Ухвала

від 09.12.2014 по справі 613/436/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/8056/14

Справа № 613/436/14-ц Головуючий 1 інст. - Шалімов Д.В. Доповідач - Пономаренко Ю.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 грудня 2014 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Пономаренко Ю.А.,

суддів колегії - Черкасова В.В., Кукліної Н.О.

при секретарі - Лашаковій Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Богодухівський завод» «АПІ-ПЛЮС», в якій після уточнення просив стягнути з ПрАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» на його користь позику згідно умов договору позики від 04 липня 2012 року у розмірі 97000 грн., 3% річних за період з 30 вересня 2013 року по 24 червня 2014 року у розмірі 2120 грн., коефіцієнт інфляції та індексації у розмірі 10864 грн., моральну шкоду за неправомірні дії ПрАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» у розмірі 50000 грн., а також судові витрати у сумі 983 грн. та витрати на юридичні послуги.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 04 липня 2012 року між ним та ПрАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» був укладений договір позики, згідно якого ОСОБА_3 передає ВАТ «Богодухівський хлібозавод» у власність грошові кошти в сумі 97000 грн., а ВАТ «Богодухівський хлібозавод» зобов'язується повернути позику 97000 гривень ОСОБА_3 у визначений договором позики строк, а саме до 30 вересня 2013 року, шляхом перерахування грошової суми на рахунок позивача. На підставі протокольного рішення річних загальних зборів акціонерів ВАТ «Богодухівський хлібозавод» (00381930) від 05 лютого 2013 року було змінено найменування Товариства з Відкритого акціонерного товариства «Богодухівський хлібозавод» на Приватне акціонерне товариство «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС», що є правонаступником ВАТ «Богодухівський хлібозавод». Також підтвердженням грошової заборгованості відповідача перед позивачем є акт-довідка звірки розрахунків між ОСОБА_3 та ВАТ «Богодухівський хлібозавод» від 07 листопада 2012 року, акт звірки розрахунків між ОСОБА_3 та ПрАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» від 06 серпня 2013 року, де чітко визначено суму заборгованості, а саме 97000 грн. Факт отримання відповідачем грошових коштів від позивача підтверджується актом на одержання безпроцентної позики згідно договору від 04 липня 2012 року. В акті на одержання безпроцентної позики згідно договору позики від 04 липня 2012 року зазначено, що позивач в липні 2012 року надав грошові кошти відповідачу в сумі 41900 гривень, а відповідач прийняв ці кошти. В акті на одержання безпроцентної позики згідно договору позики від 04 липня 2012 року чітко визначено, що позивач в серпні 2012 року надав грошові кошти відповідачу в сумі 55100 гривень, а відповідач прийняв ці кошти, що було закріплено, як і в попередньому випадку, особистими підписами позивача і відповідача, в особі Голови правління ВАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» ОСОБА_4 та головного бухгалтера ОСОБА_5 За умовами договору позики від 04 липня 2012 року позивач зобов'язаний письмово повідомити відповідача про банківські реквізити для перерахування суми позики до дати повернення позики, про що на адресу відповідача було надіслано листа-нагадування від 12 серпня 2013 року. 30 вересня 2013 року відповідач грошові кошти не повернув. Крім того, позивачу нанесено моральну шкоду, яка полягає в тому, що він постійно отримував погрози зі сторони керівництва ПрАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» знищити єдине джерело існування позивача та його сім'ї - магазин, де він займається підприємницькою діяльністю, якщо буде вимагати повернення позики. Позивач постійно перебував в стані нервового стресу, отримував насмішки інших людей з приводу складених обставин, стрес пережитий під час численних судових засідань. Крім того мати позивача, особа похилого віку, також отримувала постійний стрес, що її дитина та їх сім'я можуть лишитися єдиного джерела існування. Спричинену моральну шкоду, завдану протиправними діями відповідача, оцінює в розмірі 50000 грн.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, а також висновки суду не відповідають обставинам справи. В своїй апеляційній скарзі просить рішення суду 1 інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 обґрунтовано виходив з того, що позивачем не надано доказів передачі грошей за договором позики підприємству, того, що договір не є безгрошовим, а тому підстави для стягнення коштів по договору позики від 04.07.2012 року - відсутні

Судова колегія вважає, що такий висновок суду першої інстанції є правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Матеріали справи містять дані про те, що між ОСОБА_3 та директором ВАТ «Богодухівський хлібозавод» ОСОБА_4, 04 липня 2012 року було укладено договір позики. Відповідно до п.1 вищевказаного договору ОСОБА_3 повинен був передати ВАТ «Богодухівський хлібзавод» в особі директора ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 97000 грн., а позичальник зобов'язувався повернути позику у визначений строк.

Пунктом 2 договору було зазначено, що позика повинна бути передана після підписання договору готівкою, наступними частинами: у липні 2012 року - 41 900 грн. та у серпні 2012 року - 55100 грн. У відповідності до п. 5 сторони домовились про повернення позики до 30 вересня 2013 року, шляхом її перерахування на рахунок позикодавця.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцю, визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до актів на одержання безпроцентної позики згідно договору від 04.07.2012 року виданих ВАТ «Богодухівський хлібзавод» , ОСОБА_3 у липні 2012 року надав кошти в сумі 41900 грн., в серпні 2012 року - 55 100 грн.

Згідно акту - довідки звірки розрахунків між ОСОБА_3 та ВАТ « Богодухівський хлібзавод», згідно договору від 04.07.2012 року про надання безпроцентної грошової позики, станом на 07 11.2012 рік заборгованість за ВАТ « Богодухівський хлібзавод» перед ОСОБА_3 складає 97000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1 інстанції що позивачем не надано у відповідності до ст.60 ЦПК України належних та допустимих доказів передачі позивачем на розрахункові рахунки відповідача двома траншами суми позики та вважає правильними висновки суду щодо не прийняття в якості належних доказів акту звірки взаємних розрахунків за період січень 2013 року - липень 2013 року між ПрАТ « Богодухівський хлібзавод « АПІ - ПЛЮС» та ОСОБА_3 через те, що в даному акті звірки відсутні посилання на отримання коштів саме за договором позики від 04.07.2012 року, акту прийому передачі матеріально - технічної бази підприємства, оскільки останній не містить підпису Голови наглядової ради ПрАТ «Богодухівський хлібзавод « АПІ -ПЛЮС» ОСОБА_6, та дати його складання, меморіальні ордери від 31.07.2012 року, 23.08.2012 року, 30.08.2012 року, 31.08.2012 року та квитанцію до прибуткового касового ордера від 31.08.2012 року, оскільки вони не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Крім того, з наданих меморіальних ордерів вбачається, що підприємство призводить різні виплати, а не отримує гроші за договором позики.

Відповідно до листа ПрАТ «Богодухівський хлібзавод «АПІ - ПЛЮС» № 36 від 16.05.2013 року, договору про укладення безпроцентної грошової позики на суму 97000 грн. та відображення цієї суми у бухгалтерській та банківській документації в наявності у нового керівництва немає, тому немає підстав для її повернення. Рекомендовано з даного питання звернутись до колишнього керівництва заводу.

Крім того, згідно копії Касових книг за 2012 рік ( а.с. 129 - 181) до ВАТ «Богодухівський хлібзавод» коштів від ОСОБА_3 в сумі 97000 грн. не надходило, та оприходовані підприємством не були, що знайшло своє відображення і в Постанові про закриття кримінального провадження від 07.10.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. І ст. 191 КК України.

В судовому засіданні суду 1 інстанції позивач в своїх поясненнях вказав, що при укладенні договору позики 04.07.2012 року, у нього не було суми коштів зазначених в договорі, про що він повідомив іншу сторону, та зазначив, що зможе надавати кошти лише при їх наявності.

Згідно ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач ОСОБА_3 та його представники не довели своїх позовних вимог, що є їх обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст.10 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного суд 1 інстанції ґрунтовно дійшов висновку, що позивачем не надано доказів передачі грошей за договором позики підприємству, того, що договір не є безгрошовим, а тому підстави для стягнення коштів по договору позики від 04.07.2012 року - відсутні, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

При такому положенні судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, п.1 ч.1 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -