Рішення

від 03.11.2014 по справі 911/3719/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2014 р. Справа № 911/3719/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №911/3719/14

за позовом приватного підприємства "НАТАЛКА ПЛЮС", ідентифікаційний код: 33283576, місцезнаходження: 07831, Київська обл., Бородянський район, с. Луб'янка, вул. Шевченка, буд. 100,

до Луб'янської сільської ради, ідентифікаційний код: 04358661, місцезнаходження: 07831, Київська обл., Бородянський район, с. Луб'янка, вул. Шевченка, буд. 100,

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: комунальне підприємство Київської обласної ради "Бородянське бюро технічної інвентаризації", ідентифікаційний код: 20584196, місцезнаходження: 07800, Київська обл., м. Бородянка, вул. Леніна, буд. 327 (третя особа 1 ); Реєстраційна служба Бородянського районного управління юстиції Київської області, ідентифікаційний код: 25822192, місцезнаходження: 07800, Київська обл., м. Бородянка, вул. Леніна, буд. 327 (третя особа 2 ); ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_3 (третя особа 3 ); ОСОБА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_4 (третя особа 4 ); ОСОБА_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3, місце проживання: АДРЕСА_5 (третя особа 5 ); ОСОБА_4, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4, місце проживання: АДРЕСА_6 (третя особа 6 ); ОСОБА_5, ідентифікаційний номер: НОМЕР_5, місце проживання: АДРЕСА_7 (третя особа 7 ); ОСОБА_6, ідентифікаційний номер: НОМЕР_6; місце проживання: АДРЕСА_8 (третя особа 8 ); ОСОБА_7, ідентифікаційний номер: НОМЕР_7,місце проживання: АДРЕСА_9 (третя особа 9 ); ОСОБА_8, ідентифікаційний номер: НОМЕР_8, місце проживання: АДРЕСА_10 (третя особа 10 ); ОСОБА_9, ідентифікаційний номер: НОМЕР_9, місце проживання: АДРЕСА_11 (третя особа 11 ); ОСОБА_10, ідентифікаційний номер: НОМЕР_10, місце проживання: АДРЕСА_12 (третя особа 12 ); арбітражний керуючий Горбач Сергій Федорович, ідентифікаційний номер: НОМЕР_11; свідоцтво Міністерства юстиції України НОМЕР_13 від 27.02.2013 року; адреса: АДРЕСА_13; поштова адреса: АДРЕСА_14 (третя особа 13 ); ОСОБА_12, ідентифікаційний номер: НОМЕР_12, місце проживання: АДРЕСА_15 (третя особа 14 ); товариство з обмеженою відповідальністю "ТІКО ЛОДЖИСТІК", ідентифікаційний код: 37838385, місцезнаходження: 07831, Київська обл., Бородянський район, с. Луб'янка, вул. Шевченка, буд. 19-В (третя особа 15 ),

про визнання права власності,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Чичков К.К., який діє на підставі довіреності від 11.08.2014 року № 35;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи 3: адвокат ОСОБА_14, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 28.10.2014 року №108/2014;

від третьої особи 5: ОСОБА_3 особисто;

від третьої особи 6: ОСОБА_4 особисто;

від третьої особи 13: арбітражний керуючий Горбач Сергій Федорович особисто;

від третьої особи 15: Пасіка О.П., який діє на підставі довіреності від 16.10.2014 року б/н;

третіх осіб 1, 2, 4, 7-12, 14: не з'явились, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

приватне підприємство "НАТАЛКА ПЛЮС" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Луб'янської сільської ради (далі за текстом: Відповідач) про визнання права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою 07831, Київська обл., Бородянський район, с. Луб'янка, а саме: будівля для утримання свиней на 200 голів, 1973 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання свиней на 60 голів, 1977 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання корів на 200 голів, 1974 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання корів на 200 голів, 1976 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання корів на 300 голів, 1975 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання телят карантинних на 332 голів, 1975 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання телят карантинних на 280 голів, 1975 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання телят карантинних на 348 голів, 1976 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання телят на 364 голів, 1977 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання телят на 320 голів, 1977 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання телят на 422 голів, 1978 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля ветсанпропусника, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля ветеринарної амбулаторії, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля цеху приготування кормів і клубне сховище, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; споруда кормкухні, одна; будівля котельні, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля цеху для забою худоби, 1983 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; навіс для сіна 400 тон, 1980 рік введення в експлуатацію, у кількості один; навіс для сіна 400 тон, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості один; гараж для автомобілів, 1960 рік введення в експлуатацію, у кількості один; гараж, 1960 рік введення в експлуатацію, у кількості один; ГСМ, 1981 рік введення в експлуатацію, у кількості один; пожежне депо, 1967 рік введення в експлуатацію, у кількості одне; сарай стельмашні, 1977 рік введення в експлуатацію, у кількості один; склад будматеріалів, 1970 рік введення в експлуатацію, у кількості один; погріб столової, 1977 рік введення в експлуатацію, у кількості один; сарай пилорами, 1993 рік введення в експлуатацію, у кількості один; зерносховище на 1 000 тон, 1978 рік введення в експлуатацію, у кількості одне; вагова, 1985 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; погріб на 50 тон, 1940 рік введення в експлуатацію, у кількості один; погріб для паливно-мастильних матеріалів, 1940 рік введення в експлуатацію, у кількості один; критий тік, 1990 рік введення в експлуатацію, у кількості один; столярна майстерня, 1980 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; млин/комора, одна; свердловина біля пилорами, 1978 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; свердловина біля вигулів, 1974 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; дизельна електростанція, 1960 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; майстерня для ремонту с/г техніки, 1960 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; вежа Рожновського, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; силосна яма 500 тон, 1977 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; сінажна яма 500 тон, 1993 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; силосна траншея 500 тон, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; гноєсховище 10 000 тон, 1976 рік введення в експлуатацію, у кількості одне; гноєсховище 20 000 тон, 1969 рік введення в експлуатацію, у кількості одне; огорожа ферми, 1972 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; резервуар для піноутворення, 1960 рік введення в експлуатацію, у кількості один; адміністративне приміщення (контора), одне; столова, 1966 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; гараж пожежного депо, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості один; дезінфекційний бар'єр, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості один; вигульні двори, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості один; літній табір, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості один (далі за текстом: Спірне майно).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що право власності на вказане нерухоме майно виникло у Позивача на підставі рішення третейського суду при Київській палаті сприяння третейському судочинству (для вирішення конкретного спору) від 22.05.2007 року №04/01-07, яким визнано договір купівлі-продажу від 04.01.2005 року №0401-1, укладений між Позивачем та приватним підприємством «Транспортно-торгівельна компанія «Харвест» дійсним та визнано за Позивачем право власності на окремо визначене нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: 07831, Київська обл., Бородянський район, с. Луб'янка.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.09.2014 року порушено провадження у справі №911/3719/14 та призначено розгляд справи на 29.09.2014 року; залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: комунальне підприємство Київської обласної ради "БОРОДЯНСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ", Реєстраційну службу Бородянського районного управління юстиції Київської області.

В судове засідання 29.09.2014 року з'явився представник Позивача, який надав пояснення по справі. Представники Відповідача та Третьої особи 1 в судове засідання не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, вимоги ухвали від 04.09.2014 року не виконали. Представник Третьої особи 2 в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали від 04.09.2014 року не виконав. Ухвалою господарського суду Київської області від 29.09.2014 року розгляд справи відкладено на 20 жовтня 2014 року.

16.10.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надішли заперечення на позовну заяву від 15.09.2014 року №02-16-338 (вх. №22306/14 від 16.10.2014 року) з доданими документами, у яких Відповідач просить, зокрема, в задоволенні позову відмовити повністю.

20.10.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача надійшла заява про зміну підстави позову від 19.10.2014 року б/№ (вх. № 22613/14 від 20.10.2014 року) з доданими документами

20.10.2014 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який надав пояснення по справі. Представники Відповідача, Третіх осіб 1, 2 в судове засідання не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, хоча й були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання. Справа розглядалась у редакції позовних вимог з урахуванням підстав позову, викладених у заяві Позивача про зміну підстави позову від 19.10.2014 року б/№.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2014 року залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1; ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_10; арбітражного керуючого Горбача Сергія Федоровича; ОСОБА_12; товариство з обмеженою відповідальністю "ТІКО ЛОДЖИСТІК"; розгляд справи відкладено на 03 листопада 2014 року; зобов'язано позивача надіслати третім особам, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12, арбітражному керуючому Горбачу С.Ф. та товариству з обмеженою відповідальністю "ТІКО ЛОДЖИСТІК" копію позовної заяви та додані до неї документів, докази чого подати суду.

23.10.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшла заява від 17.10.2014 року б/н (вх. №23096/14 від 23.10.2014 року), у якій Відповідач просить слухати справу без участі представника Відповідача.

03.11.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Третьої особи 15 надійшли пояснення від 03.11.2014 року б/н (вх. №24265/14 від 03.11.2014 року) з доданими документами, у яких Третя особа 15 просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

03.11.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача надійшли: клопотання про відкладення розгляду справи та надання додаткового строку для виконання ухвали суду від 20.10.2014 року в частині надіслання копій процесуальних документів новим учасникам справи від 03.11.2014 року б/н (вх. №24330/14 від 03.11.2014 року), у якому Позивач просить відкласти розгляд справи по суті на один тиждень до 08.11.2014 року; заява про зменшення позовних вимог від 03.11.2014 року б/н (вх. №24331/14 від 03.11.2014 року), яка ухвалою господарського суду Київської області від 03.11.2014 року повернута Позивачу без розгляду.

03.11.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Третьої особи 3 надійшли пояснення від 03.11.2014 року б/н (вх. №24333/14 від 03.11.2014 року) з доданими документами, у яких Третя особа 3 просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що право власності на спірне майно вже визначене та підтверджується доданими до матеріалів справи документами, а тому ще раз визнавати право власності на те саме майно без попереднього скасування права власності осіб на це майно є недопустимим, адже відчуження майна з прилюдних торгів належить до договорів купівлі-продажу, а такий договір може визнаватися на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину.

03.11.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Третьої особи 13 надійшов відзив на позовну заяву від 03.11.2014 року №2790 (вх. №24328/14 від 03.11.2014 року) з доданими документами, у якому Третя особа 13 просить відмовити повністю у задоволенні позову, обґрунтовуючи це тим, що ухвалою від 15.07.2011 року господарський суд Київської області по справі №04/01-07 зобов'язав Комунальне підприємство Київської обласної ради «Бородянське бюро технічної інвентаризації» скасувати запис про державну реєстрацію права власності за Позивачем на нерухоме майно в с. Луб'янка в кількості 52 одиниці нерухомого майна. Таким чином, рішення суду про скасування запису про державну реєстрацію права власності є підтвердженням позбавлення такого права. Також, в силу положень ст. 6 Закону України «Про третейські суди», ст.ст. 234, 235 Цивільного процесуального кодексу України, справа розглянута третейським судом щодо визнання права власності не має юридичних публічних наслідків, а рішення цього суду є обов'язковим тільки для сторін третейського договору.

03.11.2014 року в судове засідання з'явились Треті особи 5, 6, 13, представники Позивача та Третіх осіб 3, 15, які надали пояснення по справі. Представники Відповідача, Третіх осіб 1, 2, 4, 7-12, 14 в судове засідання не з'явились. Представник Позивача хоч і з'явився в судове засідання, проте вимоги ухвали суду від 20.10.2014 року не виконав, витребувані судом документи не подав, у своїх поясненнях підтримав клопотання про відкладення розгляду справи та надання додаткового строку для виконання ухвали суду від 20.10.2014 року в частині надіслання копій процесуальних документів новим учасникам справи від 03.11.2014 року б/н та просив відкласти розгляд справи для надання можливості Позивачу направити копію позовної заяви та доданих до неї документів третім особам. Представники Третіх осіб 3, 15 та Треті особи 5, 6, 13 проти позову заперечували та просили в його задоволенні відмовити.

Розглянувши клопотання Позивача про відкладення розгляду справи та надання додаткового строку для виконання ухвали суду від 20.10.2014 року в частині надіслання копій процесуальних документів новим учасникам справи від 03.11.2014 року б/н, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу, судом встановлено наступне.

У вказаному клопотанні Позивач просить відкласти розгляд справи по суті на один тиждень до 08.11.2014 року, обґрунтовуючи це тим, що копія ухвали суду від 20.10.2014 року надійшла Позивачеві поштою у суботу 01.11.2014 року, у зв'язку з чим у представників Позивача об'єктивно не було можливості виконати вимоги зазначеної ухвали.

Частиною 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Судом встановлено, що 20.10.2014 року у судовому засіданні, у якому винесено ухвалу господарського суду Київської області від 20.10.2014 року, був присутній представник Позивача - Чичков К.К.

Таким чином, Позивачу було відомо про покладений на нього судом обов'язок щодо надіслання третім особам, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12, арбітражному керуючому Горбачу С.Ф. та товариству з обмеженою відповідальністю "ТІКО ЛОДЖИСТІК" копії позовної заяви та доданих до неї документів, докази чого подати суду.

Проте, Позивач вказаної вимоги суду не виконав та не подав суду відповідних належних доказів надіслання зазначеним третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами .

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви . У виняткових випадках за клопотанням сторони , з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Як встановлено судом, позовна заява від 26.08.2014 року №37 надійшла до суду 01.09.2014 року.

Таким чином, згідно положень ч.ч. 2, 3 ст. 51, ч.ч. 1, 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, останнім днем строку вирішення спору у справі є 03.11.2014 року. Від сторін у справі жодних клопотань про продовження строку вирішення спору до суду не надходило.

За таких обставин, враховуючи те, що останнім днем строку вирішення спору у справі є 03.11.2014 року, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи клопотання про продовження строку вирішення спору у справі, суд дійшов висновку про неможливість відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з чим клопотання Позивача про відкладення розгляду справи та надання додаткового строку для виконання ухвали суду від 20.10.2014 року в частині надіслання копій процесуальних документів новим учасникам справи від 03.11.2014 року б/н задоволенню не підлягає.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що учасники судового процесу належним чином повідомлені про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу учасників судового процесу, суд дійшов висновку, що усі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Оскільки учасники судового процесу про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, враховуючи обмежений строк вирішення спору, у зв'язку з неподанням Позивачем витребуваних судом доказів, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 03.11.2014 року.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Третіх осіб 5, 6, 13, представників Позивача та Третіх осіб 3, 15, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

згідно ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

04.01.2005 року приватним підприємством «Транспортно-торгівельна компанія «Харвест» в особі директора Лісанова І.В. (продавець) та приватним підприємством "НАТАЛКА ПЛЮС" в особі директора Головачова В.М. (покупець) підписано договір купівлі-продажу від 04.01.2005 року №0401-1 (далі за текстом: Договір №0401-1), згідно п.п. 1.1, 1.2 якого, продавець зобов'язується передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується оплатити та приймати цей товар, що знаходиться за адресою: с. Луб'янка, вул. Чкалова, Бородянського району, Київської обл. Продавець зобов'язується до 04.03.2005 року надати всі необхідні документи для нотаріального посвідчення договору та з'явитись до нотаріуса для нотаріального укладення договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору №0401-1, сума договору 310 000,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Пунктом 12.1 Договору №0401-1 визначено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами умов договору. Договір рахується виконаним при виконанні сторонами пунктів договору 5.1., 6.1., 6.2.

04.01.2005 року приватним підприємством «Транспортно-торгівельна компанія «Харвест» та приватним підприємством "НАТАЛКА ПЛЮС" підписано акти здачі приймання від 04.01.2005 року, згідно яких приватне підприємство «Транспортно-торгівельна компанія «Харвест» передало, а приватне підприємство "НАТАЛКА ПЛЮС" прийняло нерухоме майно згідно переліку у кількості 73 одиниці.

Детально дослідивши умови та зміст Договору №0401-1, суд дійшов висновку про те, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Цивільним кодексом України у ст. 215 визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 220 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним . Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним . У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу України в ред. від 01.01.2005 року, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації .

Згідно ст. 657 Цивільного кодексу України в ред. від 01.01.2005 року, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації .

Таким чином, суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу від 04.01.2005 року №0401-1 підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Детально дослідивши копію примірника договору купівлі-продажу від 04.01.2005 року №0401-1, надану Позивачем, судом встановлено, що сторонами договору при укладенні договору купівлі-продажу від 04.01.2005 року №0401-1 не дотримано вимог ст. 657 Цивільного кодексу України щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору.

Частиною 1 ст. 210 Цивільного кодексу України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації .

Правила ст. 220 Цивільного кодексу України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210, 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов'язки.

Аналогічної правової позиції дотримуються Вищий господарський суд України у постанові від 17.03.2009 року у справі № 15/261(1/445-21/71) та Верховний Суд України у постанові від 18.04.2011 року у справі № 3-28гс11.

Частиною 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, враховуючи те, що договір купівлі-продажу від 04.01.2005 року №0401-1 підлягав державній реєстрації, проте, приватним підприємством «Транспортно-торгівельна компанія «Харвест» та приватним підприємством "НАТАЛКА ПЛЮС" при укладенні вказаного договору не дотримано вимог ст. 657 Цивільного кодексу України щодо державної реєстрації договору, враховуючи положення ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що договір купівлі-продажу від 04.01.2005 року №0401-1 є неукладеним та не породжує для сторін договору права та обов'язки.

Статтею 329 Цивільного кодексу України в ред. від 01.01.2005 року визначено, що юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Як встановлено судом, у договорі купівлі-продажу від 04.01.2005 року №0401-1 відсутні посилання на правовстановлюючі документи на підставі яких приватне підприємство «Транспортно-торгівельна компанія «Харвест» відчужувало на користь приватного підприємства "НАТАЛКА ПЛЮС" нерухоме майно згідно переліку, що знаходиться за адресою: с. Луб'янка, вул. Чкалова, Бородянського району, Київської обл.

Жодних доказів на підтвердження наявності права власності у приватного підприємства «Транспортно-торгівельна компанія «Харвест» на спірне майно станом на момент підписання договору купівлі-продажу від 04.01.2005 року №0401-1 Позивачем суду не надано.

Обґрунтовуючи позов, Позивач вказує, що право власності на спірне майно у Позивача виникло на підставі рішення третейського суду при Київській палаті сприяння третейському судочинству (для вирішення конкретного спору) від 22.05.2007 року №04/01-07.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що рішенням третейського суду при Київській палаті сприяння третейському судочинству (для вирішення конкретного спору) від 22.05.2007 року у справі №04/01-07 позов приватного підприємства "НАТАЛКА ПЛЮС" до приватного підприємства «Транспортно-торгівельна компанія «Харвест» про визнання договору купівлі-продажу від 04.01.2005 року №0401-1 дійсним та визнання права власності на окремо визначене нерухоме майно задоволено; визнано договір купівлі-продажу від 04.01.2005 року №0401-1, укладений між Позивачем та приватним підприємством «Транспортно-торгівельна компанія «Харвест» дійсним; визнано право власності на окремо визначене нерухоме майно, а саме: будівля для утримання свиней на 200 голів, 1973 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання свиней на 60 голів, 1977 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання корів на 200 голів, 1974 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання корів на 200 голів, 1976 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання корів на 300 голів, 1975 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання телят карантинних на 332 голів, 1975 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання телят карантинних на 280 голів, 1975 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання телят карантинних на 348 голів, 1976 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання телят на 364 голів, 1977 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання телят на 320 голів, 1977 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання телят на 422 голів, 1978 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля ветсанпропусника, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля ветеринарної амбулаторії, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля цеху приготування кормів і клубне сховище, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; споруда кормкухні, одна; будівля котельні, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля цеху для забою худоби, 1983 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; навіс для сіна 400 тон, 1980 рік введення в експлуатацію, у кількості один; навіс для сіна 400 тон, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості один; гараж для автомобілів, 1960 рік введення в експлуатацію, у кількості один; гараж, 1960 рік введення в експлуатацію, у кількості один; ГСМ, 1981 рік введення в експлуатацію, у кількості один; пожежне депо, 1967 рік введення в експлуатацію, у кількості одне; сарай стельмашні, 1977 рік введення в експлуатацію, у кількості один; склад будматеріалів, 1970 рік введення в експлуатацію, у кількості один; погріб столової, 1977 рік введення в експлуатацію, у кількості один; сарай пилорами, 1993 рік введення в експлуатацію, у кількості один; зерносховище на 1 000 тон, 1978 рік введення в експлуатацію, у кількості одне; вагова, 1985 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; погріб на 50 тон, 1940 рік введення в експлуатацію, у кількості один; погріб для паливно-мастильних матеріалів, 1940 рік введення в експлуатацію, у кількості один; критий тік, 1990 рік введення в експлуатацію, у кількості один; столярна майстерня, 1980 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; млин/комора, одна; свердловина біля пилорами, 1978 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; свердловина біля вигулів, 1974 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; дизельна електростанція, 1960 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; майстерня для ремонту с/г техніки, 1960 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; вежа Рожновського, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; силосна яма 500 тон, 1977 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; сінажна яма 500 тон, 1993 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; силосна траншея 500 тон, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; гноєсховище 10 000 тон, 1976 рік введення в експлуатацію, у кількості одне; гноєсховище 20 000 тон, 1969 рік введення в експлуатацію, у кількості одне; огорожа ферми, 1972 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; резервуар для піноутворення, 1960 рік введення в експлуатацію, у кількості один; адміністративне приміщення (контора), одне; столова, 1966 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; гараж пожежного депо, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості один; дезінфекційний бар'єр, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості один; вигульні двори, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості один; літній табір, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості один, яке знаходиться за адресою: 07831, Київська обл., Бородянський район, с. Луб'янка, за приватним підприємством "НАТАЛКА ПЛЮС".

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.08.2007 року заяву Приватного підприємства "Наталка плюс" про видачу наказу на виконання рішення Третейського суду (для вирішення конкретного спору) при Київській палаті сприяння третейському судочинству від 22.05.2007 року задоволено. Видано наказ на виконання п. 2 резолютивної частини зазначеного рішення Третейського суду.

На підставі рішення третейського суду при Київській палаті сприяння третейському судочинству (для вирішення конкретного спору) від 22.05.2007 року у справі №04/01-07, за Позивачем зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: Київська обл., Бородянський район, с. Луб'янка, вул. Чкалова, буд. 39, що підтверджується фотокопією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №17927913.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2011 року у справі №04/01-07, залишеною буз змін постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2011 року у справі №04/01-07, ухвалу Господарського суду Київської області від 14.08.07 у справі № 04/01-07 скасовано; наказ Господарського суду Київської області від 14.08.07 у справі № 04/01-07 про примусове виконання рішення Третейського суду при Київській палаті сприяння третейському судочинству (для вирішення конкретного спору) від 22.05.07 визнано таким, що не підлягає виконанню.

У вказаній постанові Київський апеляційний господарський суд зазначив, що господарський суд Київської області дійшов помилкового висновку про задоволення заяви ПП "Наталка плюс" про видачу наказу на виконання рішення Третейського суду, оскільки дана справа не підвідомча Третейському суду, що не суперечить законодавству.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.07.2011 року у справі №04/01-07 зобов'язано Комунальне підприємство Київської обласної ради "Бородянське бюро технічної інвентаризації" (07800, Київська обл., м. Бородянка, вул. Леніна, 327, код ЄДРПОУ 20584196) скасувати запис про державну реєстрацію права власності (номер запису: 9 в книзі 2ю-272) за приватним підприємством "Наталка плюс" на нерухоме майно, а саме: будівля для утримання свиней на 200 голів, 1973 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання свиней на 60 голів, 1977 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання корів на 200 голів, 1974 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання корів на 200 голів, 1976 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання корів на 300 голів, 1975 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання телят карантинних на 332 голів, 1975 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання телят карантинних на 280 голів, 1975 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання телят карантинних на 348 голів, 1976 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання телят на 364 голів, 1977 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання телят на 320 голів, 1977 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання телят на 422 голів, 1978 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля ветсанпропусника, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля ветеринарної амбулаторії, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля цеху приготування кормів і клубне сховище, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; споруда кормкухні, одна; будівля котельні, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля цеху для забою худоби, 1983 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; навіс для сіна 400 тон, 1980 рік введення в експлуатацію, у кількості один; навіс для сіна 400 тон, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості один; гараж для автомобілів, 1960 рік введення в експлуатацію, у кількості один; гараж, 1960 рік введення в експлуатацію, у кількості один; ГСМ, 1981 рік введення в експлуатацію, у кількості один; пожежне депо, 1967 рік введення в експлуатацію, у кількості одне; сарай стельмашні, 1977 рік введення в експлуатацію, у кількості один; склад будматеріалів, 1970 рік введення в експлуатацію, у кількості один; погріб столової, 1977 рік введення в експлуатацію, у кількості один; сарай пилорами, 1993 рік введення в експлуатацію, у кількості один; зерносховище на 1 000 тон, 1978 рік введення в експлуатацію, у кількості одне; вагова, 1985 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; погріб на 50 тон, 1940 рік введення в експлуатацію, у кількості один; погріб для паливно-мастильних матеріалів, 1940 рік введення в експлуатацію, у кількості один; критий тік, 1990 рік введення в експлуатацію, у кількості один; столярна майстерня, 1980 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; млин/комора, одна; свердловина біля пилорами, 1978 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; свердловина біля вигулів, 1974 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; дизельна електростанція, 1960 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; майстерня для ремонту с/г техніки, 1960 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; вежа Рожновського, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; силосна яма 500 тон, 1977 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; сінажна яма 500 тон, 1993 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; силосна траншея 500 тон, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; гноєсховище 10 000 тон, 1976 рік введення в експлуатацію, у кількості одне; гноєсховище 20 000 тон, 1969 рік введення в експлуатацію, у кількості одне; огорожа ферми, 1972 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; резервуар для піноутворення, 1960 рік введення в експлуатацію, у кількості один; адміністративне приміщення (контора), одне; столова, 1966 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; гараж пожежного депо, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості один; дезінфекційний бар'єр, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості один; вигульні двори, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості один; літній табір, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості один, що знаходиться за адресою: 07831, Київська область, Бородянський район, село Луб'янка.

Позивач зазначає, що рішення третейського суду при Київській палаті сприяння третейському судочинству (для вирішення конкретного спору) від 22.05.2007 року у справі №04/01-07 в частині визнання права власності на спірне майно є чинним, а саме право власності, яке визнано цим рішенням пройшло державну реєстрацію - тобто виникло.

Проте, суд з вказаними твердженнями Позивача не погоджується на підставі наступного.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 329 Цивільного кодексу України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Згідно ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Як встановлено судом, ухвалою господарського суду Київської області від 15.07.2011 року у справі №04/01-07 зобов'язано Комунальне підприємство Київської обласної ради "Бородянське бюро технічної інвентаризації" (07800, Київська обл., м. Бородянка, вул. Леніна, 327, код ЄДРПОУ 20584196) скасувати запис про державну реєстрацію права власності (номер запису: 9 в книзі 2ю-272) за приватним підприємством "Наталка плюс" на спірне нерухоме майно.

Таким чином, враховуючи те, що виникнення права власності на майно безпосередньо пов'язано з реєстрацією такого права, а ухвалою господарського суду Київської області від 15.07.2011 року у справі №04/01-07 зобов'язано Комунальне підприємство Київської обласної ради "Бородянське бюро технічної інвентаризації" скасувати запис про державну реєстрацію права власності (номер запису: 9 в книзі 2ю-272) за приватним підприємством "Наталка плюс" на спірне нерухоме майно, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів реєстрації права власності за Позивачем на спірне майно станом на поточну дату, суд дійшов висновку про те, що станом момент розгляду справи у Позивача право власності на спірне майно не виникло.

Разом з тим, у рішенні від 10 січня 2008 року по справі №1-3/2008 Конституційний Суд України зазначив, що згідно з положеннями частини п'ятої статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до Закону ( 1701-15 ) третейські суди приймають рішення тільки від свого імені (стаття 46), а самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів . Забезпечення примусового виконання рішень третейських судів перебуває за межами третейського розгляду та є завданням компетентних судів і державної виконавчої служби (стаття 57 Закону ( 1701-15 ), пункт 1 частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження") ( 606-14 ).

Таким чином, рішення третейського суду при Київській палаті сприяння третейському судочинству (для вирішення конкретного спору) від 22.05.2007 року у справі №04/01-07 є обов'язковим лише для приватного підприємства "НАТАЛКА ПЛЮС" та приватного підприємства «Транспортно-торгівельна компанія «Харвест».

Відповідно до п. 7, 8 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів», не підлягають примусовому виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності цим Законом і не виконані на день набрання чинності цим Законом, у справах, які відповідно до цього Закону не підвідомчі третейським судам .

Станом на момент розгляду справи рішення третейського суду при Київській палаті сприяння третейському судочинству (для вирішення конкретного спору) від 22.05.2007 року у справі №04/01-07 не виконано, про що свідчить наявність спору у даній справі.

За таких обставин, в силу положень п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів», рішення третейського суду при Київській палаті сприяння третейському судочинству (для вирішення конкретного спору) від 22.05.2007 року у справі №04/01-07 не підлягає примусовому виконанню.

Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду , не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини, що встановлені рішенням третейського суду при Київській палаті сприяння третейському судочинству (для вирішення конкретного спору) від 22.05.2007 року у справі №04/01-07 не мають преюдиціального значення для господарського суду.

З метою встановлення наявності права власності на майно у приватного підприємства «Транспортно-торгівельна компанія «Харвест» на момент укладення договору №0401-1 судом досліджено матеріали справи, зокрема, текст рішення третейського суду при Київській палаті сприяння третейському судочинству (для вирішення конкретного спору) від 22.05.2007 року у справі №04/01-07, за результатами чого встановлено, що у вказаному рішенні третейський суд зазначив, що відповідно до накладних від 01.12.2004 року №181, від 01.12.2004 року №182, від 01.12.2004 року №183 приватним сільськогосподарським підприємством «Наталка» спірне майно було передано приватному підприємству «Транспортно-торгівельна компанія «Харвест», а останній розрахувався за майно шляхом проведення взаємозаліку з приватним сільськогосподарським підприємством «Наталка» відповідно до акту взаємозаліку від 03.01.2005 року.

Разом з тим, згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про арешти від 28.05.2010 року №27277759, копія якого знаходиться в матеріалах справи, на підставі постанови Державної виконавчої служби від 26.03.2004 року, 23.07.2004 року на все майно приватного сільськогосподарського підприємства «Наталка» було накладено арешт.

Таким чином, станом на 01.12.2004 року право розпорядження усім нерухомим майном, що належало приватному сільськогосподарському підприємству «Наталка» було обмежене, у зв'язку з чим приватним сільськогосподарським підприємством «Наталка» не могли бути вчинені дії щодо відчуження спірного нерухомого майна на користь приватного підприємства «Транспортно-торгівельна компанія «Харвест».

Обґрунтовуючи позов, Позивач посилається на положення ст. 392 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, положення ст. 392 Цивільного кодексу України закріплюють право виключно власника майна на звернення до суду з позовом про визнання права власності.

Як встановлено судом, спірне майно належить на праві власності Третім особам 3-12, 14, 15, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, копіями договорів купівлі-продажу 4/100 частки тваринницького комплексу від 07.12.2011 року за реєстровим №3626; купівлі-продажу 19/100 частки тваринницького комплексу з розстроченням платежу від 07.12.2011 року за реєстровим №3623; купівлі-продажу майна підприємства-банкрута від 08.11.2013 року №11; купівлі-продажу 1/100 частки тваринницького комплексу від 13.04.2012 року за реєстровим №855; купівлі-продажу 1/100 частки тваринницького комплексу від 07.12.2011 року за реєстровим №3630; купівлі-продажу 1/200 частки тваринницького комплексу від 31.01.2014 року за реєстровим №270; купівлі-продажу 2/100 часток тваринницького комплексу від 06.09.2012 року за реєстровим №2772, купівлі-продажу нерухомого майна від 25.05.2011 року за реєстровим №1146; свідоцтв від 22.05.2014 року за реєстровими №1171, №1172; свідоцтва від 26.07.2013 року за реєстровими №2469; свідоцтва від 26.07.2013 року за реєстровими №2470; свідоцтва від 21.05.2014 року за реєстровими №1154; свідоцтва від 21.05.2014 року за реєстровими №1155; свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.08.2012 року.

Частинами 1, 2, 4 ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним .

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні .

Згідно ст. 346 Цивільного кодексу України, право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

В матеріалах справи відсутні докази припинення права власності Третіх осіб 3-12, 14, 15 на спірне нерухоме майно; доказів скасування реєстрації права власності Третіх осіб 3-12, 14, 15 на спірне нерухоме майно суду не надано.

Отже, станом на момент розгляду справи саме Треті особи 3-12, 14, 15, відповідно до положень ст. 392 Цивільного кодексу України, мають право на звернення до суду з позовом про визнання права власності на спірне майно, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ними документа, який засвідчує право власності.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів набуття Позивачем права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою 07831, Київська обл., Бородянський район, с. Луб'янка, а саме: будівля для утримання свиней на 200 голів, 1973 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання свиней на 60 голів, 1977 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання корів на 200 голів, 1974 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання корів на 200 голів, 1976 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання корів на 300 голів, 1975 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання телят карантинних на 332 голів, 1975 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання телят карантинних на 280 голів, 1975 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання телят карантинних на 348 голів, 1976 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання телят на 364 голів, 1977 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання телят на 320 голів, 1977 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля для утримання телят на 422 голів, 1978 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля ветсанпропусника, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля ветеринарної амбулаторії, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля цеху приготування кормів і клубне сховище, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; споруда кормкухні, одна; будівля котельні, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; будівля цеху для забою худоби, 1983 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; навіс для сіна 400 тон, 1980 рік введення в експлуатацію, у кількості один; навіс для сіна 400 тон, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості один; гараж для автомобілів, 1960 рік введення в експлуатацію, у кількості один; гараж, 1960 рік введення в експлуатацію, у кількості один; ГСМ, 1981 рік введення в експлуатацію, у кількості один; пожежне депо, 1967 рік введення в експлуатацію, у кількості одне; сарай стельмашні, 1977 рік введення в експлуатацію, у кількості один; склад будматеріалів, 1970 рік введення в експлуатацію, у кількості один; погріб столової, 1977 рік введення в експлуатацію, у кількості один; сарай пилорами, 1993 рік введення в експлуатацію, у кількості один; зерносховище на 1 000 тон, 1978 рік введення в експлуатацію, у кількості одне; вагова, 1985 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; погріб на 50 тон, 1940 рік введення в експлуатацію, у кількості один; погріб для паливно-мастильних матеріалів, 1940 рік введення в експлуатацію, у кількості один; критий тік, 1990 рік введення в експлуатацію, у кількості один; столярна майстерня, 1980 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; млин/комора, одна; свердловина біля пилорами, 1978 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; свердловина біля вигулів, 1974 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; дизельна електростанція, 1960 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; майстерня для ремонту с/г техніки, 1960 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; вежа Рожновського, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; силосна яма 500 тон, 1977 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; сінажна яма 500 тон, 1993 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; силосна траншея 500 тон, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; гноєсховище 10 000 тон, 1976 рік введення в експлуатацію, у кількості одне; гноєсховище 20 000 тон, 1969 рік введення в експлуатацію, у кількості одне; огорожа ферми, 1972 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; резервуар для піноутворення, 1960 рік введення в експлуатацію, у кількості один; адміністративне приміщення (контора), одне; столова, 1966 рік введення в експлуатацію, у кількості одна; гараж пожежного депо, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості один; дезінфекційний бар'єр, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості один; вигульні двори, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості один; літній табір, 1982 рік введення в експлуатацію, у кількості один, у зв'язку з тим, що вказане майно належить на праві власності Третім особам 3-12, 14, 15, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про безпідставність та протиправність позовних вимог Позивача, оскільки позовні вимоги спрямовані на незаконне позбавлення Третіх осіб 3-12, 14, 15 права власності на майно, що їм належить, в зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Надані Позивачем докази спростовані та заперечувались учасниками судового процесу під час розгляду справи.

Відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду учасниками судового процесу в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Поряд з цим, Позивач у позовній заяві просить суд покласти судові витрати на Відповідача.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд, на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Позивача судові витрати у вигляді судового збору у сумі 3 218,00 грн. (три тисячі двісті вісімнадцять гривень 00 коп.) за подання позовної заяви від 26.08.2014 року №37.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову приватного підприємства "НАТАЛКА ПЛЮС" до Луб'янської сільської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: комунальне підприємство Київської обласної ради "Бородянське бюро технічної інвентаризації"; Реєстраційна служба Бородянського районного управління юстиції Київської області; ОСОБА_1; ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_10; арбітражний керуючий Горбач Сергій Федорович; ОСОБА_12; товариство з обмеженою відповідальністю "ТІКО ЛОДЖИСТІК", про визнання права власності, - відмовити.

2. Господарські витрати приватного підприємства "НАТАЛКА ПЛЮС" (ідентифікаційний код: 33283576, місцезнаходження: 07831, Київська обл., Бородянський район, с. Луб'янка, вул. Шевченка, буд. 100) у вигляді судового збору у сумі 3 218,00 грн. (три тисячі двісті вісімнадцять гривень 00 коп.) за подання позовної заяви від 26.08.2014 року №37 покласти на приватне підприємство "НАТАЛКА ПЛЮС" (ідентифікаційний код: 33283576, місцезнаходження: 07831, Київська обл., Бородянський район, с. Луб'янка, вул. Шевченка, буд. 100).

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 05 листопада 2014 року