Постанова

від 24.03.2015 по справі 907/876/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року Справа № 907/876/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідділу державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції у Закарпатській області на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у справі№ 907/876/14 Господарського суду Закарпатської області за позовомПриватного консалтингового підприємства "Консульт" до - Головного управління юстиції у Закарпатській області - Відділу державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції у Закарпатській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Хустському районі Закарпатської області простягнення 9156,48 грн. за участю представників: позивачаБоднар Є.Ю., директор відповідачівне з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) третьої особине з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

ВСТАНОВИВ:

02.09.2014 Приватне консалтингове підприємство "Консульт" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Головного управління юстиції у Закарпатській області та Відділу ДВС Хустського РУЮ у Закарпатській області суми 9156,48грн. в т.ч. 7600грн. - основного боргу, 598,65грн. - 3% річних та 957,83грн. - інфляційних нарахувань. Позов обґрунтований приписами статей 7, 13, 16 Закону України "Про виконавче провадження", статтями 3, 4 Закону України "Про державну виконавчу службу", статтями 3, 175, 176 Господарського кодексу України, статтею 625 Цивільного кодексу України з підстав неодержання оплати за надані позивачем послуги з оцінки майна, виконання яких підтверджено звітами та актами прийому - передачі про оцінку вартості майна, прийнятих без зауважень; стягнення заборгованості слід здійснити з рахунку Головного управління юстиції в Закарпатській області, як з розпорядника коштів Відділу ДВС Хустського районного управління юстиції.

Головне управління юстиції у Закарпатській області та Відділ державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції у Закарпатській області у відзивах на позов відхилили його, вказавши, що позивач пропустив позовну давність для захисту порушеного права. Окрім цього, всупереч пункту 2.2.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999, сума виплат, згідно з актами прийому-передачі "Звітів про оцінку вартості майна" перевищує 500 грн., в той час як погодження начальника органу державної виконавчої служби Головною управління юстиції Міністерства юстиції України відсутнє; відсутні правові підстави для виникнення обов'язку провести оплату, оскільки договір сторонами не укладався; акт прийому-передачі "Звітів про оцінку вартості майна" підписаний ПП "Консульт", а не залученим виконавцем - суб'єктом оціночної діяльності; стягнення коштів за оцінку майна, що не було реалізовано та проведено без достатніх юридичних підстав, є незаконним.

Від позивача надійшло клопотання про поновлення позовної давності в частині стягнення заборгованості за актами прийому передачі "звітів про оцінку вартості майна" від 21.03.2011 №32/1 та від 01.09.2011 №34/1.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.11.2014 (суддя Кадар Й.Й.) позов задоволено частково; клопотання позивача про поновлення позовної давності в частині стягнення заборгованості за актами прийому - передачі звіту про оцінку вартості майна № 34/1 від 01.09.2011 на суму 800 грн. задоволено, а в частині звіту № 32/1 від 21.03.2011 на суму 1000 грн. відмовлено; стягнуто з Відділу ДВС Хустського районного управління юстиції в Закарпатській області з рахунку Головного управління юстиції в Закарпатській області на користь позивача 6600 грн. витрат (винагороди) за проведення робіт по оцінці майна, 1316,90 грн. судового збору; у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми 957,83 грн. інфляційних нарахувань та 598,65 грн. 3% річних відмовлено; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 (судді: Плотніцький Б.Д. - головуючий, Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.) рішення місцевого суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Відділ державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції у Закарпатській області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційну скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, оскільки судами не повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не взято до уваги, що за приписами статей 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України даний спір не відноситься до підвідомчості господарських судів, між позивачем та скаржником відсутні організаційно-господарські відносини в розумінні частини 6 статті 3 Господарського кодексу України, в порушення статей 837, 901 Цивільного кодексу України, статей 7, 10 Закону України "Про оцінку майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", підпункту 2.2.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999, статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України суди не надали правової оцінки істотним обставинам справи щодо ідентичності дат фактичного надходження звітів про оцінку вартості майна та дат складення актів прийому-передачі звітів про оцінку вартості майна, наданих позивачем, відсутності авансування витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, до участі у яких було залучено позивача, стягувачами, а також стосовно того, що реалізацію майна, щодо якого виготовлялись звіти, не здійснено, витрати виконавчого провадження з боржників не стягнуто; акти прийому-передачі звітів про оцінку вартості майна містять посилання на договори, які не були укладені, зазначають суму винагороди, яка перевищує 500 грн., що виключає можливість її визначення начальником відділу ДВС, акти прийому-передачі звітів про оцінку вартості майна не погоджено з начальником відповідного органу ДВС ГУЮ Міністерства юстиції України.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу та у судовому засіданні відхилив її доводи як безпідставні, вказавши на законність та обґрунтованість судових рішень. Відповідачі та третя особа не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи постановами про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчих провадженнях від 09.02.2011 (ВП № 20370628), від 23.08.2011 (ВП № 25929959), від 10.11.2011 (ВП № 24824279), від 08.11.2011 (ВП № 22575226), від 07.05.2012 (ВП № 31641661), від 13.06.2012 (ВП № 31063754), від 09.07.2012 (ВП № 32969763), від 30.07.2012 (ВП № 25665193), винесеними старшим та головним державними виконавцями ВДВС Хустського РУЮ на підставі статей 13, 14 Закону України „Про виконавче провадження", призначено експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання Бондар Єлизавету Юріївну, директора і експерта ПКП „Консульт"; вказаними постановами зобов'язано експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання надати письмовий звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань визначення вартості автотранспортних засобів та нерухомого майна та попереджено про відповідальність за відмову або ухилення від дачі звітів чи за дачу завідомо неправдивих звітів.

Також суди встановили, що ПКП „Консульт" проведено роботи по оцінці вартості майна та складено акти прийому - передачі звітів про оцінку вартості майна: № 32/1 від 21.03.2011 на суму 1000 грн., № 34/1 від 01.09.2011 на суму 800 грн., № 27/1 від 28.11.2011 на суму 700 грн., № 33/1 від 28.11.2011 на суму 800 грн., № 31/1 від 14.05.2012 на суму 800 грн., № 23/1 від 06.07.2012 на суму 1000 грн., № 24/1 від 12.07.2012 на суму 1500 грн., № 30/1 від 17.09.2012 на суму 1000 грн., за змістом яких підтверджено використання у виконавчому провадженні ВДВС Хустського районного управління юстиції у Закарпатській області зазначених вище звітів про оцінку вартості майна, погодження з отриманням від позивача звітів про оцінку вартості майна з визначенням загальної вартості послуг з оцінки, які підлягають оплаті, в сумі 7600 грн.

02.09.2014 Приватне консалтингове підприємство "Консульт" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення суми 9156,48 грн. (в тому числі 7600 грн. основного боргу, 598,65 грн. 3% річних та 957,83 грн. інфляційних нарахувань) з підстав неодержання оплати за надані позивачем послуги з оцінки майна, здійснені у зв'язку з його залученням органом виконавчого провадження до виконавчих дій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надання позивачем послуг на виконання обов'язкового припису є підставою для виникнення між сторонами спору господарських правовідносин та, відповідно, виникнення обов'язку здійснити у встановленому порядку оплату за рахунок коштів виконавчого провадження.

Судова колегія зазначає, що згідно з частиною 3 статті 3 Закону України „Про державну виконавчу службу" районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, гербову печатку.

Частинами 1 та 4 статті 2 Закону України „Про виконавче провадження" зазначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, а інші органи, організації і посадові особи проводять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі і у відповідності до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

За статтею 58 Закону України „Про виконавче провадження" (у відповідній редакції) визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У відповідності до статті 7 Закону України „Про виконавче провадження" спеціальний суб'єкт господарювання - суб'єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, який залучається до участі на підставі постанови державного виконавця; також згідно з підпунктом 2.2.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження й потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста та суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, а при потребі - кількох спеціалістів або експертів.

Відповідно до пункту 4 статті 13 Закону України „Про виконавче провадження", експерт, спеціаліст і суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги, розмір якої визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Винагорода та інші витрати, зумовлені проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання належать до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Згідно з статтями 10, 11 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність " відносини із суб'єктом оціночної діяльності можуть бути побудовані на підставі договору, який визначає права і зобов'язання його контрагентів.

Разом з цим, слід зазначити, що за приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 цього Кодексу, тобто, в тому числі, безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування; відповідно, статтями 175, 176 Господарського кодексу України визначено, що до майново-господарських зобов'язань належать цивільно-правові зобов'язання, які виникають між учасниками правовідносин при здійсненні господарської діяльності, а до організаційно-господарських - господарські зобов'язання, що виникають в процесі управління господарською діяльністю.

Таким чином, судова колегія констатує, що при визначенні правової природи спірних правовідносин слід враховувати наведені вище положення законодавства, а також приписи статей 5 та 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" про оціночну діяльність суб'єктів, які здійснюють господарську діяльність, та зміст правовідносин, опосередкованих договором на проведення оцінки майна, як правовідносин з надання послуг.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності правових підстав для здійснення оплати наданих та прийнятих послуг ґрунтуються на відсутності між сторонами договору як письмового документі, разом з тим, судами достовірно встановлено, а скаржником не спростовано, що оціночна діяльність здійснювалась позивачем на підставі постанови особи, що здійснює виконавче провадження, позивач не міг відмовитися від виконання цієї постанови, результати здійсненої оцінки майна передані органу державної виконавчої служби та використані під час виконавчих дій, складені сторонами документи зазначали про вартість наданих послуг та не містили жодних зауважень чи заперечень органу державної виконавчої служби як щодо порушень чи неналежного виконання вимог постанови, так і щодо оцінки вартості наданих послуг.

За змістом статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які складаються з авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, інших надходжень, що не суперечать чинному законодавству. Частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну виконавчу службу" також передбачено, що фінансове і матеріальне забезпечення діяльності працівників органів державної виконавчої служби та фінансування витрат на проведення та організацію виконавчих дій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, порядок формування яких встановлюється Законом України "Про виконавче провадження".

За статтею 43 Закону України "Про виконавче провадження" за результатами розподілу стягнутих з боржника сум повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій, компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, задовольняються вимоги стягувача, стягується виконавчий збір та накладені державним виконавцем штрафи.

Відтак, господарські суди при вирішенні спору вірно врахували, що оплата послуг з оцінки майна, наданих залученим постановою державного виконавця суб'єктом оцінювання, за загальним правилом не ставиться в залежність від результатів розподілу стягнутих з боржника сум.

Щодо доводів касаційної скарги про застосування позовної давності слід зазначити, що зі змісту судових рішень вбачається, що господарські суди відповідно до вимог статей 261, 264, 267 Цивільного кодексу України визначили момент порушення права та за клопотанням позивача дійшли висновку про можливість захисту цього права в частині стягнення заборгованості за актом прийому - передачі звіту про оцінку вартості майна № 34/1 від 01.09.2011 на суму 800 грн.; щодо стягнення сум за актом № 32/1 від 21.03.2011 на суму 1000 грн. у позові відмовлено, позаяк, звернувшись до суду 02.09.2014, позивач пропустив позовну давність тривалість три роки. Таким чином, суди надали оцінку відповідним доводам кожної зі сторін, застосувавши положення законодавства, що регулюють питання позовної давності; скаржник не навів у касаційній скарзі, в чому полягає невірне застосування судами зазначених норм, наполягаючи фактично на переоцінці встановлених судами обставин.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат (винагороди) за виконані експертні роботи по оцінці майна на загальну суму 6600 грн.

Разом з цим, судова колегія погоджується з висновками судів в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в тому числі в стягненні 598,65 грн. 3% річних та 957,83 грн. інфляційних нарахувань; при цьому судові рішення в зазначеній частині позивач не оскаржив.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу відповідно до вимог статей 34, 43, 84, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належно дослідили наявні у матеріалах справи докази, перевірили здійснені сторонами розрахунки та вірно застосували норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки належно встановлених судами обставин справи та спростовуються матеріалами справи та положеннями чинного законодавства; підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції у Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у справі № 907/876/14 Господарського суду Закарпатської області та рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.11.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач