Вирок

від 22.04.2008 по справі 1-1002008

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-100

Справа № 1-100

2008 рік

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2008

року    Тульчинський районний суд

Вінницької

області

В складі

головуючого судді   Ковганича С.В.

при секретарі  Крецу Т.О.

з участю

прокурора    Паламарчук С.М.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тульчина кримінальну справу

про обвинувачення

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, українець, гр. України, уродженець та житель

АДРЕСА_1, Тульчинського району, Вінницької області, освіта середня, не працює,

не одружений, раніше не судимий у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 186

ч.1, 353 КК України

ВСТАНОВИВ:

12.01.2008

року біля 23 год. в с Шура-Копіївська,

Тульчинського району, ОСОБА_1, з метою заволодіння чужим майном, грішми,

прийшов в будинок АДРЕСА_2, який належить пристарілій ОСОБА_2. Зайшовши в

середину будинку, самовільно присвоївши собі звання службової особи -

працівника міліції, незаконно вимагав від господарки заплатити йому гроші на

бензин, за те, що працівники міліції доставляли її до Тульчинського РВ УМВС

України у Вінницькій області. ОСОБА_2, сприйнявшиОСОБА_1, як працівника

міліції, витягнувши із кишені гроші в сумі 50 грн. і передала їх останньому.

ОСОБА_1 продовжуючи наполягати на тому, що він працівник міліції сказав, щоб

йому ОСОБА_2 передала більшу суму коштів, на що остання відмовилась.

Після

відмови ОСОБА_2 в наданні йому коштів, ОСОБА_1, побачивши в останньої в руках

платочок із грішми, вирішив їх відкрито викрасти. З цією метою він підійшов до

потерпілої та проти її волі вирвав із рук платок,

відкрито заволодівши

грішми в сумі 60 грн., спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на вказану

суму.

Підсудний

ОСОБА_1 свою вину в скоєні інкримінованих йому злочинів визнав повністю і

пояснив суду, що 12.01.2008 року він разом із ОСОБА_3 перебували в нього вдома.

В ході розмови він запитав у ОСОБА_3, де можна взяти гроші. На що останній

повідомив, що гроші можна взяти у ОСОБА_2, так як він вже не одноразово брав в

неї гроші. По дорозі, вони домовились, що ОСОБА_1, в разі якщо ОСОБА_2 не буде

давати грошей, то він представиться працівником міліції і потребує від неї

гроші. Прийшовши до будинку, близько 23 год.,

ОСОБА_3 постукав у вікно і сказав, щоб ОСОБА_2 відчинила двері, але та

відмовилась. Толі ОСОБА_3 сказав, що він прийшов разом із працівником міліції і

показав на нього. Бабка відчинила двері і вони увійшли в середину будинку. Там,

він представився працівником міліції і сказав, що ОСОБА_2 повинна заплатити

йому гроші, за те, що працівники міліції доставляли її до райвідділу. Але та

відмовилась давати гроші, тоді він сказав, щоОСОБА_1 посадять до в'язниці. При

цьому продовжував наполягати, щоб ОСОБА_2 заплатила гроші за бензин. Після

цього, вона витягнула із кишені халата платочок і розмотавши його передала йому

п'ятдесят гривень. Забравши гроші, він продовжував говорити про те, що цих

грошей мало, і що вона повинна ще заплатити. Але ОСОБА_2 сказала, що більше

грошей платити не буде. В цей час ОСОБА_1 вийшов із будинку на вулицю. Зразу же

після цього, побачивши, що ОСОБА_2 тримає в руках платочок, в якому на його думку

були ще гроші, він підійшов до неї і вирвав платочок з руки. ОСОБА_2 почала

просити, щоб він залишив їй гроші на хліб, тоді він витягнув із кишені 2 гривні

і дав їх бабці, сказавши, що то 200 гривень. Коли він вирвав платочок із рук

ОСОБА_2, то розвернувши його виявив, що там було 60 грн., які він забрав собі,

і направився до виходу з будинку, але вирішив зайти, ще в іншу кімнату. Там він

на підлозі виявив почищені горіхи, близько 8 кг., які забрав собі, тобто

викрав. Про те, як він забирав горіхи ОСОБА_2 нічого не бачила. Вийшовши із

будинку він сказав ОСОБА_3, що забрав в ОСОБА_2 ПО грн. та лущені горіхи.

Наступного дня вони разом горіхи продали на базарі м. Тульчина за 170 грн., і

всі кошти потратили на власні потреби: харчі, випивку, цигарки. Під час досудового

слідства матеріальні збитки він відшкодував в повному обсязі. У вчиненому щиро

кається.

У

відповідності до вимог ст. 299 КПК України, суд обмежив дослідження доказів

допитом підсудного та оголошенням характерезуючих особу матеріалів справи.

Дослідивши

зібрані докази, суд вважає, що вина підсудногоОСОБА_1 у відкритому викраденні

чужого майна (грабіж) доведена в судовому засіданні в повному обсязі і його дії

слід кваліфікувати за ст. 186 ч.1 КК України. Також в повному обсязі доведена

вина підсудного і в самовільному присвоєнні звання службової особи, і його дії

слід кваліфікувати за ст. 353 КК України.

Вирішуючи

питання про призначення покарання підсудному ОСОБА_1суд враховує суспільну

небезпеку скоєних злочинів, особу підсудного, який характеризуються негативно,

відшкодував завдані збитки, злочин вчинив вперше.

До

обставин, що пом'якшують відповідальність, підсудного суд відносить щире каяття

в скоєному злочині, відшкодування завданого збитку, вчинення злочину вперше.

Обтяжуючими

вину обставинами є вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Враховуючи

те, що підсудним ОСОБА_1 вчинено злочини передбачені ст.ст. 186 ч.1, 353 КК

України, покарання йому необхідно призначити за сукупністю злочинів,

призначивши покарання за кожен злочин окремо і остаточне покарання призначити

шляхом поглинення менш суворого покарання біль суворим.

Призначаючи

покарання суд враховує ті обставини, що підсудний вперше притягується до

кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчинених злочинах, відшкодував

завдані збитки. За таких обставин, суд вважає, що виправлення підсудногоОСОБА_1

можливе без реального відбуття покарання і застосування відносно нього ст. 75

КК України, звільнивши від відбуття покарання з випробуванням.

Стосовно

запобіжного заходу, то підстав для його зміни немає.

На підставі

викладеного, керуючись ст. ст. 321-324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1а

визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 186 ч.1, 353 КК України

і призначити йому покарання:

по ст. 186 ч.1

КК України у вигляді позбавлення волі строком три роки;

по ст. 353 КК

України у вигляді обмеження волі строком на два роки.

На

підставі ст. 70 ч.1 КК України ОСОБА_1призначити покарання за сукупністю

злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання біль суворим у вигляді

позбавлення волі строком на три роки.

У

відповідності до ст. 75 КК УкраїниОСОБА_1 звільнити від відбуття покарання з

випробуванням з іспитовим терміном на два роки.

Відповідно

до ст. 76 п. 2, п.3 КК України засудженому ОСОБА_1забороняється виїжджати за

межі України на постійне місце проживання без дозволу органу

кримінально-виконавчої системи, а також засуджений зобов'язаний повідомляти

органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний

захід засудженому ОСОБА_1до вступу вироку в законну силу залишити попередній -

підписка про невиїзд.

На вирок

може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Вінницької області

протягом п'ятнадцяти діб з дня його проголошення.