Рішення

від 05.11.2014 по справі 907/876/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.11.2014 Справа № 907/876/14

За позовом Приватного консалтингового підприємства „Консульт", м. Хуст

до відповідача 1 Головного управління юстиції у Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача 2 Відділу ДВС Хустського РУЮ у Закарпатській області, м. Хуст

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 Управління Державної казначейської служби України у Хустському районі Закарпатської області, м. Хуст

про стягнення суми 9156,48грн. в т.ч. 7600грн. - основного боргу, 598,65грн. - 3% річних та 957,83грн. - інфляційних нарахувань,

Суддя Й.Й. Кадар

За участю представників:

Позивача - не з'явився;

Відповідача 1 - Алмаші І.М., представник по довіреності 307-21 від 22.09.2014р.;

Відповідача 2 - не з'явився;

Третьої особи - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Приватним консалтинговим підприємством „Консульт", м. Хуст заявлено позов до відповідача 1 Головного управління юстиції у Закарпатській області, м. Ужгород до відповідача 2 Відділу ДВС Хустського РУЮ у Закарпатській області, м. Хуст про стягнення суми 9156,48грн. в т.ч. 7600грн. - основного боргу, 598,65грн. - 3% річних та 957,83грн. - інфляційних нарахувань,

В судовому засіданні 04.11.2014 року за участі представників: позивача - ОСОБА_6, директор; відповідача 1 - Алмаші І.М., представник по довіреності 307-21 від 22.09.2014р.; відповідача 2 - Корнута В.В., представник згідно наказу 838/5 від 25.08.2014р., Візічканич Т.В., посвідчення №00759; третьої особи - Юрик Р.І., представник Управління Державної казначейської служби України у Хустському районі Закарпатської області по довіреності №69 від 03.02.2014р. у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 05.11.2014р. на 11:30год.

Ухвалою суду №907/876/14 від 08.09.2014р. порушено провадження у справі на призначено справу до розгляду на 23.09.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні 23.09.2014р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні з мотивів, викладених у позовній заяві. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що Відділом державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції у Закарпатській області при примусовому виконанні виконавчих документів про стягнення заборгованості на користь держави, фізичних та юридичних осіб, винесено ряд постанов про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання - ОСОБА_6, директора, експерта ПКП «Консульт" для оцінки ринкової вартості зазначеного у постановах майна на момент оцінки. У зв'язку з цим, позивачем було проведено роботи по оцінці ринкової вартості зазначеного у постановах майна за період з 21.03.2011р. по 17.09.2012р. та обумовлено вартість цих послуг в актах прийому - передачі на загальну суму 7600грн. По виконанню робіт були складені наступні акти прийому - передачі звітів про оцінку вартості майна: №32/1 від 21.03.2011р. на суму 1000грн., №34/1 від 01.09.2011р. на суму 800грн., №27/1 від 28.11.2011р. на суму 700грн., №33/1 від 28.11.2011р. на суму 800грн., №31/1 від 14.05.2011р. на суму 800грн., №23/1 від 06.07.2012р. на суму 1000грн., №24/1 від 12.07.2012р. на суму 1500грн., №30/1 від 17.09.2012р. на суму 1000грн., які прийнято відділом ДВС Хустського РУЮ у Закарпатській області. Після виконання оцінки майна у виконавчому провадженні суб'єктом оціночної діяльності, передачі звітів про оцінку вартості майна і підписання актів прийому - передачі звітів про оцінку вартості майна, позивачем було подано до відділу ДВС Хустського РУЮ у Закарпатській області розрахунок вартості наданих послуг для вирішення питання про проведення оплати. У зв'язку з тим, що відділом ДВС Хустського РУЮ у Закарпатській області не проведено оплату за надані послуги з оцінки майна, позивач просить стягнути з рахунку Головного управління юстиції в Закарпатській області, як з розпорядника коштів Відділу ДВС Хустського районного управління юстиції суму в розмірі 7600грн.

Представники відповідача 1 присутні в судовому засіданні 23.09.2014р. по розгляду справи, усно позов не визнають та просять відмовити в задоволенні останнього. Однак, письмового відзиву на позов не подали.

Представником відповідача 2 в судовому засіданні 23.0.2014р. подано клопотання в якому зазначає, що у відділу ДВС Хустського районного управління юстиції відсутні договори про надання послуг позивачем або будь які інші документи в тому числі акти прийому-передачі „Звіту про оцінку вартості майна", що ставить під сумнів належність, допустимість та достовірність наданих позивачем копій документів. У зв'язку з чим, відповідач 2 просить суд витребувати від позивача оригінали вищезазначених документів та відкласти розгляд справи на інший термін з метою повного вивчення матеріалів справи та отримання від стягувача листів про повну або часткову сплату (погашення) заявленої до стягнення суми.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області №907/876/14 від 23.09.2014р. розгляд справи відкладено на 14.10.2014р., задоволено клопотання відповідача 2 та зобов'язано позивача зокрема подати суду оригінали договорів про надання послуг, актів прийому-передачі „Звіту про оцінку вартості майна", рахунків на оплату послуг, листів про повну або часткову сплату погашення заявленої до стягнення суми для огляду в судовому засіданні, належним чином засвідчені копії в матеріали справи.

На виконання вимог ухвали суду позивачем 26.09.2014р. подано заяву про доручення до матеріалів справи оригіналів актів прийому - передачі звітів про оцінку вартості майна:№32/1, №34/1, №27/1, №33/1, №31/1, №23/1, №24/1, №30/1; копії договорів з торгівельними організаціями; копії постанов державних виконавців про призначення експерта оцінювача та договори про проведення незалежної оцінки майна.

Представником відповідача 1 в судовому засіданні 14.10.2014р. подано відзив на позовну заяву відповідно до якого останній не погоджується з позовною заявою, вважає, що аргументи та докази, наведені в позовній заяві є надуманими, не обґрунтованими та заснованими на однобокому трактуванні законодавства. Зазначає, що звернувшись з позовною заявою 02.09.2014р. позивач пропустив трьохрічний строк позовної давності, оскільки позивач ставить вимоги щодо оплати виконаних послуг згідно актів виконаних робіт за березень, травень та вересень 2011 року, що є підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині. Крім того, вказує на те, що оцінка майна проводиться на підставі договору укладеного між суб'єктом оціночної діяльності та замовником оцінки. Державний виконавець відповідно до положень Закону України „Про виконавче провадження" тільки залучає до участі суб'єкта господарювання - суб'єкта оціночної діяльності. У зв'язку з чим, ПКП „Консульт" на думку відповідача 1 зобов'язано було укласти договір та погодити усі його істотні умови з повноважним представником Головного управління юстиції у Закарпатській області. Зазначає, що Акт прийому-передачі «Звіту про оцінку вартості майна», на який посилається Позивач - це документ, який засвідчує волю сторін. Погодження у вигляді підпису та печатки відділу ДВС не може вважатися засвідченням волі сторони. Адже в акті сторона ЗАМОВНИК це Головне управління юстиції у Закарпатській області в особі начальника, що діє па підставі Положення про управління юстиції, підпису та печатки якої на акті немає. Також звертає увагу не те, що відповідно до Наказу Державної казначейської служби від 29.04.2013 року № 68 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та проведення платежів», є чітко визначений перелік підтвердних документів, які повинні податися для реєстрації бюджетних зобов'язань, а саме для КЕКВ 2210 - договір, рахунок, накладна, акт звірки, акт приймання-передавання наданих послу, акт виконаних робіт та інші, що не було надано до Головного управління юстиції у Закарпатській області. Всупереч п.2.2.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999, сума виплат, згідно актів прийому-передачі «Звітів про оцінку вартості майна» перевищує 500 грн. в той час, як погодження начальника органу державної виконавчої служби Головною управління юстиції Міністерства юстиції України - відсутнє. З урахуванням того, що між Головним управлінням юстиції у Закарпатській області та ПКП «Консульт» не було підписано жодного письмового договору, дії що за аналогією породжували б цивільні права та обов'язки не вчинялись, ніяких зобов'язань між нами та позивачем не виникало. Крім того, відповідачем 1 подано суду письмові пояснення стосовно порядку зарахування та розпорядження коштами, призначених для погашення витрат ДВС та про розпорядника коштів у процесі виконавчого провадження.

Представником відповідача 2 в судовому засіданні 14.10.2014р. подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнає, вважає його надуманим та невмотивованим з мотивів наведених у відзиві. Акт що поданий до позовної заяви позивачем за № 32/1 прийому передачі «Звіту про оцінку вартості майна» від 21.03.2011 року та акт за № 34/1 прийому передачі «Звіту про оцінку вартості майна» від 01.09.2011 року строк позовної давності закінчився, оскільки сама позовна заява підписана 02.09.2014 року. Посилаючись на ст.ст. 10, 11 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" зазначає, що оскільки відсутні договори про надання послуг, а тому й відсутні грошові зобов'язання перед позивачем. Адже, договір на здійснення оцінки між відповідачем та позивачем не укладено, що свідчить про відсутність замовлення оцінки та зобов'язання оплатити її вартість. У зв'язку з цим, оскільки будь-яких договорів з ПП «Консульт» укладено не було, оплата за надання послуг експерта з визначення вартості майна не здійснювалась. Вказує на те, що згідно постанови про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 16.11.2011 до участі у виконавчому провадженні залучено ОСОБА_6, як експерта, який має сертифікат виданий Фондом державного майна НОМЕР_1 з терміном дії з 08.07.2008 до 08.07.2011 та № 11477/11 з терміном 15.03.2011 до 15.03.2014, а згідно акта прийому-передачі «Звітів про оцінку вартості майна» підписані ПП «Консульт», як виконавцем - суб'єктом оціночної діяльності.

В судовому засіданні 14.10.2014р. у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 17.10.2014р.

Ухвалою суду №907/876/14 від 17.10.2014р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 Управління Державної казначейської служби України у Хустському районі Закарпатської області та відкладено розгляд справи на 04.11.2014р.

В судовому засіданні 04.11.2014р. представником позивача подано заперечення на відзив відповідача 1 в якому не погоджується з доводами викладеними у відзиві зокрема, з огляду на наступне. Щодо застосування строку позовної давності які Відповідач заперечує щодо оплати послуг за виконану роботу згідно акту прийому передачі «Звіту про оцінку вартості майна» а саме: акту від 21.03.2011 №32/1, акту від 14.05.2011 №31/14, акту від 01.09.2011 №34/1 зазначає, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абз. 2 ч. 5 ст. 261 ЦКУ), тобто після закінчення: або передбаченого ч. 2 ст. 530 ЦКУ семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання. 18.09.2012 ПКП «Консульт» було пред'явлено вимогу на адресу Головного управління юстиції в Закарпатській області по виконанню зобов'язань з оплати послуг по оцінці майна, як підтвердження надаємо копію листа з відміткою про його отримання Алмаші І.М. від 18.09.2012р. У зв'язку з чим, вважає, що ПКП «Консульт» звернувшись із позовною заявою 02.09.2014 не пропустило строку позовної давності, так як сплив якої по вищенаведеним актам прийому передачі слід рахувати зі спливом семиденного строку з дня пред'явлення вимоги про виконання зобов'язання . Щодо перевищення суми оплати вказує на те, що всі акти прийому передачі звітів були прийняті та підписані начальником Хустського РУЮ у Закарпатській області, в яких була визначена сума до оплати, під час прийняття даних актів жодних претензій щодо розміру оплати послуг з оцінки майна не виникало.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Управління Державної казначейської служби України у Хустському районі Закарпатської області, м. Хуст подано письмове пояснення по справі про наступне. Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 на органи Казначейства покладено обов'язок по виконанню рішення судів де боржником зазначено державний орган. ПКП «Консульт» в прохальній частині рішення просить стягнути грошові кошти з Відділу ДВС Хустського РУЮ. Стягнення грошових коштів з Відділу державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції в Закарпатській області є неможливим, так як в Управлінні Казначейства відкритий лише депозитний рахунок для зарахування коштів, а розпорядником бюджетних коштів Відділу ДВС Хустського районного управління юстиції в Закарпатській області є Головне управління юстиції в Закарпатській області. Статтею 45 Закону визначено, що грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби (депозитний рахунок). Не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 54 цього Закону). Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких ці суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником у іншому виконавчому провадженні). Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зараахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, гербову печатку. Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої, служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі мають печатки, у тому числі гербові. Враховуючи зазначене, вказує на те, що не передбачено стягнення грошових коштів з депозитних рахунків органів державної казначейської служби, що надійшли від боржників для виплати стягувачам, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких ці суми стягнуто.

В судовому засіданні 04.11.2014р. у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 05.11.2014р.

Від позивача надійшло клопотання про поновлення строку позовної давності. Щодо пропуску строку звернення до суду за захистом законних прав та інтересів в частині актів прийому передачі «звітів про оцінку вартості майна» від 21.03.2011 №32/1 та від 01.09.2011 №34/1 зазначає, що в період з 03 вересня 2012 року по народження дитини 30 червня 2013 року директор ПКП «Консульт», ОСОБА_6 була вагітна, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженню дитини, не могла значний час звернутись за захистом порушених прав до суду. Вважає, що даний факт підтверджується свідоцтвом про народження дитини ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, місто Сегирдьормат Угорська республіка, область Соболч-Сотмар-Берег виданий 03 червня 2013 року серія НОМЕР_2. Директор П КП «Консульт» ОСОБА_6 не мала можливості та часу звернутись до суду за захистом порушених прав та інтересів, бувши відсутньою значний час на роботі та не можливістю виконання своїх повноважень, адже всю фактичну роботу по оцінці майна робила саме вона. В період перебування у відпустці в.о директора був батько, який є похилого віку та через слабкий стан здоров'я не міг займатись судовими справами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - приватне консалтингове підприємство „Консульт" являється юридичною особою, діяльність якої пов'язана із оцінкою майна та немайнових активів згідно Сертифіката суб'єкта оціночної діяльності №11477/11 виданого ФДМ України 15.03.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, постановами про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчих провадженнях від 09.02.2011р. (ВП №20370628), від 23.08.2011р. (ВП №25929959), від 10.11.2011р. (ВП №24824279), від 08.11.2011р. (ВП №22575226), від 07.05.2012 (ВП31641661), від 13.06.2012р. (ВП31063754), від 09.07.2012р. (ВП №32969763), від 30.07.2012р. (ВП №25665193) винесеними старшим та головним державними виконавцями відділу ДВС Хустського районного управління юстиції на підставі ст. 13 та ст. 14 Закону України „Про виконавче провадження", призначено експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання ОСОБА_6, директора і експерта ПКП „Консульт". Вказаними постановами, зобов'язано експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання надати письмовий звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань визначення вартості автотранспортних засобів та нерухомого майна та попереджено про відповідальність за відмову або ухилення від дачі звітів чи за дачу за відомо неправдивих звітів.

У зв'язку з цим, позивачем було проведено роботи по оцінці вартості зазначеного у постановах майна. По виконанню робіт були складені наступні акти прийому - передачі звітів про оцінку вартості майна: №32/1 від 21.03.2011р. на суму 1000грн., №34/1 від 01.09.2011р. на суму 800грн., №27/1 від 28.11.2011р. на суму 700грн., №33/1 від 28.11.2011р. на суму 800грн., №31/1 від 14.05.2012р. на суму 800грн., №23/1 від 06.07.2012р. на суму 1000грн., №24/1 від 12.07.2012р. на суму 1500грн., №30/1 від 17.09.2012р. на суму 1000грн.

Факт використання у виконавчому провадженні відповідачем 2 звітів про оцінку вартості майна підтверджується вищезазначеними актами приймання-передачі звітів про оцінку вартості майна у яких відділ ДВС Хустського районного управління юстиції погодив отримання від виконавця - ПКП „Консульт" звітів про оцінку вартості майна із зазначенням про те, що загальна вартість послуг по оцінці становить 7600грн., яка і підлягає оплаті.

Відповідач 2 факт прийняття та використання здійснених позивачем робіт по оцінці вартості (звіти) та використання цих робіт у своїй діяльності визнав, про що зазначено у відзиві на позов №19828 від 13.10.2014р.

За таких обставин, суд вважає за можливе використати в якості доказів прийняття і використання у виконавчому провадженні звітів про оцінку вартості майна, складені позивачем акти прийому - передачі звітів про оцінку вартості майна у яких Начальник відділу ДВС Хустського районного управління юстиції М.І.Олашин погодив прийняття звітів про оцінку вартості майна із вартістю послуг на загальну суму 7600грн. Погодження здійснено шляхом вчинення підпису, скріпленого печаткою відділу ДВС Хустського районного управління юстиції.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що у спірній ситуації судовий виконавець відділу ДВС Хустського районного управління юстиції владним приписом зобов'язав позивача здійснити оцінку майна з питань визначення вартості автотранспортних засобів та нерухомого майна, встановивши вартість оцінки в загальній сумі 7600грн. У свою чергу, позивач, у зв'язку із відсутністю правових підстав для відводу, здійснив оцінку майна, а результати оцінки, у вигляді звітів, - передав державному виконавцю для використання у виконавчому провадженні.

Згідно з ч.3 ст.3 Закону України „Про державну виконавчу службу" районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами і зв'язку з чим, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, гербову печатку.

Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснює керівництво органами державної виконавчої служби та контроль за їх діяльністю, добір кадрів, методичне керівництво діяльністю державних виконавців, підвищення їх професійного рівня, фінансове і матеріально-технічне забезпечення органів державної виконавчої служби, розглядає скарги на дії державних виконавців, організовує виконання рішень відповідно до закону, надає роз'яснення та рекомендації щодо виконання державними виконавцями рішень у порядку, встановленому законом (ч.1 ст.5 Закону України „Про державну виконавчу службу").

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України „Про державну виконавчу службу", державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Частиною 1 статтею 18 Закону України „Про державну виконавчу службу" передбачено, що Фінансове і матеріальне забезпечення діяльності працівників органів державної виконавчої служби та фінансування витрат на проведення та організацію виконавчих дій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, порядок формування яких встановлюється Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.2 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавче службу, а інші органи, органи, організації і посадові особи проводять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом , у тому числі і у відповідності до ст.5 цього закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

У відповідності до ст.7 Закону України „Про виконавче провадження", спеціальний суб'єкт господарювання - суб'єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, якого залучається до участі не в силу господарського договору, а на підставі владного припису - Постанови, відповідно до ст.13 Закону України „Про виконавче провадження".

Відповідно до п.2.9. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5, для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), для оцінки майна (майнових прав) - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача.

Згідно з ст.58 Закону України „Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". При цьому, п.4 ст.13 Закону України „Про виконавче провадження", експерт, спеціаліст і суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги, розмір якої визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Винагорода та інші витрати, зумовлені проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання належать до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Отже, у відповідності до ст.3 ГК України, правовідносини, що виникають у сфері господарського управління (владні приписи господарським суб'єктам), є організаційно-господарськими відносинами (ст.176 ГК України), в той час, як договір на надання послуг з оцінки майна, що укладається згідно ст.10 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність", як юридичне явище, породжує господарсько-виробничі відносини (ст.175 ГК України), а тому і є необхідною передумовою правочину. Зміст такого зобов'язання визначається домовленістю сторін згідно з законом, іншим нормативно-правовим актом або актом управління господарською діяльністю. В даній ситуації виникли організаційно-господарські правові відносини, і Закон України „Про виконавче провадження" є спеціальним законом.

Разом з тим, згідно ст.1 Закону України „Про виконавче провадження" в редакції, що діяла у період з 01.01.2011р. по 19.11.2012р., виконавчим провадження визнається сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Таким чином, Закон України „Про виконавче провадження" є спеціальним законом, яким регламентується діяльність органів ДВС.

Відповідач 1, заперечуючи проти вимог позивача зіслався на правила Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. №512/5. Однак, у спірній ситуації, що відбулася протягом 2011-2012 року залучення до участі у виконавчому провадженні суб'єкта оціночної діяльності також регламентувався і положеннями Інструкції про проведення виконавчих дій, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р., дію якої лише частково було припинено 30.11.2012р., відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 30.11.2012р. за №1765/5.

У відповідності до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" цим законом визначаються правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів. Аналіз норм наведеного закону, зокрема ст..ст.1, 7, 10, та Законів України „Про державну виконавчу службу", Закону України „Про виконавче провадження", а також положень Інструкції №512/2 (п.2.9.) і Інструкції №74/5 (п.2.2.1.) у сукупності дають достатні підстави для висновку, що господарський договір не являється єдиною правовою підставою для здійснення суб'єктом оціночної діяльності оплатних дій, спрямованих на оцінку майна та майнових прав. Оцінка майна проводиться і у інших випадках, встановлених законодавством України, що передбачено ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність"

Згідно ст.ст.10, 11 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" відносини із суб'єктом оціночної діяльності можуть бути побудовані на підставі договору, який визначає права і зобов'язання його контрагентів. Наявність такого договору є обов'язковою умовою, коли між суб'єктами права мають виникнути майново-господарські відносини.

Саме тому, посилання відповідача 1 на відсутність у спірній ситуації правових підстав для виникнення у нього грошового зобов'язання перед позивачем та на інші обставини, що викладені у запереченнях є вірними, позаяк договір на здійснення оцінки між ним та позивачем укладено не було, відповідно не було і замовлення оцінки та зобов'язання оплатити її вартість.

Разом з тим, аргументи відповідача 1 не є підставами для породження або припинення правовідносини, що побудовані на приписі державного виконавця і регламентуються не умовами договору, а Законом України „Про державну виконавчу службу", законом України „Про виконавче провадження", Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. №512/5 та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р.

Так само, заперечення відповідача 2 є недостатніми і для висновку про відсутність події (як юридичного явища), яка зініційована самим державним виконавцем в силу реалізації його владних прав. Залучення суб'єкта оціночної діяльності до участі у виконавчому провадженні та використання результатів його діяльності у цьому ж виконавчому провадженні є юридичними фактами, правові наслідки яких обумовлені правом такого суб'єкта на відшкодування унормованих витрат на проведення цих дій.

Відповідно до п.4 ст.13 Закону України „Про виконавче провадження", експерт, спеціаліст і суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги. Розмір винагороди визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Винагорода та інші витрати, зумовлені проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання належать до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Статтею 41 Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, що витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2.2.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р. експерт або спеціаліст та суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання має право на винагороду за надані ним послуги, розмір якої визначає начальник відповідного органу державної виконавчої служби за розрахунком, поданим експертом або спеціалістом (якщо розмір винагороди перевищує 500 грн., то її визначає начальник органу державної виконавчої служби за погодженням з начальником відповідного органу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління юстиції), за розрахунком, поданим експертом або спеціалістом). Ця винагорода та інші витрати на проведення експертизи належать до витрат, пов'язаних із здійсненням виконавчих дій. Про виплату винагороди державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником органу державної виконавчої служби .

Таким чином, заперечення відповідача 1 - Головного управління юстиції у Закарпатській області стосовно відсутності у даній ситуації організаційно-господарських відносин спростовується вище приведеним. При цьому, судом також береться до уваги, що спірні відносини були предметом розгляду у справі №907/864/13 де суд дійшов до аналогічних висновків, за результатами апеляційної інстанції рішення суду залишено в силі Постановою Львівського апеляційного господарського суду №907/864/13 від 12.02.2014р .

Приймаючи звіти позивача та визначаючи вартість робіт по оцінці майна, що в даній ситуації перевищує 500грн., судовим виконавцем не було застосовано правила п.2.2.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р., та не погоджено з начальником Головного управління юстиції у Закарпатській області розмір винагороди суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкт господарювання за надані ним послуги.

Натомість, складені позивачем акти прийому - передачі звітів про оцінку вартості майна у яких Начальник відділу ДВС Хустського районного управління юстиції М.І.Олашин погодив прийняття звітів про оцінку вартості майна із вартістю послуг на загальну суму 7600грн. були прийняті, підписані та скріплені печаткою відділу ДВС Хустського районного управління юстиції.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що відповідачі володіють механізмом та достатніми правовими підставами для самостійного вирішення питань відшкодування витрат, однак застосовують їх не завжди.

Зважаючи на вищеприведене, заперечення відповідача 2, щодо відсутності у нього зобов'язань перед позивачем, спростовуються матеріалами справи і не доводять відсутності у позивача права на відшкодування витрат при здійсненні оціночної діяльності у виконавчому провадженні.

Стосовно заперечення Головного управління юстиції проте, що акти прийому передачі звітів підписувались ПКП «Консульт» а у постановах державних виконавців залучалась ОСОБА_6 як суб'єкт оціночної діяльності суд зазначає наступне. Наказом ФДМУ України від 14.03.2002 № 479 «Про затвердження положення про порядок видачі сертифікатів суб'єктів оціночної діяльності» передбачено що Сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності (далі - сертифікат) є документ, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна та спеціалізаціями у межах таких напрямів, що в ньому зазначені. Сертифікат видається Фондом державного майна України суб'єктам господарювання, зареєстрованим в установленому законодавством порядку, фізичним особам - підприємцям, а також юридичним особам незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, відповідають вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року № 231 "Деякі питання проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства", іншим вимогам, що встановлені законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, у тому числі за окремими напрямами оцінки та спеціалізаціями у межах таких напрямів, та у складі яких працює хоча б один оцінювач. ОСОБА_6 експерт оцінювач, являється директором Приватного консалтингового підприємства «Консульт», яке має відповідний сертифікат який виданий ФДМ України.

Посилання Відповідача на наказ Державної казначейської служби України від 29.04.2013 року № 68 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов'язань» та статтю 48 Бюджетного кодексу України згідно якої розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, є безпідставним, оскільки наказ винесено 29.04.2013 року а самі події і порушення права ПКП «Консульт» на винагороду за виконану роботу виникли в період 2011-2012 років.

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2 витрат (винагороди) за фактично виконані експертні роботи по оцінці майна згідно актів прийому - передачі звітів про оцінку вартості майна: №27/1 від 28.11.2011р. на суму 700грн., №33/1 від 28.11.2011р. на суму 800грн., №31/1 від 14.05.2012р. на суму 800грн., №23/1 від 06.07.2012р. на суму 1000грн., №24/1 від 12.07.2012р. на суму 1500грн., №30/1 від 17.09.2012р. на суму 1000грн., а всього на загальну суму 5800грн., належним чином обґрунтовані доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані, судом проаналізовані, а отже, підлягають задоволенню повністю.

Позивач просить суд захистити своє порушене право шляхом стягнення з відповідача з урахуванням передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України 598,65грн. - 3% річних та 957,83грн. - інфляційних нарахувань.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В розрізі вищенаведеного передумовами для застосування ст. 625 ЦК України є зокрема наявність чи відсутність факту прострочення зобов'язання боржниками. Акти прийому - передачі звітів про оцінку не містять строку виконання грошового зобов'язання, щодо оплати винагороди за виконані роботи, а лише розмір вартості робіт, а надісланий позивачем лист (вимога) від 18 вересня 2012 року не може вважатися вимогою до відповідача (сторони спірних правовідносин) про сплату винагороди за проведену оцінку майна, оскільки адресований відповідачу 1 - Головному управлінню юстиції у Закарпатській області, тобто особі, яка не є стороною у спірних правовідносинах, а являється лише розпорядником коштів відповідача 2. У зв'язку з наведеним у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача з урахуванням передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України 598,65грн. - 3% річних та 957,83грн. - інфляційних нарахувань належить відмовити.

Матеріали справи містяться клопотання відповідачів про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення з відповідача 2 суми боргу в розмірі 1800грн. згідно актів прийому - передачі звітів про оцінку вартості майна №32/1 від 21.03.2011р. на суму 1000грн., №34/1 від 01.09.2011р. на суму 800грн. Вказують на те, що звернувшись з позовною заявою 02.09.2014р. позивач пропустив трьохрічний строк позовної давності, оскільки позивач ставить вимоги щодо оплати виконаних послуг згідно актів виконаних робіт за березень, травень та вересень 2011 року, що є підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.

Заперечуючи щодо застосування строку позовної давності позивач вказує не те, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня коли у кредитора виникає право пред'являти вимогу про виконання зобов'язання, тобто після закінчення або передбаченого ч.2 ст. 530 ЦКУ семиденного строку від дня пред"ялення вимоги або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку в який боржник має виконати зобов'язання. Вважає, що ним не пропущено строк позовної давності, оскільки позивачем пред'являлася лист (вимога) від 18 вересня 2012 року адресована відповідачу 1 - Головному управлінню юстиції у Закарпатській області щодо виконання зобов'язань з оплати послуг по оцінці майна.

Клопотанням про поновлення строку позовної давності позивач вказує на те, що в період з 03 вересня 2012 року по народження дитини 30 червня 2013 року директор ПКП «Консульт», ОСОБА_6 була вагітна, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженню дитини (що підтверджується свідоцтвом про народження дитини ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, місто Сегирдьормат Угорська республіка, область Соболч-Сотмар-Берег виданий 03 червня 2013 року серія НОМЕР_2) не могла значний час звернутись за захистом порушених прав до суду.

Вивчивши подані представниками доводи та заперечення стосовно застосування/поновлення строків позовної давності, суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотань відповідачів стосовно застосування строків позовної давності з огляду на наступне.

За змістом частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених статтею 175 ГК України. Що ж до вимог, які виникають з організаційно-господарських зобов'язань (стаття 176 ГК України), то позовна давність застосовується до тієї їх частини, яка за своєю правовою природою має ознаки цивільного зобов'язання (п.1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" .)

Ст. 256, 257 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Разом з тим, згідно бази документообігу господарського суду Закарпатської області позивач 04.08.2014р. звертався до суду з вказаним позовом про стягнення спірної заборгованості (ухвалою суду №907/760/14 від 04.08.2014р. позовну заяву позивачу повернуто без розгляду). Таким чином, строк позовної давності за вимогою позивача про стягнення винагороди за виконані роботи згідно акту прийому - передачі звіту про оцінку вартості майна №34/1 від 01.09.2011р. на суму 800грн. перервано відповідно до положень ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України.

Вимога позивача в частині стягнення з відповідача винагороди за виконані у березні 2011 року роботи з оцінки майна згідно акту прийому - передачі звіту про оцінку вартості майна №32/1 від 21.03.2011р. на суму 1000грн. заявлена 02.09.2014р., тобто за межами трьох річного строку відповідно до положень ст. 257 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд дійшов також висновку, що в даному випадку, позивачем не підтверджено поважності причин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, оскільки, за відсутності за твердженням позивача особи, яка в судовому процесі може представляти інтереси Приватного консалтингового підприємства „Консульт" то підприємство не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи. На користь вказаних висновків суду свідчить та обставина, що позивач звертався з аналогічним позовом до господарського суду Закарпастької області 19.08.2013р. у справі №907/864/13. Отже, в задоволенні клопотання позивача (вх.№02.5.114/13950/14 від 05.11.2014р.) про поновлення строку позовної давності належить відмовити.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача винагороди за виконані у березні 2011 року роботи з оцінки майна згідно акту прийому - передачі звіту про оцінку вартості майна №32/1 від 21.03.2011р. на суму 1000грн. за пропуском строку позовної давності.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача 6600 грн. оплати послуг за проведення робіт по оцінці майна.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає віднесенню на відповідача в сумі 1316,90грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу ДВС Хустського районного управління юстиції в Закарпатській області (м. Хуст, вул. Поперечна, 2, код 34460960) із рахунку Головного управління юстиції в Закарпатській області (м. Ужгород, пл. Народна, 4, код 34888449) на користь Приватного консалтингового підприємства "Консульт" (м. Хуст, вул. Львівська, 145 код 22080413) суму 6600 грн. (шість тисяч шістсот гривень) витрат (винагороди) за проведення робіт по оцінці майна, а також 1316,90грн. (одна тисяча триста шістнадцять гривень 90 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми 957,83грн. інфляційних нарахувань та 598,65 грн. 3% річних відмовити.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 10.11.2014р.

Суддя Й.Й. Кадар