Постанова

від 18.11.2014 по справі 14-18-01/1838

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. Справа№ 14-18-01/1838

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Остапенка О.М.

Шипка В.В.

за участю представників:

представника ліквідатора банкрута - Плесюк О.С. за довіреністю від 07.05.2014,

від ТОВ «Агроніка»: Безпалий І.А. - представник за довіреністю від 15.08.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Білика О.А. на ухвалу господарського суду Черкаської області від 23.10.2014 року у справі № 14-18-01/1838 (суддя Гура І.І.)

за заявою Української аграрної біржі, м. Київ

до боржника виробничого сільськогосподарського кооперативу ім. Шевченка, м. Черкаси

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

У березні 2006 Українська аграрна біржа звернулася до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Виробничого сільськогосподарського кооперативу ім. Шевченка, вказуючи на його неспроможність виконати наказ господарського суду від 27.07.2004 про стягнення з боржника 777471,59 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31.03.2006 заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядника майна; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17.11.2006 визнано вимоги конкурсних кредиторів у справі про банкрутство Виробничого сільськогосподарського кооперативу ім. Шевченка.

Постановою господарського суду Черкаської області від 01.12.2006 Виробничий сільськогосподарський кооператив ім. Шевченка визнаний банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.

Ліквідатор банкрута - Білик О.А. звернувся до суду із скаргою на постанову про закінчення виконавчого провадження, у якій визнати недійсною та скасувати постанову головного державного виконавця ВДВС Кам'янського РУЮ Гапченко О.В. від 05.02.2014 про закінчення виконавчого провадження; зобов'язати ДВС Кам'янського РУЮ відкрити виконавче провадження за ухвалою господарського суду Черкаської області від 13.11.2012 та ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.02.2007.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23.10.2014 у справі № 14-18-01/1838 (суддя Гура І.І.) відмовлено у задоволення скарги ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Білика О.А. на постанову головного державного виконавця ВДВС Кам'янського РУЮ Гапченко О.В. від 05.02.2014 про закінчення виконавчого провадження.

Дана ухвала мотивована тим, що постанова головного державного виконавця ВДВС Кам'янського РУЮ Гапченко О.В. від 05.02.2014 про закінчення виконавчого провадження винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки стягував - боржник відмовився від одержання майна, а тому відсутні підстави для її скасування.

При цьому суд керувався п. 5 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 89, ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ліквідатор банкрута арбітражного керуючого Білик О.А. звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 23.10.2014 у справі № 14-18-01/1838, задовольнити скаргу, визнати недійсною та скасувати постанову головного державного виконавця ВДВС Кам'янського РУЮ Гапченко О.В. від 05.02.2014 про закінчення виконавчого провадження; зобов'язати ДВС Кам'янського РУЮ відкрити виконавче провадження за ухвалою господарського суду Черкаської області від 13.11.2012 та ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.02.2007.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, а саме ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження».

В судовому засіданні представник ліквідатора підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав наведених в скарзі.

Представник ТОВ «Агроніка» заперечував вимоги апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, ухвалу місцевого господарського суду - без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон), норми якого привалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи головний державний виконавець ВДВС Кам'янського РУЮ виніс постанову від 05.02.2014 про закінчення виконавчого провадження, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 49, ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження».

З даної постанови вбачається, що головним державним виконавцем встановлено, що на виконання ухвали від 26.02.2007 № 01/1838 про передачу майна: посівний ячмінь на суму 17 000 грн, незавершене виробництво по рослинництву - 343 389 грн, 10 голів рогатої худоби - 30 965 грн, боржником запропоновано стягувачеві отримати майно, а саме: посівний ячмінь в кількості 1 тонна, на суму 17 000 грн, та незавершене виробництво по рослинництву на суму 343 389 грн, в кількісному виді - 1 гектар посівів пшениці. Згідно акту державного виконавця стягувач ВСК ім. Шевченка відмовився приймати вказане майно в зв'язку з тим, що вказана кількість майна не відповідає вартості вказаній в ухвалі суду. В частині повернення 10 голів великої рогатої худоби на суму 30 965 грн боржником сплачені кошти у вказаній сумі, які перераховані стягувачу платіжним дорученням № 1452 від 09.08.2013. У зв'язку з чим державний виконавець постановив виконавче провадження з примусового виконання ухвали від 26.02.2007 № 01/1838 закінчити.

Не погоджуючись з зазначеною постановою ліквідатор банкрута - Білик О.А. звернувся до суду із скаргою на постанову про закінчення виконавчого провадження.

Скарга мотивована тим, що державним виконавцем зроблено невірний висновок про те що стягувач відмовився від прийняття майна, що є підставою для закінчення виконавчого провадження. Оскільки, як зазначає скаржник, на акті державного виконавця від 05.02.2014 ліквідатором ВСК ім. Шевченка Біликом О.А. зазначено, про відмову від прийняття майна з підстав, що запропонована до передачі кількість майна не відповідає вартості майна, вказаній в ухвалі суду, аналогічна позиція була викладена ліквідатором і в листі від 29.07.2013 № 143/48, що містив відповідь на лист ВДВС Кам'янського РУЮ від 22.07.2013 № 4468, в якому викладено прохання повідомити щодо згоди прийняття вказаного майна. Таким чином, скаржник вважає, що він не відмовлявся беззастережно від отримання майна, а наполягав на проведені його оцінки. Крім того, скаржник, вважає, що на підставі ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», саме орган державної виконавчої служби мав приймати майно в межах виконавчого провадження, здійснювати його оцінку та передавати в подальшому за визначеними експертами цінами в рахунок погашення відповідної частини боргу стягувача.

Відповідно до матеріалів справи та обставин справи колегія суддів встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13.11.2012 у справі № 04/14-18-01/1838 заяву ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Білика О.А. про відновлення строку пред'явлення наказу (ухвали) до виконання задоволено частково, відновлено строк пред'явлення до виконання ухвали господарського суду Черкаської області від 26.02.2007, встановлено строк пред'явлення ухвали від 26.02.2007 до виконання по 13.11.2013, встановлено, що ухвала господарського Черкаської області від 26.02.2007 підлягає виконанню лише в частині наступного майна: посівний ячмінь на суму 17 000,00 грн, незавершене виробництво по рослинництву - 3 443 389, 00 грн, 10 голів великої рогатої худоби - 30 965,00 грн, відмовлено у видачі наказу на виконання ухвали господарського суду Черкаської області від 26.02.2007, задоволено заяву Української аграрної біржі, виправлено описку, допущену в ухвалі суду від 26.02.2007, резолютивну частину цієї ухвали доповнено словами: «Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття. Строк пред'явлення ухвали до виконання по 26.02.2010 року».

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.07.2013 у справі № 04/14-18-01/1838 частково задоволено заяву ліквідатора банкрута Білика О.А. від 28.05.2013 № 90 та змінено спосіб виконання ухвал господарського суду Черкаської області від 13.11.2012 та від 26.02.2007 із вилучення у ТОВ «АгроНіка» та передання виробничому сільськогосподарському кооперативу ім. Шевченка десяти голів великої рогатої худоби на суму 30 965,00 грн на стягнення її вартості грошима - 30 965,00 грн. Натомість, даною ухвалою відмовлено ліквідатору в задоволенні вимоги, яка міститься в заяви щодо заміни вилучення у ТОВ «АгроНіка» та передання виробничому сільськогосподарському кооперативу ім. Шевченка посівного ячменю на суму 17 000,00 грн, незавершеного виробництва по рослинництву - 343 389,00 грн на стягнення їх вартості грошима.

В матеріалах справи наявний лист ВДВС Кам'янського РУЮ від 22.07.2013 № 4468, в якому викладено прохання повідомити щодо згоди прийняття вказаного майна та лист від ліквідатор ВСК ім. Шевченка 29.07.2013 № 143/48, відповідно до якого останній не може прийняти вказане майно у зв'язку з невідповідністю його кількості та заявленій вартості.

Крім того, викладені обставини відображені в акті державного виконавця від 05.02.2014, який підписаний ліквідатором ВСК ім. Шевченка - Біликом О.А.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу. або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі.

Отже, факт наявності відмови від прийняття ліквідатором ВСК ім. Шевченка Біликом О.А. майна на виконання ухвал господарського суду Черкаської області від 26.02.2007 та від 13.11.2012 у справі № 04/14-18-01/1838 підтверджений належними і допустимими доказами у справі. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що мотиви відмови, згідно чинного законодавства, для подальших дій державного виконавця юридичного значення не мають.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі.

Стаття 50 вказаного Закону встановлює наслідки завершення виконавчого провадження.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не приймає до уваги доводи скаржника про те, що він беззастережно не відмовлявся від отримання майна, оскільки вони прямо спростовуються текстом акту державного виконавця від 05.02.2014 та не відповідають положенням п. 5 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, колегія вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають положенням cт.ст. 213, 216, 632, 759, 785 ЦК України, посилання скаржника на те, що відсутня можливість визначення кількість та вартості майна, яке підлягає передачі, враховуючи наступне.

Статтею 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Відповідно до ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину і тільки в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано.

Згідно акту прийому-передачі від 01.12.2006 на підставі недійсного договору оренди ТОВ «АгроНіка» отримало від Спілки співвласників майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка майно, серед якого було посівний ячмінь на суму 17 000 грн та незавершене виробництво по рослинництву на суму 343 389 грн.

Під час розгляду даної справи судами різних інстанцій було встановлено, що конкретне, визначене сторонами майно було передано, однак ні в договорі оренди майна № 1/2006 від 01.12.2006 ні в акті приймання передачі кількісних характеристик майна зазначено не було.

Натомість, сторони недійсного договору оренди склали акт від 14.11.2012, в якому підтвердили, що на підставі договору оренди Спілка передала, а ТОВ «АгроНіка» прийняло майно, а саме: посівний ячмінь в кількості 1 000 кг. на суму 17 000,00 грн та незавершене виробництво по рослинництву, а саме посіви озимої пшениці площею 10 000 кв.м. на полі № 8 в адмінмежах Баландинської сільської ради Кам'янського району Черкаської області на суму 343 389 грн.

На підставі наведеного саме вищезазначене майно, яке було отримано ТОВ «АгроНіка» від Спілки за недійсним договором оренди, відповідно до вимог ст. 216 ЦК України, має бути повернуто боржнику, крім того матеріали справи не містять доказів того, що передавалася інша кількість майна, ніж зазначено вище.

Відповідна позиція викладена в судових рішеннях у цій справі, а саме: ухвалах господарського суду Черкаської області суду від 12.07.2013 та від 08.05.2014 року, постановах Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 та від 25.06.2014, постанові Вищого господарського суду України від 20.08.2014.

Згідно ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, і лише якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін.

На підставі вищенаведеного колегія суддів робить висновок, що кількість та вартість майна, яке підлягає поверненню, чітко визначена сторонами недійсного договору в акті прийому-передачі від 01.12.2006 та акті підтвердження кількості від 14.11.2012, якій жодним доказом у справі не спростовані, а тому безпідставними є посилання скаржника на неправомірність прийняття даних актів, як належних доказів місцевим господарським судом.

Також, колегія суддів вважає, що доводи ліквідатора, викладені в апеляційній скарзі, не відповідають положенням ст.ст. 13, 58 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки положення цього закону не передбачають проведення оцінки при виконанні рішень про присудження стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, а тим більше визначення кількості майна, виходячи з його вартості, встановленої судом.

Положеннями ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено участь експертів, спеціалістів та суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання у виконавчому провадженні.

Частиною 2 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено , що у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягував заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Отже, положення зазначеної норми застосовується виключно у разі реалізації майна, що прямо випливає із тексту цієї статті та положень ч. 3 ст. 62 даного Закону, яка встановлює, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними ст. 58 цього Закону.

З огляду на викладе вище, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що постанова головного державного виконавця ВДВС Кам'янського РУЮ Гапченко О.В. від 05.02.2014 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання її недійсною та її скасуванню

Враховуючи вищенаведене колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржника, зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах оскарження ухвали господарського суду, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 86, 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Білика О.А. залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Черкаської області від 23.10.2014 року у справі № 14-18-01/1838 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді О.М. Остапенко

В.В. Шипко