Ухвала

від 05.11.2014 по справі 5011-36/11359-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 листопада 2014 року Справа № 5011-36/11359-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЧеркащенка М.М., суддів:Вовка І.В., Грека Б.М., Стратієнко Л.В., Чернова Є.В., розглянувши заявуЖитлово-будівельного кооперативу "Текстильщик" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 18.06.2014 у справі№ 5011-36/11359-2012 за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доЖитлово-будівельного кооперативу "Текстильщик" простягнення 188 257, 60 грн. за зустрічним позовомЖитлово-будівельного кооперативу "Текстильщик" доПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" простягнення 128 374, 14 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Текстильщик" про стягнення 188 257, 60 грн. заборгованості за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення.

Житлово-будівельний кооператив "Текстильщик" звернувся із зустрічними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення 128 374, 14 грн. безпідставно отриманих коштів.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду міста Києва від 15.07.2013 у справі №5011-36/11359-2012 позовні вимоги задоволено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 у справі №5011-36/11359-2012 рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2013 скасовано частково, прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено частково: стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Текстильщик" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 51 112, 94 грн. - основного боргу, 252, 57 грн. - пені, 3717, 87 грн. - інфляційних втрат, 2805, 16 - 3% річних; в іншій частині первісного позову відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2014 у справі №5011-36/11359-2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 залишено без змін.

Житлово-будівельний кооператив "Текстильщик" звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18.06.2014 у справі №5011-36/11359-2012, в якій просить вказану постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 14.08.2014 у справі №910/10920/13, від 06.08.2014 у справі №910/12489/13, від 30.07.2014 у справі №910/10577/13, від 30.07.2014 у справі №5011-20/18178-2012, від 16.07.2014 у справі №910/24871/13, від 21.05.2014 у справі №910/12476/13, від 24.04.2014 у справі №910/12471/13, від 19.03.2014 у справі №910/13220/13, від 13.03.2014 у справі №910/12492/13, від 06.03.2014 у справі №910/10833/13, від 13.02.2014 у справі №910/12491/13, від 30.01.2014 у справі №910/12493/13, від 29.01.2014 у справі №5011-19/17714-2012, від 29.01.2014 у справі №5011-32/11212-2012, від 19.12.2013 у справі №910/12480/13, від 28.11.2013 у справі №910/8415/13, від 21.11.2013 у справі №5011-75/11294-2012, від 14.11.2013 у справі №910/11388/13, від 13.11.2013 у справі №910/6862/13, від 11.11.2013 у справі №910/8417/13, від 17.10.2013 у справі №5011-17/17852-2012, від 14.10.2013 у справі №910/6879/13, від 04.09.2013 у справі №5011-14/17670-2012, від 16.10.2013 у справі №7/186-11/92-2012 та постанову Верховного Суду України від 28.11.2011, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме: положень статті 901 Цивільного кодексу України, статті 275 Господарського кодексу України, статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пункту 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008, пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, постанови Верховного Суду України від 28.11.2011 по справі №21-246а11, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Заявником недоліки заяви, зазначені в ухвалі Вищого господарського суду України від 22.09.2014 у справі №5011-36/11359-2012, у встановлений строк усунуто.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, а також враховуючи уточнення вимог заяви, Вищий господарський суд України вважає за необхідне відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У постанові від 18.06.2014 у справі № 5011-36/11359-2012, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення заборгованості за поставлену питну (холодну) воду та водовідведення ( в частині, що стосується доводів заявника) та нарахування інфляційних, 3% річних та пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань за договором на водопостачання та водовідведення в частині оплати вартості наданих позивачем за первісним позовом послуг. Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, суд касаційної інстанції також погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для їх задоволення з огляду на правомірність застосування позивачем за первісним позовом при здійсненні розрахунку заборгованості за надані послуги, у спірний період, тарифів, встановлених наведеними у розрахунку розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.

Водночас у постановах від 06.08.2014 у справі №910/12489/13, від 16.07.2014 у справі №910/24871/13, від 06.03.2014 у справі №910/10833/13, від 29.01.2014 у справі №5011-19/17714-2012, від 28.11.2013 у справі №910/8415/13, від 21.11.2013 у справі №5011-75/11294-2012, від 17.10.2013 у справі №5011-17/17852-2012, від 14.10.2013 у справі №910/6879/13, від 04.09.2013 у справі №5011-14/17670-2012, на які посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в позові в частині стягнення заборгованості за надані послуги з постачання питної (холодної) води та водовідведення за спірним договором (в частині, що стосується доводів заявника), оскільки:

- у відповідача відсутня заборгованість з оплати наданих позивачем послуг з постачання питної (холодної) води та водовідведення (справа №5011-19/17714-2012, справа №5011-17/17852-2012, справа №910/6879/13, справа №5011-14/17670-2012);

- судами встановлено, що зобов'язання з оплати за холодне водопостачання і водовідведення виконані повністю та наявна переплата за надані позивачем послуги, що свідчить про відсутність заборгованості у відповідача за спірний період (справа №5011-75/11294-2012, справа №910/8415/13, справа №910/24871/13, справа №910/10833/13);

- позивачем не доведено наявність заборгованості за фактичними обсягами послуг з водопостачання та водовідведення наданих відповідачу у спірний період (справа №910/12489/13).

У постановах від 30.07.2014 у справі №910/10577/13, від 30.07.2014 у справі №5011-20/18178-2012, від 30.01.2014 у справі №910/12493/13 та від 11.11.2013 у справі №910/8417/13, на які посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставку питної (холодної) води та водовідведення за договором на водопостачання та водовідведення (в частині, що стосується доводів заявника) у зв'язку з пропуском строків позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами.

У постановах від 19.12.2013 у справі №910/12480/13, від 13.11.2013 у справі №910/6862/13 та від 16.10.2013 у справі № 7/186-11/92-2012, на які посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості за постачання холодної води, що йде на підігрів, з огляду на те, що між сторонами відсутні договірні правовідносини спрямовані на підігрів води, а також те, що у відповідача на балансі відсутні теплові пункти (котельні), з яких йому здійснюється постачання гарячої води, тобто у відповідача відсутній обов'язок здійснювати оплату зазначених послуг та нарахованих позивачем на суму боргу інфляційних втрат, 3% річних та пені. Крім того у постанові від 16.10.2013 у справі № 7/186-11/92-2012 суд касаційної інстанції також погодився з судами попередніх інстанцій про відмову в стягненні заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення, оскільки позивачем документально не підтверджено розмір заборгованості відповідача.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин встановлених судом першої та апеляційної інстанцій у розгляді справи, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

У постановах від 14.08.2014 у справі №910/10920/13, від 24.04.2014 у справі №910/12471/13, від 19.03.2014 у справі №910/13220/13, від 13.02.2014 у справі №910/12491/13, від 30.01.2014 у справі №910/12493/13, від 29.01.2014 у справі №5011-32/11212-2012, від 14.11.2013 у справі №910/11388/13 та від 11.11.2013 у справі №910/8417/13, на які посилається заявник, Вищий господарський суд України враховуючи встановлений судами попередніх інстанцій факт неналежного виконання відповідачем умов договору, в частині оплати вартості наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за постачання питної (холодної) води та водовідведення (в частині, що стосується доводів заявника). Таким чином, у згаданих постановах відсутні неоднакові правові висновки, що унеможливлює посилання на них як на доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Крім того, постанови Вищого господарського суду України від 21.05.2014 у справі №910/12476/13 та від 13.03.2014 у справі №910/12492/13, якими рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а справи передано на новий розгляд до суду першої інстанції, а також постанови Вищого господарського суду України від 30.07.2014 у справі №910/10577/13 та від 30.07.2014 у справі №5011-20/18178-2012, якими рішення судів попередніх інстанцій частково скасовані (в частині, що стосується доводів заявника), та передані на новий розгляд до суду першої інстанції, не можуть бути доказами неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки прийняття касаційною інстанцією постанов про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідні постанови не може бути здійснене посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом статті 111 16 ГПК України.

До кола судових рішень, на які може бути здійснене посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України, належать виключно рішення суду касаційної інстанції, ухвалені в порядку розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій, а тому на постанову Верховного Суду України від 28.11.2011 не може бути здійснене посилання, оскільки останню прийнято згідно з положеннями Глави 3 Розділу IV КАС України, якими встановлено порядок перегляду судових рішень Верховним Судом України після їх перегляду в касаційному порядку.

До того ж зі змісту заяви вбачається, що доводи заявника фактично зводяться до правової оцінки повноти дослідження обставин справи судом касаційної інстанції, що не може бути підставою для перегляду судових рішень в порядку, передбаченому розділом ХІІ 2 ГПК України.

За таких обставин відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Житлово-будівельному кооперативу "Текстильщик" у допуску справи №5011-36/11359-2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя М. Черкащенко Судді І. Вовк Б. Грек Л. Стратієнко Є. Чернов