Ухвала

від 13.11.2014 по справі 5015/2466/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 листопада 2014 року Справа № 5015/2466/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Кочерової Н.О., суддів:Грека Б.М., Губенко Н.М., Самусенко С.С., Черкащенка М.М., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 11.09.2014 у справі№ 5015/2466/12 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна" до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Бетоль" 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бетоль" 3) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 4) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_7 простягнення заборгованості за прострочення по лізингових платежах, пені, інфляційних втрат та 3% річних

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.03.2013 частково задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія Універсальна" стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Бетоль" та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бетоль" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна" 4 872 037,22 грн. прострочених лізингових платежів (в тому числі 2 838 554,16 грн. відшкодування вартості предмету лізингу; 495 300,82 грн. компенсація відсотків за кредитом; 1 402 022,32 грн. винагорода лізингодавця; 43 719,94 грн. інші витрати лізингодавця; 92 440,00 грн. додаткові лізингові платежі); 358 299,62 грн. пені; 98 000,96 грн. інфляційних втрат; 202 978,02 грн. 3% річних. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 673 499,82 грн. та стягненні солідарно з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 та суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_7 заборгованості в сумі 1 500 000,00 грн. відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 у справі №5015/2466/12 скасовано рішення господарського суду Львівської області від 27.03.2013 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Бетоль" та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бетоль" пені в сумі 312 757,25 грн. та в частині відмови в стягненні заборгованості з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_6 та суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_7 та прийнято в цій частині нове рішення. Стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Бетоль" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна" 312 757,25 грн. пені за прострочення сплати лізингових платежів. Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна" солідарно з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 і товариства з обмеженою відповідальністю "Бетоль" прострочені лізингові платежі на суму 1 500 000,00 грн. Стягнуто солідарно з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_7 і товариства з обмеженою відповідальністю "Бетоль" прострочені лізингові платежі на суму 1 500 000,00 грн. В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 27.03.2013 залишено без змін.

Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися з заявою про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 у справі №5015/2466/12 за нововиявленими обставинами.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 у справі №5015/2466/12 задоволено заяву суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 у справі №5015/2466/12 за нововиявленими обставинами. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 скасовано в частині стягнення з суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прострочених лізингових платежів. В цій частині в позові відмовлено. В решті постанова залишена без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2014 у справі №5015/2466/12 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 та залишено без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2013.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.09.2014 у справі №5015/2466/12 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бетоль" задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 у справі №5015/2466/12 скасовано. Рішення господарського суду Львівської області від 27.03.2013 у даній справі скасовано в частині стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Бетоль" та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бетоль" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна" 2 838 554,16 грн. відшкодування вартості предмету лізингу. В цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна" в позові про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Бетоль" та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бетоль" 2 838 554,16 грн. відшкодування вартості предмета лізингу. В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 27.03.2013 у справі №5015/2466/12 залишено без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11.09.2014 у справі №5015/2466/12, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову: в частині відмови у солідарному стягненні 2 838 554,16 грн. відшкодування вартості предмета лізингу, а рішення господарського суду Львівської області від 27.03.2013 залишити без змін; в частині відмови у солідарному стягненні пені в розмірі 312 757,25 грн. з відповідача-1 та відповідача-2, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 залишити без змін.

Заяву, з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 15.05.2014 у справі №7/386, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У постанові Вищого господарського суду України від 11.09.2014 у справі №5015/2466/12, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови в частині позовних вимог щодо стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача суми відшкодування вартості предмету лізингу. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача-1 не перейшло, тому позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставними, оскільки позивачем (лізингодавцем) розірвано договір фінансового лізингу в односторонньому порядку на підставі пункту 7.1 договору, а предмет лізингу повернуто позивачу. Також суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 пені, з огляду на відсутність підстав для її нарахування у зазначений позивачем період.

Водночас, у постанові від 15.05.2014 у справі №7/386, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості по сплаті лізингових платежів (в частині, що була предметом перегляду в суді касаційної інстанції). Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлений судами факт порушення відповідачем зобов'язань передбачених умовами договору фінансового лізингу щодо сплати лізингових платежів; при цьому, сума заборгованості відповідача по лізинговим платежам, що підлягає стягненню, документально підтверджується матеріалами справи та висновками повторної судово-економічної експертизи, результати якої не спростовані відповідачем.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних фактичних обставин справи, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ 2 ГПК України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ 2 ГПК України, правова оцінка повноти дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи не здійснюється.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна" у допуску справи №5015/2466/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяН. Кочерова Судді:Б. Грек Н. Губенко С. Самусенко М. Черкащенко