Постанова

від 17.11.2014 по справі 924/1084/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"17" листопада 2014 р. Справа № 924/1084/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Дужич С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок Будтранс-А"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 13.08.2014 р.

у справі № 924/1084/14 (суддя Гладюк Ю.В.)

за позовом Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок Будтранс-А"

про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень та зобов'язання повернути нежитлові приміщення

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Ящук Б.С., Божик Ю.О.;

прокурора: Білера І.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.08.2014 р. у справі №924/1084/14 позов задоволено. Визнано недійсним укладений 6 серпня 2013 року між Хмельницькою обласною радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Ринок Будтранс - А" договір оренди нежитлових приміщень загальною площею 2 378, 8 кв. м., що знаходиться по вул. Геологів, 8 /1 А, в м. Хмельницькому. Зобов'язано ТОВ "Ринок Будтранс - А" повернути Хмельницькій обласній раді нежитлові приміщення загальною площею 2 378, 8 кв. м., (з яких: 339, 2 кв. м. - адміністративна будівля, 1 912, 9 кв. м. - склад, 126, 7 кв. м. - гаражі), що розташовані по вул. Геологів, 8/1 А, в м. Хмельницькому.

При винесенні вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 3 серпня 2011 року спірне нерухоме майно відносяться до комунальної власності громад сіл, селищ міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради. 6 серпня 2013 року між Хмельницькою обласною радою (в особі голови - ОСОБА_5) та ТОВ „Ринок Будтранс А" було підписано договір оренди спірного нежитлового приміщення.

При вирішенні спірних правовідносин, судом першої інстанції було враховано відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України, Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Також судом першої інстанції було враховано п. 3 рішення 3 - ї сесії Хмельницької обласної ради № 3 від 25 вересня 1998 року „Про делегування окремих повноважень обласної ради обласній державній адміністрації" з доповненнями (по п. 3 даного рішення), згідно з яким правомочності щодо розпорядження об'єктами спільної власності територіальних громад (у тому числі передачі їх у постійне або тимчасове користування юридичним або фізичним особам, здачі в оренду) здійснюється виключно за рішенням ради.

В обґрунтування своїх висновків, суд першої інстанції вказав на те, що підписавши спірний договір оренди одноособово, без рішення ради чи подальшого узгодження з радою, голова ради ОСОБА_5 діяв всупереч вимогам закону, що в силу ст. ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі та положення діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок Будтранс-А" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Хмельницької області від 13.08.2014 р. у справі №924/1084/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30.07.2014 розгляд господарської справи було призначено на 13.08.2014 року. Про розгляд справи відповідача повідомлено не було. Жодних документів, що свідчать про отримання відповідачем копії відповідної ухвали, як зазначає скаржник, у матеріалах справи не має. Про прийняте рішення відповідач дізнаввся лише із засобів масової інформації.

В обгрнтування своїх доводів, скаржник посилається на положення ст..77 ГПК України, відповідно до якої господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процессу.

Також, скаржник вказує на п. 5 Інформаціного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права», згідно з яким господарські суди України у разі, якщо позивач у судовому засіданні змінив підставу або предмет позову, збільшив розмір позовних вимог, а відповідач , належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, розгляд справи слід відкласти. Такий розгляд підлягає відкладенню на підставі ч. 1 ст. 77 ГПК України, зокрема, п. 1 цієї частини, оскільки інше означало б порушення засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, і змагальності в судочинстві (ст.. ст.. 4-2, 4-3 ГПК України).

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції було прийнято внаслідок грубого порушення норм процесуального закону, у зв'язку з чим останнє слід скасувати.

Від заступника прокурора Хмельницької області надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.

Відповідно до абз. 2 п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Пункт 3.9.1 вказаної вище Постанови визначає, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Процесуальний опонент скаржника наголошує на тому, що в даному випадку, відповідач був належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи господарським судом Хмельницької області. Ухвала суду про призначення справи до розгляду надіслана відповідачу судом на юридичну адресу ТОВ «Будтранс-А», тому посилання в апеляційній скарзі на порушення його прав є необгрунтованими.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.2 Постанови неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК (абз. 3 п. 3.12. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18).

За наведеного вище, прокурор вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм процесуального права, а тому останнє слід залишити без змін.

Від позивача - Хмельницької обласної ради надійшли заперечення на апеляцйну скаргу відповідача, відповідно до яких просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Мотивуючи свою правову позицію, позивач вказує на те, що твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права з огляду на розгляд справи за відсутності представника відповідача є безпідставними. Адже, ухвалу про порушення провадження у справі було направлено за адресою, вказаною у позові, а поштове повідомлення було повернуто з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Також, зауважує, що відповідно до спеціального витягу з ЄДРПОУ № 19143376, здійсненим судом в силу ст. ст. 17, 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", адреса, на яку відповідачу було направлено копію ухвали суду, є реєстраційною, повідомлення за якою є належним повідомленням учасника процесу про судовий розгляд справи. На підтвердження своїх доводів посилається на правову позицію ВГСУ, висловлену у п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18.

17 листопада 2014 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Зауважив, що спірний договір було укладено між Хмельницькою обласною радою та ТОВ "Ринок Будтранс - А", а тому позов у даній справі може бути поданий лише стороною договору, а не прокурором. Також вказав на те, що незрозумілим є яким чином діями відповідача заподіяно шкоду державі, оскільки останній використовував орендовані приміщення за призначенням, визначеним умовами договору, крім того, своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату. Поряд з тим, представник відповідача наголосив на тому, що дії державного органу, які виразилися у порушенні вимог закону при укладенні договору, не повинні впливати на реалізацію відповідачем свого права в частині користування орендованим приміщенням на підставі укладеного договору.

З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 13.08.2014 р. у справі №924/1084/14 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Прокурор в судовому засіданні заявила, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. Крім того, пояснила, що права відповідача не є порушеними у зв'язку із розглядом справи судом першої інстанції за його відсутності, оскільки відповідача було своєчасно та належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення, направлене відповідачу на адресу, яка підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник позивача - Хмельницької обласної ради в судове засідання не з'явився.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що учасники судового процесу були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені останнім у справі (а.с.75, 81-83), а також те, що явка представників сторін та прокурора в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача. При цьому, позивач реалізував своє процесуальне право на висловлення правової позиції у даній справі шляхом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Крім того, в судовому засіданні 17.11.2014р. представником відповідача в усній формі було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із необхідністю надати суду додаткові письмові пояснення по апеляційній скарзі, оскільки попередньо вчинити такі дій скаржник не мав змоги.

Судова колегія дійшла висновку, що подане скаржником (відповідачем) клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язанні добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

При цьому, колегія суддів зважає на ту обставину, що ухвалою РАГС від 27.10.2014р. у справі № 924/1084/14 розгляд скарги вже було відкладено з тих підстав, що представник відповідача в судове засідання не з'явився та подав клопотання про відкладення розгляду скарги. Крім того, вказаною ухвалою суд зобов'язав відповідача надати суду докази в обгрунтування своєї апеляційної скарги, проте, станом на 17.11.2014р., скаржник не виконав вимог наведеної ухвали суду.

В той же час, факт своєчасного повідомлення відповідача про проведення судового засідання підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 82 ) , а тому суд апеляційної інстанції вважає, що у останнього була можливість належним чином підготуватися до судового засідання.

Крім того, відповідач не навів конкретних доказів, надання яких в переспективі може вплинути на оцінку обставин у даній справі та яким чином такі докази можуть вплинути на встановлення окремих обставин у даній справі, у зв'язку з чим не обгрунтував об'єктивної необхідності у відкладенні розгляду даної скарги.

Враховуючи те, що ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2014р. та від 27.10.2014р. участь представників сторін обов'язковою не визнавалась, додаткових доказів сторонами в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України не подано, судова колегія не встановила підстав, які унеможливлюють розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні, а тому порадившись на місці, ухвалила клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.

Таким чином, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що у відповідності зі ст. 75 ГПК України апеляційна скарга підлягає розгляду за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників відповідача та прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, 29.07.2014р. заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до ТОВ „Ринок Будтранс А" про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень та зобов'язання повернути нежитлові приміщення (а.с.2-4).

З долучених до матеріалів позовної заяви документів вбачається, що рішенням Хмельницької обласної ради № 17 - 6/2011 від 19 жовтня 2011 року „Про затвердження Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області, управління якими здійснює Хмельницька обласна рада" затверджено перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області, управління якими здійснює облрада. Згідно додатку до вказаного рішення складські приміщення, площею 2 378, 8 м. кв., розташованих у м. Хмельницький, вул. Геологів, 8 є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області (а.с. 8-11).

Наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 3 серпня 2011 року засвідчується той факт, що складські приміщення, гаражі, площею 2 378, 8 м. кв., розташованих у м. Хмельницький, вул. Геологів, 8 за своєю формою власності є комунальним майном громад сіл, селищ міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради (а.с. 12).

Згідно наказу Управління архітектури та містобудування департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів від 12 вересня 2012 року, адреса складських приміщень та гаражів, площею 2 378, 8 кв. м. по вул. Геологів, 8 м. Хмельницький змінена на вул. Геологів, 8/1А м. Хмельницький (а.с. 39).

6 серпня 2013 року між Хмельницькою обласною радою (в особі голови - ОСОБА_5) та ТОВ „Ринок Будтранс А" було підписано договір оренди нежитлового приміщення (нерухомого майна) (далі по тексту - Договір, а.с. 13-16).

За умовами п. 1.1. Договору орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в тимчасове платне користування складські приміщення та гаражі, які знаходяться за адресою: м. Хмельницький, вул. Геологів, 8/1А, загальною площею 2 378, 8 кв. м. (339, 2 кв. м. - адміністративна будівля, 1 912, 9 кв. м. - склад, 126, 7 кв. м. - гаражі).

Термін дії договору починається з 6 серпня 2013 року по 1 листопада 2027 року (п. 1.3.). Власником орендованого майна залишаються територіальні громади сіл, селищ, міст області (п. 1.4.).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу (містяться підпис та відбиток печатки нотаріуса), зареєстровано в реєстрі за №625.

Також, в матеріалах справи міститься копія акта прийому - передачі від 06.08.2013р., підписаного сторонами, за яким Хмельницька обласна рада в особі голови - ОСОБА_5 передає, а орендар (відповідач) приймає нежитлові приміщення, загальною площею 2 378, 8 кв. м. (339, 2 кв. м. - адміністративна будівля, 1 912, 9 кв. м. - склад, 126, 7 кв. м. - гаражі), які знаходяться за адресою: м. Хмельницький, вул. Геологів, 8/1А. Зі сторони орендодавця акт підписано головою ради ОСОБА_5 (а.с. 17).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 6 серпня 2013 року, проведено реєстрацію права користування (оренди) будівлею, орендарем якої є відповідач, орендодавцем позивач, підставою виникнення речового права є договір оренди №625, об'єкт оренди - складські приміщення та гаражі, площею 2 378, 8 кв. м., по вул. Геологів, 8/1А, у м. Хмельницький (а.с. 18-19).

Окрім того, в матеріалах справи міститься копія рішення 3 - ї сесії Хмельницької обласної ради № 3 від 25 вересня 1998 року „Про делегування окремих повноважень обласної ради обласній державній адміністрації" з доповненнями (до п. 3 даного рішення), внесеними відповідно до рішення п'ятої сесії Хмельницької обласної ради від 25 лютого 1999 року № 16 (а.с. 34-38).

Згідно з п. 3 вказаного вище рішення, з урахуванням внесених доповнень, правомочності щодо розпорядження об'єктами спільної власності територіальних громад, у тому числі виконання усіх майнових операцій: передачі їх у постійне або тимчасове користування юридичним або фізичним особам, здачі в оренду, продажу і купівлі, використання як застави, вирішення питання їхнього відчуження, визначення в угодах та договорах умов використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду, здійснюється виключно за рішенням ради. Відповідно до доповнень до вказаного пункту рішення ради, голові облради або за його дорученням уповноваженому органу або особі надано право погоджувати передачу в оренду територію, розміщені на ній приміщення, майно об'єктів спільної власності територіальних громад, що перебуває в управлінні обласної ради, крім цілісних майнових комплексів.

Аналізуючи встановлені обставини у даній справі та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як свідчать встановлені обставини у даній справі, спірні правовідносини виникли з приводу визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 06.08.2013р., яке є об'єктом права комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; державну політику у сфері оренди здійснюють, зокрема, органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Частинами 5, 7 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду; майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Відповідно до п. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з п.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

В силу дії пунктів 19, 20 ч. 1 ст. 43 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку; вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Як вбачається із матеріалів справи, об'єктом спірного договору оренди виступає нерухоме майно комунальної форми власності. З урахуванням наведених вище норм закону, варто відзначити, що орендодавцем такого майна виступає територіальна громада в особі Хмельницької обласної ради, яка уповноважена вирішувати питання щодо передачі нерухомого майна в користування на правах оренди, в сесійному порядку.

Окрім того, як було встановлено вище, рішенням Хмельницької обласної ради № 3 від 25 вересня 1998 року (з доповненнями від 25 лютого 1999 року № 16) визначено, що питання щодо передачі в оренду об'єктів спільної власності територіальних громад вирішується виключно за рішенням ради. В той же час, голова ради наділений повноваженнями лише щодо погодження з радою питання в частині передачі в оренду об'єкта права комунальної власності.

Вказане вище рішення є чинним, недійсним в судовому порядку не визнано. Отже, в силу своєї дії, рішення ради є обов'язковим до виконання суб'єктами, на яких поширюється юрисдикція Хмельницької обласної ради.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо уповноваження голови обласної ради - ОСОБА_5 на вирішення самостійно в одноособовому порядку питання про передачу в оренду спірного нерухомого майна комунальної форми власності.

Таким чином, всупереч наведеним вище положенням діючого законодавства, голова обласної ради підписав спірний договір оренди одноособово з порушенням визначеної для того процедури, а саме за відсутності відповідного рішення ради чи подальшого узгодження з нею.

Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржника з приводу того, що порушення вимог закону органом державної влади в особі Хмельницької обласної ради, як стороною договору, не позбавляє відповідача права користування нерухомим майном комунальної форми власності на підставі укладення спірного договору оренди, оскільки відповідач добросовісно користується орендованим майном, своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату.

При цьому, колегія суддів відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази порушення Хмельницькою обласною радою вимог закону. Адже, зважаючи на те, що питання про передачу в оренду об'єктів комунальної форми власності вирішується в сесійному порядку, то відповідно однією із передумов для укладення спірного договору оренди є рішення обласної ради щодо надання згоди на передачу нерухомого майна в оренду. Натомість, рішення Хмельницької обласної ради з цього питання в матеріалах справи відсутнє. В той же час, відсутність повноважень у голови обласної ради ОСОБА_5 на укладення спірного договору оренди без достатньої правової підстави не є свідченням того, що вимоги закону було порушено органом державної влади в особі Хмельницької обласної ради. Відповідно, посилання скаржника на порушення орендодавцем як стороною договору вимог закону спростовуються наведеним вище.

В той же час, суд апеляційної інстанції зважає й на те, що відповідач не надав жодних належних доказів на підтвердження своїх доводів в тій частині, що орендар використовував орендовані приміщення за призначенням, визначеним умовами договору, своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним вищевказаного договору оренди.

Пунктами 1, 2, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року роз'яснено про те, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до статей 1, 8 ЦК України. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Відповідно до абз. 11 ч. 4 ст. 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендодавець відмовляє в укладенні договору оренди в разі, якщо орган, уповноважений управляти майном (в даному випадку обласна рада), не дає згоди на укладення договору оренди.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі встановлених обставин у даній справі та наявних в матеріалах справи доказів на підтвердження останніх, з урахуванням наведених вище положень діючого законодавства, колегія суддів суду апеляційної інстанції констатує той факт, що голова обласної ради при підписанні спірного договору оренди діяв з перевищенням на те повноважень за відсутності правової підстави у формі відповідного рішення ради. Вказане в силу дії ч.2 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 207 ГК України, є підставою для визнання спірного договору недійсним в судовому порядку.

Правові наслідки недійсності правочину визначені ст.216 Цивільного кодексу України, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За приписами ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Отже, з огляду на те, що спірний договір є недійсним, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що згідно з вимогами ст. 216 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути спірні нежитлові приміщення до комунальної власності територіальної громади Хмельницької області.

За таких обставин, вимоги прокурора щодо визнання договору оренди недійсним та повернення орендованого майна є обґрунтованими, а тому суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

З приводу доводів скаржника в тій частині, що суд першої інстанції здійснив розгляд справи по суті за відсутності представника відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання, що свідчить про порушення судом норм процесуального права, колегія суддів суду апеляційної інстанції зважає на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В абз. 2 п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18 роз'яснено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Пунктом 3.9.1 вказаної вище Постанови визначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно з абз. 1, 3 п. 3.9.2 Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Як підтверджується матеріалами справи, ухвалу суду першої інстанції про порушення провадження у справі № 924/1084/14 від 30.07.2014р., якою справу призначено до розгляду на 13.089.2014р., надіслано відповідачу на адресу: м. Хмельницький, вул.. Геологів, 8/1 А, проте повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 23).

При цьому, відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 13.08.2014р. місцезнаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок Будтранс-А": 29000, Хмельницька обл.., м. Хмельницький, вул.. Геологів, буд. 8/1А (а.с. 24-25).

Зважаючи на той факт, що судом першої інстанції було надіслано копію ухвали про порушення провадження у справі на юридичну адресу відповідача, визначену згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на дату вирішення справи по суті (13.08.2014р.), то, відповідно, відповідач вважається таким, що є належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Таким чином, суд першої інстанції вжив всіх визначених законом заходів у відповідності до вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК щодо належного повідомлення учасників судового процесу, в тому числі відповідача, про порушення провадження у даній справі. Вказане спростовує твердження скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесаульного права.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в порядку статті 104 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Хмельницької області від 13.08.2014 р. у справі №924/1084/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок Будтранс-А" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 13.08.2014 р. у справі №924/1084/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок Будтранс-А"- без задоволення.

2. Справу №924/1084/14 надіслати господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Дужич С.П.