Рішення

від 03.07.2009 по справі 53/185

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/185

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/185

03.07.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центус Медікал»  

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармасол»

про стягнення 11 792,40 грн.

                                                                                Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Стрілець О.В.- представник по довіреності № 19 від 10.04.2009р.

від відповідача: не з'явились    

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармасол»заборгованості за Договором поставки № 46 від 09.11.2007р. в розмірі 11 792,40 грн. основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2009р. порушено провадження по справі № 53/185, розгляд справи призначено на 27.04.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2009р. відкладено розгляд справи на 01.06.2009р. у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2009р. у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів розгляд справи було відкладено на 26.06.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2009р. заступник Голови Господарського суду міста Києва продовжив строк вирішення спору на один місяць.

Відправленою Господарським судом міста Києва телеграмою сторін повідомлено про відкладення розгляду справи на 03.07.2009р. На доказ направлення вказаної телеграми судом долучено до матеріалів справи фіскальний чек № 0030 від 30.06.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 03.07.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 24.04.2009р.  № 13-1213, наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.07.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

09.11.2007р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 46 (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов'язався  в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти товар (нелікарські косметичні засоби), а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату  (п. 1.1 Договору).

Партією товару вважається його кількість, вказана в одній накладній (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору загальна вартість кожної партії товару, що поставляється за цим Договором, вказується у накладній.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 11 887,32, що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № РН-0000135 від 20.01.2009р., № РН-0000302 від 30.01.2009р.  з відмітками відповідача про отримання (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до Розділу 3 договору оплата першої партії товару здійснюється покупцем, відповідно до рахунку постачальника, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника наступним чином: 50% вартості відповідної партії товару –авансовим платежем та 50% протягом 15 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата кожної наступної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 15 календарних днів з моменту поставки товару.  

Матеріали справи свідчать що позивач виставляв відповідачу відповідні рахунки-фактури № СФ-0000135 від 20.01.2009р. та № СФ-0000302 від 30.01.2009р. з зазначенням  дати оплати до 20.01.2009р. та до 30.01.2009р. відповідно.

          Згідно зі ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що товар був прийнятий згідно з видатковими накладними уповноваженою особою покупця.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати поставленого товару по договору належним чином не виконав, сплативши лише 2 723,16 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями виписок з банківського рахунку позивача. У зв'язку з викладеним у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 9 069,24 грн.  

Відповідач на дату прийняття  рішення, свого обов'язку щодо оплати поставленого товару в сумі 9 069,24 грн. не виконав.

          Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо належного виконання зобов'язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  9 069,24 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

В частині стягнення з відповідача 2 723,16 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.  

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд встановив, що позивач при зверненні з позовною заявою до суду сплатив державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законом.

Відповідно до ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Згідно з п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»із позовних заяв майнового характеру  ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Указу Президента України № 519/94 від 13.09.1994р. «Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян»розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн.

Враховуючи те, що ціна позову складає 11 792,40 грн. державне мито мало б бути сплачене позивачем в розмірі 117,92 грн., а не в розмірі 140,00 грн., як свідчить додане до позовної заяви платіжне доручення № 24609 від 25.03.2009р. про сплату державного мита.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

За таких обставин внесене державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягає поверненню з Державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

          2.Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармасол»(04073, м. Київ, вул. Вербова, 23; ідентифікаційний код 30374585 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центус-Медікал»(01001, м. Київ, вул. Еспланадна, 2, к. 3; ідентифікаційний код 32921761) основний борг в сумі 9 069 (дев'ять тисяч шістдесят дев'ять) грн. 24 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 90 (дев'яносто) грн.. 69  коп. та 90 (дев'яносто) грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          4. В частині стягнення основного боргу в сумі 2 723,16 грн. провадження у справі припинити.

          5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Центус-Медікал»(01001, м. Київ, вул. Еспланадна, 2, к. 3; ідентифікаційний код 32921761) з Державного бюджету державне мито в сумі 22 (двадцять дві) грн. 08 коп. як таке, що внесене у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перераховане за платіжним дорученням № 24609 від 25.03.2009р. Платіжне доручення № 24609 від 25.03.2009р. залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 53/185.           

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                         Грєхова О.А.