Рішення

від 06.06.2006 по справі 20-7/162

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/162

Господарський суд міста Севастополя

Іменем України

РІШЕННЯ

"06" червня 2006 р. справа № 20-7/162

За позовом:                    Військового прокурора Севастопольського гарнізону

(99011, м. Севастополь, вул. Суворова,27)

в інтересах держави в особі

Головного Командування ВМС ЗС України Військова частина А 0225

(99003 м. Севастополь, вул.Комуністична,3)

до відповідача:          Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка"

(99043, м. Севастополь, вул. Новикова,56)

треті особи:                    Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради

які не заявляють                    (99011, м. Севастополь, вул.Леніна, 3)

самостійних вимог          

на предмет спору          Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина (морська)

на стороні позивача          (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 60);

треті особи                    Регіональне відділення Фонду державного майна України в м. Севастополі

які не заявляють                    (99008, м. Севастополь,  вул. Повсталих,6);

самостійних вимог

на предмет спору          Міністерство аграрної політики України

на стороні відповідача          (01001, м. Київ. вул. Хрещатик,24)

          Державне комплексне торгівельне підприємство «Хрещатик»

          (01001, м. Київ. вул. Хрещатик,24)

про                    - визнання недійсним акту прийому-передачі квартир від 23.12.2003р.;

- примушення ТОВ "Агрофірма "Золота Балка" повернути квартири №№17,19,21, загальною площею 162,4 м2, вартістю 297192,00 грн.;

- стягнення суми у розмірі 49410,00 грн.

- в порядку ст.22 ГПК України 01.11.2004 прокурор уточнив предмет спору, просить суд зобов'язати відповідача повернути квартири № № 17, 19, 21 загальною площею 162,4 м2, вартістю 297192,00 грн., стягнути з відповідача суму 49410,00 грн. на користь позивача, в цілях забезпечення позову заборонити відповідачу, а також іншим, здійснювати будь –які дії, що стосуються безпосередньо предмету спору, а саме кв. № № 17, 19, 21, загальної площею 162,4м2, в будинку № 17, розташованого по пер. Новикова у м. Севастополі (10 км Балаклавського шосе);

- в порядку ст.22 ГПК України 03.05.2006 прокурор знову уточнив позовні вимоги, просить зобов'язати відповідача повернути на користь держави в особі Командування ВМС України, як незаконно отримані квартири № № 4, 7, 17, 19, 21, 23 площею 289,31 м2, вартістю 560971,98 грн. у житловому будинку № 17 по пров. Новикова в м. Севастополі, стягнути з відповідача на користь держави в особі Командування ВМС України суму в розмірі 25556,02 грн.

За зустрічним           Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка"

позовом:           (99043, м. Севастополь, вул. Новикова,56)

до відповідача:           Головного Командування ВМС ЗС України Військова частина А 0225

          (99003 м. Севастополь, вул.Комуністична,3)

про          - спонукання виконати умови договору від 10.12.1993 - виділити 45 % загальної площі, що складає 1123,5 м2 в 41-му квартирному житловому будинку по пер. Новикова, 17 в місті Севастополі.

- в порядку ст.22 ГПК України зустрічні позовні вимоги уточнені, ТОВ “АФ “Золота Балка” просить суд виділити позивачу 768,22 м2 житла на суму 2021671,00 грн. з урахуванням виділеного житла за актом від 23.12.2003, що складає 407,58 м2 на суму 1075196,00 грн., стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті експертиз.

Суддя  Ілюхіна Г.П.

Представники:

Від прокурору          Бучко Р.В., довіреність  №3062   від 23.06.05;

Від позивача          Леднева С.П., довіреність №154/11/1-1684 від 16.08.05(ГК ВМС ЗСУ);

          Стець В.М., довіреність №154/11/1-1685 від 16.08.05(ГК ВМС ЗСУ);

          Власов О.В., довіреність №154/11/1-709 від 12.04.2006 (ГК ВМС ЗСУ);

Від відповідача          Лазарева В.М., довіреність  №36 від 13.01.05;

          Бабенко  Ю.В., довіреність №830 від 15.08.05;

Від третіх осіб          не з'явився (РВ ФДМУ в м. Севастополі);

          Лукічова К.В., довіреність № 972 від 06.04.2006 (Фонд комунального майна СМДА);

          не з'явився  (Міністерство аграрної політики України);

          не з'явився  (Севастопольська КЕЧ (морська);

          не з'явився  (ДКТП “Хрещатик”).

Суть спору:

Військовий прокурор Севастопольського гарнізону звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного Командування ВМС ЗС України Військова частина А 0225 і його структурного підрозділу Військової частини А 1758  до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Золота Балка”  про:

-          визнання недійсним акту прийому –передачі квартир від 23.12.2003;

-          примушення ТОВ „Агрофірма „Золота Балка” повернути квартири № № 17, 19, 21, загальною площею 162,4 м2, вартістю 297192,00 грн.;

-          стягнення суми у розмірі 49410,00 грн.;

Прокурор (вх. № 25786) змінив предмет позову, уточнив позивача, виключивши структурний підрозділ: Військову частину А1758, просить суд зобов'язати відповідача повернути квартири № № 17, 19, 21 загальною площею 162,4 кв. м., вартістю 297192,00 грн., стягнути з відповідача суму 49410,00 грн. на користь позивача, в цілях забезпечення позову заборонити відповідачу, а також іншим особам, здійснювати будь –які дії, що стосуються безпосередньо предмету спору, а саме кв. № № 17, 19, 21, загальною площею 162,4 кв. м., в будинку № 17, розташованого по пер. Новикова у м. Севастополі (10 км Балаклавського шосе) (т.2 а.с.135-136).

Прокурор (вх. № 11398) уточнив позовні вимоги, просить суд зобов'язати відповідача повернути на користь держави в особі Командування ВМС ЗС України, як незаконно отримані квартири № № 4, 7, 17, 19, 21, 23, загальною площею 289,31м2 та вартістю 560971,98грн. у житловому будинку № 17 по пров. Новикова в м. Севастополі, стягнути з відповідача суму 25556,02грн. на користь позивача (т.4 а.с.32-35).

Фонд державного майна України в особі Регіонального відділення по м. Севастополю звернувся з заявою (вх.№18010) про залучення його до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в порядку ст.27 Господарського процесуального кодексу України, так як сім квартир, передбачених Актом від 23.12.2003 є державною власністю, включені до Акту від 28.03.2003 оцінки вартості ДП “Агрофірма “Золота Балка”, як об'єкт незавершеного будівництва (т.1 а.с.97-98).

Ухвалою суду від 26.07.2004, в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, в якості 3-іх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучені: Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації,  9 ВМІС ВМС України (т.1 а.с.90-91).

Ухвалою суду від 13.09.2004, в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, в якості 3-іх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучені: Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю, Міністерство аграрної політики України (т.1 а.с.129-130).

08.10.2004 відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом (вх. № 3034) до позивача про спонукання позивача виконати умови договору від 10.12.1993 –виділити 45 % загальної площі, що складає 1123,5 м2 в 41-м квартирному житловому будинку по пер. Новикова, 17 в м. Севастополі, який підлягає прийняттю для сумісного розгляду, в порядку ст. 60 Господарського процесуального кодексу України. (т. 2 а.с. 62-64).

Ухвалою суду від 18.10.2004 зустрічний позов прийнятий до провадження, для сумісного розгляду зі справою № 20-7/162 (т.2 а.с.111-113).

Відповідач в відзивах на позов, клопотанні (вх.№13414, 19978, 20177) позовні вимоги не визнав, по мотивам, викладеним в них, основні з яких полягають в тому, що власником квартир №№ 4, 7, 17, 19, 21, 23, 26 є держава Україна в особі Міністерства аграрної політики України, відповідач знаходиться в орендних відносинах з Фондом державного майна України в особі Регіонального відділення по м. Севастополю, є правонаступником прав та зобов'язань ДП “Агрофірма “Золота Балка”; для будівництва будинку перераховано в лютому 1994 року –200000000,00крб., в грудні 1994 року –4000000000,00крб.; шляхом індексації сума перерахованих коштів складає 410140,00грн.; військова частина А-1758 здійснила індексацію цих коштів нібито по незавершеному будівництву, однак документи, що підтверджують цей факт не надані; крім того, не враховані окремі види робіт, які були здійснені відповідачем згідно переліку з 11 пунктів всього на суму 899972,00грн. в рубльовому рахуванні; будинок введено в експлуатацію 30.09.2003 з недоліками при відсутності каналізування будинку; будинок заселено в порушення гарантійного зобов'язання від 06.10.2003, в порушення умов договору військова частина передала будинок на обслуговування ПП “Югжилсервіс” в той час, коли всі комунікації належать відповідачу; будинок не забезпечений очисними спорудами, тому Державне управління екології та природних ресурсів в м. Севастополі відмовило в підписанні Акту державної приймальної комісії по прийому в експлуатацію будинку № 17 по пер. Новікова; в частині визнання недійсним Акту від 23.12.2003 провадження по справі просить припинити, так як ця вимога не підвідомча суду згідно діючого законодавства (т.1 а.с.35-62, 150-151; т.2 а.с.90-91).

01.11.2004 судом вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу –ТОВ “Агрофірма “Золота Балка” і іншим особам здійснювати будь які дії, пов'язані з предметом спору, в тому числі з виділенням в користування, оренду, розподілом, відчуженням будь-яким способом наступного майна: квартир №№ 17, 19, 21, загальною площею 162,4м2, в будинку № 17, розташованого по пров. Новікова у м. Севастополі (10 км Балаклавського шосе) (т.2 а.с.143-145).

Відповідач заявив клопотання (вх.№19979) про призначення по справі судової бухгалтерської будівельно-технічної експертизи (т.2 а.с.1-6).

Ухвалою суду від 01.11.2004 по справі призначено  судову  бухгалтерську будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Севастопольському відділенню Харківського  науково дослідницького інституту  судових експертиз  ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса (99040, м. Севастополь, вул. Ген. Хрюкіна, 18) та зупинено провадження по справі (т.2 а.с.147-149).

28.07.2005 господарським  судом міста Севастополя отримано справу  з супровідним листом (вх. № 17517 та № 17518), яким було направлено експертні висновки № 517 від 10.06.2005 та № 509 від 01.06.2005 по справі 20-7/162 (т.3 а.с.1-42).

Ухвалою від  02.08.2005 провадження по справі поновлено.

Ухвалою суду від 22.09.2005 по справі за клопотанням прокурора та позивача призначено додаткову судову бухгалтерську будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Севастопольському відділенню Харківського  науково дослідницького інституту  судових експертиз  ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса  (99055, м. Севастополь, вул. Ген. Хрюкіна, 18) (т.3 а.с.135-138).

22.03.2006 Севастопольське відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса повернуло справу № 20-7/162 до господарського суду міста Севастополя (вх. № 7089) з висновком №  479 додаткової судової економічної експертизи (вх. № 7090 від 28.02.2006) та висновком № 480 додаткової комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 18.02.2005 (вх. № 7089) (т.3 а.с.140-150).

Ухвалою суду від 27.03.2006 провадження по справі поновлено (т. 4 а.с. 1-2).

Треті особи:

Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина (морська) в поясненні (вх.№18201) вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, квартири в жилому будинку № 17 по пер. Новікова прийняті на його баланс (т.1 а.с.99);

Фонд державного майна України в особі Регіонального відділення по м. Севастополю в поясненні (вх.№20986) вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

-          позов прокурора заявлено не в інтересах держави, а в інтересах військової частини А 0225, в позовній заяві відсутні відомості, що військова частина є органом, уповноваженим державою виконувати будь-які функції, невідомо, які функції виконує військова частина в спірних правовідносинах;

-          не вказано, якому нормативному акту не відповідає Акт прийому-передачі від 23.12.2003;

-          при наявності незмінених зобов'язань взятих сторонами по “Договору № 234 від 10.12.1993” про дольову участь в будівництві житлового будинку, вимоги про повернення вищезазначених квартир, без дослідження доказів про витрати, що здійснені сторонами, безпідставні (т.2 а.с.99-100).

Міністерство аграрної політики України клопотанням (вх.№21050) просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне комплексне торгівельне підприємство “Хрещатик”, якому Міністерство, як власник квартир, делегувало право розпорядження цими квартирами, які є предметом спору (т.2 а.с.101).

Суд не знайшов підстав для задоволення клопотання, так як третьою особою не надано доказів делегування ДКТП “Хрещатик” прав розпорядження спірними квартирами.

ДКТП “Хрещатик” клопотаннями (вх.№№25781, 25782) просить в порядку ст.24 Господарського процесуального кодексу України здійснити заміну відповідача в справі № 20-7/162, так як 29.10.2004 Міністерство аграрної політики України видало наказ № 387 “Про наділення фондами Державне КТП “Хрещатик” шляхом передачі останньому права дольової участі ДП “Агрофірми “Золота Балка” у будівництві 41-квартирного житлового будинку, що знаходиться в м. Севастополі по пер. Новікова, 17 (т.2 а.с.124, 126-130).

Ухвалою суду від 04.05.2006 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Державне комплексне торговельне підприємство “Хрещатик” (т.4 а.с.41-44).

Ухвалою суду від 17.05.2006 замінено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації,  9 ВМІС ВМС України, на їх правонаступників - Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради та Севастопольську квартирно-експлуатаційну частину (морську), відповідно (т.4 а.с.115-118).

ДКТП  “Хрещатик” в поясненнях по справі (вх.№ 14938) проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладених в них, основні з яких полягають в тому, що відповідно до наказу Начальника управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації від 02.07.2004 №382 видано свідоцтво про право власності від 07.07.2004, згідно якого власником спірних квартир є Держава в особі Міністерства аграрної політики України; наказом Міністерства аграрної політики України від 29.10.2004 № 387 “Про наділення фондами Державне комплексне торговельне підприємство “Хрещатик”, йому передано право дольової участі агрофірми “Золота Балка” у будівництві 41-квартирного житлового будинку (т.4 а.с.135-136).

15.08.2005 військовий прокурор надав заперечення на висновки судових експертиз №№ 509 та 517, якими встановлені долі сторін виходячи з ринкової вартості об'єкту, а необхідно по фактичним витратам, експертом неправильно враховані витрати відповідача в частині вартості, належності та правового статусу земельної ділянки, оскільки відповідач не є власником землі, в вартість робіт, виконаних відповідачем, експертом помилково включено вартість робіт, виконаних та оплачених позивачем (т.3 а.с.55-58).

Аналогічні заперечення надані позивачем, крім того додатково вказані рахунки, які не були враховані експертами, що значно зменшило долю позивача; позивач не згоден з застосованими експертами індексами інфляції по Методиці оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженими постановою Кабінету Міністрів від 15.08.1996; згідно постанови Кабінету Міністрів від 22.07.1998 № 1114 зазначена Методика втратила чинність, рекомендації Міністерства статистики України та Фонду державного майна України від 17.01.1997 № 07/1-06/2, що ґрунтувалися на вказаній Методиці не є чинними; вважає, що в даному випадку повинні застосовуватися індекси інфляції, наведені в листі Верховного Суду України № 62-97 відносно порядку застосування їх при розгляді судових справ (т.3 а.с.65-69).

Відповідач в запереченнях (вх.№9984) на додаткову судову економічну експертизу № 479 від 28.02.2006 вважає, що його доля складає 768,22м2, передано по Акту 360,64м2, підлягає передачі 407,58м2, крім того просить стягнути з позивача вартість експертизи в сумі 4294,35грн., що підтверджується наданими платіжними дорученнями (т.4 а.с.9-14).

Позивач та військовий прокурор в запереченнях (вх.№№9985, 9986) щодо висновку № 480 додаткової комісійної судової будівельно-технічної експертизи вважають, що експерти визначили частки позивача та відповідача невірно, з порушенням ст.27 Житлового кодексу України, не врахували зауваження прокурора в тій частині, що взяли ринкову вартість житла (т.4 а.с.15-18).

Експерти Паламарчук О.О. та Галеєв Р.Ю. на заперечення прокурора, позивача, відповідача пояснили, що індексація вартості в будівельно-технічній експертизі № 509 розраховувалася на підставі листа Державного комітету України у справах містобудування та архітектури № 6/366 від 11.07.1997, відповідно до якого: “Вартість основних фондів в Акті Державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту визначається на підставі даних бухгалтерського обліку витрат капітального будівництва з урахуванням змін вартості незавершеного будівництва, обчисленої в гривнях відповідно до рекомендацій Міністерства статистики України і Фонду державного майна України від 17.01.97 № 07/1-06/2; в економічній експертизі № 517 на підставі листа Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997, у зв'язку з чим вартість відрізняється та роз'яснені інші питання (т.3 а.с.107-108).

Прокурор в відзиві на уточнення зустрічних позовних вимог та додаткових поясненнях по справі (вх.№№ 12934, 15105) проти зустрічних позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним в ньому, основні з яких полягають в тому, що експертом невірно застосовано індекс інфляції; що частка відповідача не може складати 768,22м2, оскільки експерти, які проводили будівельно-технічну експертизу, помилилися стосовно правового статусу земельної ділянки та неправомірно вирахували частки із встановлених самостійно витрат сторін, так як це до їх компетенції не відносилося; земельна ділянка не може зараховуватися як вклад відповідача у будівництво, так як відповідач не може володіти нею на праві власності; (т.4 а.с.98, 146).

Клопотанням (вх.№12935) прокурор просить в порядку ст.ст.22, 27 Господарського процесуального кодексу України залучити до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів, оскільки рішення по даному спору вплине на його права та обов'язки щодо позивача за первісним позовом (т.4 а.с.99).

Підстав для його задоволення суд не знайшов.

Позивач в запереченнях та доповненні до них (вх.№№12936, 14927) на вимоги ТОВ “Агрофірма “Золота Балка”, заперечує проти зустрічних вимог на підставах, викладених в них, основні з яких полягають в наступному: за умовами договору від 10.12.1993 передбачено фінансування спірного об'єкту сторонами по 50 % вартості будівництва та витрат, пов'язаних з ним; агрофірма зобов'язувалася по закінченню будівництва житлового будинку прийняти його на баланс; сторони домовилися про виділення підряднику 10 % житлової площі по закінченню будівництва, від кожної сторони по 5 %, тому долі сторін складають по 45 %, але агрофірма порушила цю умову договору, не виділила підряднику відповідну частку, замовник за власний рахунок виділив підряднику його частку; вважає висновки комплексної судової будівельно-технічної експертизи такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства (т.4 а.с.100-102, 131-132).

Строк вирішення спору по справі продовжувався, розгляд справи відкладався, провадження у справі зупинялось  в порядку ст.ст.69, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність представників третьої особи не перешкоджає розгляду спору по суті, так як сторонами надані докази, які в достатній мірі характеризують правовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в:

З`ясовані наступні обставини:

·          10.12.1993 укладено Договір про дольову участь агрофірми “Золота Балка” (правонаступником якої є ТОВ “Агрофірма “Золота Балка”) в будівництві 41-квартирного житлового будинку на території 3-го відділення агрофірми та будівництві блоку очистки побутових стоків на території очисних споруд винзаводу. “Замовником” в договорі вказано військову частину А-1276 (яка з 01.07.1997 реформована і увійшла до складу військової частини А0852 та перейменована в військову частину А-1758 і є структурним підрозділом Головного Командування ВМС ЗС України –військової частини А 0225). Строк будівництва з січня 1994 по 31.12.1994 (т.1 а.с.11-12).

-          Відповідно до п.1.1 Договору його предметом є дольова участь в будівництві 41-квартирного житлового будинку для військовослужбовців ВМС України та агрофірми на землях агрофірми в Балаклавському районі м. Севастополя по пер. Новікова (10 км Балаклавського шосе), а також участь в будівництві Блоку очистки побутових стоків на території очисних споруд винзаводу;

-          Пунктом 2.1. Договору передбачено зобов'язання Замовника:

- забезпечення безперервного фінансування всіх витрат, пов'язаних з будівництвом житлового будинку та Блоку очистки побутових стоків;

- забезпечення переробки та фінансування проектно-кошторисної документації;

- залучення до будівництва підрядної організації;

- взяття на себе всіх функцій Замовника будівництва;

-          В п. 2.2. Договору передбачені зобов'язання Пайовика:

- сприяє відводу земельної ділянки під будівництво;

- сумісно з Замовником здійснює збір технічних умов на будівництво будинку;

- по закінченню будівництва будинку приймає його на баланс Агрофірми.

-          Пунктом 3.1 Договору встановлено порядок розподілу житлової площі після завершення будівництва:

Замовнику –45%;

Пайовику –45%;

Підряднику –10%;

-          Пунктом 4.1. Договору зазначено, що вартість будівництва визначається на підставі проектно-кошторисної документації та узгодженої сторонами динамічної договірної ціни.

-          Пунктом 4.2. Договору передбачено, що Замовник і Пайовик здійснюють фінансування всіх витрат, пов'язаних з будівництвом житлового будинку та Блоку очистки побутових стоків в рівних долях по 50% їх вартості.

·          Згідно довідки військової частини А 1758 кошторисна вартість будівництва будинку відповідно зведеного кошторисного розрахунку складає 4073500,00грн; на 01.01.2004 фактична вартість будівництва складає 4298955,00грн. (т.1 а.с.13).

·          Відповідно довідки військової частини А 1758 від 24.06.2004 фактичні витрати Замовника в будівництві складають 3960817,00грн., витрати пайовика –338138,00грн. (т.1 а.с.20-22, 31).

·          Згідно довідки військової частини А 1758 фактична вартість 1м2 загальної площі житла складає 1830,00грн., фактична загальна площа житла складає 2349,3м2 (т.1 а.с.25-26).

·          23.12.2003 Пайовик та Замовник склали Акт прийому-передачі семи квартир: №№ 4, 7, 17, 19, 21, 23, 26, загальною площею квартир 360,64м2 (житловою площею 192,31м2) (т.1 а.с.23).

·          Сторони, на думку позивача, повинні здійснити перерозподіл житла виходячи з фактичних витрат на будівництво:

Замовнику 2164,38м2;

Пайовику –184,77м2,

а фактично Пайовику передано 360,64м2 житла, понад норми передано 175,87м2 (189,37м2 з врахуванням загальної площі квартир №№ 4, 7, 23, 26); фактично актом від 23.12.2003 передана більша, понад нормативна кількість житла (т.1 а.с.26-27, 31).

·          27.01.2001 та 09.02.2001 військова частина А-1758 повідомила відповідача, що у разі вирішення відповідачем питання скасування будівництва Блоку очистки побутових стоків, військова частина А 1758 бере на себе витрати з будівництва жилого будинку та його здачу з виділенням відповідачу тієї кількості квартир згідно договірних умов (т.2 а.с.84-85).

·          19.08.2002 зареєстровано створене загальними зборами засновників ТОВ “Агрофірма “Золота Балка” з юридичною адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 3-7 (т.1 а.с.45-58).

·          08.10.2003 розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1575-р затверджено Акт державної приймальної комісії з прийому до експлуатації завершеного будівництвом 41-квартирного жилого будинку на 10 км Балаклавського шосе (т.1 а.с.108-116).

·          20.05.2003 наказом Міністерства аграрної політики України № 141 припинено діяльність державного підприємства “Агрофірма “Золота Балка” шляхом його реорганізації через приєднання до ТОВ “Агрофірма “Золота Балка”.

Пунктом 2 Наказу визначено ТОВ “Агрофірма “Золота Балка” правонаступником прав та обов'язків ДП “Агрофірма “Золота Балка”.

В статуті відповідача відсутня вказівка про правонаступництво (т.1 а.с.59).

·          28.03.2003 між сторонами укладено Договір передачі майна на утримання № 12 та Акт приймання-передачі майна на утримання (т.4 а.с.58-64).

·          28.03.2003 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в м. Севастополі та ТОВ “Агрофірма “Золота Балка” укладено договір оренди цілісного майнового комплексу № 120 (т.4 а.с.66-68).

·          02.07.2004 наказом Управління з питань майна комунальної власності № 382 “Про оформлення права державної власності на об'єкти нерухомого майна” оформлено право державної власності в особі Міністерства аграрної політики України на об'єкти нерухомості –квартири №№ 4, 7, 17, 19, 21, 23, 26 по пер. Новікова, 17 в м. Севастополі, видано свідоцтво (т.1 а.с.102, 124-125).

·          29.10.2004 Міністерство аграрної політики України видало наказ № 387 “Про наділення фондами ДКТП “Хрещатик”, яким ДКТП “Хрещатик” наділено фондами, для чого передано право дольової участі агрофірми “Золота Балка” у будівництві 41-квартирного житлового будинку на території 3-го відділення агрофірми, що знаходиться в Балаклавському районі м. Севастополя, пров. Новикова (10 км Балаклавського шосе); створено комісію з приймання-передачі оригіналу договору від 10.12.1993 та документації, що стосується будівництва вищезазначеного будинку; голову комісії в 10-ти денний термін зобов'язано подати міністерству на затвердження та зберігання акт приймання-передачі (т.4 а.с.140).

·          05.07.1966 рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської Ради № 343 “Про видачу Акту на право користування землею радгоспу “Золота Балка” за радгоспом “Золота Балка” закріплено в постійне користування 3986,58га землі та видано акт на право постійного користування землею (т.4 а.с.88).

·          08.06.1998 розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації №985-р “Про надання агрофірмі “Золота Балка” земельної ділянки площею 7,2375га в постійне користування для обслуговування сокового заводу за результатами інвентаризації фактичного землекористування” агрофірмі “Золота Балка” надано в постійне користування земельну ділянку загальною площею 7,2375га для експлуатації та обслуговування сокового заводу (з них 1,2415га під житловою забудовою, 5,9960га –під виробничою територією, 0,5300га –під охоронною зоною) (т.4 а.с.94).

·          10.08.1998 ДП “Агрофірма “Золота Балка” видано Державний Акт на право постійного користування землею ІІ-КМ №004261 (т.4 а.с.90-93).

·          23.03.2000 розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 451-р “Про затвердження матеріалів по видачі державного акту на право постійного користування землею агрофірмі “Золота Балка”, затверджені матеріали по видачі державного акту на право постійного користування землею агрофірмі “Золота Балка”; підтверджено право постійного користування агрофірми “Золота Балка” на земельній ділянці загальною площею 3173,91га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; видано агрофірмі “Золота Балка” державний акт на право постійного користування землею; дирекцію агрофірми “Золота Балка” зобов'язано до 01.05.2000 виконати встановлення мереж землекористування господарства в натурі з обов'язковим закріпленням точок його поворотів довгостроковими межовими знаками та визначенням координат в міській геодезичній системі та забезпечити використання земель сільськогосподарського призначення строго за цільовим призначенням с дотриманням вимог земельного законодавства відповідно до проекту внутрігосподарського землеустрою (т.4 а.с.86).

·          19.04.2000 агрофірмі “Золота Балка” видано Державний Акт на право постійного користування землею ІІ-КМ № 005845 (т.4 а.с.79-85).

·          19.10.2004 рішенням Севастопольської міської Ради № 2337 “Про припинення права постійного користування землею ДП “Агрофірма “Золота Балка” та про передачу земельних ділянок загальною площею 3163,8534га в оренду ТОВ “Агрофірма “Золота Балка” припинено право постійного користування землею ДП “Агрофірма “Золота Балка” на землях загальною площею 3163,8534га, в тому числі 3156,6159га, що використовувалися для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до державного акту на право постійного користування землею № 985 від 19.04.2000, та площею 7,2375га, що використовувалися для експлуатації та обслуговування сокового заводу відповідно до Державного Акту на право постійного користування землею № 697 від 10.08.1998 (з них 1,2415га під житловою забудовою, 5,996га –під виробничою територією), з дати реєстрації договору оренди на ці землі з ТОВ “Агрофірма “Золота Балка” у зв'язку з припиненням діяльності ДП “Агрофірма “Золота Балка” шляхом його реорганізації через приєднання до ТОВ “Агрофірма “Золота Балка” (т.4 а.с.78).

·          Згідно висновку судової економічної експертизи № 517 від 10.06.2005 вартість будівельно-монтажних робіт військової частини А 1758 по будівництву спірного об'єкту за період з квітня 1994 року по грудень 2004 року становить 4291315,83грн., з урахуванням індексу інфляції –4395189,95грн; сума витрат ТОВ “Агрофірма “Золота Балка” за період з лютого 1991 року по грудень 1994 року становить 42005,31грн, з урахуванням індексу інфляції –145614,44грн. (т.3 а.с.2-10).

·          Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 509 від 01.06.2005 кошторисна вартість будівництва спірного об'єкту складає 4073500,00грн, загальна фактична вартість будівництва об'єкту складає 4781167,00грн. Вартість 1м2 загальної площі квартир в побудованому об'єкті виходячи з фактичної вартості складає 2035,00грн., вартість 1м2 виходячи з ринкової вартості складає 2638,00грн; долі сторін в грошовій формі та квартирних метрах складають:

позивача –4120402,00грн –1562м2, відповідно, та

відповідача –2076220,00грн –787,3м2. (т.3 а.с.11-43).

·          Згідно висновку додаткової комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 480 від 18.02.2006:

-          Кошторисна вартість на момент здачі в експлуатацію спірного об'єкту складала 4073500,00грн.;

-          Загальна фактична вартість будівництва об'єкту складає 4236959,00грн.;

-          Вартість 1м2 загальної площі квартир в побудованому спірному об'єкті, виходячи з фактичної вартості будівництва, становить 1803,00грн;

-          Долі позивача та відповідача окремо в грошовій формі та в квартирних метрах загальної площі складають за умови індексації за листом Верховного Суду України № 07/1-06/2 від 17.01.1997:

-          позивача –4174951,00грн –1581,08м2;

-          відповідача –2021671,00грн. –768,22м2, відповідно.

-          Долі позивача та відповідача в грошовій формі та квартирних метрах загальної площі за умови індексації часток згідно коефіцієнтів інфляції складає:

-          позивача –4430862,00грн. –1679,75м2;

-          відповідача –1765760,00грн. –669,55м2, відповідно (т.3 а.с.140-145).

·          Згідно висновку Додаткової судової економічної експертизи № 479 від 28.02.2006, фактичні витрати позивача на будівництво складають 4430861,66грн., витрати відповідача – 125335,51грн. (т.3 а.с.148-150).

Спір виник у зв'язку з тим, що прокурор та позивач вважають, що відповідачу в 2003 році після прийняття будинку в експлуатацію помилково передані три квартири: №№ 17, 19, 21, - понад нормативну кількість виходячи з фактичних витрат на будівництво і частина витрат понад нормативних міститься в чотирьох квартирах: №№ 4, 7, 23, 26 (13,5м2), всього 189,37м2; після висновку експертів вважає, що помилково передано 6 квартир, додатково: №№ 4, 7, 23, які підлягають поверненню, відповідач вважає, що він не отримав понад нормативних квартир, позивач та прокурор не прийняли до уваги його витрати на будівництво і звернувся з зустрічним позовом про передачу квартир –45% відповідно до умов Договору в кількості 407,58м2 на суму 1075196,00грн, згідно Висновку експертизи.

Правовідносини сторін регулюються ст.19 Конституції України, ст.ст.11, 13, 15, 16, 1130-1142 Цивільного кодексу України, ст.ст.38, 115, 161, 432, 433 Цивільного кодексу Української РСР, ст. 20 Господарського кодексу України.

Згідно п. 4 Прикінцевих та Перехідних Положень, Цивільний кодекс України  застосовується  до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин,  які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що  виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності.

Правовідносини сторін виникли до 01.01.2004 та продовжують існувати, тому застосуванню підлягає і Цивільний кодекс Української РСР та Цивільний кодекс України.

Договір про дольову участь по суті є зобов'язанням, що виникає із сумісної діяльності.

До зобов'язань із сумісної діяльності, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року № 43 5-IV, застосовуються положення глави 38 "Сумісна діяльність" Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року (далі - Цивільний кодекс УРСР). Відповідно до

статті 432 Цивільного кодексу УРСР спрямована на досягнення спільної господарської мети сумісна діяльність, яка здійснюється на основі об'єднання грошових та інших майнових внесків або трудової участі учасників договору, є підставою виникнення права спільної часткової власності на такі внески, а також на майно, створене в результаті спільної діяльності. Глава 38 "Сумісна діяльність" та глава 11 "Спільна власність" Цивільного кодексу УРСР не містять будь-яких правил щодо визначення часток у праві спільної часткової власності. Тому розмір часток у праві спільної часткової власності, що виникла на підставі договору про сумісну діяльність, повинен визначатися відповідно до домовленості учасників договору, а у разі спору - з урахуванням вкладу кожного з учасників у спільну діяльність.

Ст.433 Цивільного кодексу Української РСР регулює питання відшкодування збитків, які виникли внаслідок сумісної діяльності сторін.

Ст.ст.115, 432 Цивільного кодексу Української РСР регулює питання повернення (виділу) частки кожної зі сторін сумісної діяльності.

Згідно ст.ст.112, 432 Цивільного кодексу Української РСР, грошові та інші майнові внески учасників Договору є спільною власністю сторін, яка за своєю цивільно-правовою природою є частковою (дольовою) власністю.

Аналогічні положення містяться в ст.ст.1130-1132 Цивільного кодексу України.

Будівництво об'єкту здійснювалося замість одного року за проектом та Договором, десять років. За цей період здійснені реорганізації і позивача, і відповідача.

На початку будівництва Замовник та Пайовик належали до державної форми власності.

На день звернення до суду та розгляду спору в суді право власності та спірні квартири №№ 4, 7, 17, 19, 21, 23, 26 зареєстровано за державою Україна в особі Міністерства аграрної політики України.

Прокурором первісно при наданні позову неправильно обрано засіб захисту, неправильно визначено відповідача.

ТОВ “Агрофірма “Золота Балка” не може бути відповідачем по вимогам про повернення квартир, так як не є власником спірних квартир. Власником спірних квартир є держава Україна в особі Міністерства аграрної політики України, право дольової участі передано, згідно наказу № 387 від 29.10.2004, ДКТП “Хрещатик”, які знаходяться в м. Києві, у відповідача квартири знаходяться на утриманні і збереженні по Договору.

Достатніх підстав при цьому предметі і підставах позовних вимог, для застосування ст.24 Господарського процесуального кодексу України для заміни відповідачів суд не вбачає, так як це є правом суду, а не обов'язком.

Крім того, положення Договору про дольову участь (п.3.1) не передбачає розподілу жилої площі пропорційно розміру витрат кожної зі сторін.

Якщо прокурор та позивач вважали, що його витрати та витрати Пайовика не відповідають по 50% і переданій долі в кількості 7 квартир, що становить 360,64м2, вони вправі заявити позовну вимогу про стягнення вартості недофінансованої частини переданих квартир зі сторони по Договору чи його правонаступників.

Крім того, позовні вимоги прокурора не підлягають також задоволенню, так як згідно висновків судових експертиз №№ 509, 517, 480, 479 –доля відповідача, яку він отримав по Акту від 23.12.2003 профінансована повністю.

Позовні вимоги по зустрічним позовним вимогам також не підлягають задоволенню, так як позивач не є власником цієї недоотриманої долі, так як згідно Статуту від 19.08.2002 не є правонаступником ДП “Агрофірма “Золота Балка”, крім того право розпорядження долею згідно наказу Міністерства аграрної політики № 387 від 29.10.2004 передано ДКТП “Хрещатик”.

Звернення з цими вимогами здійснено після заселення будинку № 17 по пер. Новікова в м. Севастополі, що зачіпає та порушує охоронювані законом права, інтереси мешканців квартир, які відповідач вважає такими, що повинні бути йому передані площею 407,58м2, і справа не може розглядатися при цьому в порядку господарського судочинства, а підвідомча місцевому загальному суду з залученням до участі у справі мешканців квартир. Спосіб захисту відповідача також не відповідає діючому законодавству України.

Крім того, з 29.10.2004 відповідач є неналежним позивачем по цим вимогам, так як ним може бути Міністерство аграрної політики України та ДКТП “Хрещатик”, так як наказ Міністерства аграрної політики України № 387 у встановленому законом порядку не визнаний недійсним, що є також додатковою підставою  для відмови в позові.

Відповідно до ст.ст.11, 13, 15, 16 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів зокрема можуть бути:

- визнання права;

- визнання правочину недійсним;

- припинення дії, яка порушує право;

- відновлення становища, яке існувало до порушення;

- примусове виконання обов'язку в натурі;

- зміна правовідношення;

- припинення правовідношення;

- відшкодування збитків і таке інше.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу, згідно яких при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Аналогічні положення містяться в ст.20 Господарського кодексу України

Прокурор звернувся з позовними вимогами, обравши спосіб захисту, не передбачений діючим законодавством України і такий що суперечить ст. 13 Цивільного кодексу України.

Пайовик отримав квартири № № 4, 7, 17, 19, 21, 23, 26 за Договором, які йому добровільно передав позивач.

Сторони самостійно згідно умов договору після закінчення будівництва розподілили частки у спільній власності пропорційно їх внескам, що підтвердили Актом прийому-передачі від 23.12.2003.

Договір від 10.12.1993 не визнаний недійсним, не розірваний у встановленому діючим законодавством України порядку.

Право власності на ці квартири оформила інша особа –не сторона за Договором, а орган управління державним майном, так як відповідач в період дії Договору на дольову участь являвся державним підприємством. Все державне майно було в його господарському веденні. На дату звернення прокурора до суду це майно знаходилося і знаходиться на день прийняття рішення у відповідача на утриманні та зберіганні, так як все державне майно знаходиться у відповідача на правах оренди, а майно побутово-соціальної сфери, до якої відноситься житловий фонд за Договором утримання № 12 від 28.03.2003, чотири із семі отриманих квартири розподілені і виділені фізичним особам для проживання.

При викладених умовах, сторони вправі звертатися з позовними вимогами про стягнення збитків в вигляді понесених витрат на будівництво об'єкту, надавши документи, що підтверджують ці витрати, в тому числі висновки експертиз.

Спільною господарською метою сторін за договором від 10.12.1993 було будівництво 41-квартирного житлового будинку по пер. Новікова в м. Севастополі (10 км Балаклавського шосе), та будівництво Блоку очистки побутових стоків на території очисних споруд винзаводу.

Пунктом 3.1. Договору частки сторін встановлені 45% та 45%.

Водночас, п.4.2 Договору передбачено, що Замовник та Пайовик здійснюють фінансування всіх витрат, пов'язаних з будівництвом житлового будинку та Блоку очистки побутових стоків, в рівних долях по 50% їх вартості.

Положення договору не передбачають, не містять правила, що після завершення будівництва, введення об'єкту до експлуатації, сторони остаточно визначають суми своїх витрат та визначають частки у спільній власності.

Виділ майна (квартир) в натурі неможливий без порушення інтересів третіх осіб: фізичних осіб –мешканців квартир, тому спосіб захисту можливий тільки у вигляді грошової компенсації.

Суд приймає до уваги висновки судової комплексної будівельно-технічної та економічної експертиз, згідно яких доля відповідача в збудованому об'єкті складає значно більше, ніж відповідач отримав квартир, тому підстав для задоволення позовних вимог прокурора не має.

Прокурор та позивач не надали доказів, що відповідач незаконно чи неправомірно має на утриманні та збереженні  частку отриманого майна –квартир.

Зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають, так як позивач вже розпорядився самостійно на свій розсуд тією долею, яку сторони самостійно визначили в 2003 році.

Позивач та відповідач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України предмети своїх позовних вимог не змінили.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача.

Пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Верховним Судом України у постанові від 13.07.2004 р. у справі N 10/732 викладено правову позицію, згідно з якою "суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду".

Все вищеперелічене дає суду право для висновку про необґрунтованість та неправомірність позовних вимог з тих підстав і предмету, з якими звернулися прокурор та відповідач, що є підставою для відмови в позовах повністю.

Засоби забезпечення позову, накладені ухвалою господарського суду м. Севастополя від 01.11.2004 в частині заборони відповідачу –ТОВ “Агрофірма “Золота Балка” і іншим особам здійснювати будь які дії, пов'язані з предметом спору, в тому числі з виділенням в користування, оренду, розподілом, відчуженням будь-яким способом наступного майна: квартир №№ 17, 19, 21, загальною площею 162,4м2, в будинку № 17, розташованого по пров. Новікова у м. Севастополі (10 км Балаклавського шосе) підлягають скасуванню, про що винесено ухвалу.

Витрати сторін по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення та вартості експертиз суд покладає на сторони по фактичним їх витратам відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.11, 13, 15, 16, 1130-1142 Цивільного кодексу України, ст.ст.38, 115, 161, 432, 433 Цивільного кодексу Української РСР, ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст.22, 33, 34, 41, 44, 49, 66, 67, 68, 69, 75, 77, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

в и р і ш и в :

1.          Військовому прокурору в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2.          Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

Суддя                                                                                                                                          Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 ГПК України

13.06.2006.

Розсилка:

1.          Військовий прокурор Севастопольського гарнізону (99011, м. Севастополь, вул. Суворова,27)

2.          Головне Командування ВМС ЗС України Військова частина А 0225 (99003 м. Севастополь, вул.Комуністична,3)

3.          ТОВ "Агрофірма "Золота Балка" (99043, м. Севастополь, вул. Новикова,56)

4.          Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул.Леніна,2);

5.          Севастопольська КЕЧ (морська) (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова,60);

6.          Регіональне відділення Фонду державного майна України в м. Севастополі (99008, м. Севастополь,  вул. Повсталих,6)

7.          Міністерство аграрної політики України (01001, м. Київ. вул. Хрещатик,24)

8.          ДКТП “Хрещатик” (01001, м. Київ. вул. Хрещатик,24)

9.          СВХНДІ СЕ ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса (99055, м. Севастополь, вул. Хрюкіна, 18)

10.          Справа

Наряд