Рішення

від 30.10.2014 по справі 910/11468/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11468/14 30.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сістем Інтегрейшн Сервіс" до Державної фіскальної служби України третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України. про стягнення 26 973 720,00 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Музалевський Д.Є. (дов. № 1-27 від 19.03.2014 року) від відповідача Ткаченко В.П. (дов. № 99-99-10-17 від 29.07.2014 року) від третьої особине з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30 жовтня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сістем Інтегрейшн Сервіс" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Міністерства доходів і зборів України (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 26 973 720,00 грн. основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 року порушено провадження у справі № 910/11468/14, слухання справи призначено на 03.07.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 03.07.2014 року справу № 910/11468/14 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2014 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/11468/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 31.07.2014 року

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року справу № 910/11468/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/11468/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 03.07.2014 року.

31.07.2014 року представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав відзив на позовну заяву та клопотання згідно змісту якого просить замінити первісного відповідача - Міністерство доходів і зборів України належним відповідачем Державною казначейською службою України. У поданому відзиві представник відповідача зазначив, що Міндоходів з урахуванням норм бюджетного законодавства неодноразово звертався до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України щодо погашення заборгованості, її перереєстрації з неіснуючих бюджетних програм, що діяли у 2012 році, на існуючі, збільшення кошторисних призначень, а також вживали інших заходів щодо виконання взятих зобов'язань. Посилаючись на статтю 614 Цивільного кодексу України, стверджує про відсутність своєї вини в порушенні зобов'язань за договорами, посилався на те, що умовою оплати поставленого товару, згідно укладеного між сторонами договору є наявність бюджетного фінансування, у задоволенні позову просив відмовити.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 31.07.2014 року оголошено перерву до 09.09.2014 року.

У судовому засіданні 09.09.2014 року позивач заперечив проти поданого клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем Державною казначейською службою України.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем Державною казначейською службою України, вважає що дане клопотання є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної казначейської служби України, у відповідності до вимог статті 27 Господарського процесуального кодексу України, оскільки рішення у справі може вплинути на її права та обов'язки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 року, суддя Стасюк С.В. залучив до участі у справі № 910/11468/14 у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну казначейську службу України, розгляд справи було відкладено на 18.09.2014 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року справу № 910/11468/14 передано для розгляду судді Пригуновій А.Б., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року суддя Пригунова А.Б. прийняла справу № 910/11468/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 30.10.2014 року

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року справу № 910/11468/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його поверненням з відрядження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/11468/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали суду від 18.09.2014 року.

Частиною 1 статті 25 Господарського кодексу України встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Як встановлено судом, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №160 від 12.05.2014 року Кабінет Міністрів України постановив, утворити Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів та зборів шляхом перетворення.

Таким чином, відповідач у справі - Міністерство доходів і зборів України має бути замінений правонаступником - Державною фіскальною службою України.

У судовому засіданні 30.10.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.10.2014 року заперечив проти задоволення позову.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сістем Інтегрейшн Сервіс" (постачальник) та Державною митною службою України (після реорганізації - Державна фіскальна служба України) (покупець) було укладено Договір поставки № 126/1 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов'язується у 2012 році поставити і передати у власність покупця товар, здійснити його монтаж та пусконалагодження згідно з Специфікацією на поставку товару, його монтаж та пусконалагодження (Додаток 1 до Договору), яка є невід'ємною частиною Договору, а покупець - прийняти і оплатити такий товар та послуги.

Найменування товару: Устаткування для автоматичного оброблення інформації (серверне обладнання центру обробки даних). Кількість, а також найменування товарів та послуг зазначена у Специфікації на поставку товару, його монтаж та пусконалагодження (Додаток 1 до Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору ціна цього договору становить 26 973 720,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 4 495 620,00 грн.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару, послуг з його монтажу та пусконалагодження (далі-Рахунок) та після підписання сторонами акту приймання-передачі товару, його монтажу та пусконалагодження.

До рахунка додається акт приймання-передачі товару, його монтажу та пусконалагодження (пункт 4.2 Договору).

Відповідно до пункту 4.3 Договору покупець проводить оплату товару протягом 5 банківських днів з дня фактичного надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок на зазначені цілі.

Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 4.5 Договору).

Строк поставки товару складає 60 календарних днів з дня укладення Договору, але не пізніше 20 грудня 2012 року (пункт 5.1 Договору). Місце поставки, монтажу та пусконалагодження товару: м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г та м. Київ, бул. Лепсе, 8-а (пункт 5.2 Договору).

Згідно з пунктом 5.3 Договору датою поставки товару, його монтажу та пусконалагодження з одночасним переходом права власності, вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, його монтажу та пусконалагодження.

Пунктом 6.3.1 Договору визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару та надання послуг з його монтажу та пусконалагодження належної якості у строки, встановлені цим Договором.

В свою чергу покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, послуги з його монтажу та пусконалагодження (пункт 6.1.1 Договору).

Відповідно до пункту 10.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012 року, але у будь-якому разі до повного виконання зобов'язань взятих покупцем за цим Договором у частині проведення розрахунків за поставлений товар та послуг з його монтажу та пусконалагодження у разі недофінансування покупця з Державного бюджету України.

На виконання умов Договору, за видатковою накладною № РН-0512/01 від 05.12.2012 року на суму 4 137 359,64 грн., актом № 1 від 05.12.2012 року приймання-передачі устаткування для автоматичного оброблення інформації на суму 4 137 359,64 грн., видатковою накладною № РН-2012/01 від 20.12.2012 року на суму 22 460 808,36 грн., актом № 2 від 20.12.2012 року приймання-передачі устаткування для автоматичного оброблення інформації на суму 22 460 808,36 грн., актом № 3 від 20.12.2012 року приймання-передачі послуг з монтажу та пусконалагодження серверного обладнання центру обробки даних на суму 375 552,00 грн., акту № б/н від 20.12.2012 року приймання-передачі товару, його монтажу та пусконалагодження позивач поставив, а відповідач прийняв товар та послуги з його монтажу та пусконалагодження на загальну суму 26 973 720,00 грн.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-1212 від 20.12.2012 року на оплату товару та послуг з його монтажу та пусконалагодження на суму 26 973 720,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом 2013 року неодноразово звертався до відповідача листами № 1-16 від 15.01.2013 року, № 8-42 від 15.02.2013 року, № 1-49 від 22.02.2013 року з заявою про грошові вимоги, № 1-101 від 11.04.2013 року з проханнями погасити заборгованість по Договору.

Листом від 25.01.2013 року № 11.1/1.2-25/912 у відповідь на лист № 1-16 від 15.01.2013 року відповідач повідомив позивача про те, що Державній казначейській службі України передані необхідні документи для здійснення оплати, однак Державною казначейською службою України повернуто платіжні документи без виконання, а зобов'язання в сумі 26 973 720,00 грн. взято на облік, як кредиторську заборгованість. Також, відповідачем направлено звернення до Міністерства фінансів України щодо виділення додаткових коштів для погашення кредиторської заборгованості.

Листом від 20.03.2013 року № 11.1/2-25/2631 у відповідь на лист № 8-42 від 15.02.2013 року відповідач повідомив позивача про те, що Міністерством фінансів України не підтримана пропозиція відповідача щодо виділення додаткових коштів для погашення кредиторської заборгованості, визнав позивача кредитором у тому числі за Договором № 126/1 від 12.10.2012 року в розмірі 26 973 720,00 грн.

У відповідності до Указу Президента України "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" 24 грудня 2012 року № 726/2012, Державна митна служба України та Державна податкова служба України були реорганізовані у Міністерство доходів і зборів України, яке стало правонаступником прав та обов'язків Державної митної служби та Державної податкової служби України.

Додатковою угодою № 1 від 08.07.2013 року до Договору, укладеною між Державною митною службою України, Міністерством доходів і зборів України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сістем Інтегрейшн Сервіс", сторони визначили, що зобов'язання Державної митної служби України за вказаними договором покладаються на її правонаступника - Міністерство доходів і зборів України, а саме: здійснення оплати кредиторської заборгованості у сумі 26 973 720,00 грн. після надходження з Державного бюджету України коштів на зазначені цілі.

Листом № 13032/6/99-99-05-01-01-15 від 11.10.2013 року відповідач визнав наявність непогашеної заборгованості та пояснив, що у 2013 році не виділені кошти з держбюджету для забезпечення погашення наявної кредиторської заборгованості.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару та послуг з його монтажу та пусконалагодження, у зв'язку з чим позивач вказує на існування за відповідачем заборгованості у сумі 26 973 720,00 грн.

Відповідач наявність заборгованості перед позивачем на заявлену суму не заперечує, вказуючи про відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання, оскільки Міністерство доходів і зборів України з урахуванням норм бюджетного законодавства неодноразово звертався до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України щодо погашення заборгованості, її перереєстрації з неіснуючих бюджетних програм, що діяли у 2012 році, на існуючі, збільшення кошторисних призначень, а також вживали інших заходів щодо виконання взятих зобов'язань.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що позивач поставив на користь відповідача товар та надав послуги з монтажу та пусконалагодження за Договором, а відповідач прийняв вказані товари та послуги на загальну суму 26 973 720,00 грн.

Вищевказані обставини підтверджуються видатковою накладною № РН-0512/01 від 05.12.2012 року на суму 4 137 359,64 грн., актом № 1 від 05.12.2012 року приймання-передачі устаткування для автоматичного оброблення інформації на суму 4 137 359,64 грн., видатковою накладною № РН-2012/01 від 20.12.2012 року на суму 22 460 808,36 грн., актом № 2 від 20.12.2012 року приймання-передачі устаткування для автоматичного оброблення інформації на суму 22 460 808,36 грн., актом № 3 від 20.12.2012 року приймання-передачі послуг з монтажу та пусконалагодження серверного обладнання центру обробки даних на суму 375 552,00 грн., актом № б/н від 20.12.2012 року приймання-передачі товару, його монтажу та пусконалагодження (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 4.3 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно Договору на момент розгляду справи настав.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування до уваги судом не приймається, оскільки згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а укладений між сторонами Договір не містить умови щодо відстрочення виконання грошового зобов'язання у зв'язку із відсутністю бюджетного фінансування.

Окрім того, суд відзначає, що між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов'язань.

Суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність покупця і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 26 973 720,00 грн. за поставлений на підставі Договору товар та послуги з монтажу та пусконалагодження.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення суду не надано.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не навів.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сістем Інтегрейшн Сервіс" про стягнення з Державної фіскальної служби України заборгованості у розмірі 26 973 720,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Замінити відповідача - Міністерство доходів і зборів України правонаступником - Державною фіскальною службою України.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сістем Інтегрейшн Сервіс" задовольнити повністю.

3. Стягнути з Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код 32992197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сістем Інтегрейшн Сервіс" (01033, м. Київ, вул. Гайдара, буд. 50, ідентифікаційний код 30603127) заборгованість у розмірі 26 973 720 (двадцять шість мільйонів дев'ятсот сімдесят три тисячі сімсот двадцять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.11.2014 року

Суддя С.В. Стасюк