Ухвала

від 04.08.2015 по справі 826/14826/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2015 року м. Київ К/800/66944/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Куркова М.С.

відповідача - Катамай Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2014

у справі № 826/14826/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 130326552209 від 17.09.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Фудмаркет» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ «Імпреза Плюс» за період з 01.06 по 30.06.2014, складено акт № 817/26-55-22-09/36387233 від 29.08.2014, в якому зафіксовані порушення: п. п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим встановлено заниження ТОВ «Фудмаркет» податку на додану вартість у розмірі 8 891 220 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 17.09.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 130326552209 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 13 336 830 грн., в т.ч.: 8 891 220 грн. основного платежу та 4 445 610 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що 01.06.2014 між позивачем (покупець) та ТОВ «Імпреза Плюс» (постачальник) було укладено договір поставки товару № 0106-МП, відповідно до якого, постачальник зобов'язувався передати у власність покупця продукцію (олія соняшникова нерафінована), а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до Специфікацій № 1 від 15.06.2014 та № 2 від 16.06.2014 до договору, обсяг товару становив 5 066,81 тонн, поставка здійснювалась на умовах EXW - елеваторний комплекс ТОВ «Евері» (Миколаїв, вул. Громадянська, 117), загальна вартість товару складала 53 347 322,22 грн. (з яких 8 891 220,37 грн. - ПДВ).

Факт виконання умов зазначеного договору судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: специфікаціями, актами приймання-передачі, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, актами на переоформлення товару, товарно-транспортними накладними, що підтверджують здійснення ТОВ «Імпреза Плюс» перевезення автомобільним транспортом соняшникової олії на адресу ТОВ «Евері», договором № FT-48-о/0105 від 21.05.2014, укладеним між ТОВ «Імпреза Плюс» (клієнт) та ТОВ «Евері» (виконавець) про надання послуг по прийманню та зберіганню товару, що надійде від ТОВ «Імпреза Плюс».

Сплачені позивачем кошти, за придбаний у ТОВ «Імпреза Плюс» товар, були включені позивачем до сум податкового кредиту з податку на додану вартість звітного періоду, що перевірявся податковим органом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що допущені відповідачем порушення при проведенні документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Фудмаркет», а саме: проведення перевірки відбулось не за місцезнаходженням платника податків, а в приміщенні ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві всупереч положень статті 75 ПК України, що унеможливило надання платником податків документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, вже самі по собі ставлять під сумнів правомірність висновків, зазначених в акті перевірки № 817/26-55-22-09/36387233 від 29.08.2014, які, в свою чергу, стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення; фактичне виконання господарських операцій підтверджене належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку; вантажно-митною декларацією від 07.07.2014 підтверджено подальший експорт позивачем товару, що був предметом укладеного ним з ТОВ «Імпреза Плюс» договору, на користь OREXIM LIMITED (Edinburgh, UK); відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за вказаним договором, узгодженості дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з можливими протиправними діями постачальника.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до положень п. п. 201.1, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «Імпреза Плюс», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту у спірному періоді за результатами господарських операцій із зазначеним контрагентом.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний