Рішення

від 13.11.2014 по справі 910/13163/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13163/14 13.11.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ІСТ"

третя особа Приватне акціонерне товариство "АСК "Інго Україна"

про стягнення 163 235,94 грн.

за участю представників:

від позивача:Касинюк І.О.- представник за довіреністю № 01/01/2014 від 01.01.2014 р. від відповідача:Макаревич С.П. - представник за довіреністю б/н від 31.07.2014 р. від третьої особи:Кравченко Р.Ю - представник за довіреністю №11 від 02.01.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" (далі - ТОВ "Кімберлі-Кларк Україна") з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ІСТ" (далі - ТОВ " Фірма ІСТ") про стягнення заборгованості за втрачений вантаж в сумі 163 235,94 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач порушив умови Генерального договору транспортного експедирування № 124 від 03.10.2013 р. (далі - договір експедирування) в частині забезпечення збереження вантажу під час його перевезення, внаслідок чого вантаж не прибув у місце розвантаження та був втрачений.

Посилаючись на ст.ст. 216, 218 ГК України, ТОВ "Кімберлі-Кларк Україна" просить суд стягнути з відповідача заборгованість за втрачений вантаж в сумі 163 235,94 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2014 р. порушено провадження у справі за вказаною позовною заявою.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.09.2014р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "АСК "Інго Україна".

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, зазначив, що в діях ТОВ "Фірма ІСТ" відсутній склад правопорушення, за яке позивач просить стягнути збитки у вигляді відшкодування вартості втраченого вантажу. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ПАТ "АСК "Інго Україна" вважав, що позов задоволенню не підлягає, оскільки зникнення вантажу відбулося з підстав, що не залежали від дій відповідача, а вантаж зник у зв'язку із шахрайськими діями невідомих осіб.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

03.10.2013 р. між ТОВ "Кімберлі-Кларк Україна" (клієнт) та ТОВ "Фірма ІСТ" (експедитор) був укладений Генеральний договір транспортного експедирування № 124, відповідно до якого експедитор зобов'язується від свого імені та за рахунок клієнта виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу клієнта, а клієнт - оплатити вказані послуги відповідно до умов та тарифів, наведених у цьому договорі.

Згідно з п. 2.1 договору перевезення вантажів та організація транспортно-експедиційного обслуговування проводиться на підставі завчасно поданих клієнтом заявок, які після затвердження їх сторонами стають невід'ємними частинами даного договору.

Пунктами 3.1.21, 3.1.22 даного договору на експедитора покладено обов'язок нести перед клієнтом відповідальність за дії або без діяльність третіх осіб, у тому числі перевізників, залучених ним для виконання умов цього договору, а також нести відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення та до видачі вантажовідправнику.

Відповідно до п. 10.9 договору у випадку часткової або повної втрати вантажу, експедитор відшкодовує клієнту усі пов'язані з цим витрати, в тому числі вартість вантажу, відповідно до виставленої клієнтом претензії.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 р., а якщо сторони не виконали свої зобов'язання за договором, то він діє до дати виконання сторонами зобов'язань. Дія договору може бути продовжена, про що сторони укладають додаткову угоду, але у будь-якому разі загальний строк дії договору не може перевищувати трьох років від дати укладення цього договору (пп. 11.1-11.3 договору).

Як встановлено у судовому засіданні, відповідно до заявки клієнта № 11 від 28.01.2014р. відповідач зобов'язався організувати перевезення вантажу за маршрутом м. Будапешт (Угорщина) - м. Київ (Україна) транспортним засобом - автомобілем з реєстраційними номерами РО743МЕ/РО143YF, місце завантаження - Vajda-Papir Kft, H-1239 Budapest, місце митного очищення - митний термінал «Атлантік» м. Київ, Столичне шосе, 100, місце розвантаження - Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 28; дата прибуття на термінал отримувача - 03.02.2014 р.

У відповідності до СMR від 29.01.2014 р., пакувального листа від 29.01.2014 р. та повідомлення про поставку вантаж був завантажений у вищевказаний автомобіль, що підтверджується підписом та печаткою перевізника.

Згідно інвойсу № КN1304533 від 29.01.2014 р. поставка здійснювалась на умовах FCA-Будапешт (Інкотермс 2010), вартість вантажу становила 11 193, 60 євро (що еквівалентно 163 235,94 грн.).

04.02.2014 р. позивач отримав повідомлення від відповідача про зникнення автомобіля РО743МЕ/РО143YF із вантажем. Також довідкою митного терміналу «Атлантік» № 30 від 24.06.2014 р. підтверджено факт неприбуття транспортного засобу з вантажем для митного очищення.

Позивач 26.03.2014 р. надіслав відповідачу претензію, в якій у зв'язку із втратою вантажу вимагав оплатити завдані збитки в сумі 163 235,94 грн. У відповідь на вказану претензію відповідач повідомив, що вона не може бути задоволена, оскільки позивач (як покупець за контрактом № 1809VA/KC/UA від 13/02/2009 р.) відповідно до умов перевезення FCA-Будапешт втрачений товар у власність не отримав, а отже, і збитків не поніс.

Також судом встановлено, що 17.10.2013р. відповідач (страхувальник) уклав договір страхування відповідальності транспортного оператора № 202000347.13 з ПАТ "АСК "Інго Україна" (страховик), відповідно до якого предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству й пов'язані з відшкодуванням збитків, що виникли внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань згідно договорів про надання транспортно-експедиторських послуг, відповідних конвенцій і законодавства, що застосовуються до діяльності страхувальника.

Згідно з п. 2 вказаного договору страхування цим договором застраховано відповідальність страхувальника, зокрема, при здійсненні операцій з міжнародного експедирування вантажів автомобільним транспортом відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (Конвенція КДПВ 1956 р.) і протоколу до цієї Конвенції від 1978 р.

Вищезазначені фактичні обставини, встановлені судом, сторонами не заперечуються, спір у справі виник з приводу наявності підстав для стягнення збитків у вигляді втраченого вантажу.

Правовідносини, що виникли між сторонамі регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», «Про транспортно-експедиторську діяльність», іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 929 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 1 ст. 932 ЦК України передбачено право експедитора залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею ст. 919 ЦК України передбачено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (ч. 1 ст. 919 ЦК України).

Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим ( ч. 2 ст. 919 ЦК України).

Як вже встановлено судом, вантаж у строк, визначений заявкою від 28.01.2014р., вантажоодержувачу (позивачу) виданий не був, а, отже, має місце втрата даного вантажу.

Згідно з ч. 1 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

В силу п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Відповідно до 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

З матеріалів справи вбачається, що вантаж поставлявся позивачу по контракту № 1809VA/KC/UA від 13.02.2009 р. (зі змінами та додатками), який був укладений між ТОВ "Кімберлі-Кларк Україна" (покупець) та Компанією Vajda-Papir Kft (продавець) та згідно інвойсу (рахунку-фактури) № КN1304533 від 29.01.2014 р., за умовами яких поставка товару відбувалась на умовах FCA-Будапешт (Інкотермс 2010).

Термін FCA «Франко-перевізник» згідно Правил Інкотермс означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Таким чином, зобов'язання продавця щодо поставки на умовах FCA вважаються виконаними за наявності трьох обов'язкових умов:

- митного оформлення в режимі експорту (в даному випадку - митний термінал «Атлантік» м. Київ);

- передачі товару перевізнику, визначеному покупцем;

- передачі товару у визначеному місці (в даному випадку - м. Бориспіль, вул. Запорізька, 28).

Відповідно до розділу 5 контракту оплата здійснюється на умовах відстрочки платежу, а саме - покупець повинен здійснити оплату протягом 30 календарних днів від дати митного оформлення в країні покупця (позивача), тобто з дня проставлення митної печатки в міжнародній транспортній накладній (CMR).

Як вбачається з CMR від 29.01.2014р., яка була оформлена на перевезення вантажу (товару) згідно інвойсу (фактури) № КN1304533 від 29.01.2014 р., у ній відсутні відмітки митних установ щодо проходження митних процедур (митного очищення).

Таким чином, позивач не надав доказів, які підтверджують належне виконання компанією Vajda-Papir Kft зобов'язань щодо поставки товару.

З огляду на наведене, вантажовідправник (продавець) за контрактом не виконав одну з трьох обов'язкових умов FCA, у зв'язку з чим до позивача не перейшло право власності на вантаж (товар), який втрачений, оскільки товар у відповідності до умов контракту не пройшов митного очищення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач збитків не зазнав, а відтак, у ТОВ "Фірма ІСТ" не виникло обов'язку щодо оплати вартості товару на суму 163 235,94 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення вартості втраченого товару (відшкодування збитків) є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32 - 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ІСТ" про стягнення заборгованості за втрачений вантаж в сумі 163 235,94 грн.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні у присутності представників сторін 13 листопада 2014 року.

Повний текст рішення підписаний 18 листопада 2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна