Постанова

від 26.11.2014 по справі 911/586/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року Справа № 911/586/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення та постановуГосподарського суду Київської області від 23.06.2014 Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 у справі№ 911/586/13-г Господарського суду Київської області за позовомОСОБА_4 до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" 2. ОСОБА_5 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОБУД" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 провизнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОБУД" за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_7, дов. від 25.11.2014 б/н

відповідача-1: не з'явилися

відповідача-2: не з'явилися

відповідача-3: не з'явилися

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал", ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_6, про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Новобуд", укладеного 26.05.2011 між ТОВ "Фактор-Капітал" та ОСОБА_5.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі № 911/586/13-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013, позов задоволено повністю; визнано укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" та громадянкою України ОСОБА_5 договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд" від 26.05.2011 недійсним з моменту укладення; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 382,33 грн.; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 382,33 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд" на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 382,33 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2014 рішення Господарського суду Київського області від 02.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 у справі № 911/586/13-г скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київського області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.06.2014 у справі № 911/586/13-г (колегія суддів у складі: головуючий суддя Наріжний С.Ю., судді Бацуца В.М., Заєць Д.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Баранця О.М., Сітайло Л.Г.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 у справі № 911/586/13-г, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідачі та третя особа не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобуд" (далі - Товариство) зареєстровано 13.11.2002 року, про що свідчить запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно із п.п. 1.2, 4.5. Статуту Товариства (нова редакція), затвердженого рішенням загальних зборів учасників Товариства від 15.02.2008, протокол № 01/01/08, та зареєстрованого 20.02.2008, учасниками Товариства є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" із часткою у статутному капіталі 1125000,00 грн., що становить 50,00% розміру статутного капіталу; ОСОБА_6 із часткою у статутному капіталі 562500,00 грн., що становить 25,00% розміру статутного капіталу; ОСОБА_4 із часткою у статутному капіталі 562500,00 грн., що становить 25,00% розміру статутного капіталу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал", маючи намір продати належну йому частку у розмірі 50% статутного капіталу Товариства, повідомило позивача про свій намір шляхом складення 21.04.2011 на ім'я приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 відповідної заяви ВРК № 050810, в якій зазначило про те, що як учасник Товариства повідомляє про свій намір відступити шляхом продажу належної йому частки в розмірі 50% від загального розміру статутного капіталу Товариства за 5000000 грн.; про те, що позивач відповідно до ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" як власник 25% від загального розміру статутного капіталу Товариства має переважне право купівлі вищезгаданої частки у статутному капіталі Товариства; та про те, що у випадку якщо позивач не скористається своїм переважним правом на купівлю вищезгаданої частки протягом місця з дня повідомлення, вказана частка буде відчужена третій особі.

Зазначену заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 передав 21.04.2011 позивачеві особисто, про що свідчить відмітка на зворотному боці вказаної заяви.

На вищевказану пропозицію позивач заявою від 18.05.2011 на ім'я приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 повідомив про те, що бажає скористатися своїм переважним правом на купівлю частини частки Товариства в розмірі 0,001% від запропонованої для продажу частки статутного капіталу Товариства.

Вказану заяву приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 передав 18.05.2011 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, який останнім отримано 23.05.2011, про що свідчить свідоцтво приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 від 19.06.2012.

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, 26.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" та громадянкою України ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд" (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передає у власність покупця свою частку розміром 50% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд", а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, приймає та зобов'язується оплатити вказану частку.

Згідно п.п. 2.1., 3.1. Договору, ціна договору (вартість частки, яку продавець відступає продавцю шляхом купівлі-продажу) становить 5000000,00 грн. Право власності на частку переходить від продавця до покупця з моменту підписання цього договору обома сторонами та його нотаріального посвідчення.

Відповідно до п. 5.1.4. Договору, продавець стверджує, що він належним чином повідомив інших учасників Товариства про продаж частки. ОСОБА_6, як учасник товариства і власник 25% від загального розміру статутного капіталу ТОВ "Новобуд", відмовився від переважного права купівлі-продажу частки. ОСОБА_4, як учасник товариства і власник 25% від загального розміру статутного капіталу ТОВ "Новобуд", була належним чином повідомлена про відчуження частки, проте не використала свого переважного права купівлю частки за ціною та на умовах, на яких частка пропонувалася для продажу покупцю.

Предметом спору у справі є питання про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд" від 26.05.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" та громадянкою України ОСОБА_5.

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що Статут Товариства не містить обмежень щодо відчуження учасниками Товариства часток третім особам; Статутом закріплено право учасників Товариства здійснити відчуження часток у статутному капіталі Товариства у порядку, встановленому законодавством та Статутом; відповідач-1 запропонував позивачеві скористатися переважним правом купівлі належної йому частки, визначивши предмет продажу - часку у розмірі 50% від статутного капіталу Товариства ціною 5000000,00 грн.; позивач, запропонувавши придбати 0,001% від запропонованої відповідачем-1 частки, тим самим відмовилась від прийняття пропозиції відповідача-1 та відмовилась від свого переважного права на купівлю частки.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" на законних умовах продало належну йому частку ОСОБА_5, у зв'язку із чим відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу у повному обсязі згідно із положеннями ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, погодився із вказаним висновком суду першої інстанції та залишаючи без змін рішення виходив з того, що відповідач-1 пропонував позивачеві придбати належну йому частку у статутному фонді Товариства на тих саме умовах, на яких в подальшому відповідач-2 придбав вказану частку, однак позивач, не прийнявши пропозицію відповідача-1, фактично відмовився від свого переважного права на придбання частки відповідача-1 у статутному капіталі Товариства; при цьому позивач вже скористався встановленим законом способом захисту своїх прав шляхом подачі відповідного позову, у задоволенні якого позивачу було відмовлено (справа № К13/191-11/23-12).

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу, з огляду на таке.

Як передбачено ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Крім цього, при вирішенні спору господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Відповідно до статті 53 Закону України "Про господарські товариства", ст. 147 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Отже, за змістом вищенаведених норм законодавства, частка учасника товариства може бути відчужена третім особам за умови відсутності у статуті товариства заборони на таке відчуження і дотримання учасником переважного права інших учасників на придбання частки, що пропонується до продажу.

При цьому, відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої статті 362 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Київської області від 27.06.2012 у справі № К13/191-11/23-12 за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал", ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_6, про переведення прав та обов'язків покупця з підстав порушення переважного права позивача на купівлю частки у статутному капіталі Товариства, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2012, відмовлено позивачу у задоволенні його позовних вимог.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність у Статуті Товариства заборони щодо відчуження учасниками Товариства часток третім особам та дотримання відповідачем-1 переважного права позивача на придбання частки, що пропонувалась до продажу, дійшли мотивованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Новобуд", укладеного 26.05.2011 між ТОВ "Фактор-Капітал" та ОСОБА_5

Вказаний висновок відповідає встановленим фактичним обставинам справи та вищенаведеним нормам матеріального права.

Згідно із ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у суду касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, по суті зводяться переважно до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.

Вказані доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна правова оцінка, а тому вони відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

З огляду на встановлені обставини та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2014 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 у справі № 911/586/13-г.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київського області від 23.06.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 у справі № 911/586/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир