Рішення

від 02.06.2015 по справі 910/13163/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015Справа №910/13163/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ІСТ" третя особаПриватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» про стягнення 163235,94 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Шворак О.М. (дов. б/№ від 20.03.2015р.), Гонтар Д.В. (дов. № 04/12/2014 від 16.12.2014р.),

від відповідача: Макаревич С.П. (дов. б/№ від 30.04.2015р.)

від третьої особи: Кравченко Р.Ю. (дов. № 10 від 02.01.2015р.)

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ІСТ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за втрачений вантаж в сумі 163235,94 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2014 у справі №910/13163/14 (суддя Головіна К.І.), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015, в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 у справі №910/13163/14 скасовано, справу направлено на новий розгляд, оскільки необхідно з'ясувати: чи перейшло до позивача право власності на товар, та чи є він особою, яка має право вимагати відшкодування збитків за його втрату; чи є відповідач (експедитор) відповідальною особою, а також, чи надані відповідачем докази його невинуватості у втраті вантажу.

Відповідно до розпорядження Керівника апарату Господарського суду міста Києва №04-23/301 від 01.04.2015, щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, справу №910/13163/14 передано на розгляд судді Грєховій О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 справу №910/13163/14 прийнято до провадження суддею Грєховою О.А. та призначено до розгляду на 12.05.2015.

29.04.2015 третя особа через відділ діловодства суду подала пояснення щодо позовної заяви, в яких зазначила, що позивачем не доведено факту переходу до нього права власності на товар, а тому відповідно ТОВ з ІІ "Кімберлі-Кларк Україна" не має права вимоги до відповідача через відсутність збитків.

08.05.2015 позивач через відділ діловодства суду подав пояснення по суті спору, в яких наголосив на тому, що з моменту передання вантажу перевізнику у м. Будапешт позивач є власником товару та несе всі ризики, пов'язані з втратою товару, зокрема, вимагати відшкодування збитків. Крім того, відповідачем не надано жодного доказу відсутності його вини за втрату вантажу.

12.05.2015 відповідач в судовому засіданні подав відзив по справі, в якому проти позову заперечив з підстав того, що від продавця товару - Компанії «Vajda - Papir Kft.» до покупця товару ТОВ з ІІ "Кімберлі-Кларк Україна" не перейшло право власності на товар, зазначений в CMR-34811 та відповідно відсутні збитки в розумінні ст. 22 ЦК України. Крім того, згідно п. 5 Контракту №1809VA/KC/UA від 13.02.2009 у позивача відсутні зобов'язання по оплаті товару та відповідно відсутні збитки.

В судовому засіданні 12.05.2015 у відповідності до вимог ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву в судовому засіданні до 02.06.2015.

26.05.2015 позивач через відділ діловодства суду подав додаткові пояснення по справі, в яких вказав, що факт включення чи не включення товару до бухгалтерського обліку (постановка на баланс) та факт його оплати за Контрактом на поставку, жодним чином не впливають на набуття права власності на товар, і тому не відносяться до предмету спору.

Представники позивача в судовому засіданні 02.06.2015 свої позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача та третя особа в судовому засіданні проти позову заперечили в повному обсязі.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 02.06.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" (позивач, покупець) та Компанією «Vajda-Papir Kft.» (продавець) було укладено Контракт №1809VA/KC/UA від 13.02.2009 на поставку товару, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив товари в асортименті, кількості і за цінами, вказаними інвойсі, що складається на кожну поставку (розділ 1 Контракту).

За умовами розділу 3 Контракту поставки за контрактом здійснюються на умовах FCA Будапешт, у відповідності з Інкотермс 2000 та сторони домовились, що перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається в момент відпуску товару покупцю зі складу продавця.

В подальшому, 03.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма ІСТ" (експедитор) був укладений Генеральний договір транспортного експедирування №124, відповідно до умов якого експедитор зобов'язується від свого імені та за рахунок клієнта виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу клієнта; організовувати перевезення та здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування вантажів клієнта, відповідно до вказівок (інструкцій, заявок) та за рахунок клієнта, за плату, та відповідно до умов та тарифів, наведених у даному договорі та додатках до даного договору, що є його невід'ємною частиною; надавати додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу (п. 1.1. Генерального договору).

Пунктами 1.5., 1.6. Генерального договору сторони погодили, що при виконанні даного договору експедитором, у разі залучення ним до виконання зобов'язань за даним договором інших осіб ( у тому числі перевізників), у відносинах з такими особами діє від свого імені. При цьому, експедитор відповідає за дії та бездіяльність третіх осіб, залучених ним для надання послуг за даним договором.

Відповідно до п. 2.1. Генерального договору перевезення вантажів та організація транспортно-експедиційного обслуговування проводиться на підставі завчасно поданих клієнтом заявок, які після затвердження їх сторонами стають невід'ємними частинами даного договору.

Згідно з п.п. 2.11., 4.1. Генерального договору передача вантажу експедитору проводиться клієнтом (вантажовідправником) в узгодженому сторонами місці, вказаному у заявці клієнта, при цьому факт передачі вантажу експедитору підтверджується: міжнародною автомобільною накладною (CMR); коносаментом (BillofLading) та іншими документами визначеними законодавством України.

Будь-яка із сторін за даним договором, несе відповідальність виключно при наявності вини (умислу або необережності). При цьому, у випадку, якщо таке невиконання чи неналежне виконання виникло по вині третьої особи, залученої стороною в рамках даного договору, ця сторона несе відповідальність за діяльність таких третіх осіб перед іншою стороною, як за свої власні дії. Крім того, експедитор відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким експедитор не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (п.п. 10.2., 10.4. Генерального договору).

В той же час, п. 10.9. Генерального договору сторони визначили, що у випадку часткової або повної втрати, пошкодження, нестачі вантажу, експедитор відшкодовує клієнту усі пов'язані із цим витрати (вартість вантажу, витрати з утилізації та незалежної експертизи, вартість митного оформлення, вартість зберігання, транспортування вантажу до його втрати експедитором), відповідно виставленої клієнтом претензії.

Крім того, 17.10.2013 відповідач (страхувальник) уклав Договір страхування відповідальності транспортного оператора №202000347.13 з ПАТ "АСК "Інго Україна" (страховик), відповідно до умов якого предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству й пов'язані з відшкодуванням збитків, що виникли внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань згідно договорів про надання транспортно-експедиторських послуг, відповідних конвенцій і законодавства, що застосовуються до діяльності страхувальника.

Згідно з п. 2 вказаного договору, цим договором застраховано відповідальність страхувальника, зокрема, при здійсненні операцій з міжнародного експедирування вантажів автомобільним транспортом відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (Конвенція КДПВ 1956 ) і протоколу до цієї Конвенції від 1978.

На виконання Генерального договору та відповідно до заявки клієнта №11 від 28.01.2014 відповідач зобов'язався організувати перевезення вантажу за маршрутом м. Будапешт (Угорщина) - м. Київ (Україна) транспортним засобом - автомобілем з реєстраційними номерами РО743МЕ/РО143YF, місце завантаження - Компанія Vajda-Papir Kft, H-1239 Budapest, місце митного очищення - митний термінал "Атлантік" м. Київ, Столичне шосе, 100, місце розвантаження - Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 28; дата прибуття на термінал отримувача - 03.02.2014.

Як вбачається з інвойсу №КN1304533 від 29.01.2014 поставка здійснювалась за Контрактом № 1809VA/KC/UA від 13.02.2009 на умовах FCA-Будапешт (Інкотермс 2010), а вартість вантажу - 11193,60 євро (що еквівалентно 163235,94 грн.).

У відповідності до СMR №24811 (міжнародна автомобільна накладна) від 29.01.2014, пакувального листа від 29.01.2014 та повідомлення про поставку вантаж був завантажений у вищевказаний автомобіль, що підтверджується підписом та печаткою перевізника.

Втім, 04.02.2014 позивач отримав повідомлення від відповідача про зникнення автомобіля РО743МЕ/РО143YF із вантажем з невідомих причин. Також довідкою митного терміналу "Атлантік" №30 від 24.06.2014 підтверджено факт неприбуття транспортного засобу з вантажем для митного очищення.

Позивач 26.03.2014 надіслав відповідачу претензію, в якій у зв'язку із втратою вантажу вимагав оплатити завдані збитки в сумі 163235,94 грн.

У відповідь на вищевказану претензію відповідач повідомив, що вона не може бути задоволена, оскільки позивач (як покупець за контрактом №1809VA/KC/UA від 13.02.2009) відповідно до умов перевезення FCA-Будапешт втрачений товар у власність не отримав, а отже, і збитків не поніс.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, а відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено: обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом; зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу; забезпечення відправки і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (ст. 932 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування, відповідно до статті 934 Цивільного кодексу України, експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання).

Так, статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ч. 4 ст. 611 ЦК України).

Збитками в силу вимог статті 22 Цивільного кодексу України є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частиною першою ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Статтею 614 ЦК України визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ст. 623 ЦК України).

