Постанова

від 29.10.2014 по справі 2/329

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/10650/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Зайцева М.П., Моторного О.А., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Путильському районі Чернівецької області

на постанову Господарського суду Чернівецької області від 25.10.2011

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012

у справі № 2/329 Господарського суду Чернівецької області

за позовом Путильського районного споживчого товариства

до Державної податкової інспекції у Путильському районі Чернівецької області (ДПІ)

за участю прокуратури Чернівецької області

про визнання недійсними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 25.10.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012, позов задоволено: скасовані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.07.2008 № 0000242300 в розмірі 1046763,00 грн. та від 19.09.2008 № 0000382300 в розмірі 548235,30 грн.

У касаційній скарзі ДПІ у Путильському районі Чернівецької області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Позивач не реалізував своє процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1046763,90 грн. згідно з рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті від 19.06.2008 № 240009962304, про порушення позивачем норм статей 3 та 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Закон № 265/95-ВР), пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 23.08. 2000 р. № 1336 (постанова № 1336), а саме: 15.09.2007 магазином «Пролісок», розташованим в смт. Путила, вул. Федьковича, 2а, який є господарською одиницею Путильського районного споживчого товариство, перевищено граничний розмір річного обсягу розрахунковий операцій з продажу товарів (надання послуг), а подальші розрахункові операції за період 16.10.2007 по 19.06.2008 на загальну суму 209352,78 грн. здійснені без застосування реєстратора розрахункових операцій (РРО).

За наслідками перевірки та процедури адміністративного оскарження ДПІ прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.07.2008 № 0000242300 у сумі 1046763,90 грн. та від 19.09.2008 № 0000382300 у сумі 548235,30 грн.

У судовому процесі встановлено, що магазин «Пролісок» розташований в смт. Путила, який має статус населеного пункту, що розташований в гірській місцевості, здійснював розрахункові операції з використанням розрахункової книжки. 15.09.2007 виручка магазину з початку року склала 200089,71 грн., однак і після цього розрахункові операції магазином проводились без застосування РРО. Та обставина, що загальний обсяг розрахункових операцій, здійснених за період з 16.09.2007 по 19.06.2008 без застосування РРО, склав 209352,78 грн., позивачем не оспорюється.

Відповідно до пункту 1 ст.3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Статтею 10 цього Закону встановлено, що перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної економічної, фінансової політики. Розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 цього Закону.

Пунктом 2 постанови № 1336 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2003 р. N 1164), пунктом 22 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій (затверджений цією постановою як додаток до неї) встановлено, що граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, для провадження діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб'єктами підприємницької діяльності на території сіл і селищ міського типу, яким згідно із Законом України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" надано статус гірських, складає 200 тис. грн. на один суб'єкт господарської діяльності.

Встановивши у судовому процесі факт перевищення господарською одиницею позивача - магазином «Пролісок» граничного річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), до досягнення якого провадження діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на території сіл і селищ міського типу, яким надано статус гірських, дозволялось здійснювати господарські операції із застосуванням розрахункової книжки, та не застосування РРО при подальшому здійсненні магазином розрахункових операцій, суди попередніх інстанцій при задоволенні позову виходили з того, що перевіркою не встановлено не відповідність даних між вартістю проданих товарів та обліком готівки від продажу товарів. Ця обставина, за висновком суду, свідчить про неправомірне застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, встановлених ст. 17 Закону № 265/95-ВР.

З таким висновком, однак, не можна погодитись, оскільки він суперечать змісту вищенаведених правових норм.

Цими нормами встановлено виняток із загальних правил здійснення розрахункових операцій, враховуючи певні особливості місця здійснення підприємницької діяльності, як-то у гірській місцевості. При цьому такий виняток містить певні обмеження, які у випадку їх порушення, зобов'язують суб'єкта підприємництва перейти на загальні правила проведення розрахунків, зокрема із застосуванням РРО. До таких обмежень відноситься граничний річний обсяг розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг).

Встановивши відповідальність за не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, норма пункту 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР не передбачає будь-яких підстав для звільнення від такої відповідальності.

Суди попередніх інстанцій, однак, не звернули увагу на такий зміст правового регулювання наведених норм, внаслідок чого зробили неправильний висновок про неправомірність рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.07.2008 № 0000242300.

Штрафні (фінансові) санкцій цим рішенням застосовані до позивача у розмірі, встановленому пунктом 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР в редакції Закону України від 21.12.2000 р. N 2156-III, та в межах строків давності, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Що ж стосується висновку судів першої та апеляційної інстанції про неправомірність рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.09.2008 № 0000382300, то він відповідає правильному застосуванню норм ст. 10 Закону № 265/95-ВР та пункту 2 постанови № 1336, без відносно до мотивів, якими суди обґрунтували цей висновок. Так, підставою для збільшення розміру штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до позивача згідно з цим рішенням, стало те, що магазин «Пролісок» входить до мережі підприємств споживчої кооперації, для яких згідно з пунктом 2 постанови № 1336, пунктом 4 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2003 р. N 1164) річний обсяг розрахункових операцій, з досягненням якого виникає обов'язок проводити розрахункові операції через РРО, встановлений як 75 тис. гривень на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів (надання послуг).

Колізія між нормами пунктів 4 та 22 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій вирішується на користь норми пункту 22 як спеціальної норми, яка визначає правовий статус підприємств, що здійснюють діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на території сіл і селищ міського типу, яким надано статус гірських. З огляду на це у ДПІ не було законних підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 548235,30 грн. згідно з рішенням від 19.09.2008 № 0000382300.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Путильському районі Чернівецької області задовольнити, скасувати постанову Господарського суду Чернівецької області від 25.10.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 частково; у задоволенні позову про визнання недійсним та скасування рішення від 15.07.2008 № 0000242300 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписМ.П. Зайцев підписО.А. Моторний