1. Договору сторони погодили ціну та загальну вартість товару в сумі 91 485,00 грн. (дев'яносто одна тисяча чотириста вісімдесят гривень 00 коп. ), в т.ч. ПДВ 15 247,50 грн.

У пункті 3.4. Договору сторони передбачили, що джерелом фінансування за цим Договором є загальний фонд Державного бюджету України, КЕКВ 2110, КПКВ 3507010, коди ДК 016-97 вказані в специфікації на товар.

Пунктом 4.1. Договору сторони встановили строк поставки товару: до 31 грудня 2012 року, згідно п. 3.5. Договору відповідач здійснює розрахунок після поставки товару згідно видаткової накладної протягом 7 календарних днів після поставки отримання бюджетного призначення.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу обумовлений товар на загальну суму 91485,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1219/099 від 19.12.2012 р., яка підписана обома сторонами та скріплена печатками, а також довіреністю № 97 від 19.12.2012р.

Однак, відповідач не сплатив у визначений пунктом 3.5. Договором строк вартість отриманого товару.

Докази належного виконання відповідачем зобов'язання по сплаті вартості отриманого товару за Договором у справі відсутні і відповідачем не надані.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню, зважаючи на таке.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, акти цивільного законодавства, акти органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і стаття 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

В силу вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наявними в матеріалах справи доказами господарським судом обґрунтовано встановлено, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, у відповідності з вимогами статей 526, 625 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем, а останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 91485,00 грн., 10072,89 грн. інфляційних витрат та 4203,30 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Із матеріалів справи вбачається, що змінами до річного кошторису видатків на 2012 рік від 30.11.2012 р. №4471 за КЕКВ 2110 "Придбання обладнання і предметів довгострокового користування" було передбачено бюджетні асигнування у сумі 95535 грн., які профінансовано розпорядником бюджетних коштів вищого рівня на 100 відсотків. Змінами до річного кошторису видатків на 2012 рік від 14.12.2012 р. №5259 за КЕКВ 2110 бюджетні асигнування зменшились на 330 грн., загальна сума асигнувань - 95205,00 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач послався на те, що станом на 14.12.2012 р. грошові кошти на оплату комп'ютерної техніки на рахунки ДПІ в органах державної казначейської служби України надійшли у повному обсязі, що підтверджується виписками з відповідних рахунків, які містяться у матеріалах справи. При цьому, документи на оплату (договір, видаткова накладна та платіжне доручення) надані до органів державної казначейської служби України без порушення термінів, що підтверджується штампами органів державної казначейської служби України на Договорі, видатковій накладній, та інших платіжних документах.

Розділ 8 Бюджетного кодексу України "Виконання державного бюджету України" містить статтю 49 "Здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань".

Відповідно до частини 1 статті 49 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання, приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України.

Листом-погодженням №03-23/278 начальника Куп'янського управління державної казначейської служби України в Харківській області 20.12.2012 р. було погоджено проведення видатків на суму 91485,00 грн. по договору №879/5-2012п від 19.12.2012 р.

Таким чином, за даними відповідача, проведення платіжних доручень не здійснено органами державної казначейської служби України з причин, що не залежали від нього, а саме недостатності ресурсу (платоспроможності) на єдиному казначейському рахунку.

Як зазначило Управління державної казначейської служби України в Харківській області у листі від 04.01.13 №01- 13/18-134, відповідно до наказу державної казначейської служби України від 26.06.02р. №122 "Про затвердження Положення про єдиний казначейський рахунок", ДКС управляє коштами, що обліковуються на рахунках, відкритих у ГУ ДКСУ, і проводяться через СЕП, шляхом встановлення ліміту технічного рахунку, ліміту початкових оборотів у СЕП та підкріплень субрахунків єдиного казначейського рахунка з урахуванням дотримання необхідного рівня платоспроможності, який визначається державною казначейською службою України.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про невиконання Держказначейством своїх зобов'язань по проведенню платежів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України саме на відповідача покладено обов'язок надати докази по сплаті за отриманий товар. В той же час це є підставою для притягнення цієї особи до відповідальності саме за неналежне виконання своїх зобов'язань перед платником (відповідачем у справі). Однак, не звільняє платника від його договірних зобов'язань перед контрагентами, кому цей платіж був призначений.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом України.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що наведені відповідачем доводи не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, а рішення у справі прийняте у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Куп'янської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, м. Куп'янськ не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2014 року у справі № 922/3622/14 слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Куп'янської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, м. Куп'янськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2014 року у справі № 922/3622/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 18.12.14

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.