Ухвала

від 14.10.2014 по справі 811/1664/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У  Х  В  А  Л  А і м е н е м  У к р а ї н и 14 жовтня 2014 рокусправа № 811/1664/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Чепурнова Д.В.                     суддів:                     Сафронової С.В.  Поплавського В.Ю. за участю секретаря судового засідання:          Надточія В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу  Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду  від 25 грудня 2013 року у справі  за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метатрон-Кіровоград» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: ТОВ  «Метатрон-Кіровоград»  звернулося з вищевказаним позовом до в якому, просило  визнати протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Кіровоградської ОДПІ №0000552240 від 29.04.2013 року, та №0000542240 від 29.04.2013 року. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо відсутності у ТОВ «Метатрон-Кіровоград» права на формування  валових витрат та податкового кредиту по операціях з придбання товарів, послуг  ТОВ «Метатрон – Кіровоград» з ТОВ «Міксбуд», ТОВ «Промагролізинх», ТОВ «Агропромсервіс Трейд», ТОВ «Автодоінвест» через те, що операції не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними по ланцюгу вигодонабувача, оскільки у позивача є наявні належним чином оформлені первинні документи, що свідчать про реальність здійснених господарських операцій.    Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду  від 25 грудня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 29 квітня 2013 р. №0000542240, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині визначення суми основного платежу в сумі 27513 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6879 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 29 квітня 2013 р. №0000542240, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в частині визначення суми основного платежу в сумі 51536 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12884 грн. В решті позову відмовлено. При цьому суд виходив з підтвердження реальності господарських операцій та відповідно права позивача на формування податковго кредиту та валових витрат в цій сумі. Не погодившись з прийнятим рішенням, Кіровоградська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що документи отримані позивачем від контрагентів зазначених у акті перевірки  не мають юридичної сили та доказовості в зв'язку з тим, що діяльність контрагентів-постачальників була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій.   В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом першої інстанції  встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 29.03.2013 року по 04.04.2013 року податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Міксбуд» (код за ЄДРПОУ 34426191) за вересень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий, квітень, липень, серпень, вересень 2010 року, ТОВ «Промагролізинх» (код за ЄДРПОУ 35840214) за серпень 2009 р, ТОВ «Агропромсервіс Трейд» (код за ЄДРПОУ 36025370) за січень, лютий, березень 2010 року, ТОВ «Автодоінвест» (код за ЄДРПОУ 36259246) за березень, травень, липень, вересень 2010 року. За наслідками перевірки складено акт від 11.04.2013 року №57/22-4/33615381, яким встановлено порушення позивачем: - п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість перевірений період на суму 79659 грн., в тому числі: - за серпень 2009 року на суму 3785 грн.; - за вересень 2009 року на суму 10047 грн.; - за листопад 2009 року на суму 1321 грн.; - за грудень 2009 року на суму 8572 грн.; - за січень 2010 року на суму 3252 грн.; - за березень 2010 року на суму 9968 грн.; - за квітень 2010 року на суму 5214 грн.; - за травень 2010 року на суму 785 грн.; - за липень 2010 року на суму 14622 грн.; - за серпень 2010 року на суму 12239 грн.; - за вересень 2010 року на суму 2466 грн. А також встановлено завищення від'ємного значення (рядок 18.2 декларації з ПДВ) за листопад 2009 року на 117 грн. та за лютий 2010 року на 4921 грн. - п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств за перевірений період на суму 99574 грн., в тому числі: - за III квартал 2009 року у сумі 17290 грн.; - за IV квартал 2009 року у сумі 12366 грн.; - за I квартал 2010 року у сумі 25760 грн.; - за II квартал 2010 року у сумі 7499 грн.; - за III квартал 2010 року у сумі 36659 грн. На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 29 квітня 2013 року:  №0000552240, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 87398 грн. із них за основним платежем 69918 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17480 грн. та №0000542240, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 44158 грн. із них за основним платежем 35326 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8832 грн. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та ТОВ «Міксбуд» у перевіряємий період  було укладено договори на виконання робіт  № 3 від 11.01.2010 р., № 8 віл 24.06.2010 р., № 10 віл 29.07.2010 р.,  № 14 від 04.08.2010 р. На підтвердження реальності укладених господарських операцій в матеріалах справи містяться довідки про вартість виконаних робіт, акти прийому виконаних робіт, підсумкові відомості ресурсів, податкові накладні, платіжні доручення. По господарським операціям  з ТОВ «Автодорінвест» позивачем 24.02.2010 року помилково перераховано кошти у сумі 31000 грн. (в т. ч. ПДВ -5166,67 грн.) в розрахунок по договору № 3 від 11.01.2010 р. не Підряднику по договору ТОВ «Міксбуд», а ТОВ «Автодорінвест», що підтверджується платіжним доручення № 44 від 24.02.2010 р. та копією податкової накладної від 25.02.2010 р. № 21. Перераховані кошти ТОВ «Автодорінвест» повернуло позивачу, як помилково перераховані, що підтверджується випискою з банку за 24 березня 2010 р. В зв'язку  поверненням коштів в межах звітного періоду І кварталу 2010 року, в загальному підсумку вони не позначились на формуванні складу валових витрат товариства, розрахунку і сплаті позивачем податку на прибуток підприємств в І кварталі 2010 р. А тому сума витрат в розмірі 25833,33 грн. (31000 - 5166,67) не була позивачем віднесена до складу валових витрат, оскільки згідно головної книги та рахунків 311, 631 31000 грн. була списана з рахунків позивача та повернулась на його рахунки в одному податковому періоді. Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. До валових витрат виробництва та обігу, відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відносяться сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Таким чином згідно вказаної норми не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.           Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів оплату вартості таких робіт (послуг). Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно з підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.           Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку – особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2. ст.10 Закону). Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій. Первинні документи щодо підтвердження господарських операцій з ТОВ «Міксбуд» відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Придбаний товар та послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності. Зазначені факти спростовують відсутність реальності господарських операцій, про що вірно зазначив суд першої інстанції. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін. Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, - УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області -  залишити без задоволення. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду  від 25 грудня 2013 року – залишити без змін.           Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів  з дня набрання законної сили. Головуючий:                                                            Д.В. Чепурнов           Суддя:                                                            С.В. Сафронова           Суддя:                                                            В.Ю. Поплавський