Ухвала

від 09.12.2014 по справі 826/14826/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14826/14 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі : Лебедєвій Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від « 30» жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 130326552209 від 17 вересня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2014 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 30.10.2014 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2014 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції в період з 28 серпня 2014 року по 29 серпня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Фудмаркет» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ «Імпреза Плюс» за період з 01 червня 2014 року по 30 червня 2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 817/26-55-22-09/36387233 від 29 серпня 2014 року, яким встановлено порушення позивачем п. 198.1 , п. 198.6 статті 198 , п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України , у зв'язку з чим встановлено заниження ТОВ «Фудмаркет» податку на додану вартість у розмірі 8 891 220, 00 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки, 17 вересня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 130326552209, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 13 336 830, 00 грн., в тому числі 8 891 220, 00 грн. основного платежу та 4 445 610, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністративний суду м. Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 75 ПК України , контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Між тим, як вбачається з п. 2.1 акту перевірки № 817/26-55-22-09/36387233 від 29 серпня 2014 року, всупереч наведеним положенням законодавства, документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ «Фудмаркет» здійснювала податковим органом не за місцезнаходженням платника податків, а в приміщенні ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Водночас, відповідно до п. 78.7 статті 78 ПК України , перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83 , 85 цього Кодексу .

Так, згідно п. 85.2 статті 85 ПК України , платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Враховуючи зазначене, факт того, що в порушення положень статті 75 ПК України , документальна виїзна перевірка позивача здійснювалась відповідачем не за адресою місцезнаходженням платника податків, на думку суду, негативно вплинув на можливість реалізації ТОВ «Фудмаркет» вказаного обов'язку платника податків по наданню посадовим особам податкового органу документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Це підтверджується, зокрема, й тим, що позивач був змушений надавати вказані документи в порядку, передбаченому абз . 2, 4 п. 44.7 статті 44 ПК України , яким передбачено, що протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 05 вересня 2014 року (5-ий робочий день з дня складання акту перевірки) позивачем було надано, а відповідачем - отримано, заперечення ТОВ «Фудмаркет» на акт перевірки № 817/26-55-22-09/36387233 від 29 серпня 2014 року, до яких було додано відповідні підтверджуючі документи.

Між тим, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не було надано суду жодних доказів, які б свідчили про врахування ним таких документів, не дивлячись на дотримання позивачем передбаченого п. 44.7 статті 44 ПК України порядку їх надання.

Натомість відповідачем було долучено до матеріалів справи акт «Про відмову посадовими особами ТОВ «Фудмаркет» у наданні документів при здійсненні документальної виїзної позапланової перевірки» № 1912/26-55-22-09/36387233 від 28 серпня 2014 року.

Відповідно до п. 85.6 статті 85 ПК України , у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Між тим, в порушення зазначених положень, складений співробітником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акт № 1912/26-55-22-09/36387233 від 28 серпня 2014 року не містить: відомостей про посаду, прізвище, ім'я, по батькові платника податків (його законного представника), яким було відмовлено в наданні документів (актом стверджується лише про пред'явлення бухгалтеру Соболевій О.Ю. копії наказу та направлення на проведення перевірки); переліку документів, які запропоновано подати ТОВ «Фудмаркет»; підпису платника податків (його законного представника) або відповідного запису про його відмову від здійснення підпису.

Враховуючи його невідповідність вимогам законодавства, суд не бере до уваги як доказ зазначений акт № 1912/26-55-22-09/36387233 від 28 серпня 2014 року.

На думку суду, допущені відповідачем порушення при проведенні документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Фудмаркет», що були зазначені вище, вже самі по собі ставлять під сумнів правомірність висновків, зазначених в акті перевірки № 817/26-55-22-09/36387233 від 29 серпня 2014 року, які, в свою чергу, стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Водночас, такі порушення не є безумовним доказом протиправності висновків, до яких прийшов податковий орган за наслідком проведення перевірки позивача, а тому суд вважає за необхідне дослідити господарські відносини, що були предметом податкової перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Імпреза Плюс» (постачальник) було укладено договір поставки товару № 0106-МП, відповідно до якого, постачальник зобов'язувався передати у власність покупця продукцію (олія соняшникова нерафінована), а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до Специфікацій № 1 від 15 червня 2014 року та № 2 від 16 червня 2014 року до зазначеного вище договору, обсяг товару становив 5 066, 81 тонн, поставка здійснювалась на умовах EXW - елеваторний комплекс ТОВ «Евері» (Миколаїв, вул. Громадянська, 117), загальна вартість товару складала 53 347 322, 22 грн. (з яких 8 891 220, 37 грн. - ПДВ).

Сплачені за вказаним зобов'язанням кошти були включені позивачем до сум податкового кредиту з податку на додану вартість звітного періоду, що перевірявся податковим органом.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України , податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України , податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України , платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу ) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача ) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином, суд робить висновок про те, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так само як і на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на відомості податкової звітності контрагента позивача та висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Імпреза Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 травня 2014 року по 30 червня 2014 року.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентом, позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів, а саме: договору та специфікацій до нього, актів приймання-передачі, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, актів на переоформлення товару.

Так, відповідно до наявного в матеріалах справи акту на переоформлення товару від 16 червня 2014 року № 1606М, ТОВ «Евері», потужностями якого забезпечувалось зберігання товару, що був предметом договору поставки № 0106-МП, зняло зі зберігання (оформленого на ТОВ «Імпреза Плюс») і здійснило переоформлення олії соняшникової нерафінованої в кількості 5 066, 810 тонн в квоту ТОВ «Фудмаркет».

Оскільки, згідно умов договору № 0106-МП, поставка здійснювалась на умовах EXW, долучені позивачем до матеріалів справи документи, на думку суду, в повній мірі свідчать про фактичну передачу товару від ТОВ «Імпреза Плюс» до ТОВ «Фудмаркет» та його оплату позивачем, що, в свою чергу, підтверджує виконання сторонами передбачених в договорі № 0106-МП домовленостей.

Крім того, позивачем було долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, що свідчать про здійснення ТОВ «Імпреза Плюс» перевезення автомобільним транспортом соняшникової олії адресу ТОВ «Евері», та договір № FT-48-о/0105 від 21 травня 2014 року, укладений між ТОВ «Імпреза Плюс» (клієнт) та ТОВ «Евері» (виконавець), умовами якого, зокрема, передбачалось надання виконавцем послуг по прийманню та зберіганню товару, що надійде від ТОВ «Імпреза Плюс».

Також, матеріалами справи, а саме копіями контракту № OR 0657/14 від 06 червня 2014 року та вантажно-митної декларації 07 липня 2014 року, підтверджується подальший експорт позивачем товару, що був предметом укладеного ним з ТОВ «Імпреза Плюс» договору, на користь OREXIM LIMITED (Edinburgh, UK).

Всі наведені вище документи, в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами та мають необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, на момент складання податкових накладних, контрагент позивача був зареєстрований як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару, в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 статті 201 ПК України .

Крім того, податкові накладні, на підставі яких позивачем було збільшено суму власного податкового кредиту з ПДВ, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з нього № 4081350 від 04 вересня 2014 року.

Відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за вказаним договором, узгодженості дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з можливими протиправними діями постачальника.

А тому, твердження відповідача про відсутність реального характеру договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Імпреза Плюс», є необґрунтованим належними засобами доказування, оскільки позиція податкового органу щодо суперечності спірної угоди інтересам держави не підкріплена відповідними доказами чи судовими рішеннями.

Враховуючи зазначене та оскільки судом, в межах розгляду даної адміністративної справи, не було встановлено ознак фіктивності укладеного між позивачем та його контрагентом правочину , необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки № 817/26-55-22-09/36387233 від 29 серпня 2014 року про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, є оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтується на зазначених висновках акту перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від « 30» жовтня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від « 30» жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді Я.С. Мамчур

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С