Постанова

від 31.01.2011 по справі 18/475-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2011 р. Справа № 18/475-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Савченко Г.І. , суддя Грязнов В.В.

при секретарі Новак Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - не з'явився

від третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Хмельницької області від 05.10.10 р. у справі № 18/475-10

за позовом підприємець ОСОБА_2

до Закрите акціонерне товариство "Тепловоденергія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "ПКБ АСУ"

про стягнення коштів набутих без достатньої правової підстави в сумі 6 418 грн. 06 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 05.10.2010 р. у справі № 18/475-10 (суддя Саврій В.А.) відмовлено в позові підприємця ОСОБА_2 до ЗАТ "Тепловоденергія" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПКБ АСУ" про стягнення коштів набутих без достатньої правової підстави в сумі 6418,06 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати з підстав наведених у скарзі та прийняти нове, яким позов задоволити. Зокрема вказує, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та викладені у рішенні висновки не відповідають обставинам справи. Наголошує, що в зв'язку з численними порушеннями при встановленні лічильника теплової енергії, у відповідача були відсутні підстави для нарахування плати на основі показників даного лічильника. Відтак вважає, що кошти, нараховані відповідачем на підставі показників встановленого з порушеннями лічильника є набутими без достатньої правової підстави.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апелянта безпідставними та необгрунтованими. Зазначає, що лічильник теплової енергії було встановлено з дотриманням всіх необхідних процедур та оформленням відповідних документів, а тому рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства. Просить відмовити в задоволенні скарги та залишити рішення суду без змін.

Третьою особою письмових пояснень з приводу поданої апеляційної скарги суду не надано. Представник третьої особи в засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в засідання також не з'явився, однак надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що не отримав копії апеляційної скарги. Відтак, просить зобов'язати позивача надіслати копію скарги відповідачу.

Зазначене клопотання апеляційним судом до уваги не прийнято, оскільки провадження за апеляційною скаргою підприємця ОСОБА_2 було порушено 28.10.2010 року Житомирським апеляційним господарським судом і на вимогу даного суду, ЗАТ "Тепловоденергія" 07.12.2010 року подало відзив на апеляційну скаргу. Таким чином, прийняття скарги підприємця ОСОБА_2 до розгляду Рівненським апеляційним господарським судом (ухвала від 05.01.2011 р.) відповідачем помилково сприйнято як розгляд нової скарги.

Присутній в засіданні представник позивача підтримав викладені в апеляційній скарзі обставини та просить її задоволити.

Зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не вимагалась, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про можливість розгляду скарги без участі представників відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувщи матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 05.10.2010 р. у справі № 18/475-10 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2004р. між відповідачем та ТзОВ „ПКБ АСУ" було укладено договір № 439 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, за умовами якого відповідач як постачальник зобов'язався забезпечувати ТзОВ „ПКБ АСУ" як споживача тепловою енергією для обігріву належних ТзОВ „ПКБ АСУ" приміщень в комплексі будівель за адресою: АДРЕСА_1. Згідно п. 2.1.1. та п. 5.2. даного договору, облік теплової енергії мав здійснюватися по приладах (лічильнику), змонтованих на тепловому пункті ТзОВ „ПКБ АСУ".

На момент укладення зазначеного договору у ТОВ "ПКБ АСУ" уже був наявний прилад обліку теплової енергії, який, згідно п.7.5. договору, був встановлений на межі балансової належності -в тепловому пункті даного товариства.

07.05.2006р. підприємець ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбав у громадян-співвласників частину приміщень, що входили до комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1.

01.11.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 560 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.

Згідно технічних умов № 767, затверджених 01.04.2005 р. відповідачем за заявою ТзОВ „ПКБ АСУ" від 20.08.2007р., відповідачем було розроблено і затверджено для ТзОВ „ПКБ АСУ" робочий проект встановлення вузла обліку споживання тепла ПКБ АСУ.

У відповідності до акту про введення в дію вузла обліку теплової енергії від 22 жовтня 2007 року, на тепловому пункті ТзОВ „ПКБ АСУ" відповідачем було встановлено новий лічильник теплової енергії „Суперком-01-1". Зазначений Акт було підписано представниками відповідача і ТзОВ „ПКБ АСУ". До процесу введення даного приладу обліку в експлуатацію ні позивач, ні його представники жодним чином не залучались.

Протягом жовтня - листопада 2007 року відповідальними працівниками ТОВ „ПКБ АСУ" знімалися покази, встановленого в приміщенні даного товариства, приладу обліку та на підставі відповідних рапортів про спожиту теплову енергію подавались відповідачу.

ЗАТ "Тепловоденергія" на підставі поданих ТзОВ „ПКБ АСУ" рапортів виставив позивачу рахунки для оплати спожитої позивачем теплової енергії, а саме, рахунок № 0273/10 від 31.10.2007 р. на суму 854,82 грн. та рахунок № 0273/11 від 30.11.2007 р. на суму 5563,24 грн. Із змісту даних рахунків вбачається, що кількість спожитої позивачем теплової енергії обраховувалась відповідачем на підставі показів певних контрольно-вимірювальних приладів.

Зазначені рахунки платіжними дорученнями № 82 від 06.11.2007 р. на суму 854,82 грн. та № 91 від 14.12.2007 р. на суму 5563,24 грн. були повністю оплачені позивачем.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закон України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 Господарського кодексу України).

01.11.2006 року між ЗАТ „Тепловодоенергія" та підприємцем ОСОБА_2 укладено договір №560 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води для обігріву належних позивачу приміщень в межах 1-3 поверхів в комплексі будівель по АДРЕСА_1.

Відповідно до даного договору № 560 від 01.11.2006 р. між сторонами у справі (п.5.2. договору) облік теплової енергії проводиться по приладах, змонтованих на тепловому пункті споживача, хоча, в даному випадку, прилад обліку теплової енергії знаходиться на межі балансової належності із ЗАТ "Тепловоденергія" та ТзОВ "ПКБ АСУ".

У відповідності до п.20 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.

Згідно п.3 Правил №1198, межа балансової належності (відповідальності) - межа розподілу теплової мережі між теплопостачальною організацією і споживачем. Водночас, межа продажу теплової енергії - це сукупність точок теплової мережі, обладнаних вузлом обліку, на основі показів якого проводяться розрахунки за спожиту теплову енергію, або точка розподілу, визначена в договорі у разі відсутності такого вузла. Вузол обліку - це комплект засобів вимірювальної техніки, що занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, на основі показів яких визначається обсяг спожитої теплової енергії, здійснюється контроль за параметрами теплоносія і налагодження режиму роботи теплового обладнання.

Відповідно до п.7.2.43. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 р. №71, облік відпускання і використання теплової енергії має здійснюватися у вузлі обліку теплової енергії, організованому на межі розділу теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачем. У разі організації вузла обліку не на межі розділу теплових мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат на ділянці мережі від межі розділу до місця установки розрахункових приладів. Аналогічне положення містить п. 10.1.1. Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 29.12.2004 р. №234.

Межа відповідальності між споживачем і організацією, що постачає теплову енергію, за стан та обслуговування теплових мереж і систем теплопостачання визначається договором (п.6.3.3. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж).

Відповідно до п.23 Правил користування тепловою енергією №1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюється на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Згідно ст.19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

В даному випадку, ще до укладення договору позивач повідомив відповідача за яких умов може бути укладений договір з підприємцем у даному випадку (саме приєднання до теплової мережі ТзОВ "ПКБ АСУ", а також, наявність акту відсоткового співвідношення опалювальних площ для здійснення розрахунку за теплову енергію).

Так, на час укладення договору відповідачу було відомо, що облік теплової енергії проводиться по приладах, змонтованих на тепловому пункті ТзОВ "ПКБ АСУ", який є єдиним в будівлі та є загальнобудинковим. Згідно пояснень позивача, прилад обліку теплової енергії був встановлений в будівлі в 1994 році, з того часу на основі його показів і здійснювався облік теплової енергії по всій будівлі.

Отже, сторонами ще до укладення договору було досягнуто згоди щодо місця розташування приладу обліку теплової енергії згідно п.20 Правил №1198, як і проведення розрахунків на підставі показників такого приладу із застосуванням відсоткового співвідношення опалювальних площ, належних відповідачу, згідно поданого акту.

Слід зазначити, що у період, з листопада 2006 року до жовтня 2007 року, підприємець оплачував рахунки, виставлені позивачем, в яких розрахунок плати за спожиту теплову енергію здійснювався саме на підставі показів загальнобудинкового приладу обліку та з врахуванням зазначеного в акті відсоткового співвідношення опалювальних площ, що належать відповідачу. Таким чином, склалась усталена практика взаємовідносин між сторонами.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази наявності заперечень підприємця щодо окремих умов договору, оскільки у такому випадку, підприємець мав право, згідно ч.4 ст.181 ГК України, скласти протокол розбіжностей для узгодження їх з іншою стороною (ч.6 ст.181 ГК України). Про внесення відповідних змін до договору №560 підприємець також не звертався до позивача.

Пунктом 5 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 р., передбачено, що за наявності технічної можливості споживач має право, після погодження з теплопостачальною організацією приєднувати до своїх теплових мереж інших споживачів, які укладають договори безпосередньо з теплопостачальною організацією. У разі викупу частини приміщень в окремо розташованому будинку теплопостачальна організація укладає договір з кожним власником.

Згідно п.7 Правил №1198, усі системи теплопостачання і теплоспоживання повинні бути забезпеченні вузлами обліку відповідно до затверджених технічних умов і проектів.

Для приєднання споживача до системи теплопостачання, реконструкції або розширення системи теплоспоживання чи збільшення обсягів споживання теплової енергії на діючих об'єктах споживач повинен подати заявку теплопостачальній організації про видачу технічних умов (п.8 Правил №1198).

Як вбачається з матеріалів справи, підприємець не ініціював встановлення окремого лічильника на приміщення, що йому належать - у матеріалах справи відсутні докази звернень позивача до теплопостачальної організації із заявою про видачу технічних умов.

Крім цього, згідно п.18 Правил № 1198, прилади комерційного обліку теплової енергії в діючій системі теплопостачання, які використовуються для розрахунків за теплову енергію між теплопостачальною організацією та споживачем, повинна придбати і встановити теплопостачальна організація за умови, що такі витрати передбачені в договорі.

Проте, у даному випадку, у договорі між сторонами відсутні умови щодо встановлення приладу обліку теплової енергії та джерел фінансування придбання та встановлення такого приладу.

Колегія суддів відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази претензій жодної зі сторін спірних правовідносин щодо неякісної роботи приладу обліку, встановленого згідно акту про введення в дію вузла обліку теплової енергії в приміщенні ТОВ "ПКБ АСУ" від 22.10.2007 р., хоча згідно Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 р. №1198 споживач зобов"язаний повідомляти теплопостачальну організацію про недоліки в роботі вузла обліку (п.40 Правил). Позивач також не заперечує факту отримання теплової енергії в жовтні-листопаді 2007 року, натомість жодним чином не обумовлює можливого перерахунку вартості отриманих послуг за відсутності приладів обліку - по розрахунку, виконаному групою обліку "Постачальника (п. 5.2 договору).

Новий прилад обліку має сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки, виданий 22 травня 2006 року Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики Серії А № 003858, зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У 1036-06, лічильник повірено 27.09.2007 року (а.с. 33, 34), що спростовує доводи позивача про не включення даного лічильника до Державного реєстру ЗВТ України та не проведення повірки відповідно до вимог Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, прийнятих Наказом Міністерства палива та енергетики України 14.02.2007 р. за № 71.

Слід відмітити, що заміна спірного лічильника проведена на підставі заяви технічного директора ТзОВ „ПКБ АСУ", адресованої 20.08.2007 року ЗАТ „Тепловодоенергія". На підставі поданої заяви ЗАТ „Тепловодоенергія" -ліцензіатом на право проведення проектно-кошторисних робіт (ліцензія АБ №349183), розроблено робочий проект та технічні умови №767 по встановленню вузла обліку споживання тепла ТзОВ „ПКБ АСУ" по проспекту Грушевського в. М. КамВ»янці-Подільському.

Відповідно до п. 10.1.1. наказу Держжитлокомунгоспу України №234 від 29.12.2004 року „Про внесення змін до „Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України", основою обліку відпускання і використання теплової енергії є вузол обліку теплової енергії, організований на межі розподілу теплових мереж енергопостачальної організації і абонента. Пункт 10.7.2 наказу передбачає, що відповідальність за експлуатацію і поточне обслуговування вузла обліку споживача несе службова особа, призначена керівником організації, у віддані якої перебуває даний вузол обліку.

Щодо відсутності свідоцтва про державну метрологічну атестацію вузла обліку теплової енергії, то відповідно до п. 7.2.31 вищенаведених Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, ця вимога стосується тільки тих засобів вимірювальної техніки, які вимірюють масу або об'єм теплоносія методом змінного перепаду тиску. Лічильник "Суперком-01" до таких засобів не відноситься, що стверджується його паспортними даними.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що посилання позивача на набуття відповідачем коштів в сумі 6418,06 грн. без достатньої правової підстави не відповідає встановленим обставинам, не грунтується на нормах чинного законодавства, а тому не може бути підставою для задоволення позову. Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення в порядку ст. 104 України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги підприємця ОСОБА_2 відмовити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 05.10.2010 року у справі № 18/475-10 залишити без змін.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Хмельницької області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.