Постанова

від 01.12.2014 по справі 910/14195/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року Справа № 910/14195/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Шевчук С.Р., Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В., розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 року та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 16.09.2014 року у справі № 910/14195/14 господарського суду міста Києва за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва доПриватного підприємства "Елоко" простягнення грошових коштів

За участю представників:

від позивача: Решетниченко О.С. (дов.№47-2033 від 14.05.2014 року);

від відповідача: Цурка Н.О. (дов. б/н від 01.08.2014 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 у справі №910/14195/14 (суддя: Котков О.В.) в позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позовних вимог про стягнення основної заборгованості, тому необґрунтованими є похідні від основного боргу заявлені позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції та 3% річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 року у справі №910/14195/14 (судді: Смірнова Л.Г., Кропивна Л.В., Чорна Л.В.) апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 у справі №910/14195/14 залишено без змін.

Прийнята постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що договірні відносини на підставі п.3.9. договору між сторонами припинені, оскільки починаючи з 08.09.2009 року відповідачем неодноразово були направлені на адресу позивача заяви про розірвання договору №486/419 від 01.11.2001 року. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення заборгованості за 2011 рік.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 року та рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 року у справі №910/14195/14 повністю і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Від Приватного підприємства "Елоко" до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить, касаційну скаргу залишити без задоволення, а прийняті у справі судові акти без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 листопада 2001 року між позивачем (Посередник) та відповідачем (Споживач) укладено договір на користування комунальними послугами відповідно до умов якого Посередник надає комунальні послуги Споживачеві за адресою: вул. Серафімовича, 11, площею 521,5 м2, а саме: холодне водопостачання, каналізація, гаряче водопостачання, центральне опалення, електроенергія. (п.1.1. Договору).

Замовник зобов'язується сплачувати надані Виконавцем послуги до 1-го числа наступного місяця (п. 2.1. Договору).

Пунктом 4 Додатку № 2 до Договору передбачено, що комунальні послуги Споживачеві надаються підприємствами Водоканалу, ПКТМ, Київенерго через Посередника, згідно виставлених розрахунків в табулярах (групрахунках), пред'явлених до оплати.

Відповідно до пункту 3.8. договору сторони погодили, що цей договір укладений строком на п'ять років, а саме з 01.11.2001 по 01.11.2006.

Якщо одна із сторін не заявить про припинення дії договору, або його розриву, то договір вважається продовженим на той самий термін і на тих же умовах. (п.3.9 Договору).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено пред'явлення відповідачу рахунків на оплату послуг за Договором з 01.01.2011р. по 31.01.2013р. на суму 47 623,39 грн., тому недоведеними є обставини прострочення відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати послуг за Договором згідно платіжних вимог-доручень за відповідний період, таким чином у позивача відсутні підстави для стягнення боргу за Договором за невиконання відповідачем грошового зобов'язання, строк виконання якого є таким, що не настав.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договірні відносини на підставі п.3.9. договору між сторонами припинені, оскільки договір укладався між сторонами строком на п'ять років, а саме з 01.11.2001 по 01.11.2006. Пункт 3.9. Договору передбачає, що якщо одна із сторін не заявить про припинення дії договору, або його розриву, то договір вважається продовженим на той самий термін і на тих же умовах. Починаючи з 08.09.2009 року відповідачем неодноразово були направлені на адресу позивача заяви про розірвання договору №486/419 від 01.11.2001 року (а саме листи № 1 від 04.02.2009, №2 від 25.03.2009, №4 від 08.07.2009 та лист №5 від 13.08.2009). Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення заборгованості за 2011 рік.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватись достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій не дана оцінка п.1.6, п. 1.7 договору відповідно до яких встановлено, що Споживач повинен встановити прилади обліку електроенергії, газу, води, тепла згідно наказу ВЖРО №109 від 20.04.95 року, та листа Держжитлокомунтрспу України №45-7-680 від 06.05.95 року, а у разі не встановлення таких лічильників Посередник не несе відповідальності за вартість одержаних комунальних послуг, які нараховані відповідними комунальними підприємствами. Та не встановлено, чи виконано відповідачем умови пункту 1.6 Договору.

Не дана оцінка пункту 1.8. договору, де зазначено, що споживач повинен укласти з відповідними підприємствами договори на постачання комунальних послуг.

Не дана оцінка пункту 1.9. договору відповідно до якого, сторони погодили, що про припинення користування комунальними послугами Споживач повинен за два місяці письмово повідомити : а) Посередника та ЖРЕО про розірвання договору в окремих частинах, в цілому; б) відповідні комунальні підприємства (Київенерго, Водоканал, Підприємства теплових мереж, Київгаз).

Судами попередніх інстанцій не встановлено, чи повідомлено письмово відповідачем осіб вказаних у п.1.9. договору про припинення користування комунальними послугами, оскільки пунктом 1.10. Договору встановлено, що Споживажу припиняється нарахування сум за комунальні послуги з тієї дати, коли відповідні підприємства по продажу комунальних послуг припиняють виставляти рахунки табуляграмах (групрозрахунках) пред'явлених до оплати Посереднику.

Зазначаючи, що договірні відносини на підставі п.3.9. договору між сторонами припинені, оскільки починаючи з 08.09.2009 року відповідачем неодноразово були направлені на адресу позивача заяви про розірвання договору №486/419 від 01.11.2001 року (а саме листи № 1 від 04.02.2009, №2 від 25.03.2009, №4 від 08.07.2009 та лист №5 від 13.08.2009), суд апеляційної інстанції не звернув увагу на ту обставину, що згідно п. 1.9 договору відповідач повинен був направити заяву саме про припинення договірних відносин, крім того у листі №4 від 08.07.2009 року відповідач повідомляє позивача, що договір є недійсним з 1.08.2009 року.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення та постанова у порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України прийняті без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування прийнятих судових актів та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу Українипереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду; правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2014 року у справі №910/14195/14 скасувати.

3. Справу № 910/14195/14 направити до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко