Рішення

від 28.10.2014 по справі 613/436/14-ц

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/436/14-ц Провадження № 2/613/195/14 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі :

головуючого судді Шалімова Д.В.,

при секретарі Макушинській О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Богодухівський хлібозавод "АПІ-ПЛЮС", про стягнення боргу за договором позики , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовною заявою до ПрАТ « Богодухівський завод « АПІ - ПЛЮС» , в якій після уточнення просить: стягнути з ПрАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» на його користь позику згідно умов Договору позики від 04 липня 2012 року у розмірі 97 000 грн., 3% річних за період з 30 вересня 2013 року по 24 червня 2014 року у розмірі 2 120 грн., коефіцієнт інфляції з урахуванням інфляції та індексації у розмірі 10 864 грн. моральну шкоду за неправомірні дії ПрАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» у розмірі 50 000 грн., судові витрати у сумі 983 грн. та витрати на юридичні послуги.

Свої вимоги мотивує тим, що 04 липня 2012 року між ним та Відповідачем - ПрАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» - було укладено . Договір позики, згідно якого ОСОБА_1 передає ВАТ «Богодухівський хлібозавод» у власність грошові кошти в сумі 97 000 гривень, а ВАТ «Богодухівський хлібозавод» зобов'язується повернути позику 97 000 гривень ОСОБА_1 у визначений. Договором позики строк, а саме до 30 вересня 2013 року, шляхом перерахування грошової суми на рахунок позивача. На підставі протокольного рішення річних загальних зборів акціонерів ВАТ «Богодухівський хлібозавод» (00381930) від 05 лютого 2013 року було змінено найменування Товариства з Відкритого акціонерного товариства «Богодухівський хлібозавод» на Приватне акціонерне товариство «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС», що є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Богодухівський хлібозавод». Також підтвердженням грошової заборгованості Відповідача перед Позивачем є Акт-довідка звірки розрахунків між ОСОБА_1 та ВАТ «Богодухівський хлібозавод» від 07 листопада 2012 року, Акт звірки розрахунків між ОСОБА_1 та ПрАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» від 06 серпня 2013 року, де чітко визначено суму заборгованості, а саме 97 000 гривень. Факт отримання відповідачем грошових коштів від позивача підтверджується Актом на одержання безпроцентної позики згідно договору від 04 липня 2012 року. В Акті на одержання безпроцентної позики згідно Договору позики від 04 липня 2012 року зазначено , що позивач в липні 2012 року надав грошові кошти відповідачу в сумі 41 900 гривень, а відповідач прийняв ці кошти. В Акті на одержання безпроцентної позики згідно Договору позики від 04 липня 2012 року чітко визначено, що позивач в серпні 2012 року надав грошові кошти відповідачу в сумі 55 100 гривень, а відповідач прийняв ці кошти, що було закріплено, як і в попередньому випадку, особистими підписами позивача і відповідача, в особі Голови правління ВАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» ОСОБА_14. та головного бухгалтера Горпінченко Л.М. За умовами Договору позики від 04 липня 2012 року позивач зобов'язаний письмово повідомити відповідача про банківські реквізити для перерахування суми позики до дати повернення позики, про що на адресу відповідача було надіслано листа-нагадування від 12 серпня 2013 року. 30 вересня 2013 року відповідач грошові кошти не повернув.

Крім позивачу нанесено моральну шкоду, яка полягає в тому, що він постійно отримував погрози зі сторони керівництва ПрАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» знищити єдине джерело існування позивача та його сім'ї - магазин, де він займається підприємницькою діяльністю, якщо буде вимагати повернення позики.

Позивач постійно перебував в стані нервового стресу, отримував насмішки інших людей з приводу складених обставин, стрес пережитий під час численних судових засідань. Крім того мати позивача, особа похилого віку, також отримувала постійний стрес, що її дитина та їх сім'я можуть лишитися єдиного джерела існування. Спричинену моральну шкоду, завдану протиправними діями відповідача, оцінює в розмірі 50 000 грн. Вищевикладені обставини змушують позивача звернутись до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснив, що 04.07.2012 року до нього звернувсь керівник ВАТ « Богодухівський хлібзавод» ОСОБА_14 та попросив позичити кошти для підприємства у сумі 97 000 грн., оскільки банк закрив рахунки, а потрібно було провести проплати, він звернувсь , як юридична особа від імені підприємства. У них були гарні стосунки, у квітні 2012 року він придбав у ВАТ «Богодухівський хлібзавод» кіоск для зайняття підприємницькою діяльністю. Він пояснив, що на даний часу нього немає таких коштів, але як тільки будуть з»являтися він буде їх надавати. В цей же день було укладено Договір позики між ним та керівництвом ВАТ « Богодухівський хлібзавод». Укладено його було на підприємстві в письмовій формі, не засвідчували його нотаріально, оскільки йому невідомо було про це. Кошти давались частинами, протягом липня - серпня 2012 року їх було надано, у липні - 41 900 грн. , а у серпні - 55 100 грн. Домовленість була , що кошти йому повернуть протягом року, без процентів, а в договорі вони вказали дату повернення 30 вересня 2013 року. Зазначив, що в момент підписання договору він кошти не передавав, оскільки не було потрібної суми. Передача грошей проходила наступним чином, коли у нього з»являлись кошти він повідомляв про це бухгалтерію підприємства і з працівником бухгалтерії він ішов до банку та здійснював оплату, платив за лізинг автомобілів, кредити, за товари . Вказав, що не пам»ятає точно хто саме з бухгалтерії з ним ходив, це були різні люди, він знає їх в обличчя і це працівники бухгалтерії. Оплату проводили в Ощадбанку та в ПриватБанку. Кожного разу він брав платіжні доручення, які передавав на підприємство. З підприємства йому давали акт одержаних коштів, таких актів було два, за липень та за серпень 2012 року. Бухгалтерія підсумовувала кошти, які ним надавались, та на цю суму виписували акти одержаних коштів, вони складались в останній день місяця. В договорі було прописано, що суму позики йому повинні були перерахувати на його рахунок, але на час укладення договору у нього не було відкрито рахунок, це було зроблено пізніше, реквізити рахунку були повідомлені підприємству листом у серпні 2013 року. Коли змінилось керівництво підприємства, вони спочатку погодились з боргом і сказали, що повернуть кошти. Він звернувсь до них з листом 12.08.2013 року з проханням повернути борг, але вони відмовились.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засідання позовні вимоги підтримала в повному обсязі, вказала, що матеріали справи містять всі докази. Зазначила, що вона не була присутня при укладенні договору тому не може стверджувати, що кошти були передані позичальнику в момент укладення договору.

Представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги заявлені позивачем підтримав , вказав, що Договір позики було укладено з юридичними неточностями, але це сталося через їх юридичну необізнаність, тим більше сторони знали та довіряли один - одному. Зазначив, що на даний час порушено кримінальне провадження відносно керівництва підприємства по факту шахрайства.

Представник відповідача Котиш В.Я. проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, пояснив, що позивач вказує на те, що між ним та ВАТ « Богодухівський хлібзавод» 04.07.2012 року було укладено договір позики та він надав заводу позику в сумі 97 000 грн. терміном до 30 вересня 2013 року, це ніби - то підтверджується

актами на одержання безпроцентної позики згідно договору від 4 липня 2012 року про надання ОСОБА_1 в липні 2012 року коштів ВАТ «Богодухівський хлібозавод» в сумі 41 900 грн., та в серпні 2012 року - 55 100 грн.

Дані акти підписані головою правління ВАТ «Богодухівський хлібозавод» ОСОБА_14. та головним бухгалтером ВАТ «Богодухівський хлібозавод» Горпінченко Л.М. У п.2 договору вказано, що позика передається позикодавцем Позичальнику після підписання договору готівкою у липня 2012 року в розмірі 41 900 грн. та у серпні 2012 року в розмірі 55 100 грн.

Відповідно до п. 8 цього договору, його підписання Позичальником підтверджує факт одержання ним від Позикодавця першої частини позики. Згідно чинного законодавства моментом передачі позики юридичній особі вважається момент надходження грошових коштів в касу позичальника або ж на його розрахунковий рахунок. У бухгалтерському обліку позичальника отримані за договором позики грошові кошти відображаються в складі зобов'язань. Згідно даних бухгалтерського обліку за період з липня місяця 2012 року по грудень місяць 2013 року грошові кошти згідно договору позики від ОСОБА_1 в касу та на розрахунковий рахунок ПрАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» не надходили, а отже провести повернення цих коштів немає законних підстав. Вказав, що позивачем не надано доказів передачі позики ПрАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС». У цьому випадку йде мова про безгрошовість договору. Зазначив, що меморіальні ордери оформлялися банком на підставі первинних бухгалтерських документів. Такими є прибуткові і витратні касові ордери підприємства. У касовій книзі по ВАТ "Богодухівський хлібозавод" записи про оприбутковування грошових коштів від позивача на вказані ним суми відсутні. У меморіальних ордерах, оформлених банком, вказано призначення платежу, що поступає на розрахунковий рахунок ВАТ "Богодуховский хлібозавод", а саме: "надходження торгівельної виручки від продаж товарів ч/з ОСОБА_7 (ОСОБА_7). Те ж саме відбите у банківській виписці. На його думку все це свідчить проте, що договір позики був вчинений в результаті зловмисної домовленості між позикодавцем та представниками позичальника, тому просив у задоволенні позову відмовити.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона працювала бухгалтером на ВАТ « Богодухівський хлібзавод». У липні 2012 року підприємство взяло позику у ОСОБА_1 в сумі 97 000 грн. на погашення боргів підприємства, оскільки всі рахунки було закрито. ОСОБА_1 приносив кошти, ми говорили за що потрібно платити і він здійснював проплату, платив за лізинг автомобілів, бензин, за борошно. Гроші вони не брали, ОСОБА_1 ішов до банку з працівником бухгалтерії і оплачував по рахункам, тобто хлібзавод через ОСОБА_1 здійснював платежі. Їм він передавав платіжні доручення , як авансовий звіт, в кінці місяця вони сумували кошти і давали йому акти одержаних коштів. Кошти було передано протягом липня - серпня 2012 року на суму 97 000 грн. частинами. Коли змінилось керівництво заводу і передавали документацію, вони вказали і суму позики отриману підприємтвом, все було розписано по сумам, коли і скільки отримували, відомості надавали до податкової і до статистики. Нове керівництво було з документами ознайомлено і вони згодилися з усіма боргами .

Свідок ОСОБА_14. в судовому засіданні пояснив, що він був головою правління ВАТ « Богодухівський хлібзавод». Оскільки у підприємства були борги , та ПриватБанк закрив їм рахунки. Вони підрахували приблизно необхідну їм на оплату лізингу, кредиту та поточних витрат суму і позичили ці кошти у ОСОБА_1, про що було укладено Договір позики, кошти відразу не були надані, вони надавались частинами. Він підписав договір від імені підприємства, та гроші він не отримував, все робилось через бухгалтерію. Договір уклали письмово, нотаріально його не посвідчували, оскільки він радився з юристами і ті сказали, що не обов»язково це робити. На той час вони планували, що повернуть суму позики через декілька місяців, але у жовтні прийшло нове керівництво. ОСОБА_1 надавав підприємству платіжні доручення, з яких вони бачили, що він оплатив, в кінці місяця підсумовували і давали йому акти одержаних коштів, кошти були передані протягом двох місяців в повній сумі. При передачі документації було вказано і суму боргу, все розписано по сумам, нове керівництво на той час визнавало цей борг.

Суд вислухавши сторони , дослідивши матеріли справи, приходить до висновку, що даний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Між ОСОБА_1 та ВАТ «Богодухівський хлібзавод» в особі директора ОСОБА_14., 04 липня 2012 року було укладено Договір позики. Відповідно до п. 1 вищевказаного Договору ОСОБА_1 ( Позикодавець) передає ВАТ « Богодухівський хлібзавод» в особі директора ОСОБА_14. ( Позичальнику ) у власність грошові кошти в сумі 97 000 грн. , а Позичальник зобов»язується повернути позику у визначений строк . П.2 Договору зазначено, що позика передається Позикодавцем Позичальнику після підписання Договору готівкою, наступними частинами: у липні 2012 року - 41 900 грн.

При цьому, ця частина позики передається безпосередньо під час підписання Договору; у серпні 2012 року - 55 100 грн. У відповідності до п. 5 сторони домовились, що Позичальник зобов»язаний повернути всю суму позики до 30 вересня 2013 року, шляхом її перерахування на рахунок Позикодавця.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визна чені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст.. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, метою укладення договору позики між ОСОБА_1 та ВАТ « Богодухівський хлібзавод» було виникнення у позичальника права власності на речі, що надані у позику.

Відповідно до актів на одержання безпроцентної позики згідно договору від 04.07.2012 року виданих ВАТ « Богодухівський хлібзавод» , ОСОБА_1 у липні 2012 року надав кошти в сумі 41 900 грн., в серпні 2012 року - 55 100 грн.

Згідно акту - довідки звірки розрахунків між ОСОБА_1 та ВАТ « Богодухівський хлібзавод», згідно договору від 04.07.2012 року про надання безпроцентної грошової позики, станом на 07 11.2012 рік заборгованість за ВАТ « Богодухівський хлібзавод» перед ОСОБА_1 складає 97 000 грн.

Відповідно до листа ПрАТ «Богодухівський хлібзавод « АПІ - ПЛЮС» № 36 від 16.05.2013 року, договору про укладення безпроцентної грошової позики на суму 97 000 грн. та відображення цієї суми у бухгалтерській та банківській документації в наявності у нового керівництва немає, тому немає підстав для її повернення. Рекомендовано з даного питання звернутись до колишнього керівництва заводу.

Суд не приймає до уваги акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2013 року - липень 2013 року між ПрАТ « Богодухівський хлібзавод « АПІ - ПЛЮС» та ОСОБА_1, оскільки по даним ПрАТ « Богодухівський хлібзавод» документи датовані 2013 роком , кінцеве сальдо 102 765,18 грн. , а колонки по даним ОСОБА_1 , в розділах оплати , заповнені вручну. Також, в даному акті звірки відсутні посилання на отримання коштів саме за Договором позики від 04.07.2012 року . Крім того в судовому засіданні Котиш В.Я., пояснив, що даний акт він не підписував.

Також суд не приймає до уваги Акт прийому передачі матеріально - технічної бази підприємства ( а.с. 79-80) та Протокол № 6 засідання правління ВАТ « Богодухівський хлібзавод» від 28.06.2013 року , оскільки вони не оформлені належним чином ( акт прийому передачі матеріально - технічної бази підприємства не містить підпису Голови наглядової ради ПрАТ « Богодухівський хлібзавод « АПІ -ПЛЮС» ОСОБА_10, та дати його складання) та суду не надано оригінали вищевказаних документів, що позбавляє суд впевнитись у їх відповідності. Крім того , свідчення ОСОБА_1 суперечать протоколу № 6 від 28.06.2012 року , оскільки він пояснював, що з проханням позичити гроші для підприємства, ОСОБА_14. до нього звернувсь 04.07.2012 року і в той же день було укладеного Договір позики.

Суд критично оцінює свідчення свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_14., які в судовому засідання вказали, що Договір позики був дійсно укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Богодухівський хлібзавод» в особі директора ОСОБА_14., оскільки вони є заінтересованими особами, що підтверджується наданими Договорами позики від 04.07.2012 року, так як вони в той же час брали кошти у ОСОБА_1, на особисті потреби. При цьому дані свідки вказали, що особисто гроші, за Договором позики укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ « Богодухівський хлібзавод», вони не отримували, ні під час підписання договору , ні в подальшому.

Суд не приймає до уваги меморіальні ордери від 31.07.2012 року ( а.с. 89), 23.08.2012 року ( а.с. 93, 94), 30.08.2012 року ( а.с. 90, 95), 31.08.2012 року ( а.с. 91) та квитанцію до прибуткового касового ордера від 31.08.2012 року ( а.с. 92), оскільки суду не надавались оригінали вказаних документів та вони не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Меморіальні ордери підписуються виконавцем, особою, що перевірила записи в меморіальному ордері, та головним бухгалтером. Також в меморіальних ордерах у призначенні платежу вказано: ЗГ судового рішення 5023/1287/12-01 від 08.05.2012 року від ВАТ « Богодухівський хлібзавод« ( а.с. 89, 91 ), надходження торговельної виручки від продажу товарів , ч/з ОСОБА_12 ( а.с. 93,94) та ОСОБА_13 ( а.с. 95) , а від руки дописано «Омельченко», що є недопустимим.

Крім того, згідно копії Касових книг на 2012 рік ( а.с. 129 - 181) до ВАТ « Богодухівський хлібзавод» коштів від ОСОБА_1 в сумі 97 000 грн. не надходило, та оприходовані підприємством не були, що знайшло своє відображення і в Постанові про закриття кримінального провадження від 07.10.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

Суд враховує, що сам позивач в судовому засідання в своїх поясненнях вказав, що при укладенні Договору позики 04.07.2012 року , у нього не було суми коштів зазначених в Договорі, про що він повідомив іншу сторону, та зазначив, що зможе надавати кошти лише при їх наявності.

Згідно ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Тобто, сторони не можуть договором передбачити обов»язок позикодавця надати позику, не можуть використати конструкцію консенсуального договору.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що наданий суду Договір позики від 04.07.2014 року укладений між ОСОБА_1 та ВАТ « Богодухівський хлібзавод» в особі ОСОБА_14. є безгрошовим , а отже неукладеним, а тому підстави для стягнення коштів по Договору позики від 04.07.2012 року - відсутні.

Оскільки, суд відмовляє в задоволенні основних позовних вимог, а позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди виходять з цих вимог, тому в цій частині позов також задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач ОСОБА_1 та його представники не довели своїх позовних вимог, що є їх обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст.10 ЦПК України. При цьому суд створив всі умови для змагальності процесу, роз'яснював представнику позивач його права та обов'язки. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.. ст. 1046, 1047 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57, 59, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Богодухівський хлібозавод "АПІ-ПЛЮС", про стягнення боргу за договором позики - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в Харківський апеляційний суд через Богодухівський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