Постанова

від 18.11.2014 по справі 918/223/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. Справа № 918/223/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Дужич С.П. ,

суддя Олексюк Г.Є.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Волошин Л.С. - представник за договором від 22.01.2014р. №131

від відповідачів:

- ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна": Гуль Н.В. - представник за довіреністю від 19.08.2014р.

- ФОП Котика П.І.: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Українсько-Польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна", м.Рівне

на рішення господарського суду Рівненської області

від 02.10.14 р. у справі № 918/223/14 (суддя Політика Н.А.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Вдовиченко Галини Михайлівни, м.Рівне

до - Українсько-Польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна", м.Рівне,

- Фізичної особи-підприємеця Котика Павла Ігоровича, м.Калуш Івано-Франківської області

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 02.10.2014р. у справі №918/223/14 позов Фізичної особи-підприємця Вдовиченко Галини Михайлівни до Українсько-Польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна", Фізичної особи-підприємця Котика Павла Ігоровича про визнання недійсним договору задоволено.

Визнано недійсним договір оренди об'єкта нерухомості від 10.01.2008р., що укладений між Українсько-польським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" та Фізичною особою-підприємцем Котиком Павлом Ігоровичем, предметом якого виступає нежитлове приміщення площею 28.1кв.м., що розташоване на другому поверсі адмінбудівлі цеху мінеральної води, позначене літерою Г-2 за адресою м.Сарни, вул.Бєлгородська, 31/11.

Стягнуто з Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" та Фізичної особи-підприємця Котика Павла Ігоровича на користь Фізичної особи-підприємця Вдовиченко Г.М. витрати на правову допомогу у розмірі 974,40грн..

Стягнуто з Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" та Фізичної особи-підприємця Котика Павла Ігоровича на користь Фізичної особи-підприємця Вдовиченко Г.М. витрати на оплату судового збору у розмірі 1218,00грн..

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Українсько-Польське підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм чинного законодавства;

- зазначає, що на обґрунтування підстав визнання недійсності правочину місцевий господарський суд покликається на ч.1 ст.215, п.1 ч.1ст.203 та ст.761 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право на передачу майна має лише власник речі або особа, якій належать майнові права на річ. При цьому, на обґрунтування відсутності у ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" права на передачу об'єкта нерухомості за договором оренди суд покликається на постанову Вищого господарського суду України від 23.09.2013р. у справі №918/432/13, однак, судом не враховано той факт, що визнати недійсним можна лише той правочин (господарський договір), який не відповідав вимогам закону або вчинився всупереч вимогам закону у момент його укладення, тобто 10.01.2008р.. Також вказує, що вказана постанова Вищого господарського суду України датована 23.09.2013р., тобто в часі пізніше ніж укладався договір оренди нерухомості від 10.01.2008р., а позивач набула права власності на адмінбудівлю цеху мінеральної води 16.10.2008р., що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно;

- відносно висновків суду про те, що постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2010р. в справі №14/28 скасовано рішення Господарського суду Рівненської області від 12.02.2002р., яке було правовстановлюючим документом для реєстрації права власності за ТОВ "РІФ", а тому ТОВ "РІФ", а в подальшому і ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" не можна вважати законними власниками об'єкта нерухомості, скаржник вказує, що ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" набуло право власності на цех мінеральної води у встановленому законом порядку, тобто було добросовісним набувачем, оскільки на момент виникнення права власності рішення господарського суду від 12.02.2002р. було чинним, а скасовано воно лише 02.12.2010р.. Отже, у відповідності до норм чинного законодавства скасування судом правовстановлюючого документа на право власності на нерухоме майно за попереднім власником не тягне за собою автоматичного скасування права власності за дійсним власником, а тому, як і на даний час, так і на момент укладення спірного договору оренди, ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" є законним власником цеху мінеральної води;

- обґрунтовує те, що на момент розгляду даної справи суду було відомо про факт скасування постанови Сарненського районного суду від 18.04.2013р. у справі №572/409/13-а та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2013р.. Справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд, проте суд з метою спотворення фактичних обставин справи навмисно наводить в оскаржуваному рішенні обставини, на які покликалися суди в зазначених рішеннях, що є порушенням ст.35, 43, 82 ГПК України, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення постанова Сарненського районного суду від 18.04.2013р. та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду України від 05.08.2013р. були скасовані.

- на думку ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна", для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, який укладається та суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою. Окрім того, Верховний суд України зазначає, що обов'язково судом має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2014р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Українсько-Польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" на рішення господарського суду Рівненської області від 02.10.2014р. у справі №918/223/14 та призначено її розгляд на 18.11.2014р..

Згідно розпорядження голови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.11.2014р., у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Мамченко Ю.А. та відповідно до затверджених складів колегій, визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Павлюк І. Ю., суддя Дужич С.П., суддя Олексюк Г.Є..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.11.2014р. апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження колегією суддів у новому складі.

18.11.2014р. до суду від представника скаржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Вищого адміністративного суду України від 23.10.2014р. у справі №К9991/14624/12.

Представник позивача у письмовому відзиві від 11.11.2014р. та в судовому засіданні 18.11.2014р. заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважає її безпідставними та необґрунтованими. Просить рішення господарського суду Рівненської області від 02.10.2014р. у справі №918/223/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

ФОП Котик П.І. не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

ФОП Котик П.І. в судове засідання 18.11.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що останній належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Водночас, ухвалою суду від 23.10.2014р. про прийняття апеляційної скарги до провадження участь учасників судового процесу в судовому засіданні визначалась на власний розсуд, нові докази не витребовувались та повідомлено, що неявка уповноважених представників сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду відповідача - ФОП Котика П.І., належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності останнього.

Заслухавши пояснення представників ФОП Вдовиченко Г.М. та Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна", обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом Рівненської області, 03.10.2008р. між Павленко Р.П. (продавець) та Вдовиченко Г.М. (покупець) укладено договір купівлі-продажу (далі купівлі-продажу), згідно п.1 якого продавець зобов'язується передати нерухоме майно (об'єкт) у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти об'єкт і сплатити за нього обговорену грошову суму (а.с.23-24, т.1).

Відповідно до п.2 договору купівлі-продажу, продається адмінбудівля цеху мінеральної води "Г-2", загальною площею 542,4кв.м., цегляна, позначена на технічному плані літ. «Г-2», розташована у місті Сарни Рівненської області, вул..Белгородська, буд.№31, яка належить продавцю на підставі рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Діловий захід" від 21.04.2008р. (справа№22а/08), право власності на яке зареєстровано за продавцем в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 27.05.2008р. КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" в книзі 2 номер запису 5-1069. Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18978825 наданий КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» 27.05.2008р. реєстраційний номер 23417098.

Згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно №20274957, наданому комунальним підприємством КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" 18.09.2008р. експертна вартість відчужуваного за цим договором об'єкта становить 78700,00грн. (п.3 договору купівлі-продажу).

У відповідності до п.6 договору купівлі-продажу, продаж нерухомого майна за цим договором здійснено за 78700,00грн., які покупець сплатила продавцю при підписанні цього договору.

Договір купівлі-продажу від 03.10.2008р. посвідчений приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Овдіюк Д. І. Т та зареєстровано в реєстрі за №4107.

Судом першої інстанції зазначено, що право власності на адміністративну будівлю цеху мінеральної води "Г-2" загальною площею 542,4кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область Сарненський район м. Сарни, вул. Бєлгородська, 31, набуто Павленко Р.П. на підставі рішення третейського суду, зареєстровано в електронному реєстрі 27.05.2008р. в книзі №2 КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" за №5-1069 та виконавчого листа Рівненського міського суду від 13.05.2008р. (а.с.21, 22, т.1).

Право власності Вдовиченко Г.М. на адмінбудівлю цеху мінеральної води зареєстровано в КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації"", що стверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.10.2008р. за №20600160, реєстраційний №23417098 (а.с.31, т.1).

Рішенням Сарненської міської ради №725 від 14.11.2008р. адмінбудівля цеху мінеральної води, що знаходиться за адресою: м.Сарни, вул. Бєлгородська, 31, яка належить Вдовиченко Г.М. на праві приватної власності присвоєно адресу: м.Сарни, вул.Бєлгородська, 31/11 (а.с.32, т.1).

24.04.2013р. Реєстраційною службою Сарненського районного управління юстиції Рівненської області видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до якого власником адмінбудівлі цеху мінеральної води "Г-2", що знаходиться за адресою: м.Сарни, вул.Белгородська, 31/11 являється Вдовиченко Галина Михайлівна (а.с.33, т.1).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.04.2013р. у справі №918/432/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.07.2013р. та постановою Вищого господарського суду від 23.09.2013р., позов Фізичної особи-підприємця Вдовиченко Галини Михайлівни до Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" про усунення перешкод у користуванні майном задоволено. Зобов'язано Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" усунути перешкоди у користуванні Фізичній особі-підприємцю Вдовиченко Галині Михайлівні приміщенням адмінбудівлі цеху мінеральної води "Г-2", що знаходиться за адресою: Рівненська область, Сарненський район, м.Сарни, вул.Бєлгородська, буд.31/11; зобов'язано Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" у десятиденний термін з дня набрання рішенням законної сили звільнити приміщення адмінбудівлі цеху мінеральної води "Г-2", що знаходиться за адресою: Рівненська область, Сарненський район, м.Сарни, вул.Бєлгородська, буд.31/11 та не чинити перешкод Фізичній особі-підприємцю Вдовиченко Галині Михайлівні у вільному проході та проїзді до зазначеного приміщення (а.с.50-51, 52-54, 55-57, т.1).

Як зазначив місцевий господарський суд, 20.01.2014р. внаслідок ознайомлення із матеріалами справи №569/6087/13-ц, яка перебуває в провадженні Рівненського міського суду (а.с.18, т.1), представником позивача адвокатом Волошиним Л.С. отримано копію договору оренди об'єкта нерухомості від 10.01.2008р..

Так, 10.01.2008р. між Українсько-польським підприємством з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Котиком Павлом Ігоровичем (орендар) укладено договір оренди об'єкта нерухомості (далі - договір), згідно п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати за плату орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення, що визначене у цьому договорі, та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату (а.с.132-134, т.1).

У відповідності до п.1.2 договору, об'єкт, що орендується, належить Орендодавцеві на праві приватної власності на підставі Рішення Виконавчого комітету Сарненської міської ради від 17.10.2007р., та зареєстрованого Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації в Електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 31.10.2007р..

Пунктом 1.2.1 визначено об'єкт, що орендується, а саме: нежитлове приміщення площею 28,1кв.м., що розташовано на другому поверсі адмінбудівлі цеху мінеральної води (літера Г-2) та позначено цифрою 56 в технічному паспорті на виробничий будинок цеху мінеральної води, виданого КП "Рівненське обласне технічної інвентаризації" 13.09.2007р..

Відповідно до п.1.2.2 договору зазначено, що об'єкт, що орендується, знаходиться на земельній ділянці площею 1,2254га, кадастровий номер 5625410100:01:030:0035, за адресою: вул. Бєлгородська, 31 у м.Сарни Рівненської області, належить орендодавцю (ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна") на праві приватної власності, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №255648 від 27.03.2008р., виданим на підставі рішення Сарненської міської ради №808 від 26.02.2008р., зареєстрованим в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020858800002.

Пунктом 3.1 договору, визначено, що строк оренди складає 2 роки 10 місяців з моменту підписання договору.

Орендар за користування орендованим майном сплачує орендну плату; розмір орендної плати становить 15360,00грн. на рік за фактичний час використання (п.п.4.1, 4.2 договору).

Цей договір підписується сторонами, скріплюється їх печатками та вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (п.п.9.1, 9.2 договору).

Пункт 9.3 договору передбачає, що строк оренди починає свій перебіг у момент, визначений у п.9.2 договору та закінчується через 2 роки 10 місяців.

За вказаних обставин, Фізична особа-підприємець Вдовиченко Галина Михайлівна звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна", Фізичної особи-підприємця Котика Павла Ігоровича, у якому просить: визнати недійсним договір оренди об'єкта нерухомості від 10.01.2008р., що укладений між Українсько-польським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" та фізичною особою-підприємцем Котиком Павлом Ігоровичем, предметом якого виступає нежитлове приміщення площею 28.1кв. м., що розташоване на другому поверсі адмінбудівлі цеху мінеральної води, позначене літерою Г-2 за адресою м. Сарни, вул. Бєлгородська, 31 /11 (а.с.3-9, т.1).

Так, господарським судом встановлено, що ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" не являється законним власником зазначеного об'єкту нерухомості на підставі рішення виконавчого комітету Сарненської міської ради №736 від 17.10.2007р. та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.10.2007р., оскільки рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002р., на підставі якого було здійснено реєстрацію права власності на цех мінеральної води за ТОВ "РІФ" скасовано.

Водночас, підставою для оформлення за ТОВ "Бернд Бруггерманн Україна" права власності на цех мінеральної води у відповідності до рішення виконавчого комітету Сарненської міської ради №736 від 17.10.2007р. (а.с.36, т.1) слугувала заява ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" та додані в обґрунтування до неї документи, а саме: рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002р., яке скасовано постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2010р.; протокол №33 засідання зборів Учасників ТОВ "РІФ" від 23.08.2007р.; Акт оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного фонду ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" від 23.08.2007р.; Статут ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" зареєстрований 31.08.2007р. за №1608105000710.

Таким чином, юридичним фактом, що зумовив ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" звернутися до виконавчого комітету Сарненської міської ради був здійснений внесок ТОВ "РІФ" до статутного фонду ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна", зокрема, цеху мінеральної води, що знаходиться за адресою: м.Сарни, по вул.Белгородська, 31.

Судом першої інстанції вказано, що 14.09.2001р. між ТОВ "Кода" в особі голови ліквідаційної комісії Курилюка О. та ТОВ "РІФ" за згодою заставодержателя АКБ "Укрсоцбанк" був укладений договір на продаж - придбання нерухомості. Предмет даного договору - цех мінеральної води без адмінбудівлі за 20853,60грн., загальною площею 2595,3кв.м. згідно акту від 14.09.2001р..

15.04.2002р. КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" на підставі рішення господарського суду від 12.02.2002р. зареєстровано право власності на цех мінеральної води за ТОВ "РІФ" та видане реєстраційне посвідчення (а.с.103, т.1).

29.03.2005р. КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" ТОВ "РІФ" видано технічний паспорт на виробничий будинок цеху мінеральної води (а.с.105-110, т.1).

Товариством з обмеженою відповідальністю "РІФ" внесено до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" цех мінеральної води і земельну ділянку, які розташовані: м.Сарни, вул.Бєлгородська,31, що стверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" №10 від 23.08.2007р. та актом оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вносяться до статутного капіталу ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" від 23.08.2007р. (а.с.113-115. 116, т.1)

25.10.2007р. виконавчим комітетом Сарненської міської ради ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" видане свідоцтво про право власності на цех мінеральної води (а.с.37, т.1).

Право власності на будівлю цеху мінеральної води за ТОВ "РІФ" зареєстровано на підставі рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002р. по справі №14/28 (а.с.100-102,т.1) без відображення площ, об'ємів та інших ідентифікуючих ознак будівлі (а.с.111, т.1).

Місцевим господарським судом зазначено, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 04.03.2009р. у справі №14/28 роз'яснено, що право власності за ТОВ "РІФ" визнано лише на цех мінеральної води, який розташований в м.Сарни по вул.Белгородська,31, а інші приміщення за вказаною адресою, в тому числі адмінбудівля цеху мінеральної води, площею 332кв.м. не були предметом спору судового розгляду у справі №14/28 і рішенням суду від 12.02.2002р. по даній справі право власності на них не визнавалось (а.с.40, т.1).

Крім того вказано, що до статутного капіталу ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" внесено ТОВ "РІФ" (учасником) цех мінеральної води без адміністративної будівлі цеху мінеральної води "Г-2", що підтверджується Статутом ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" (а.с.48-60, .т2).

В подальшому господарським судом Рівненської області зазначено, що 02.12.2010р. постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002р. у справі №14/28 скасовано, а справу відправлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.38-39, т.1).

Зазначено, що Вищим господарським судом України встановлено, що ТОВ "Кода" на момент укладення договору купівлі-продажу від 14.09.2001р. не був власником спірного майна та не мав правових підстав розпоряджатися ним.

В подальшому, ухвалою господарського суду Рівненської області від 13.04.2011р. припинено провадження у справі 14/28 (а.с.41, т.1).

Враховуючи зазначене господарський суд дійшов висновку про те, що оскільки Вищим господарським судом України скасовано рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002р. на підставі якого здійснено реєстрацію права власності на адмінбудівлю та цех мінеральної води за ТОВ "РІФ", а тому ТОВ "РІФ", а в подальшому, ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" не є власниками зазначеного об'єкту нерухомості. ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" являлось власником цеху мінеральної води до винесення Вищим господарським судом постанови про скасування рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002р. по справі №14/28 на підставі якого за ТОВ "РІФ" - учасником ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" зареєстровано право власності на будівлю цеху мінеральної води.

Також, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що рішення господарського суду Рівненської області від 12.02 2002р. на підставі якого здійснено реєстрацію права власності на цех мінеральної води за ТОВ "РІФ" скасовано, а тому ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" не є власником зазначеного об'єкту нерухомості на підставі рішення виконавчого комітету Сарненської міської ради №736 від 17.10.2007р. (а.с.36, т.1) та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.10.2007р. (а.с.37, т.1), а ФОП Котик П.І. орендує нежитлове приміщення площею 28.1кв.м., яке знаходиться в адмінбудівлі цеху мінеральної води, яке не належить ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна", а належить Вдовиченко Галині Михайлівні.

19.03.2008р. Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації Вдовиченко Г.М. видано технічний паспорт на громадський будинок - адмінбудівлю цеху мінеральної води №31/11 по вул.Бєлгородська у м.Сарни (а.с.26-30, т.1).

Також судом зазначено, що господарським судом Рівненської області в рішенні від 25.04.2013р. та Рівненським апеляційним господарським судом у постанові від 24.07.2013р. встановлено у справі №918/432/13, що Вдовиченко Г.М. не може використовувати адмінбудівлю цеху мінеральної води "Т-2", що знаходиться за адресою: Рівненська область, Сарненський район, м.Сарни, вул.Бєлгородська, буд.31/11 у зв'язку з її протиправним зайняттям Українсько-польським підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна", а не ФОП Котик П. І. (а.с.50-51, 52-54, т.1)

Постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2013р. у справі №918/432/13 встановлено, що в касаційній скарзі ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" вказало, що йому на праві приватної власності належить цех мінеральної води, а не його адмінбудівля і Товариство не користується адмінбудівлею цеху мінеральної води (а.с.55-57, т.1).

При цьому, ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" касаційну скаргу обґрунтовує тим, що адмінбудівля цеху мінеральної води передана ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" в оренду Фізичній особі-підприємцю Котику Павлу Ігоровичу на підставі договору оренди №2/08 від 02.04.2008р., а не на підставі договору від 10.01.2008р..

Вищим господарським судом не прийнято до уваги вказані доводи ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна", оскільки ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" не надано жодного доказу на підтвердження його права власності на адмінбудівлю цеху мінеральної води, а тому згідно ст.761 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що право передання майна у найм має власник речі, відповідач не вправі був передавати в оренду майно, яке йому не належить.

Також, судом зазначено, що рішенням господарського суду Рівненської області від 09.04.2014р. у справі №918/91/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.06.2014р. та постановою Вищого господарського суду України 30.09.2014р., у задоволенні позову Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" до Фізичної особи-підприємця Вдовиченко Галини Михайлівни, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради та Реєстраційної служби Сарненського районного управління юстиції Рівненської області про визнання права власності та витребування майна відмовлено (а.с.207-211, 212-216 т.1, а.с.136-138, т.2).

Таким чином, господарським судом Рівненської області, Рівненським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України встановлено та доведено відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" прав на адміністративну будівлю цеху мінеральної води літера "Г-2", згідно вказаних рішень до статутного капіталу товариства було внесено лише цех мінеральної води без адміністративної будівлі "Г-2", а тому Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" ніколи не володіло правом передання адмінбудівлі цеху мінеральної води у найм для ФОП Котика П.І., яке визначено ч.1 ст.761 ЦК України, відповідно до якої право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Рівненської області від 02.10.2014р. у справі №918/223/14 позов задоволено (а.с.93-115, т.2).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору.

Частиною 1 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

У відповідності до ч.1 ст.683 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та іншими актами законодавства.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними". Правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших. У зв'язку з цим господарським судам: слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону (див., зокрема, абзац шостий підпункту 3.3, підпункт 3.6 і підпункт 3.7 пункту 3 цієї постанови); необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України). За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову. Сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним). Поряд з тим законом не виключається можливість вирішення судом спорів, пов'язаних з визнанням нікчемних правочинів дійсними, у випадках, встановлених законом (частина друга статті 218, частина друга статті 220 ЦК України).

Як вже зазначалось вище, 10.01.2008р. між Українсько-польським підприємством з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" та Фізичною особою-підприємцем Котиком Павлом Ігоровичем укладено договір оренди об'єкта нерухомості, згідно п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати плату орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення, що визначене у цьому договорі, та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату та в п.1.2.1 його визначено об'єкт, що орендується, а саме: нежитлове приміщення площею 28,1кв.м., що розташовано на другому поверсі адмінбудівлі цеху мінеральної води (літера "Г-2") та позначено цифрою 56 в технічному паспорті на виробничий будинок цеху мінеральної води, видоного КП "Рівненське обласне технічної інвентаризації" 13.09.2007р..

Частиною 2 ст.35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Пунктом 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. N18 (з подальшими змінами та доповненнями) роз'яснено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Як вбачається з наданих представником позивача копій рішення господарського суду Рівненської області від 09.04.2014р. у справі №918/91/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.06.2014р. та постановою Вищого господарського суду України 30.09.2014р., у задоволенні позову Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" до Фізичної особи-підприємця Вдовиченко Галини Михайлівни, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради та Реєстраційної служби Сарненського районного управління юстиції Рівненської області про визнання права власності та витребування майна відмовлено.

При цьому, зазначеними вище судовими рішеннями встановлено, що 18.01.1997р. року між АКБ СР "Укрсоцбанк" (Заставодержатель) та колективним підприємством "Сарненський завод продтоварів" (Заставодавець) було укладено договір застави № 02 в забезпечення зобов`язань заставодержателем по поверненню суми кредиту в розмірі 380000 гривень, відсотків по ньому, а також відшкодування можливих збитків, згідно з договорами, укладеними у 1997 році.

Заставодавець здійснював заставу виробничих приміщень заводу на загальну суму 638063,00грн.

Згідно з додатком №1 до договору застави у заставу передавалась адмінбудівля і цех мінеральної води Г-2, м.Сарни, вул.Белгородська, 31.

14.09.2001р. за згодою заставодержателя - АКБ СР Укрсоцбанк ТОВ фірма "Кода" (Продавець) в особі голови ліквідаційної комісії та ТОВ "РІФ" уклали договір купівлі-продажу нерухомості.

Відповідно до умов вказаного договору, продавець продав, а покупець купив заставлене майно - цех мінеральної води, який знаходиться в м.Сарни, вул.Белгородська, 31, що належить колективному підприємству "Завод продовольчих товарів" і був заставлений на користь ТОВ фірми "Кода" згідно з договором застави від 18.01.1997р. та в зв'язку із банкрутством ТОВ фірми "Кода" був залучений до загальної ліквідаційної маси.

ТОВ "Кода" на підставі акту прийому - передачі передало, а ТОВ "РІФ" прийняло цех мінеральної води, розташований за адресою: Рівненська область, м.Сарни, вул. Белгородська, 31, загальною площею 2595,3 м.кв. Вартість цеху згідно договору складає 20853,60грн., в тому числі ПДВ-3475,6грн..

В подальшому, 15.04.2002р. ТОВ "РІФ" отримало реєстраційне посвідчення про те, що цех мінеральної води, який розташований в м. Сарни, по вул.Белгородській за №31, зареєстровано за ТОВ "РІФ" на підставі рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002р..

Так, рішенням господарського суду Рівненської області від 12.02.2002р. у справі №14/28 визнано право власності на цех мінеральної води, до якого входить будівля під літерою "Г-2", який знаходиться за адресою: м. Сарни, вул.Белгородська, 31.

З рішення від 12.02.2002р. у справі №14/28 не вбачається площа, об'єми та інші ідентифікаційні ознаки будівлі. Крім того, ухвалою по справі №14/28 від 04.03.2009 р. роз'яснено, що право власності за ТОВ "Ріф" визнано лише на цех мінеральної води, який розташований в м.Сарни по вул.Белгородська, 31, а інші приміщення за вказаною адресою не були предметом розгляду спору у справі №14/28 і рішенням суду від 12.02.2002 р. по даній справі право власності не визнавалось.

Водночас, постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2010р. скасовано рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002р. по справі №14/28.

Крім того, скасовуючи рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2002р. у справі №14/28 Вищий господарський суд у постанові від 02.12.2010р. зазначив, що суд не взяв до уваги ту обставину, що ТОВ "Кода" продавець за договором, не був власником спірного майна, а також не встановив, на якій правовій підставі воно ним розпорядилось шляхом укладення даного договору купівлі-продажу.

Також зазначено, що у матеріалах справи №918/91/14 міститься лист директора КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" №1036 від 13.07.2003р., у якому зазначено, що за КП "Сарненський завод продовольчих товарів", який знаходиться за адресою м.Сарни, вул.Белгородська, 31, станом на 19.021996р. і по даний час рахуються приміщення, зокрема, Г-2 адмінбудівля цеху мінеральної води загальною площею 332,0м.кв.. Таким чином, станом на 2003р. за КП "Сарненський завод продовольчих товарів" рахувалась і адмінбудівля, тому вона не могла бути передана ТОВ "РІФ" в 2001 році.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.08.2005р. ТОВ "РІФ" придбало земельну ділянку площею 1,2254га, яка знаходиться за адресою: м.Сарни Рівненської області, вул.Бєлгородська,31.

29.03.2005р. КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" видало ТОВ "РІФ" технічний паспорт на виробничий будинок цеху мінеральної води. В характеристиці будівлі зазначено наступне: літера Г-1 - цех мінеральної води, 1989р. побудови, площею 2595,3кв.м. і літера Г-2 - адміністративна будівля цеху мінеральної води, площею 332кв.м./

16.05.2007р. Сарненською міською радою ТОВ "РІФ" видано державний акт на право власності на земельну ділянку. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва, обслуговування та реконструкції цеху мінеральної води під цех по виготовленню виробів з дерева.

Протоколом №10 від 23.08.2007р. загальні збори учасників ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" ухвалили замінити частково грошовий внесок ТОВ "РІФ" майновим внеском у статутний фонд ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" в зв`язку з виробничою необхідністю товариства.

Згідно з актом оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" від 23.08.2007р., Товариство з обмеженою відповідальністю "РІФ" за згодою іншого учасника товариства - Шандрука Івана Володимировича, оцінило свій майновий вклад до статутного капіталу товариства таким чином: цех мінеральної води з земельною ділянкою площею 1,2254га, що знаходиться за адресою: м.Сарни, вул.Белгородська, 31 - 83 438,09грн.; трансформаторна підстанція ЗТП -79 - 13791,28 грн.; кран козловий К-09 - 822, 59грн.; станок многопилний ЦМ-120 - 1420,90грн.; станок Ц2КМ - 1478,50грн./

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.10.2007р., виданого виконавчим комітетом Сарненської міської ради, за ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" зареєстровано право власності на будівлю цеху мінеральної води.

Крім того, позивач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,2254га від 27.03.2008р..

Позивачу було видано КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" технічний паспорт від 13.09.2007р. на цех мінеральної води по вул.Бєлгородська, 31 в м.Сарни, в характеристиці будівлі зазначено наступне: літера Г-1 - цех мінеральної води площею 2595,3кв.м. і літера Г-2 - 332 кв.м./

Крім того, судами було встановлено, що 21.07.2003р. КП "Сарненський завод продтоварів" та Михалицька Раїса Петрівна уклали договір про передачу адмінбудівлі цеху мінеральної води "Г-2" за заборгованість по заробітній платі відповідно до умов якого КП "Сарненський завод продтоварів" передав Михалицькій Р.П. адмінбудівлю цеху мінеральної води "Г-2" площею 332кв.м., балансовою вартістю 5942,00грн. за заборгованість по заробітній платі.

Рішенням Сарненського районного суду від 07.09.2011р. у справі №2-279/2011 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про передачу адмінбудівлі цеху мінеральної води за заборгованість по заробітній платі. Рішення набрало законної сили.

На виконання умов договору від 21.07.2003р. КП "Сарненський завод продтоварів" та Михалицька Раїса Петрівна підписали акт прийому-передачі адмінбудівлі цеху мінеральної води Г-2 площею 332кв.м..

Рішенням реєстратора Шпачинської А.Х. відмовлено Павленко Раїсі Петрівні в реєстрації права власності на адмінбудівлю цеху мінеральної води в м. Сарни, вул.Белгородська, 31.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при асоціації "Діловий Захід" від 21.04.2008р. у справі № 22а/08 задоволено зустрічний позов Павленко Раїси Петрівни та визнано за нею право власності на адмінбудівлю цеху мінеральної води, літера Г-2, загальною площею 542,4м.кв, що знаходяться за адресою Рівненська область, Сарненський район, м.Сарни, вул.Белгородська, 31.

Зазначене рішення було зареєстроване в КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" 27 .05. 2008р. в книзі № 2 за № 5-1069.

У зв'язку із вказаним, технічний паспорт від 13.09.2007р., виданий товариству "Бернд Бруггеманн Україна" на цех мінеральної води, працівниками КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" 27.11.2008р. погашений, про що свідчать відповідні штампи в ньому.

Також у технічному паспорті працівниками КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" зроблено примітку: згідно з актом прийому-передачі до договору продажу-придбання нерухомості від 14.09.2001р. ТОВ "РІФ" прийняв будівлю цеху мінеральної води площею 2595,3кв.м. (площа 2595,3кв.м. є площею забудови цеху мінеральної води); адмінбудівля "Г-2" згідно з рішенням третейського суду належить приватній особі".

Також судами встановлено, що 03.10.2008р. Павленко Раїса Петрівна та Вдовиченко Галина Михайлівна уклали договір купівлі-продажу адмінбудівлі цеху мінеральної води.

Право власності Вдовиченко Галини Михайлівни на адмінбудівлю цеху мінеральної води літера "Г-2" зареєстровано в КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.10.2008р. за №20600160, реєстраційний № 23417098.

Рішенням Сарненського районного суду від 07.09.2011р. у справі № 2-279/2011, ТОВ "Бернд Бруггеманн України" відмовлено в задоволенні позовних вимог до Павленка Петра Титовича, Павленко Раїси Петрівни, Вдовиченко Галини Михайлівни, КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" про визнання недійсними договору про передачу адмінбудівлі цеху мінеральної води за заборгованість по заробітній платі, договору купівлі - продажу об'єкту нерухомості майна, визнанню незаконними дії КП РОБТІ щодо проведення технічної інвентаризації і зобов'язання привести технічну документації і технічний паспорт в попередній стан. Дане рішення є чинним.

Крім того зазначено, що при вирішення вказаної справи суду обґрунтовано взяли до уваги що договір купівлі-продажу адмінбудівлі, який укладений між Павленко Раїсою Петрівною та Вдовиченко Галиною Михайлівною від 03.10.2008р. у судовому порядку не визнано недійсним, тому відповідач є власником адмінбудівлі цеху мінеральної води літера "Г-2", що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.10.2008р. за №20600160, реєстраційний № 23417098.

Крім того, як вже зазначалося вище, рішенням Сарненського районного суду від 07.09.2011р. у справі №2-279/2011, яке набрало законної сили, ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" відмовлено у задоволенні позовних вимог до Павленка Петра Титовича, Павленко Раїси Петрівни, Вдовиченко Галини Михайлівни, КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", за участі третіх осіб - ТОВ "РІФ", АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" про визнання недійсними договору про передачу адмінбудівлі цеху мінеральної води через заборгованість по заробітній платі, договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна, визнання незаконними дій КП РОБТІ щодо проведення технічної інвентаризації і зобов`язання привести технічну документацію і технічний паспорт в попередній стан. Вказаним рішенням суду встановлено, що дії КП "Рівненське ОБТІ" в частині погашення технічного паспорту від 13.09.2007р., виданого ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" та виготовлення нових технічних паспортів ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" та на ім`я Павленко Р.П. було здійснено на підставі вищевказаних договорів, а у позивача немає підстав для вимог у даному позові, оскільки права ТОВ "Бернд Бруггеманн Україна" діями відповідачів не порушені.

В рішенні зазначено, що різниця у площах вказаного об'єкта нерухомості (332кв.м. по договору передачі та 542,4кв.м. по технічному паспорту від 19.03.2008р.) пояснюється тим, що під час передачі вказувалась площа, яка обліковувалась - корисна, а під час виготовлення технічного паспорту у площу будівлі була включена вся площа, в тому числі східцеві площадки, коридор тощо. Також з технічного паспорта вбачається, що вказана адміністративна будівля цеху мінеральної води є окремою двоповерховою спорудою.

Крім того, суди взяли до уваги рішення господарського суду Рівненської області від 25.04.2013р. у справі №918/432/13, яке було залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду 24.07.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2013р. та яким зобов`язано Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" усунути перешкоди у користуванні фізичній особі-підприємцю Вдовиченко Галині Михайлівні приміщенням адмінбудівлі цеху мінеральної води "Г-2", що знаходиться за адресою: Рівненська область, Сарненський район, м. Сарни, вул. Белгородська, буд. 31/11, та у десятиденний термін з дня набрання рішенням законної сили звільнити приміщення адмінбудівлі цеху мінеральної води "Г-2", що знаходиться за адресою: Рівненська область, Сарненський район, м. Сарни, вул. Белгородська, буд. 31/11 та не чинити перешкод фізичній особі-підприємцю Вдовиченко Галині Михайлівні у вільному проході та проїзді до зазначеного приміщення.

Отже, враховуючи вище зазначене, а також додані до матеріалів справи відповідні матеріали які свідчать, що відповідно до договору оренди об'єкта нерухомості від 10.01.2008р. Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" передало для Фізичної особи-підприємця Котика Павла Ігоровича у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 28.1кв.м., що розташоване на другому поверсі адмінбудівлі цеху мінеральної води, позначене літерою "Г-2" та позначено цифрою 56 в технічному паспорті на виробничий будинок цеху мінеральної води, виданого КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" 13.09.2007р., яке не належало Українсько-польському підприємству з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна", а тому останнє не володіло правом передання вказаного об'єкту в оренду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що позовні вимоги ФОП Вдовиченко Г.М. про визнання недійсним договору оренди об'єкта нерухомості від 10.01.2010р. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження факту оплати вартості послуг адвоката позивачем надано: договір доручення про надання правової допомоги від 22.01.2014р. №130, акт виконаних робіт по наданню послуг від 22.01.2014р. та квитанцію від 22.01.2014р. на суму 974,40грн., копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю №939 від 30.06.2012р. виданого Волошину Л.С. (а.с.65-68, т.1).

Згідно п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як - то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Враховуючи зазначене вище колегія суддів також погоджується з висновком господарського суду Рівненської області про стягнення з відповідачів 974,40грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Згідно вимог ст.33 Господарського-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємеця Вдовиченко Галини Михайлівни є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Інші доводи Українсько-Польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна", наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, наведеним вище, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 02.10.2014р. у справі №918/223/14 прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 02.10.2014р. у справі №918/223/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Українсько-Польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна", м.Рівне - без задоволення.

2. Справу №918/223/14 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Олексюк Г.Є.

Віддрук. прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (33000, м.Рівне, вул.Грабник, 18),

3, 4 - відповідачам:

- Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бернд Бруггеманн Україна" (33024, м.Рівне, вул.Соборна, 370),

- ФОП Котик П.І. (77300, Івано-Франківська обл., м.Калуш, вул.Зарічна, 5),

5 - в наряд.