Постанова

від 25.05.2015 по справі 910/14195/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2015 р. Справа№ 910/14195/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Москаленко Г.С.

за участю представників:

від позивача: Решетниченко О.С. - представник за довіреністю від 05.01.2015 року;

від відповідача: Цурка Н.О. - представник за довіреністю від 01.08.2014 року,

розглянувши апеляційну скаргу у відкритому засіданні Приватного підприємства Фірми «Елоко»

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 року

у справі № 910/14195/14 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпропетровського району м. Києва

до Приватного підприємства Фірми «Елоко»

про стягнення 57 055, 60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпропетровського району м. Києва звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства Фірми «Елоко» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 486/419 від 01.11.2001 в сумі 57 055, 60 грн. з них: основного боргу - 47 623, 39 грн., інфляційної складової боргу - 5 751,52 грн. та 3% річних - 3 680,69 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 у справі № 910/14195/14 в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 рішення господарського суду міста Києва залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 у справі № 910/14195/14 скасовано з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що судом першої інстанції не дана оцінка пунктам 1.8, 1.9 договору на постачання комунальних послуг, не встановлено, чи повідомлено письмово відповідачем осіб вказаних у п. 1.9 договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 26 391, 47 грн. основного боргу, 3 476, 90 грн. - 3% річних та 4 999, 38 грн. - збитків від інфляції.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутні первинні документи на підтвердження отримання відповідачем у приміщенні за адресою м. Київ, вул.. Серафимовича, 11 послуг теплопостачання саме за договором на користування комунальними послугами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 року апеляційну скаргу Приватного підприємства Фірми "Елоко" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А. та призначено до розгляду на 07.04.2015 року.

У судовому засіданні 07.04.2015 року представник відповідача надав пояснення, якими підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні 07.04.2015 заперечував доводи апеляційної скарги, надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Крім того, представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів задовольнила клопотання сторін про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 року відкладено розгляд справи до 13.05.2015 року.

У судовому засіданні 13.05.2015 року оголошена перерва до 25.05.2015 року.

Представники сторін у судовому засіданні 25.05.2015 року підтримали свої правові позиції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.11.2001 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району (надалі - посередник, позивач) та Приватним підприємством "Елоко" (надалі - споживач, відповідач) укладено договір на користування комунальними послугами № 486/419 (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався згідно укладених договорів з відповідними комунальними підприємствами "Водоканал", ПКТМ, Київенерго, надавати комунальні послуги відповідачу за адресою: вул. Серафімовича, 11, площею 521, 5 кв.м., а саме: холодне водопостачання, каналізація, гаряче водопостачання, центральне опалення, електроенергія.

Пунктом 2.1. вищевказаного договору передбачено, що відповідач повинен сплачувати до першого числа наступного місяця: відшкодування внутрішньо будинкових мереж; експлуатаційні витрати; вивіз сміття; комунальні послуги минулого місяця, згідно груп розрахунків та табулярів, які надходять від постачальників комунальних послуг місяцем пізніше (до моменту встановлення лічильників обліку комунальних послуг).

Пунктом 4 додатку № 2 до договору передбачено, що комунальні послуги відповідачу надаються підприємствами Водоканалу, ПКТМ, Київенерго через посередника, згідно виставлених розрахунків в табулярах (групрахунках), пред'явлених до оплати.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до п.п. 1, 5 ч. 3 ст. 20 та п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Виходячи з системного аналізу змісту ст.ст. 11, 509 ЦК України та ч. 1 ст. 19, п.п. 1, 5 ч. 3 ст. 20, п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між сторонами по справі, як учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, укладеному на основі типового договору, а обов'язку відповідача оплачувати вартість житлово-комунальних послуг має передувати виконання постачальником (виконавцем) обов'язку підготувати договір на надання житлово-комунальних послуг та надати його на підписання споживачу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги": - житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; - балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; - виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; - виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; - власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку; - управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.

Колегією суддів встановлено, що на підставі долучених до матеріалів справи облікових карток (табуляграм) за спірний період по груп-рахунках, відповідачу виставлено наступні платіжні-вимоги про сплату комунальних послуг: № 486/419 від 31.01.2011 на суму 47 763, 83 грн., № 486/419 від 28.02.2011 на суму 53562, 33 грн., № 486/419 від 31.03.2011 на суму 60023, 98 грн., № 486/419 від 30.04.2011 на суму 61862, 57 грн., № 486/419 від 30.10.2011 на суму 56 822, 57 грн., № 486/419 від 30.11.2011 на суму 57 023, 40 грн., № 486/419 від 30.12.2011 на суму 31 281, 94 грн., № 486/419 від 31.01.2012 на суму 31 281, 94 грн., № 486/419 від 28.02.2012 на суму 25 190, 64 грн., № 486/419 від 31.03.2012 на суму 31 672, 33 грн., № 486/419 від 30.04.2012 на суму 37 327, 16 грн., № 486/419 від 30.11.2012 на суму 39800, 75 грн., № 486/419 від 30.12.2012 на суму 7547, 05 грн., № 486/419 від 31.01.2013 на суму 47623, 39 грн.

Наявні в матеріалах справи облікові картки за спірний період пред'являлися позивачу на підставі договору № 510056 від 26.12.2003, укладеного Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та позивачем.

Втім, відповідач у повному обсязі не сплатив вартість комунальних послуг, у зв'язку з чим позивач вважає, що у відповідача перед ним за період з 01.01.2011 по 31.01.2013 (фактично згідно пояснень позивача за теплопостачання, що відбувалося на місяць раніше, тобто за період з грудня 2010 року по грудень 2012 року) виникла заборгованість у розмірі 47 623, 39 грн., яка заявлена до стягнення.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив про те, що між сторонами відносини припинені, в підтвердження вказаного посилається на заяву про розірвання договору № 486/419 від 01.11.2001, а саме: лист № 6 від 21.10.2009.

У пункті 3.8. договору № 486/419 сторони погодили, що цей договір укладений строком на п'ять років, а саме з 01.11.2001 по 01.11.2006.

Якщо одна із сторін не заявить про припинення дії договору, або його розриву, то договір вважається продовженим на той самий термін і на тих же умовах (п.3.9 договору).

Пунктом 1.9 договору сторони погодили, що про припинення користування комунальними послугами відповідач повинен за два місяці письмово повідомити: а) Посередника та ЖРЕО про розірвання договору в окремих частинах, в цілому; б) відповідні комунальні підприємства (Київенерго, Водоканал, Підприємства теплових мереж, Київгаз).

Однак, згідно п. 1.9 договору відповідач повинен був направити заяву саме про припинення договірних відносин, крім того, колегія суддів зазначає, що у листі № 1 від 04.02.2009 відповідач повідомляє позивача, що договір є недійсним з 1.03.2009 та у листі № 4 від 08.07.2009, відповідно просив позивача вважати недійсним договір з 01.08.2009.

Посилання відповідача на його право, встановлене пунктом 1.9 укладеного сторонами у справі договору як на підставу розірвання договірних відносин не має правового підґрунтя, оскільки за умовами цієї договірної норми у випадку припинення користування комунальними послугами відповідач повинен був також повідомити і відповідні комунальні підприємства.

Водночас, відповідач належні та допустимі докази повідомлення комунальних підприємств та посередника про припинення користування комунальними послугами не надав.

Крім того, відповідно до пункту 1.10 укладеного сторонами у справі договору нарахування вартості комунальних послуг позивач припиняє з тієї дати, коли комунальні підприємства-постачальники припиняють виставляти відповідні рахунки позивачу.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для твердження про розірвання договору № 486/419 від 01.11.2001 року.

Відповідно до п.1.6, п. 1.7 договору відповідач повинен встановити прилади обліку електроенергії, газу, води, тепла згідно наказу ВЖРО №109 від 20.04.95, та листа Держжитлокомунтрспу України №45-7-680 від 06.05.95, а у разі не встановлення таких лічильників позивач не несе відповідальності за вартість одержаних комунальних послуг, які нараховані відповідними комунальними підприємствами.

Однак, сторони доказів виконання відповідачем умов пункту 1.6 договору суду не надали, а отже позивач, в силу п. 1.7 договору, не несе відповідальності за вартість одержаних комунальних послуг, які нараховані відповідними комунальними підприємствами.

Згідно із 1.8 договору встановлено, що відповідач повинен укласти з відповідними підприємствами договори на постачання комунальних послуг.

Водночас, відповідно до п. 1.1 договору посередник, згідно укладених договорів з відповідними комунальними підприємствами «Водоканал», ПКТМ, Київенерго, надає комунальні послуги споживачеві.

За таких обставин, враховуючи те, що договір № 486/419, укладений між позивачем та відповідачем, за своєю суттю є договором надання посередницьких послуг позивачем відповідачу у відповідності до укладених позивачем прямих договорів з виробниками комунальних послуг, то колегія суддів приходить до висновку, що п. 1.8 договору зазначено в тексті договору помилково та не несе зобов'язального характеру, оскільки суперечить змісту договору.

Також, заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив, що не отримував послуг з теплопостачання за договором у період з 18.11.2011 року по 01.01.2013 року.

Так, колегією суддів встановлено, що 10.11.2011 року ПАТ «Київенерго» направило повідомлення № 048-21-15254-210056 про сплату заборгованості за теплову енергію та попередило, що у разі несплати коштів до 16.11.2011року теплопостачання об'єктів буде повністю припинено з 10-00 години 17.11.2011 року.

З матеріалів справи, а саме з корінця наряду № 1873 від 17.11.2011 року вбачається, що відповідач заборгованість не оплатив, а тому представник енергопостачальної організації об 11-40 год. 18.11.2011 року відключив теплопостачання за адресою м. Київ, вул. Серафимовича, 11.

Вподальшому, 01.02.2012 року під час підключення опалення за адресою: м. Київ, вул. Серафимовича, 11 відбулося пошкодження приладу опалення (розмороження).

14.02.2012 року комісією у складі майстра ЖРЕО-418, майстра з ремонту ЖРЕО-418, провідного інженера КП УЖГ Дніпровського району та в присутності директора ПП «Фірми «Елоко» було складено акт, відповідно до якого зазначено, що на час обстеження опалення в приміщенні відключене через пошкодження приладу опалення з 01.02.2012 року.

У зв'язку із відсутністю опалення відповідач звернувся до ПАТ «Київенерго», де отримав необхідні технічні умови та рішення для укладення прямого договору на теплопостачання та спорудження окремої рамки обліку.

Як вбачається із матеріалів справи, після отримання необхідних дозволів та погоджень ПАТ «Київенерго» було складено акт прийому в експлуатацію теплового вузла обліку та укладено тимчасовий договір від 13.12.2013, який наявний в матеріалах справи.

На підставі укладеного між ПАТ «Київенерго» та відповідачем тимчасового договору, нарядом від 24.12.2012 року № 2620, який наявний в матеріалах справи, 25.12.2012 року було підключено опалення відповідачеві.

До 25.12.2012 року опалення у відповідача було відсутнім, що підтверджується актами складеними представником ПАТ «Київенерго», а саме акти № 02-114/340 від 14.11.2012 року, № 02-11/350 від 21.11.2012 року, які наявні в матеріалах справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що у період з 18.11.2011 року по 25.12.2012 року опалення у приміщенні відповідача за адресою м. Київ, вул. Серафимовича, 11 було відключено.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку, щодо стягнення із відповідача заборгованості за теплопостачання у період з 18.11.2011 року по 25.12.2012 року, оскільки як вбачається із матеріалів справи, відповідач у вказаний період постачання теплової енергії не отримував.

Як зазначалося вище, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за період з грудня 2010 року по грудень 2012 року, а саме за місяці з грудня 2010 року по березень 2011 року, з жовтня 2011 року по листопад 2011 року, з лютого 2012 року по квітень 2012 року та з жовтня 2012 року по грудень 2012 року.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та відповідно до ст. 629 ЦК України договір, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як зазначалося вище, на підставі облікових карток, які наявні в матеріалах справи, з урахуванням розробки по груп-рахункам, де відображається заборгованість ПП «Фірма «Елоко» у співвідношенні до займаної площі будинку, позивачем були виставленні платіжні вимоги, які також містяться в матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що твердження відповідача про відсутність в матеріалах справи первинних документів, які підтверджують його заборгованість перед позивачем є необґрунтованими.

Щодо тверджень відповідача, що згідно умов договору він замає 521, 5 м2, що відповідає 51,6%, а не 77,87 % від загальної опалювальної площі будівлі, яка становить 1 010, 54 м2, то колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Так, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що опалювальна площа будівлі становить 1 010, 54 м2 та позивач не вірно визначив відсоток займаної відповідачем опалювальної площі будинку.

Відповідно до 2.1 договору передбачено, що відповідач повинен сплачувати до першого числа наступного місяця: відшкодування внутрішньо будинкових мереж; експлуатаційні витрати; вивіз сміття; комунальні послуги минулого місяця, згідно груп розрахунків та табулярів, які надходять від постачальників комунальних послуг місяцем пізніше (до моменту встановлення лічильників обліку комунальних послуг).

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованість, з урахуванням відсутності опалення у період з 18.11.2011 року по 25.12.2012 є частково обґрунтованими, а саме за період з грудня 2010 року по березень 2011 року та з жовтня 2011 року по 17 листопада 2011 року.

Водночас, в суді першої інстанції відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, перебіг позовної давності по стягненню заборгованості за надані комунальні послуги в період з грудня 2010 року по березень 2011 року сплинув у квітні 2014 року, в той час як позивач звернувся з позовом до суду лише 14.07.2014.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України), незалежно від того, чи має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

За вказаних обставин, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування позовної давності, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 21 231, 92 грн. за період грудня 2010 року по березень 2011 року задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 3 205, 41 за період з жовтня 2011 року по 17.11.2011 року.

Також, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 3 680, 69 грн. та збитки від інфляції у сумі 5 751, 52 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та збитків від інфляції із урахуванням встановленої суми заборгованості колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню у сумі 242, 25 грн. та 262, 10 грн. відповідно.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції змінні.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Фірми «Елоко» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 року у справі № 910/14195/14 змінити.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Приватного підприємства Фірми «Елоко» (02152, м. Київ, вул. Серафимовича, будинок 11, код ЄДРПОУ 21607166) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г; код ЄДРПОУ 03366612), а у випадку відсутності коштів - з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 3 205, 41 грн. - основного боргу, 242, 25 грн. - 3 % річних, 262, 10 грн. - збитків від інфляції та 118, 76 витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

5. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г; код ЄДРПОУ 03366612) на користь Приватного підприємства Фірми «Елоко» (02152, м. Київ, вул. Серафимовича, будинок 11, код ЄДРПОУ 21607166) 854, 12 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Матеріали справи № 910/14195/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко