Рішення

від 11.11.2014 по справі 127/12462/14-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11.11.2014 Справа № 127/12462/14-ц

Провадження № 2/127/4501/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т. П.,

при секретарі Коваленко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до Приватного підприємства «КВМ-Транс», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Златобанк» звернулося до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 25.06.2010 року між АТ «Златобанк» та ФОП ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 64/10-KL до якого надалі вносилися зміни. Відповідно до цього договору ФОП ОСОБА_4 отримав грошові кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 3 000 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 23% річних та кінцевим строком повернення коштів по 24.06.2011 року. 22.06.2011 року між АТ «Златобанк», ФОП ОСОБА_4 та ПП «КВМ-Транс» було укладено Договір про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу), згідно якого борг за Кредитним договором № 64/10-KL в розмірі 3 000 000,00 грн. переведений на ПП «КВМ-Транс». Надалі між сторонами укладені додаткові договори, якими змінено умови договору, зокрема щодо розміру процентної ставки та встановлено її в розмірі 21% річних та зміни кінцевої дати повернення кредиту на 20.06.2014 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 64/10-KL 25.06.2010 року між АТ «Златобанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 64/10-KL, за умовами якого поручитель зобов'язується відповідати як солідарний боржник за неналежне виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором. До цього договору вносилися зміни, зокрема, Додатковим договором від 22.06.2011 року поручитель ОСОБА_2 погодилась виступати поручителем за виконанням боржником ПП «КВМ-Транс» зобов'язань за Кредитним договором № 64/10-KL. Також, 22.06.2011 року, в забезпечення виконання ПП «КВМ-Транс» зобов'язань за кредитним договором, між АТ «Златобанк» та ОСОБА_4, АТ «Златобанк» та ОСОБА_5 укладені окремі договори поруки до яких надалі вносилися зміни, за умовами яких ОСОБА_4, ОСОБА_5 зобов'язалися виступати як солідарні боржники за неналежне виконання ПП «КВМ-Транс» умов кредитного договору. Окрім того, 25.06.2010 року між АТ «Златобанк» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1.

ПП «КВМ-Транс» не виконав взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого станом на 06.06.2014 року виникла заборгованість, яка становить 2 653 269,57 грн., з яких: 2 475 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 166 541,07 грн. - заборгованість за відсотками, 11 728,50 грн. - пеня. За викладених обставин позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором, в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, виселити із зняттям з реєстраційного обліку ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, а також стягнути судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_4, він же представник ПП «КВМ-Транс», позовні вимоги визнав частково, погодився з сумою боргу, однак вважає, що підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки не має, підприємство готове сплачувати суму боргу в разі її розстрочки.

Інші відповідачі в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи та правовідносини, врегульовані нормами ЦК України, зокрема щодо кредиту та виконання зобов'язань, а також Законів України «Про іпотеку»,«Про заставу» та Житлового кодексу України щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення осіб.

Відповідно до ст.ст.1054,1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України. Згідно зі ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст.ст.60,61 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що 25.06.2010 року між АТ «Златобанк» та ФОП ОСОБА_4 укладено Кредитний договір № 64/10-KL, за умовами якого ФОП ОСОБА_4 отримав грошові кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 3 000 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 26% річних та кінцевим строком повернення коштів по 24.06.2011 року (а.с. 16-18).

ФОП ОСОБА_4 кошти отримав, що підтверджується меморіальними ордерами №67744 від 25 червня 2010 року, №96600 від 30 липня 2010 року, №24486 від 06 вересня 2010 року та випискою по рахунку.

Додатковими договорами до Кредитного договору № 64/10-KL від 25.06.2010 року, укладеними 30.07.2010 року, 06.09.2010 року, 19.01.2011 року, 24.01.2011 року, 26.01.2011 року, змінено умови договору, зокрема і щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами, а саме Додатковими договорами від 24.01.2011 року та 26.01.2011 року сторони дійшли згоди щодо розміру відсотків - 23% річних (а.с. 22,23).

22.06.2011 року між АТ «Златобанк», ФОП ОСОБА_4 та ПП «КВМ-Транс» було укладено Договір про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу), згідно якого ФОП ОСОБА_4 переводить свій борг за Кредитним договором № 64/10-KL в розмірі 3 000 000,00 грн., а ПП «КВМ-Транс» змінює первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із зазначено кредитного договору, і приймає на себе обов'язки первісного боржника за цим договором. Надалі між сторонами укладені додаткові договори, якими змінено умови Кредитного договору. Так, 22.06.2011 року було укладено Додатковий договір до Кредитного договору № 64/10-KL, яким передбачено, що строк повернення кредитних коштів встановлюється по 22.06.2012 року, процентна ставка встановлюється в розмірі 21% річних (а.с. 24-25). Черговими укладеннями додаткових договорів зменшено максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією, який становить 2 475 000,00 грн. з кінцевим строком повернення по 20.06.2014 року (а.с.27-44).

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 64/10-KL від 25.06.2010 року між АТ «Златобанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 64/10-KL, за умовами якого поручитель зобов'язується відповідати як солідарний боржник за неналежне виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором. Надалі сторони дійшли згоди щодо зміни умов Договору поруки, уклавши додаткові договори, зокрема, Додатковим договором від 22.06.2011 року поручитель ОСОБА_2 погодилась виступати поручителем за виконанням боржником ПП «КВМ-Транс» зобов'язань за Кредитним договором № 64/10-KL (а.с.47-48, 51).

22.06.2011 року в забезпечення виконання ПП «КВМ-Транс» зобов'язань за Кредитним договором між АТ «Златобанк» та ОСОБА_4, АТ «Златобанк» та ОСОБА_5 укладено відповідно договори поруки № 64/10-KL/S-10 та № 64/10-KL/S-11, до яких вносилися зміни, за умовами яких ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зобов'язалися виступати як солідарні боржники за неналежне виконання ПП «КВМ-Транс» умов кредитного договору.

Позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними не виконав. Вимога банку позичальником залишена без задоволення. Станом на 06.06.2014 року ПП «КВМ-Транс» має заборгованість, яка становить 2 653 269,57 грн., з яких: 2 475 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 166 541,07 грн. - заборгованість за відсотками, 11 728,50 грн. - пеня. Сума заборгованості встановлена в судовому засіданні на підставі наданих доказів та не заперечується відповідачами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що встановлена сума заборгованості підлягає стягненню. При цьому слід відмітити, що зі змісту ст.554 ЦК України вбачається можливим встановлення поруки щодо виконання одного і того ж зобов'язання з боку декількох осіб. Однак така порука виникає лише на підставі її спільного надання у формі укладання одного договору декількома поручителями - ч. 3 ст. 554 ЦК України. Лише у випадку укладання одного договору декількома поручителями (спільна порука) поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником і солідарно між собою. Законом не заборонено укладання й кількох договорів поруки на виконання того ж самого зобов'язання, але в цьому випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може. Поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності між собою, оскільки не можна вважати поруку їхньою спільною. За таких обставин кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору, але поручитель, що виконав зобов'язання не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором. Укладення трьох окремих договорів поруки не виключає можливості стягнення заборгованості за основним зобов'язанням солідарно з боржника і з кожного з поручителів окремо, а лише унеможливлює солідарний обов'язок перед кредитором трьох поручителів, які не давали поруку спільно, тобто у разі виконання солідарного з боржником обов'язку одним з поручителів, він не матиме права звертатися до поручителя за іншим договором поруки як кредитор у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

Основне зобов'язання боржником належним чином не виконувалося, тому банк відповідно до умов договору звернувся і до поручителів за виконанням ними своїх зобов'язань за договором поруки.

Вищезазначене є підставою для задоволення вимог позивача шляхом стягнення суми заборгованості солідарно з боржника з кожним із поручителів окремо, без зазначення про те, що солідарним є обов'язок трьох поручителів перед кредитором. При цьому, заява відповідача про розстрочку боргу на етапі прийняття рішення задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем не зазначено тих виняткових обставин та не надано відповідних доказів щодо цього для вирішення вказаного клопотання. Разом з тим, це не позбавляє відповідача права в разі наявності обставин, що утруднюють виконання рішення суду, звернутися з відповідною заявою, надавши відповідні докази, на етапі виконання рішення.

Судом також встановлено, що 25.06.2010 року ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_1, в забезпечення виконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №1506, згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1. Надалі сторонами цього договору вносилися зміни до нього.

Згідно ст.572 ЦК України, ст..1 Закону України «Про заставу», ч. 5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» кредитор (Іпотекодержатель, Заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (Іпотекодавець, Заставодавець) забезпеченого заставою (Іпотекою) зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Відповідно до ст.590 ЦК України, ст.33 Закону України «Про іпотеку», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Згідно ст.7 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про іпотеку» та ст.20 Закону України «Про заставу» у разі порушення іпотекодавцем (заставодавцем) обов'язків, встановлених іпотечним договором (договором застави), іпотекодержатель (заставодержатель) має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (застави).

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства, умов іпотечного та кредитного договорів, за рахунок предмету іпотеки, належного ОСОБА_1, позивач має право задовольнити свої вимоги, які виникають із кредитного договору, оскільки позичальником належним чином не виконуються умови кредитного договору, а саме, в частині повернення основної суми боргу та сплати відсотків за користування кредитними коштами.

При цьому суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо неможливості звернення стягнення на предмет іпотеки та звертає увагу, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором - стягнення заборгованості, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця, одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належний іпотекодавцю, який не є позичальником належить виключно позивачеві, на що звернуто увагу в п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин».

Відповідно до положень ст.39 Закону України «Про іпотеку» реалізація майна за рішенням суду може проводитися шляхом проведення прилюдни торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

З огляду на викладене суд, приходить до висновку, що вимога щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є доведеною, тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч.2 вказаної статті, якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ст.109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому,за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно,їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Позивачем направлялась відповідна вимога та була отримана відповідачами 19.06.2014 року ( а.с.185-187), однак залишена без задоволення.

Згідно довідки з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію від 09.06.2010 року № 1992, виданої МКП ЖЕК № 15, за вказаною адресою (предметом іпотеки) зареєстрована іпотекодавець ОСОБА_1 та ОСОБА_4, однак судом встановлено, що ОСОБА_2 також фактично проживає саме за адресою нерухомого майна, що є предметом іпотеки, про що вона самостійно зазначала, укладаючи договір, та даний факт не заперечується відповідачем у судовому засіданні.

Отже, на підставі викладеного, зважаючи на звернення стягнення на предмет іпотеки та дотримання позивачем зазначеної вище процедури, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 підлягають виселенню із займаного житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточним рішенням суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення, визнання особи безвісною відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Виходячи зі змісту зазначеної норми права, поняття «зняття з реєстрації» нерозривно зв'язане з поняттям «житлові права» (право власності на житлове приміщення, право користування житловим приміщенням, визнання особи такою, що втратила таке користування, виселення із займаного приміщення та інше). Оскільки суд прийшов до висновку про виселення відповідача, а реєстрація місця проживання є лише наслідком права на проживання, тому суд приходить до висновку, що особи підлягають зняттю з реєстраційного обліку.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог до них.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 548, 549, 553-554,572, 610-611, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 7, 12, 33, 35, 38, 39,40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.1,20 Закону України «Про заставу», ст.109 Житлового кодексу України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства «КВМ-Транс» (21009, м.Вінниця, вул. Київська,16, код ЄДРПОУ 37618480) та ОСОБА_2 (21032, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), а також солідарно з Приватного підприємства «КВМ-Транс» (21009, м.Вінниця, вул. Київська,16, код ЄДРПОУ 37618480) та ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), а також солідарно з Приватного підприємства «КВМ-Транс» (21009, м.Вінниця, вул. Київська,16, код ЄДРПОУ 37618480) та ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 17/52, код ЄДРПОУ 35894495) заборгованість за кредитним договором №64/10-KL від 25.06.2010 року в сумі 2 653 269,57 грн. ( два мільйони шістсот п'ятдесят три тисячі двісті шістдесят дев'ять гривень 57 коп.), з яких: 2 475 000, 00 грн. - заборгованість за основним боргом, 166 541,07 грн. - заборгованість по процентам, 11 728,50 грн. - пеня.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №64/10-KL від 25.06.2010 року в сумі 2 653 269,57 грн. (два мільйони шістсот п'ятдесят три тисячі двісті шістдесят дев'ять гривень 57 коп.), з яких: 2 475 000, 00 грн. - заборгованість за основним боргом, 166 541,07 грн. - заборгованість по процентам, 11 728,50 грн. - пеня, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.06.2010 року, який належить ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4),

- квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на публічних торгах в межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну для подальшої реалізації предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Виселити із зняттям з реєстраційного обліку ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3), ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4), ОСОБА_2 (21032, місце реєстрації: АДРЕСА_2, фактичне проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) з квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з Приватного підприємства «КВМ-Транс» (21009, м. Вінниця, вул. Київська,16, код ЄДРПОУ 37618480), ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_3 (АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3), ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) на користь Публічного акціонерного товариства «Златобанк» по 730,80 грн. судового збору, а також з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3), ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) на користь Публічного акціонерного товариства «Златобанк» по 81,20 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлений у встановлений ч.3 ст.209 ЦПК України п'ятиденний строк.

Суддя: