Постанова

від 25.03.2015 по справі 910/13163/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року Справа № 910/13163/14 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна"

на рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 р.

у справі № 910/13163/14 господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ІСТ"

третя особа Приватне акціонерне товариство

"АСК Інго Україна"

про стягнення 163 235,94 грн.

за участю представників:

ТОВ з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" - Шворак О.М.;

ТОВ "Фірма ІСТ" - Макаревич С.П.;

ПАТ "АСК Інго Україна" - Храмов Я.М.;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ІСТ" 163 235,94 грн. вартості втраченого вантажу під час його перевезення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за генеральним договором транспортного експедирування № 124 від 03.10.2012 р. щодо забезпечення перевезення та доставки у пункт призначення ввіреного йому позивачем вантажу (т.1 а.с.6-14).

Відповідач у справі - ТОВ "Фірма ІСТ" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що його вина у заподіянні позивачу збитків відсутня (т.1 а.с.87-89).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "АСК Інго Україна" (т.1 а.с.139-140).

Третя особа у своїх поясненнях щодо позовної заяви проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на відсутність в діях відповідача складу цивільного правопорушення (т.1 а.с.151-152).

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2014 р. у задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.177-181).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що до позивача не перейшло право власності на товар, який в подальшому втрачено. Крім того, відсутні докази звернення позивача до правоохоронних органів з приводу втрати вантажу. При цьому, суд встановив відсутність у діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2014 р. залишено без змін (т.1 а.с.221-229).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням до відносин сторін норм матеріального права (т.2 а.с.4-13).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

Між ТОВ з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" (покупець) та Компанією Vajda - Papier Kft (продавець) було укладено контракт № 1809VA/KC/UA від 13.02.2009 р. на поставку товару.

03.10.2013 р. між ТОВ з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" (клієнт) та ТОВ "Фірма ІСТ" (експедитор) укладений генеральний договір транспортного експедирування № 124, відповідно до якого експедитор зобов'язується від свого імені та за рахунок клієнта виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу клієнта, а клієнт - оплатити вказані послуги відповідно до умов та тарифів, наведених у цьому договорі.

Згідно з п. 2.1 договору перевезення вантажів та організація транспортно-експедиційного обслуговування проводиться на підставі завчасно поданих клієнтом заявок, які після затвердження їх сторонами стають невід'ємними частинами даного договору.

17.10.2013 р. відповідач (страхувальник) уклав договір страхування відповідальності транспортного оператора № 202000347.13 з ПАТ "АСК "Інго Україна" (страховик), відповідно до умов якого предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству й пов'язані з відшкодуванням збитків, що виникли внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань згідно договорів про надання транспортно-експедиторських послуг, відповідних конвенцій і законодавства, що застосовуються до діяльності страхувальника.

Згідно з п. 2 вказаного договору, цим договором застраховано відповідальність страхувальника, зокрема, при здійсненні операцій з міжнародного експедирування вантажів автомобільним транспортом відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (Конвенція КДПВ 1956 р.) і протоколу до цієї Конвенції від 1978 р.

Відповідно до заявки клієнта № 11 від 28.01.2014 р. відповідач зобов'язався організувати перевезення вантажу за маршрутом м. Будапешт (Угорщина) - м. Київ (Україна) транспортним засобом - автомобілем з реєстраційними номерами РО743МЕ/РО143YF, місце завантаження - Компанія Vajda-Papir Kft, H-1239 Budapest, місце митного очищення - митний термінал "Атлантік" м. Київ, Столичне шосе, 100, місце розвантаження - Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 28; дата прибуття на термінал отримувача - 03.02.2014 р.

У відповідності до СMR (міжнародна автомобільна накладна) від 29.01.2014 р., пакувального листа від 29.01.2014 р. та повідомлення про поставку вантаж був завантажений у вищевказаний автомобіль, що підтверджується підписом та печаткою перевізника.

Згідно інвойсу № КN1304533 від 29.01.2014 р. поставка здійснювалась на умовах FCA-Будапешт (Інкотермс 2010) вартість вантажу становила 11 193,60 євро (що еквівалентно 163 235,94 грн.).

04.02.2014 р. позивач отримав повідомлення від відповідача про зникнення автомобіля РО743МЕ/РО143YF із вантажем. Також довідкою митного терміналу "Атлантік" № 30 від 24.06.2014 р. підтверджено факт неприбуття транспортного засобу з вантажем для митного очищення.

Позивач 26.03.2014 р. надіслав відповідачу претензію, в якій у зв'язку із втратою вантажу вимагав оплатити завдані збитки в сумі 163 235,94 грн.

У відповідь на вищевказану претензію відповідач повідомив, що вона не може бути задоволена, оскільки позивач (як покупець за контрактом № 1809VA/KC/UA від 13/02/2009 р.) відповідно до умов перевезення FCA-Будапешт втрачений товар у власність не отримав, а отже, і збитків не поніс.

Укладений між сторонами договір (міжнародна товарно-транспортна накладна) за своєю правовою природою є договором перевезення та з огляду на ст. 174 ГК України, ст. 11 ЦК України, є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених ним.

В силу ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України, за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно із ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

В силу ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Предметом спору у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 163 235,94 грн. вартості втраченого відповідачем товару.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з наступних обставин.

Так, в силу ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Відповідно до 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Судами встановлено, що вантаж поставлявся позивачу за умовами контракту № 1809VA/KC/UA від 13.02.2009 р. (зі змінами та додатками), який був укладений між ТОВ "Кімберлі-Кларк Україна" (покупець) та Компанією Vajda-Papir Kft (продавець) та згідно інвойсу (рахунку-фактури) № КN1304533 від 29.01.2014 р., за умовами яких поставка товару відбувалась на умовах FCA-Будапешт (Інкотермс 2010).

Термін FCA "Франко-перевізник" згідно Правил Інкотермс означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Таким чином, зобов'язання продавця щодо поставки на умовах FCA вважаються виконаними за наявності трьох обов'язкових умов:

- митного оформлення в режимі експорту;

- передачі товару перевізнику, визначеному покупцем;

- передачі товару у визначеному місці (в даному випадку - м. Бориспіль, вул. Запорізька, 28).

Як вбачається з CMR від 29.01.2014 р., яка була оформлена на перевезення вантажу (товару) згідно інвойсу (фактури) № КN1304533 від 29.01.2014 р., у ній відсутні відмітки митних установ щодо проходження митних процедур (митного очищення).

Отже, суди дійшли висновку, що вантажовідправник (продавець) за контрактом не виконав одну з трьох обов'язкових умов FCA, у зв'язку з чим, до позивача не перейшло право власності на вантаж (товар), який втрачений, оскільки товар у відповідності до умов контракту не пройшов митного очищення.

Між тим, судами не враховано, що згідно п. 3 контракту № 1809VA/KC/UA від 13.02.2009 р., укладеного між позивачем та Фірмою "Vajda-Papir Kft.", сторони домовились, що перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається на момент передачі товару покупцю зі складу продавця.

З урахуванням наведеного пункту контракту, судам необхідно з'ясувати, чи перейшло до позивача право власності на товар, та чи є він особою, яка має право вимагати відшкодування збитків за його втрату.

Крім того, судами встановлено, що жодна із сторін не зверталась до правоохоронних органів з приводу втрати вантажу (крадіжки).

Відповідно до п. 10.2 договору транспортного експедирування, будь-яка із сторін за даним договором несе відповідальність виключно при наявності вини (умислу або необережності).

Згідно п. 10.4 договору транспортного експедирування експедитор відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким експедитор не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до ст. 929 ЦК України та ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

В силу ст. 934 ЦК України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього кодексу.

За правилами ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Статтею 614 ЦК України визначено вину як обов'язкову підставу відповідальності за завдані збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

До обов'язків експедитора згідно умов договору транспортного експедирування відноситься організація перевезення, судами встановлено, що відповідач виконав всі умови договору транспортного експедирування, здійснив всі необхідні дії для організації перевезення вантажу.

При цьому, суди дійшли висновку про те, що зникнення вантажу відбулось за обставин, що не залежали від дій відповідача, оскільки вантаж зник за невідомо яких обставин.

Однак, суди не звернули увагу, що пунктами 3.1.21, 3.1.22 договору транспортного експедирування на експедитора покладено обов'язок нести перед клієнтом відповідальність за дії або бездіяльність третіх осіб, у тому числі перевізників, залучених ним для виконання умов цього договору, а також нести відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення та до видачі вантажовідправнику.

Відповідно до п. 10.9 договору у випадку часткової або повної втрати вантажу, експедитор відшкодовує клієнту усі пов'язані з цим витрати, в тому числі вартість вантажу, відповідно до виставленої клієнтом претензії.

З урахуванням наведеного, судами не з'ясовано, чи є відповідач (експедитор) відповідальною особою, а також, чи надані відповідачем докази його невинуватості у втраті вантажу.

Враховуючи неповне з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що є порушенням норм процесуального права, які не можуть бути виправлені касаційною інстанцією, з огляду на визначені ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України повноваження, рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2014 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 р. підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 111 12 ГПК України, при новому розгляді справи суду слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, дійсних прав та обов'язків сторін і, залежно від встановленого, ухвалити відповідне рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 р. у справі № 910/13163/14 скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.