Рішення

від 18.11.2014 по справі 905/2957/14-908/4185/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 2/84/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2014 Справа № 905/2957/14-908/4185/14

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Промстроймонтаж", м. Краматорськ, Донецька область,

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Метал", м. Київ,

до відповідача-2: Приватного акціонерного товариства "Вестастрой", м. Краматорськ, Донецька область,

про стягнення 91348,96 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Плакса А.В. (довіреність № 15/1 від 15.01.2014 р.);

від відповідача-1 - не з'явився;

від відповідача-2 - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Приватне акціонерне товариство "Промстроймонтаж" з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Метал" та Приватного акціонерного товариства "Вестастрой" (в межах 5000,00 грн.) суми сплаченої передплати в розмірі 87024,00 грн., пені в розмірі 3409,43 грн., 3% річних у розмірі 393,39 грн., інфляційних витрат у розмірі 522,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору поставки № М118 від 13.11.2013 р. позивач оплатив 100% передоплати за товар, що мав бути поставлений відповідачем, на загальну суму 87024,00 грн., однак товар поставлено не було. В забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за договором поставки № М118 від 13.11.2013 р. між позивачем та відповдіачем-2 був укладений договір поруки № 14/11-13 від 14.11.2013 р., згідно з яким відповідач-2 зобов'язався відповідати за виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки, але розмір відповідальності не може перевищувати суми 5000,00 грн. Оскільки відповідачі 1 і 2 не виконали вимог позивача від 29.11.2013 р. про виконання умов договору поставки, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 536, 554, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 194 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 22.10.2014 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/84/14 та призначено розгляд справи на 18.11.2014р.

В судовому засіданні 18.11.2014 р. був присутній лише представник позивача, за його заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання від 18.11.2014 р., в якому просить стягнути з відповідача суму авансового платежу в розмірі 87024,00 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки до договору поставки № М118 від 13.11.2013 р. не укладалось специфікації, де визначаються основні умови договору, інших угод з відповідачами 1 і 2 немає.

Відповідачі 1 і 2 не надали відзивів на позов, не направили в судове засідання своїх представників, причин неявки не повідомили.

Про час та місце розгляду справи відповідачі 1 і 2 повідомлені ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.10.2014 р., яка завчасно надсилалась на їхні адреси, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (відповідач-1: вул. Північна, буд. 6, літера А1, м. Київ, 04214, відповідач-2: вул. Вознесенського, 25, м.Краматорськ, Донецька область, 84301). За даними реєстру відповідачі 1 і 2 не перебувають в процесі припинення, з реєстру не виключені.

Крім того, відповідач-2 повідомлений про час та місце розгляду справи телефонограмою від 17.11.2014 р., яку прийняв бухгалтер Приватного акціонерного товариства «Вестастрой» Мельник Ю.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 64 ГПК України, суд вважає відповідачів 1 і 2 такими, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Статтею 75 ГПК України передбачено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий без присутності представника відповідачів 1 і 2.

В судовому засіданні 18.11.2014 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

13.11.2013 р. Приватним акціонерним товариством "Промстроймонтаж" (покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Метал" (постачальник, відповідач-1 у справі) підписано договір поставки № М118, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у даному договорі, металопрокат (далі по тексту «товар»), сортамент, кількість та ціна якого вказані в рахунках-фактурах та/або специфікаціях, оформлених як додатки до даного договору, які є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 2.1 договору кількість кожної партії товару узгоджується сторонам в рахунках-фактурах та/або специфікаціях до договору. З моменту прийняття та оплати покупцем рахунку-фактури партія товару вважається узгодженою між сторонами.

У пунктах 3.1 - 3.3 договору передбачено, що ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах. Ціна на товар може змінюватись в залежності від коливань середньо ринкових цін на металопрокат. Загальна сума договору визначається на підставі сплачених рахунків. Розрахунок по даному договору здійснюється у національній валюті України (гривні) у безготівковій грошовій формі.

Згідно з п. 3.4 договору оплата вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах, вказаних у специфікаціях до даного договору поставки.

У п. 4.2 договору погоджено строк поставки товару - протягом 10 (десяти) робочих днів після 100% передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій товару узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору.

За умовою п. 10.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

З метою забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Метал" (боржник, відповідач-1 у справі) зобов'язань за договором поставки № М118 від 13.11.2013 р. між Приватним акціонерним товариством «Вестастрой» (поручитель, відповідч-2 у справі) та Приватним акціонерним товариством "Промстроймонтаж" (кредитор, позивач у справі) укладено договір поруки № 14/11-13 від 14.11.2013 р., за яким поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання боржником усіх зобов'язань, що вникли з договору поставки № М118 від 13.11.2013 р.

Згідно з п. 2.1 договору поруки, у відповідності до положень основного договору предметом зобов'язання за договором є поставка металопрокату (рельс Р-33 ндл) із 100% сплатою вартості товару.

За умовами пунктів 3.1, 3.2 договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за неналежне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Але у будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не перевищує 5000,00 грн. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання за основним договором у обсязі, передбаченому у п. 3.1 договору поруки.

У п. 6.1 договору поруки встановлено, що договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.06.2014 р.

Додатковою угодою від 01.05.2014 р. продовжено дію договору поруки до 14.11.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рахунку-фактури № РМ-0002971 від 13.11.2013 р. позивач платіжним дорученням № 3856 від 13.11.2013 р. оплатив 87024,00 грн. за рельс Р-33 міра +10% ндл в кількості 7,4 т. за ціною 10000,00 грн. без ПДВ.

Оскільки поставка оплаченого товару не була здійснена відповіідачем-1, позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою в прядку ст. 530 Господарського кодексу України від 29.11.2013 р. № 251 виконати умови договору поставки, інакше позивачем буде подано позов про стягнення суми авансу та пені. Іншу вимогу від 29.11.2013 р. № 252 направлено відповідачу-2 як поручителю з вимогою забезпечити виконання умов договору поставки.

Оскільки вимоги позивача були залишені відповідачами 1 і 2 без відповіді та виконання, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Метал" та Приватного акціонерного товариства "Вестастрой" (в межах 5000,00 грн.) суми сплаченої передплати в розмірі 87024,00 грн., пені в розмірі 3409,43 грн., 3% річних у розмірі 393,39 грн., інфляційних витрат у розмірі 522,14 грн. на підставі договорів поставки № М118 від 13.11.2013 р. та поруки № 14/11-13 від 14.11.2013 р.

Як визначено в ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями частин 1-4 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Як вбачається зі змісту договору поставки № М118 від 13.11.2013 р., в договорі не визначено конкретний предмет та ціну договору. У п. 1.1 договору визначено лише, що за цим договором поставляється металопрокат, сортамент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах та/або специфікаціях, оформлених як додатки до даного договору, які є його невід'ємними частинами.

В рахунку-фактурі № РМ-0002971 від 13.11.2013 р., на підставі якого позивач оплатив відповідачу-1 суму 87024,00 грн., зазначено, що він виписаний без замовлення, посилань на договір поставки немає. Також в рахунку не зазначено, що зазначена в ньому сума є передоплатою за товар по договору поставки №М118 від 13.11.2013 р. Отже, даний рахунок-фактура не є додатком до договору поставки №М118 від 13.11.2013 р. та його невід'ємною частиною, а тому він не може визначати умови цього договору поставки.

У письмовому клопотанні до суду від 18.11.2014 р. представник позивача повідомив, що до договору поставки № М118 від 13.11.2013 р. не укладалось специфікації, де визначаються основні умови договору, інших угод також не укладалось.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 8 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Таким чином, сторонами не погоджено істотні умови про предмет та ціну договору. У зв'язку з цим договір поставки № М118 від 13.11.2013 р. є неукладеним, тому підписання цього договору сторонами не породжує для них будь-яких правових наслідків.

Сам по собі рахунок-фактура № РМ-0002971 від 13.11.2013 р. не містить істотних умов договору поставки чи купівлі-продажу, оскільки в ньому не викладено будь-яких прав та обов'язків сторін, зокрема зобов'язання відповідача-1 поставити товар, а також обов'язку позивача оплатити товар. Також невідомо, чи має особа, яка виписала цей рахунок з боку відповідача-1, повноваження щодо укладання правочинів від імені відповідача-1, прізвище та посада її не зазначені.

Отже, грошові кошти за рахунком-фактурою № РМ-0002971 від 13.11.2013 р. були перераховані позивачем безпідставно.

У письмовому клопотанні до суду від 18.11.2014 р. представник позивача, враховуючи відсутність погоджених істотних умов договору, просить стягнути суму авансового платежу відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України.

В абзаці 7 підпункту 3.12 пункту 3 постанови Вищий господарський суд від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, в силу приписів законодавства відповідач-1 повинен повернути позивачу безпідставно отримано грошові кошти в сумі 87024,00 грн., які були сплачені останнім за рахунком-фактурою № РМ-0002971 від 13.11.2013 р.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач-1 не надав доказів повернення позивачу коштів в сумі 87024,00 грн. або обґрунтованих заперечень проти позову.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 безпідставно отриманих коштів в сумі 87024,00 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення з відповідача-1 пені в сумі 3409,43 грн. не підлягають задоволенню, оскільки вони заявлені на підставі договору поставки № М118 від 13.11.2013р., який є неукладеним, а стягувана сума визнана судом безпідставно сплаченою, тому підстави для нарахування пені відсутні.

Стосовно вимог про стягнення 3% річних в сумі 393,39 грн. та інфляційних втрат у сумі 522,14 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У п. 6.1 постанови пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з роз'ясненням, викладеним у п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду на викладене, підстави для стягнення з відповідача-1 3% річних та інфляційних втрат відсутні, оскільки стягувана сума не є грошовим зобов'язанням відповдіача-1, а є безпідставно отриманими коштами.

Таким чином, позовні вимоги до відповідача-1 задоволені судом частково.

Позовні вимоги до відповідача-2 ґрунтуються на договорі поруки № 14/11-13 від 14.11.2013р., який укладений в забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки № М118 від 13.11.2013 р. і є похідним від нього.

Згідно з ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Оскільки права та обов'язки за договором поставки № М118 від 13.11.2013 р. у сторін не виникли у зв'язку з неукладеністю цього договору, то відповідно відсутній предмет договору поруки і обов'язок поручителя (відповідача-2) відповідати за цим договором. Враховуючи викладене, позов до поручителя (відповідача-2) задоволенню не підлягає в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача-1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в іншій частині - на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Метал" (вул. Північна, буд. 6, літера А1, м. Київ, 04214, ідентифікаційний код 38833498) на користь Приватного акціонерного товариства "Промстроймонтаж" (вул. Двірцева, 10/69, м. Краматорськ, Донецька область, 84301, ідентифікаційний код 32737481) безпідставно отримані грошові кошти в сумі 87024,00 грн. (вісімдесят сім тисяч двадцять чотири грн. 00 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 1740,50 грн. (одна тисяча сімсот сорок грн. 50 коп.).

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено та підписано 24.11.2014р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.