Рішення

від 08.10.2014 по справі 523/6532/14-ц

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/6532/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"08" жовтня 2014 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі

головуючого судді Сувертак І.В.

при секретарі Мамренко Г.Г.

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду № 24 в місті Одесі

справу за позовом

заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави, в особі Одеської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімур біч клаб», виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійним договору купівлі-продажу, визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності,-

Установив:

Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси звернувся з позовом до суду представляючи інтереси держави в особі Одеської міської ради та просив поновити строк для звернення з позовом до суду; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 26.09.2006 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, на павільон-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташований на території гідропарку Лузанівка, загальною площею 99,9 кв.м., вартістю 963 580,00 грн., розташований на земельній ділянці площею 304 кв.м., вартість якої складає 919 189,96 грн; визнати протиправним та скасувати свідоцтво про право власності серії САА №433971 від 10.11.2006 року видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю «Тімур Біч Клаб» на будівлю павільйону-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», що складається з нежитлової будівлі літ «А», загальною площею 99,9 кв. м., вартістю 963 580,00 грн., розташований на земельній ділянці, вартість якої складає 919 189,96 грн. на території «Гідпопарку «Лузанівка» за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 0,0304 га.

Свої вимоги заступник прокурора Суворовського району м. Одеси мотивував наступним.

Прокуратурою Суворовського району м. Одеси під час проведення перевірки додержання вимог природоохоронного, земельного та містобудівного законодавства при розміщенні і експлуатації об'єктів, розташованих на узбережжі Чорного моря. встановлено, що на території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва ім. Котовського ТОВ «Тімур Біч Клаб» використовує у комерційних цілях земельну ділянку площею 304 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 під розміщення павільйону-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» з літньою площадкою.

Право власності на павільйон-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» з літньою площадкою, загальною площею 99,9 кв. м., розташований на земельній ділянці 304 кв. м. належить ФОП ОСОБА_2 на підставі рішення господарського суду Одеської області від 29.05.2006 року.

В наступному ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу від 26.09.2006 з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_1, зареєстрований за № 2027.

Після укладеного договору купівлі-продажу павільйону-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» з літньою площадкою ОСОБА_4 слала власницею ? частини павільйону, а ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по ? частин павільйону. Право власності останніх зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» 05.10.2006 року.

ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 згідно протоколу № 1 від 03.10.2006 року є засновниками ТОВ «Тімур Біч Клаб». За актом прийому-передачі майна 03.10.2006 року передали по 100% своєї частки кожний до Статутного фонду заснованого ними товариства.

Виконавчим комітетом Одеської міської ради видане 10.11.2006 року ТОВ «Тімур Біч Клаб» свідоцтво про право власності на будівлю павільйону-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 99,9 кв. м.

Право власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на павільйон-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» з літньою площадкою, загальною площею 99,9 кв. м., розташований на земельній ділянці 305 кв. м., що належить йому на підставі рішення господарського суду Одеської області від 29.05.2006 року, постановлене у справі № 17/391-05-11981, зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» 23.06.2006 року.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року прийнятого у справі № 17/391-05-11981 задоволене апеляційне подання заступника прокурора Суворовського. району м. Одеси, рішення суду від 29.05.2006 року - скасовано. Позов заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради - задоволено. Апеляційним судом прийнято рішення про знесення самочинного збудованого ФОП ОСОБА_2 за йога рахунок будівлі павільйону-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 99,9 кв. м., та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки загальною площею 304 кв. м. на території «Гідропарку «Лузанівка». ФОП ОСОБА_2 у зустрічному позові про визнання права власності на спірний об'єкт - відмовлено.

Таким чином, у ФОП ОСОБА_2 було відсутнє право продажу спірної будівлі павільйону-бару, оскільки на час укладення договору купівлі-продажу від 26.09.2006 року з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 його право власності було скасовано постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року.

Як слід, безпідставно отримало самочинно збудоване майно, що розташовано на самовільно зайнятій земельній ділянці у власність ТОВ «Тімур Біч Клаб».

Враховуючи викладене, заступник прокурора Суворовського району м. Одеси просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник прокуратури Суворовського району м. Одеси позов підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник Одеської міської ради в судове засідання не з'явився, надав на адресу суду клопотання в якому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. (а.с. 71).

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про розгляд справи сповіщались належним чином, причин неявки не сповістили. (а.с. 75-77). Також ОСОБА_5 сповіщався про розгляд справи через засоби масової інформації (Газета «Одеські вісті випуски від 30.08.2014 року та 27.09.2014 року). (а.с. 63, 74).

Суд ухвалює заочне рішення відповідно до вимог ст..224 ЦПК України, про що не заперечував представник позивача.

Заслухавши пояснення прокуратури Суворовського району м. Одеси, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В судовому засіданні встановлено, що право власності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на павільйон-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» з літньою площадкою, загальною площею 99,9 кв. м., розташований на земельній ділянці 304 кв. м., що належить йому на підставі рішення господарського суду Одеської області від 29.05.2006 року, постановлене у справі № 17/391-05-11981, зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» 23.06.2006. (а.с. 16)

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року прийнятого у справі № 17/391-05-11981 задоволене апеляційне подання заступника прокурора Суворовського. району м. Одеси, рішення суду від 29.05.2006 року - скасовано. Позов заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради - задоволено. Апеляційним судом прийнято рішення про знесення самочинного збудованого ФОП ОСОБА_2 за його рахунок будівлі павільйону-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 99,9 кв. м., та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки загальною площею 304 кв. м. на території «Гідропарку «Лузанівка». ФОП ОСОБА_2 у зустрічному позові про визнання права власності на спірний об'єкт - відмовлено. (а.с. 27-29).

Однак право власності на павільйон-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» з літньою площадкою, загальною площею 99,9 кв. м., розташований на земельній ділянці 304 кв. м. належить ФОП ОСОБА_2 на підставі рішення господарського суду Одеської області від 29.05.2006 року.

В наступному ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу від 26.09.2006 року з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_1, зареєстрований за № 2027. (а.с. 17).

Після укладеного договору купівлі-продажу павільйону-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» з літньою площадкою ОСОБА_4 слала власницею 1/2 частини павільйону, а ОСОБА_5 і та ОСОБА_3 по 1/4 частин павільйону. Право власності останніх зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» 05.10.2006. (а.с. 18).

ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 згідно протоколу № 1 від 03.10.2006 є засновниками ТОВ «Тімур Біч Клаб». За актом прийому-передачі майна 03.10.2006 року передали по 100% своєї частки кожний до Статутного фонду заснованого ними товариства. (а.с. 19,20).

ТОВ «Тімур Біч Клаб» 11.10.2006 року зареєстровано в Єдиному державному реєстрі і підприємців та організацій за № 1 556 102 0000 022581, код 34599015, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 270323 серії АОО. (а.с. 23).

Виконавчим комітетом Одеської міської ради видане 10.11.2006 року ТОВ «Тімур Біч Клаб» свідоцтво про право власності на будівлю павільйону-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 99,9 кв. м. (а.с. 26).

Таким чином, у ФОП ОСОБА_2 було відсутнє право продажу спірної будівлі павільйону-бару, оскільки на час укладення договору купівлі-продажу від 26.09.2006 року з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 його право власності було скасовано постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року.

Як слід, безпідставно отримало самочинно збудоване майно, що розташовано на самовільно зайнятій земельній ділянці у власність ТОВ «Тімур Біч Клаб».

Відповідно до ст. 202 ЦК України договір купівлі-продажу є правочином.

Відповідно ст. 203 ЦК України, що встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 655 ЦК України, по договору купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає j або зобов'язується передати майно (товар) в власність іншій стороні (покупцю), а покупець і приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) та уплатити за нього визначену грошову суму.

Відповідно до ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений продавцем у майбутньому.

Відповідно до вимог ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 ст. 330 ЦК України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Власник згідно положень ст. 387 ЦК України має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Аналогічна правова позиція з цього приводу викладена в п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та Практиці розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними.

Крім того, п. 2 Постанови зазначено, що зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (ст.ст. 1,8 Конституції України).

Відповідно до частини 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна, переданого за недійсним правочином.

Під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судом рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факти встановлені у попередніх судових рішеннях не підлягають доказуванню.

З постанови Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року прийнятої у справі № 17/391-05-11981 вбачається, що судом встановлені факти самочинного будівництва ОСОБА_2 будівлі павільйону-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» на земельній ділянці, що належить до комунальної власності, на яке у нього не виникло право власності. Також судом встановлено, що у ОСОБА_2 відсутні докази надання йому у встановленому законом порядку у власність, користування, оренду і він не придбав її на підставі інших цивільно-правових угод.

Документи на землекористування, передбачені ст. 125, 126 ЗК України у відповідача відсутні дозвільні документи на виконання будівельних робіт. Об'єкт в експлуатацію у встановленому законом порядку не вводився, право власності не оформлено.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави зобов'язана згідно положення ст. 1212, 1213 ЦК України повернути потерпілому це майно.

Оскільки майно, у вигляді самовільно зайнятої земельної ділянки, вибуло із володіння держави в особі ОМР не з його волі, а у зв'язку із прийняттям Господарським судом Одеської області від 29.05.2006 року рішення по справі № 17/391-05-11981, в наступному скасованого постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року, суд вважає, що після скасування рішення суду про визнання права власності на спірне майно, перебування державного майна у власності відповідача ТОВ «Тимур Біч Клаб» завдає значну шкоду інтересам держави в особі власника земельної ділянки Одеської міської ради, це є порушенням державних інтересів.

У зв'язку із вищезазначеним майно підлягає витребуванню від останнього власника, так як на даний час відпали правові підставі для володіння ним.

Вартість земельної ділянки за даними Головного управлінням Держкомзему у м. Одеса від 15.03.2013 № 01-2-04/969 складає 3023,65 грн. за 1 кв.м землі комерційного використання (0,304 га х 10000 кв. м. = 304 кв. м., х 3023,65 гр. = 919 189,96 грн. (а.с. 30).

У свідоцтві від 10.11.2006 року серії САА № 433971 відсутня інформація про рішення виконавчого комітету Одеської міської ради та його дату, з чого вбачається, що відповідне рішення виконавчим комітетом Одеської міської ради щодо видачі свідоцтва про право власності не приймалось. За таких обставин свідоцтво про право власності на будівлю павільйону-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 10.11.2006 року САА № 433971 було видано безпідставно, тому підлягає визнанню неправомірним та скасуванню.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 393 ЦК України, правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає вимогам закону і порушує право власника визнається судом незаконним і скасовується.

Також, заступником прокурора Суворовського району м. Одеси заявлено клопотання про поновлення стоків для звернення з позовом до суду, посилаючись на наступне.

Відповідно до ст. 99 ЦК України загальна позовна давність встановлено тривалістю в три роки.

До 01.03.2013 року існувала певна судова практика щодо розгляду позовних вимог про скасування свідоцтв про право власності, відповідно до якої свідоцтво про право власності визначалось судами як документ похідного характеру, який не породжує будь-які правові наслідки, а є наслідком ряду юридично значимих дій та юридичних фактів.

У зв'язку з цим, вирішення судами питання щодо визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності було також похідним від встановлення права власності на об'єкт нерухомості.

За вимогами п. 27 Постанови Пленуму ВСС від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, на підставі яких згідно зі статтею 19 Закону України від 01.07.2004 № 1952-1У «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» провадиться реєстрація права власності, яке вони посвідчують. У зв'язку із цим суд відповідно до ч. 1 ст. 21, ст. 393 ЦК України визнає незаконним і скасовує такий акт, виданий владним органом повністю, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси.

Слід зазначити, що з травня 2013 року Господарським судом Одеської області розглядається справа №916/1374/13 за позовом заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Тімур Біч Клаб», Виконавчого комітету Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії.

Під час розгляду даної справи та у зв'язку з вищевикладеними змінами у законодавстві, прокуратурою Суворовського району м. Одеси вживались заходи щодо уточнення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності в межах розгляду Господарським судом Одеської області справи №916/1374/13 але 31.10.2013 року ухвалою господарського суду Одеської області вказана справа залишена без розгляду.

Крім цього, як стало відомо лише у судовому засіданні по даній справі, вказане питання слід розглядати в окремому провадженні, у зв'язку з чим і виникла необхідність у зверненні до місцевого суду.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання про поновлення строків для звернення з позовом до суду.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначені повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Частиною третьою ст. 24 цього Закону передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад визначено главою 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Згідно п. 10 «б» ст. 30 цього Закону повноваження щодо обліку та реєстрації об'єктів нерухомості віднесено до компетенції, виконавчих органів ради.

Згідно ч. 1 ст. 51 Закону виконавчим органом міської ради є виконавчий комітет ради, який утворюється радою на строк її повноважень. Виконавчий комітет міської ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради (ч. 1 ст. 52 Закону). Формою роботи виконавчого комітету є його засідання (ст. 53 Закону).

Відповідно до ч. 6. ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет міської ради в межах своїх повноважень приймає акти у формі рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

При видачі свідоцтва виконавчим комітетом Одеської міської ради не приймалося відповідне рішення як акт в розумінні ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та в межах повноважень, передбачених підпунктом 10 пункту "б" ст. 30 цього Закону. Тому свідоцтво про право власності ТОВ «Бімур Біч Клаб» було видано безпідставно з порушенням законодавства та перевищенням повноважень посадової особи місцевого самоврядування. За таких обставин воно не породжує правових наслідків.

Крім цього Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» реєстрацію права власності було здійснено з порушенням Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 та зареєстрованого за № 157/6445 від 18.02.2002, яке діяло на той час.

У технічному паспорті, складених Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» від 19.05.2006 року, зазначено, що об'єкт збудований самочинно.

Технічні паспорти оформлені всупереч вимогам Інструкції:

1) у паспорті зазначено житловий будинок, а не господарську будівлю;

2) технічний паспорт містить план квартири, а не господарської будівлі;

3) в технічному паспорті відсутні інвентарний та реєстровий номери;

Об'єкт не підлягав реєстрації в зв'язку з відсутністю відомостей про прийняття його в експлуатацію. Однак, незважаючи на цю обставину, грубі порушення під час інвентаризації Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» в порушення п. 1.6 Тимчасового положення здійснило реєстрацію об'єкту нерухомості.

Відповідно до п. 3.3 Тимчасового положення у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо:

- заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення;

- із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення;

- подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлюючим документам (пункт 3.5 Тимчасового положення). Виходячи з цього, Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» повинно було відмовити у реєстрації права власності.

Крім того, слід зазначити, що спірний об'єкт павільйону-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» розташований та земельній ділянці площею 0,0304 га на узбережжі Чорного моря на території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва ім. Котовського «Гідропарку «Лузанівка», що має адресу: м. Одеса, АДРЕСА_1, але в свідоцтві про право власності взагалі не зазначено будь-якої адреси об'єкту, що також є порушенням встановленого порядку видачі свідоцтв про право власності.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування,- на землі комунальної власності. Ст. 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності. Таким чином землі самовільно зайняті відповідачем є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, власником та розпорядником якої є Одеська міська рада.

Підставою для набуття територіальною громадою в особі Одеської міської ради права комунальної власності на землю є безоплатна передача їй землі державою. Оскільки право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів, кожне порушення закону щодо безпідставного заволодіння комунальною власністю є порушенням державних інтересів.

За вимогами ч.2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 122 Земельного кодексу України встановлено, що міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Отже, підставою користування земельною ділянкою, є наявність права власності, права, постійного користування або права орендного користування на зазначену земельні ділянку.

У ТОВ «Тімур Біч Клаб» будь-який перелічений документ на земельну ділянку відсутній.

Спірна земельна ділянка площею 0,0304 га знаходиться на узбережжі Чорного моря на території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва ім. Котовського відноситься до категорії земель природно-заповідного фонду і її використання в комерційних цілях є неприпустимим.

Таким чином, вищевказане свідчить про неправомірність видачі свідоцтва про право власності ТОВ «Тімур Біч Клаб».

Таким чином, суд вважає позовні вимоги заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, такими що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки факти викладені в позовній заяві, знайшли своє підтвердження.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Так, згідно п.11 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень.

Таким чином, оскільки прокуратура Суворовського району м. Одеси відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, судові витрати необхідно стягнути рівними частинами з відповідачів.

Керуючись ст. ст.3, 10, 11, 14, 57- 64, 77, 169, 209, 212 - 215, 218, 222, 224, 294 ЦПК України ст.ст.12-16 ЦК України, суд,-

Вирішив:

Поновити заступнику прокурора Суворовського району м. Одеси строк на звернення до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімур Біч Клаб», виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійним договору купівлі-продажу, визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності.

Позов заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави, в особі Одеської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімур Біч Клаб», виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійним договору купівлі-продажу, визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності - задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 26.09.2006 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, на павільон-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» розташований на території гідропарку Лузанівка, загальною площею 99,9 кв.м., вартістю 963 580,00 грн., розташований на земельній ділянці площею 304 кв.м., вартість якої складає 919 189,96 грн.

Визнати протиправним та скасувати свідоцтво про право власності серії САА №433971 від 10.11.2006 року видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю «Тімур Біч Клаб» на будівлю павільйону-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», що складається з нежитлової будівлі літ «А», загальною площею 99,9 кв. м., вартістю 963 580,00 грн., розташований на земельній ділянці, вартість якої складає 919 189,96 грн. на території «Гідпопарку «Лузанівка» за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 0,0304 га.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімур біч клаб», виконавчого комітету Одеської міської ради, судовий збір на користь держави у загальному розмірі 3654 грн. 00 коп., тобто по 609 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Суворовським районним судом міста Одеси за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України, а саме « Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення».

У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя