Ухвала

від 28.10.2014 по справі 2а/0470/14207/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2014 рокусправа № 2а/0470/14207/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Партнер Трейдінг" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Партнер Трейдінг" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №0002042200 від 12 листопада 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Інвест-Партнер Трейдінг" з податку на прибуток підприємств в розмірі 528559,00 грн., з яких 463944,00 грн. основного платежу та 64615,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду подала апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно із п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Інвест-Партнер Трейдінг" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12 травня 2009 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 12 травня 2009 року по 30 червня 2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акта.

За результатами вказаної перевірки, податковим органом складено акт №3554/223/364942 від 26 жовтня 2012 року.

На підставі вказаного акту перевірки, 12 листопада 2012 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0002042200, яким збільшено ТОВ "Інвест-Партнер Трейдінг" суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток фінансових установ у розмірі 528559,00 грн., з яких 463944,00 грн. - сума основного платежу та 64615,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі вказаного акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність винесення ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, дані документів наданих позивачем, які підтверджують проведення господарських операцій, відповідачем не спростовані. З огляду на це, суд дійшов висновку про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення та його скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності з Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що акт перевірки №3554/223/364942 від 26.10.2012 року не відповідає вказаним вимогам законодавства, оскільки не містить систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За приписами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначається, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду.

Однак, як вбачається з акту перевірки, судом встановлено, що єдиною підставою для висновку відповідача про завищення збитків від операцій з цінними паперами на суму 98230867,00 грн. та відповідного заниження прибутку від таких операцій на суму 2119098,00 грн., що підлягав відображенню в деклараціях з податку на прибуток у період з 12.05.2009 року по 30.06.2012 року, з'явилося те, що відповідачем декларація з податку на прибуток позивача за 2009 рік не була визнана як податкова, та відповідним показникам цієї декларації (збитку від операцій з цінними паперами та від'ємному фінансовому результату попереднього звітного періоду) відповідачем самостійно було визначено значення - 0 грн..

З урахуванням зазначеного, є вірним висновок суду першої інстанції, що відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства, у 2010 - 2012 роках було зменшено суму збитків від операцій з цінними паперами на 98230867,00 грн. та визначено суму прибутку від таких операцій у розмірі 2119098,00 грн. не на підставі даних первинних, платіжних та інших документів, що підтверджують здійснення операцій з цінними паперами, а на підставі того, що декларація з податку на прибуток за 2009 рік, яка не є первинним документом, не була визнана відповідачем як податкова декларація.

Також, слід зазначити, що постановою Дніпропетровського адміністративного суду від 31.01.2013 року у справі №804/150/13-а, залишеною в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013 року визнано протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо відмови у визнанні податковою звітністю декларації ТОВ "Інвест-ПартнерТрейдінг" з податку на прибуток підприємств за 2009 рік та зобов'язано ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська відновити показники (дані) податкової декларації з податку на прибуток за 2009 рік з додатками в електронних базах податкової звітності.

Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем зроблено в акті перевірки висновок про завищення позивачем у 3 кварталі 2009 року адміністративних витрат на 37853,00 грн. у зв'язку з тим, що позивачем в 3 кв. 2009 року не укладалося брокерських, дилерських договорів, контрактів, угод купівлі-продажу цінних паперів та не отримано прибутку від брокерської, дилерської діяльності, тому визначити належність понесених витрат на оплату праці, пов'язаних із господарською діяльністю неможливо

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що згідно до пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодування вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.

З аналізу вказаної норми законодавства, колегія суддів робить висновок про те, що витрати на оплату праці працівників відносяться до валових витрат підприємства, при цьому чинним законодавством не передбачено, що таке віднесення може бути зроблено за умови здійснення підприємством тих чи інших видів діяльності та отримання ним прибутку.

Враховуючи зазначене, є вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність зробленого відповідачем в акті перевірки висновку про завищення позивачем у 3 кварталі 2009 року валових витрат у зв'язку з віднесенням до валових витрат витрат на оплату праці працівників у сумі 37853,00 грн..

Разом з тим, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 01.06.2009 року між ТОВ "Інвест-Партнер Трейдінг" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг з ведення бухгалтерського та податкового обліку.

31.07.2010 року між ТОВ "Інвест-ПартнерТрейдінг" та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг з ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Надання відповідних послуг за вказаними договорами на загальну суму 273080,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі послуг та протоколами наданих послуг.

Крім того, позивачем на підставі довідок-рахунків від 22.07.2009 року та від 19.08.2009 року, наданих приватним нотаріусом ОСОБА_3, було сплачено та віднесено в подальшому до валових витрат вартість послуг за вчинення нотаріальних дій у сумі 420,00 грн..

Також, 30.04.2009 року між ТОВ "Інвест-Партнер Трейдінг" та Дніпропетровською обласною організацією Українського товариства охорони природи був укладений договір №А-25/09 оренди приміщення за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 38, для розміщення офісу товариства.

Отримання позивачем послуг з надання в оренду вказаного приміщення на суму 14400,00 грн. підтверджується наявними матеріалах справи актами приймання-передачі послуг.

У відповідності до п.5.1, п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено встановлювати додаткові обмеження по віднесенню витрат до складу валових витрат, а перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат визначені у п.5.3 ст.5 цього Закону.

Так, виходячи зі змісту п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", колегія суддів зазначає, що інформаційно-консультаційні послуги з ведення бухгалтерського та податкового обліку, послуги з вчинення нотаріальних дій та послуг з надання в оренду нерухомості не відносяться до тих витрат, які не підлягають включенню до складу валових витрат відповідно до п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Отже, надаючи аналіз даним обставинам справи та беручи до уваги вказані норми законодавства, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки відповідача зроблені в акті перевірки про безпідставність віднесення позивачем до валових витрат вартості інформаційно-консультаційних послуг з ведення бухгалтерського та податкового обліку у сумі 273080,00 грн., вартості послуг за вчинення нотаріальних дій у сумі 420,00 грн. та орендної плати за приміщення за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 38, у сумі 14400,00 грн..

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкове повідомлення - рішення №0002042200 від 12.11.2012 року, прийняте ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі акту перевірки №3554/223/364942 від 26 жовтня 2012 року, не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення .

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів .

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко