Рішення

від 25.11.2014 по справі 922/4386/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р.Справа № 922/4386/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Близнюківського району Харківської області, смт. Близнюки, в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області, м. Харків; до відповідача-1 Близнюківської районної державної адміністрації, смт. Близнюки, відповідача-2 Фермерського господарства "Ніка 2011", смт. Близнюки; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Реєстраційна служба Близнюківського районного управління юстиції, смт. Близнюки; про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди та зобов'язання за участю :

прокурора - Кріцина Н.Г., посвідчення № 006801 від 28.09.2012 р.;

представника позивача - не з'явився;

представник відповідача 1 - не з'явився;

представник відповідача 2 - не з'явився;

третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Близнюківського району Харківської області в інтересах держави, в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області, 01.10.2014 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Близнюківської районної державної адміністрації та Фермерського господарства "Ніка 2011", у якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Близнюківської районної державної адміністрації 14.07.2011 № 334 (зі змінами внесеними розпорядженням голови Близнюківської районної державної адміністрації від 05.10.2011 № 537) про надання дозволу фермерському господарству "Ніка 2011" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років орієнтовною площею 50 га із земель сільськогосподарського призначення (резервного фонду), розташованих за межами населених пунктів Бурбулатівської сільської ради для ведення фермерського господарства;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Близнюківської районної державної адміністрації від 03.12.2012 № 1404 про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ФГ «Ніка 2011» земельної ділянки, що знаходиться за межами населених пунктів Бурбулатівської сільської ради загальною площею 50,0000 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення - рілля, на території Бурбулатівської сільської ради терміном на 49 років;

- визнати недійсним укладений між Близнюківською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Ніка 2011" договір оренди землі від 03.12.2012, а також рішення про його державну реєстрацію від 11.12.2012 за № 632068154002247, вчинений у Державному реєстрі земель відділом Держкомзему у Близнюківському районі;

- зобов'язати ФГ "Ніка 2011" (код ЄДРПОУ 37685871) повернути державі в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області (код ЄДРПОУ 37685871) земельну ділянку площею 50,0000 га (кадастровий номер 6320681500:01:000:0318) вартістю, згідно нормативної грошової оцінки, 1.084.421,31 грн., розташовану на території Бурбулатівської сільської ради Близнюківського району.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на положення ч.2 ст. 124 Земельного кодексу України, та зазначає, що передача земельних ділянок відбулася без проведення земельних торгів.

Прокурор в судовому засіданні 25.11.2014р. позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання 25.11.2014р. не з"явився, у попередньому судовому засіданні позов прокурора підтримав, просив задовольнити його у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, звернувся з клопотанням № 491 від 25.11.2014р. (вх. № 851 від 25.11.2014р.) про розгляд справи без участі представника позивача.

Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання 25.11.2014 р. не з"явилися. Про час та місце розгляду справи усі учасники повідомлені належним чином (а.с. 80, 81, 85-89).

Відповідач-1, Близнюківська районна державна адміністрація, у наданих до суду запереченнях № 01-42/3945 від 20.10.2014р. (вх. № 37521 від 27.10.2014р., а.с. 57-62) посилається не необґрунтованість та безпідставність вимог прокурора та вказує, що відповідач-1 при винесенні спірних розпоряджень та укладенні спірних договорів діяв у відповідності до вимог чинного законодавства. Так, стверджує відповідач-1, ст.116 ЗК України передбачає два альтернативні способи набуття права користування земельною ділянкою - або за рішенням органів виконавчої влади, або за результатами аукціону. В даному разі заборони на передачу ділянок в користування за рішенням органів виконавчої влади в законодавстві не містилося, натомість п. 2 ст. 134 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них не підлягають продажу на конкурсних засадах (земельних торгах), у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Тому передача відповідачеві-2 відповідачем-1 земельних ділянок у користування за рішенням останнього є цілком законною. Крім того, відповідач-1 наголошує, що шкоди державі не завдано, адже спірні земельні ділянки як були, так і залишаються державною власністю. Отже, відповідач 1 проти позовних вимог заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, та, у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання представника Близнюківської районної державної адміністрації, - розглянути справу за наявними у справі матеріалами без присутності представника Близнюківської районної державної адміністрації (клопотання № 01-42/4394 від 18.11.2014р., вх. 41556 від 21.11.2014 р.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд установив наступне.

Розпорядженням Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 05.10.2011 р. № 537 (а.с. 23) викладено у новій редакції розпорядження від 14.07.2011 р. 334 (а.с. 22), відповідно до якого надано дозвіл фермерському господарству «Ніка 2011» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду земельну ділянку терміном на 49 років орієнтовною площею 50,0000 га із земель сільськогосподарського призначення (резервного фонду), розташованих за межами населених пунктів Бурбулатівської сільської ради для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 03.12.2012 р. № 1404 (а.с. 24) затверджено проект землеустрою та надано в оренду фермерському господарству «Ніка 2011» земельну ділянку що знаходиться за межами населених пунктів Бурбулатівської сільської ради загальною площею 50,0000 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення - рілля, на території Бурбулатівської сільської ради терміном на 49 років.

На підставі вказаного розпорядження між Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) та фермерським господарством «Ніка-2011» (орендар) укладено договір оренди землі від 03.12.2012р. (а.с. 25-28), зареєстрований у відділі Держкомзему у Близнюківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.12.2012р. за № 632068154002247. За умовами цього договору в оренду передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Бурбулатівської сільської ради загальною площею 50,0000 га; нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2012 рік становить 1.084.421,31 грн. (п.п.1, 2, 5 договору).

Винесення Близнюківською районною державною адміністрацією спірних розпоряджень після проведення державної реєстрації фермерського господарства (07.09.2011р.), а відтак і подальше укладення договору оренди землі на їх підставі, на думку прокурора та позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів в т.ч. визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ст.16 ЦК України).

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в т.ч. шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом (ст.20 ГК України).

З урахуванням наведеного та у відповідності до положень ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд приходить до висновку про те, що умовою визнання обґрунтованими позовних вимог прокурора є доведення ним факту невідповідності спірних розпоряджень Близнюківської РДА законодавству та факту ущемлення цими актами прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

Проте цей тягар доведення прокурором та позивачем не витриманий. Прокурором та позивачем не доведений ні факт суперечності спірного розпорядження чинному законодавству, ні факт ущемлення цими актами прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

Навпаки, матеріали справи свідчать про те, що відповідні розпорядження прийнято з додержанням вимог чинного законодавства.

Так, згідно ст. 13 Конституції України, ст. 373 Цивільного кодексу України, ст. 1 Земельного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 14 Конституції України).

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону (ст. 84 ЗК України).

Згідно п.7 ч.1 ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля відноситься до відома місцевих державних адміністрацій. Згідно п.2 ч.1 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на момент винесення відповідачем спірного розпорядження) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно п. "в" ч.1 ст.12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із земельних ділянок, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі (!) набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону (ч.1, ч.2 ст.6 Закону України «Про оренду землі»).

Суд критично оцінює твердження позивача і прокурора про те, що спірна земельна ділянка могла бути надана в користування лише за результатами аукціону. З наведених вище правових норм вбачається, що законодавство передбачає дві підстави набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками, а саме або за результатами аукціону, або за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.

Таким чином відповідач 1 - Близнюківська районна державна адміністрація, цілком законно висловив своє волевиявлення стосовно надання дозволу фермерському господарству на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду орієнтовною площею 50,0000 га із земель сільськогосподарського призначення (резервного фонду), розташованих за межами населених пунктів Бурбулатівської сільської ради для ведення фермерського господарства, та, відповідно, затвердження проекту землеустрою та надання в оренду фермерському господарству «Ніка 2011» земельної ділянки, що знаходиться за межами населених пунктів Бурбулатівської сільської ради, загальною площею 50,0000 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення - рілля, на території Бурбулатівської сільської ради терміном на 49 років, - шляхом прийняття спірних розпоряджень.

Юридично неспроможними є посилання прокурора на ст.134 ЗК України, котра на його думку встановлює обов'язковість продажу спірних земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах).

Насправді, частиною 2 вказаної статті 134 ЗК України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них в т.ч. у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства.

Справа в тому, що згідно ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство за визначенням є формою підприємницької діяльності громадян. Інші норми цього Закону (зокрема, ст.ст.3-9) також вказують на те, що саме громадяни, які є членами фермерського господарства, є тими особами, котрі у такій організаційно-правовій формі використовуючи надану їм землю виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, займаються її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

При цьому, хоча ст. 9 вказаного Закону і передбачає можливість одержання землі у власність чи у користування безпосередньо громадянами, ще до реєстрації фермерського господарства, як юридичної особи, жодна з норм Закону не містить заборони на передачу землі у користування вже після реєстрації такого господарства. Навпаки, п. «в» ч. 1 ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" передбачає, що землі фермерського господарства можуть складатися із земельних ділянок, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. І це цілком логічно, адже договір оренди землі є строковим (ст.19 Закону України "Про оренду землі", а фермерське господарство створюється на невизначений строк (ст.35 Закону України "Про фермерське господарство"). В противному разі необхідність припинення одного фермерського господарства після закінчення строку дії відповідного договору оренди землі, і створення замість нього нового за для одержання можливості укладення нового договору оренди землі, очевидно не відповідає принципам розумності, добросовісності та справедливості цивільного законодавства.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги прокурора не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, а відтак задоволенню не підлягають.

Приходячи до висновку про необхідність відмови прокурору у позові суд також враховує, що прокурором не доведена й друга з необхідних у відповідності до ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України умов визнання рішень органів державної влади та договорів недійсними - факт ущемлення цими рішеннями прав суб'єктів господарювання. Ні прокурор, ні представник позивача не виявилися спроможними навести суду жодної відмінності котра виникла в даному в чиїх не будь правах чи обов'язках внаслідок винесення спірного розпорядження.

Взагалі, ні прокурором, ні позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірне розпорядження відповідача порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача у справі - Головного управління Держземагенства у Харківській області.

Права позивача спірним розпорядженням від 05.10.2011р. і не могли бути порушені, адже станом на 29.11.2011р. позивача взагалі не існувало. Згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців позивач Головне управління держземагенства у Харківській області був зареєстрований лише 16.11.2012р., тобто майже на рік пізніше ніж було ухвалено спірне розпорядження.

Повноваження позивачеві (як територіальному органу центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин) щодо передання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування також були надані після ухвалення спірного розпорядження - лише 06.09.2012р. з дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012р., яким ст.122 Земельного кодексу України була викладена в новій редакції. До цього моменту, в т.ч. станом на дату ухвалення спірного розпорядження землями сільськогосподарського призначення відносилося до компетенції районних державних адміністрацій.

Викладені обставини, а саме відсутність порушення прав позивача спірним розпорядженням від 05.10.2011р. внаслідок не існування позивача на дату ухвалення розпорядження, означають відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання прав позивача на розпорядження відповідними землями сільськогосподарського призначення. Адже умовою застосування судом заходів захисту права згідно ст. 15 ЦК України, ст. 20 ГК України є встановлення судом факту порушення, оспорювання чи невизнання права.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України та п.4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відповідно до якої приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Таким чином судові витрати у даній справі, які складаються з 7.308,00 грн. судового збору (1.827,00грн.х 4 немайнові вимоги), покладаються на позивача та підлягають стягненню на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 373 Цивільного кодексу України, ст.ст.20 Господарського кодексу України, ст.1, 116, 134 Земельного кодексу України , керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Головного управління Державного земельного агентства у Харківській області (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16, код ЄДРПОУ 38385479) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 7.308,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.11.2014 р.

Суддя О.В. Бринцев

/справа № 922/4386/14/