Як зазначалося вище, до обов'язків експедитора згідно умов Генерального договору транспортного експедирування №124 від 03.10.2013 відноситься організація перевезення, зокрема, пунктами 3.1.21, 3.1.22 на експедитора покладено обов'язок нести перед клієнтом відповідальність за дії або бездіяльність третіх осіб, у тому числі перевізників, залучених ним для виконання умов цього договору, а також нести відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення та до видачі вантажовідправнику.

А у випадку часткової або повної втрати вантажу, експедитор відшкодовує клієнту усі пов'язані з цим витрати, в тому числі вартість вантажу, відповідно до виставленої клієнтом претензії (п. 10.9. Генерального договору).

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та враховуючи п.п. 3.1.21, 3.1.22 Генерального договору експедитор (відповідач) повинен нести повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу до моменту його передачі одержувачу і покладення виконання обов'язків на третю особу не звільняє експедитора від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів його невинуватості у втраті вантажу, зазначаючи лише, що вантаж зник за невідомо яких обставин. Крім того, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма ІСТ" навіть не зверталось до правоохоронних органів з приводу втрати вантажу (крадіжки).

Отже, виходячи з вищенаведеного відповідач, який несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу, зобов'язаний компенсувати позивачу вартість втраченого вантажу в розмірі 11193,60 євро, що складає еквівалент 163235,94 грн.

При цьому, доводи відповідача щодо того, що від продавця товару - Компанії «Vajda-Papir Kft.» до позивача не перейшло право власності на товар, спростовуються наступним.

Так, відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Разом з тим сторони вправі укласти договір, який суперечить звичаю. Відповідно до частини другої статті 7 ЦК України звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується .

Документами, що застосовуються в Україні, в яких зафіксовані звичаї ділового обороту, є зокрема, "Інкотермс" Офіційні правила тлумачення торговельних термінів "Міжнародної торгової палати" у редакції 2000 року (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 07.04.2008 №01-8/211).

Відтак, момент виникнення права власності у позивача на спірний товар визначається саме положеннями Контракту №1809VA/KC/UA від 13.02.2009 в розділі 3 якого сторони домовились, що перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається в момент відпуску товару покупцю зі складу продавця. Позаяк, правила Інкотермс 2000 в цій частині не застосовуються, оскільки суперечать договору.

Отже, з урахуванням п.п. 2.11., 4.1. Генерального договору транспортного експедирування №124, за якими передача вантажу експедитору проводиться клієнтом (вантажовідправником) в узгодженому сторонами місці, вказаному у заявці клієнта, а факт передачі вантажу експедитору підтверджується, зокрема, міжнародною автомобільною накладною (CMR), до позивача перейшло право власності на товар, що підтверджується СMR №24811.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відтак, судовий збір за позовом, з урахуванням сплаченого за подачу апеляційної та касаційної скарги, покладається на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України та складає 3264,72 грн. - за розгляд справи Господарським судом міста Києва, 1632,36 грн. - за розгляд справи Київським апеляційним господарським судом та 1632,36 грн. - за розгляд справи Вищим господарським судом України.

Крім того, переплачена сума судового збору у розмірі 0,28 грн., сплачена на підставі платіжного доручення №160606 від 18.06.2014 за розгляд справи в першій інстанції; у розмірі 1632,64 грн., сплачена на підставі платіжного доручення №160606 від 18.11.2014 за розгляд справи в апеляційній інстанції; у розмірі 667,64 грн. сплачена на підставі платіжного доручення №060205 від 06.02.2015 за розгляд справи в касаційній інстанції підлягає поверненню позивачу, оскільки п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ІСТ" (03036, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 92-А, код ЄДРПОУ 14353682) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" (03038, м. Київ, вул. М.Грінченка, 2/1, код ЄДРПОУ 21701474) 163235 (сто шістдесят три тисячі двісті тридцять п'ять) грн. 94 коп. заборгованості за втрачений вантаж та 6529 (шість тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 44 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" (03038, м. Київ, вул. М.Грінченка, 2/1, код ЄДРПОУ 21701474) з Державного бюджету України 0 (нуль) грн. 28 коп. зайво сплаченого судового збору, перерахованого платіжним дорученням №160606 від 18.06.2014, 1632 (одну тисячу шістсот тридцять дві) грн. 64 коп. зайво сплаченого судового збору, перерахованого платіжним дорученням №160606 від 18.11.2014 та 667 (шістсот шістдесят сім) грн. 64 коп. зайво сплаченого судового збору, перерахованого платіжним дорученням №060205 від 06.02.2015, оригінали яких знаходиться в матеріалах справи.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.06.15 р.

Суддя О.А. Грєхова