Постанова

від 30.10.2014 по справі 826/14826/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2014 року № 826/14826/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення

Суддя - Вовк П.В.

В порядку письмового провадження

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» (далі також - ТОВ «Фудмаркет», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі також - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відповідач), в якому, зокрема, просило скасувати (визнати нечинним) податкове повідомлення-рішення відповідача № 130326552209 від 17 вересня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У ході судового розгляду справи представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

В наданих суду запереченнях представник відповідача вказав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З огляду на те, що в судовому засіданні 14 жовтня 2014 року сторонами по справі було надано суду заяви про проведення розгляду справи без їх участі в порядку письмового провадження, з урахуванням вимог статті 122 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ :

В період з 28 серпня 2014 року по 29 серпня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Фудмаркет» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ «Імпреза Плюс» за період з 01 червня 2014 року по 30 червня 2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 817/26-55-22-09/36387233 від 29 серпня 2014 року, яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п. 198.6 статті 198, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв'язку з чим встановлено заниження ТОВ «Фудмаркет» податку на додану вартість у розмірі 8 891 220, 00 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки, 17 вересня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 130326552209, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 13 336 830, 00 грн., в тому числі 8 891 220, 00 грн. основного платежу та 4 445 610, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Між тим, як вбачається з п. 2.1 акту перевірки № 817/26-55-22-09/36387233 від 29 серпня 2014 року, всупереч наведеним положенням законодавства, документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ «Фудмаркет» здійснювала податковим органом не за місцезнаходженням платника податків, а в приміщенні ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Водночас, відповідно до п. 78.7 статті 78 ПК України, перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Так, згідно п. 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Враховуючи зазначене, факт того, що в порушення положень статті 75 ПК України, документальна виїзна перевірка позивача здійснювалась відповідачем не за адресою місцезнаходженням платника податків, на думку суду, негативно вплинув на можливість реалізації ТОВ «Фудмаркет» вказаного обов'язку платника податків по наданню посадовим особам податкового органу документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Це підтверджується, зокрема, й тим, що позивач був змушений надавати вказані документи в порядку, передбаченому абз. 2, 4 п. 44.7 статті 44 ПК України, яким передбачено, що протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 05 вересня 2014 року (5-ий робочий день з дня складання акту перевірки) позивачем було надано, а відповідачем - отримано, заперечення ТОВ «Фудмаркет» на акт перевірки № 817/26-55-22-09/36387233 від 29 серпня 2014 року, до яких було додано відповідні підтверджуючі документи.

Між тим, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не було надано суду жодних доказів, які б свідчили про врахування ним таких документів, не дивлячись на дотримання позивачем передбаченого п. 44.7 статті 44 ПК України порядку їх надання.

Натомість відповідачем було долучено до матеріалів справи акт «Про відмову посадовими особами ТОВ «Фудмаркет» КОД ЄДРПОУ 36387233 у наданні документів при здійсненні документальної виїзної позапланової перевірки» № 1912/26-55-22-09/36387233 від 28 серпня 2014 року.

Відповідно до п. 85.6 статті 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Між тим, в порушення зазначених положень, складений співробітником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акт № 1912/26-55-22-09/36387233 від 28 серпня 2014 року не містить: відомостей про посаду, прізвище, ім'я, по батькові платника податків (його законного представника), яким було відмовлено в наданні документів (актом стверджується лише про пред'явлення бухгалтеру ОСОБА_1 копії наказу та направлення на проведення перевірки); переліку документів, які запропоновано подати ТОВ «Фудмаркет»; підпису платника податків (його законного представника) або відповідного запису про його відмову від здійснення підпису.

Враховуючи його невідповідність вимогам законодавства, суд не бере до уваги як доказ зазначений акт № 1912/26-55-22-09/36387233 від 28 серпня 2014 року.

На думку суду, допущені відповідачем порушення при проведенні документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Фудмаркет», що були зазначені вище, вже самі по собі ставлять під сумнів правомірність висновків, зазначених в акті перевірки № 817/26-55-22-09/36387233 від 29 серпня 2014 року, які, в свою чергу, стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Водночас, такі порушення не є безумовним доказом протиправності висновків, до яких прийшов податковий орган за наслідком проведення перевірки позивача, а тому суд вважає за необхідне дослідити господарські відносини, що були предметом податкової перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Імпреза Плюс» (постачальник) було укладено договір поставки товару № 0106-МП, відповідно до якого, постачальник зобов'язувався передати у власність покупця продукцію (олія соняшникова нерафінована), а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до Специфікацій № 1 від 15 червня 2014 року та № 2 від 16 червня 2014 року до зазначеного вище договору, обсяг товару становив 5 066, 81 тонн, поставка здійснювалась на умовах EXW - елеваторний комплекс ТОВ «Евері» (Миколаїв, вул. Громадянська, 117), загальна вартість товару складала 53 347 322, 22 грн. (з яких 8 891 220, 37 грн. - ПДВ).

Сплачені за вказаним зобов'язанням кошти були включені позивачем до сум податкового кредиту з податку на додану вартість звітного періоду, що перевірявся податковим органом.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні даної справи, суд враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином, суд робить висновок про те, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так само як і на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Зазначена позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною ним в постанові від 31 січня 2011 року по справі № 21-47а10.

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на відомості податкової звітності контрагента позивача та висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Імпреза Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 травня 2014 року по 30 червня 2014 року.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентом, позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів, а саме: договору та специфікацій до нього, актів приймання-передачі, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, актів на переоформлення товару.

Так, відповідно до наявного в матеріалах справи акту на переоформлення товару від 16 червня 2014 року № 1606М, ТОВ «Евері», потужностями якого забезпечувалось зберігання товару, що був предметом договору поставки № 0106-МП, зняло зі зберігання (оформленого на ТОВ «Імпреза Плюс») і здійснило переоформлення олії соняшникової нерафінованої в кількості 5 066, 810 тонн в квоту ТОВ «Фудмаркет».

Оскільки, згідно умов договору № 0106-МП, поставка здійснювалась на умовах EXW, долучені позивачем до матеріалів справи документи, на думку суду, в повній мірі свідчать про фактичну передачу товару від ТОВ «Імпреза Плюс» до ТОВ «Фудмаркет» та його оплату позивачем, що, в свою чергу, підтверджує виконання сторонами передбачених в договорі № 0106-МП домовленостей.

Крім того, позивачем було долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, що свідчать про здійснення ТОВ «Імпреза Плюс» перевезення автомобільним транспортом соняшникової олії адресу ТОВ «Евері», та договір № FT-48-о/0105 від 21 травня 2014 року, укладений між ТОВ «Імпреза Плюс» (клієнт) та ТОВ «Евері» (виконавець), умовами якого, зокрема, передбачалось надання виконавцем послуг по прийманню та зберіганню товару, що надійде від ТОВ «Імпреза Плюс».

Також, матеріалами справи, а саме копіями контракту № OR 0657/14 від 06 червня 2014 року та вантажно-митної декларації 07 липня 2014 року, підтверджується подальший експорт позивачем товару, що був предметом укладеного ним з ТОВ «Імпреза Плюс» договору, на користь OREXIM LIMITED (Edinburgh, UK).

Всі наведені вище документи, в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами та мають необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, на момент складання податкових накладних, контрагент позивача був зареєстрований як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару, в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 статті 201 ПК України.

Крім того, податкові накладні, на підставі яких позивачем було збільшено суму власного податкового кредиту з ПДВ, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з нього № 4081350 від 04 вересня 2014 року.

Відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за вказаним договором, узгодженості дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з можливими протиправними діями постачальника.

А тому, твердження відповідача про відсутність реального характеру договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Імпреза Плюс», є необґрунтованим належними засобами доказування, оскільки позиція податкового органу щодо суперечності спірної угоди інтересам держави не підкріплена відповідними доказами чи судовими рішеннями.

Враховуючи зазначене та оскільки судом, в межах розгляду даної адміністративної справи, не було встановлено ознак фіктивності укладеного між позивачем та його контрагентом правочину, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки № 817/26-55-22-09/36387233 від 29 серпня 2014 року про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, є оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтується на зазначених висновках акту перевірки.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не було доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Відповідно до ч. 1 статті 94 КАС України, суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 94, 122, 128, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 130326552209 від 17 вересня 2014 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя П.В. Вовк