Постанова

від 21.12.2015 по справі 910/14195/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2015 р. Справа№ 910/14195/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Дикунської С.Я.

Алданової С.О.

за участю представників:

Від позивача: Клинівська М.В. - представник за довіреністю.

Від відповідача: Цурка Н.О. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Фірми "Елоко"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 року

у справі № 910/14195/14 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового

господарства Дніпропетровського району м. Києва

до Приватного підприємства Фірми "Елоко"

про стягнення 57 055, 60 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпропетровського району м. Києва звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства Фірми "Елоко" про стягнення 57 055, 60 грн., з яких 47 623,39 основної заборгованості, 3 680,69 грн. - 3 % річних, 5 751,52 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати комунальних послуг за договором на користування комунальними послугами № 486/419 від 01.11.2001 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.09.2014 року у справі № 910/14195/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 року, в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду міста Києва від 01.12.2014 року рішення Господарського суду м. Києва від 16.09.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 року у справі № 910/14195/14 скасовано справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.02.2015 року у справі №910/14195/14 позов задоволено частково, а саме стягнуто з Приватного підприємства Фірма "Елоко" на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва 26 391 (двадцять шість тисяч триста дев'яносто одна) грн. 47 коп. - основного боргу, 3 476 (три тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 90 коп. - 3 % річних, 4 999 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 38 коп. - інфляційні втрати та 1 116 (одна тисяча сто шістнадцять) грн. 51 коп. - витрати по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 року рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2015 року у справі № 910/14195/14 змінено, позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з Приватного підприємства Фірми "Елоко" на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва 3 205, 41 грн. - основного боргу, 242, 25 грн. - 3 % річних, 262, 10 грн. - збитків від інфляції та 118, 76 витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Постановою Вищого господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 року у справі № 910/14195/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Підставами скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 року було те, що суд апеляційної інстанції передчасно зробив висновок щодо зміни періоду заборгованості, оскільки в матеріалах справи відсутня заява та пояснення позивача про зміну періоду нарахування заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2001 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району (посередник) та Приватним підприємством "Елоко" (споживач) укладено договір на користування комунальними послугами № 486/419, за умовами якого посередник згідно укладених договорів з відповідними комунальними підприємствами "Водоканал", ПКТМ, Київенерго, надавати комунальні послуги відповідачу за адресою: вул. Серафімовича, 11, площею 521, 5 кв.м., а саме: холодне водопостачання, каналізація, гаряче водопостачання, центральне опалення, електроенергія.

Відповідно до п. 2.1. договору споживач повинен сплачувати до першого числа наступного місяця: відшкодування внутрішньо будинкових мереж; експлуатаційні витрати; вивіз сміття; комунальні послуги минулого місяця, згідно груп розрахунків та табулярів, які надходять від постачальників комунальних послуг місяцем пізніше (до моменту встановлення лічильників обліку комунальних послуг).

У п. 4 додатку № 2 до договору передбачено, що комунальні послуги відповідачу надаються підприємствами Водоканалу, ПКТМ, Київенерго через посередника, згідно виставлених розрахунків в табулярах (групрахунках), пред'явлених до оплати.

Пунктами 1.6, 1.7 договору сторони передбачили, що споживач повинен встановити прилади обліку електроенергії, газу, води, тепла згідно наказу ВЖРО №109 від 20.04.95, та листа Держжитлокомунтрспу України №45-7-680 від 06.05.95, а у разі не встановлення таких лічильників позивач не несе відповідальності за вартість одержаних комунальних послуг, які нараховані відповідними комунальними підприємствами.

Проте, доказів виконання відповідачем пункту 1.6 договору в матеріалах справи не міститься.

Пунктом 3.8. договору сторони погодили, що цей договір укладений строком на п'ять років, а саме з 01.11.2001 року по 01.11.2006 року.

Згідно з п.3.9 договору якщо одна із сторін не заявить про припинення дії договору, або його розриву, то договір вважається продовженим на той самий термін і на тих же умовах.

Пунктом 1.9 договору сторони погодили, що про припинення користування комунальними послугами відповідач повинен за два місяці письмово повідомити: а) Посередника та ЖРЕО про розірвання договору в окремих частинах, в цілому; б) відповідні комунальні підприємства (Київенерго, Водоканал, Підприємства теплових мереж, Київгаз).

Матеріали справи свідчать про те, що листом № 1 від 04.02.2009 року відповідач повідомив позивача, що договір є недійсним з 1.03.2009 року та у листі № 4 від 08.07.2009 року просив позивача вважати недійсним договір з 01.08.2009 року.

Однак, судова колегія зважає на те, що відповідно до п. 1.9 договору відповідач повинен був направити заяву саме про припинення договірних відносин.

Крім того, за умовами п. 1.9 договору у випадку припинення користування комунальними послугами відповідач повинен був також повідомити і відповідні комунальні підприємства.

Проте, доказів повідомлення комунальних підприємств та посередника про припинення користування відповідачем комунальними послугами в матеріалах справи не міститься.

Окрім цього, п. 1.10 договору передбачено, що нарахування вартості комунальних послуг позивач припиняє з тієї дати, коли комунальні підприємства-постачальники припиняють виставляти відповідні рахунки позивачу.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що спірний договір у спірний період було продовжено на той самий термін і на тих же умовах, як це передбачено п. 3.9 договору.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 19 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до п.п. 1, 5 ч. 3 ст. 20 та п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача уточнив спірний період заборгованості, зазначивши, що з 01.01.2011 року по 31.01.2013 року на підставі облікових карток (табуляграм) по груп-рахунках відповідачу було виставлено наступні платіжні-вимоги про сплату комунальних послуг: № 486/419 від 31.01.2011 на суму 47 763, 83 грн., № 486/419 від 28.02.2011 на суму 53562, 33 грн., № 486/419 від 31.03.2011 на суму 60023, 98 грн., № 486/419 від 30.04.2011 на суму 61 862, 57 грн., № 486/419 від 30.10.2011 на суму 56 822, 57 грн., № 486/419 від 30.11.2011 на суму 57 023, 40 грн., № 486/419 від 30.12.2011 на суму 31 281, 94 грн., № 486/419 від 31.01.2012 на суму 31 281, 94 грн., № 486/419 від 28.02.2012 на суму 25 190, 64 грн., № 486/419 від 31.03.2012 на суму 31 672, 33 грн., № 486/419 від 30.04.2012 на суму 37 327, 16 грн., № 486/419 від 30.11.2012 на суму 39 800, 75 грн., № 486/419 від 30.12.2012 на суму 7 547, 05 грн., № 486/419 від 31.01.2013 на суму 47 623, 39 грн.

Позивач зазначає, що відповідач не в повному обсязі сплатив вартість комунальних послуг, у зв'язку з чим за період з 01.01.2011 року по 31.01.2013 року за ним виникла заборгованість у розмірі 47 623,39 грн. за централізоване опалення.

Однак, відповідач просить суд за період з січня 2011 року по квітень 2011 року застосувати наслідки пропущення строків позовної давності щодо основного боргу на суму 21 231, 92 грн.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, перебіг позовної давності по стягненню заборгованості за надані комунальні послуги в період з січня 2011 року по квітень 2011 року сплинув у квітні 2014 року, в той час як позивач звернувся з позовом до суду лише 14.07.2014 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи подану відповідачем заяву про застосування позовної давності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 21 231, 92 грн. за період січня 2011 року по квітень 2011 року задоволенню не підлягають у зв язку з пропуском строку позовної давності.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив, що не отримував послуг з теплопостачання за договором у період з 18.11.2011 року по 25.12.2012 року.

Матеріали справи свідчать про те, що 10.11.2011 року Публічне акціонернне товариство "Київенерго" направило повідомлення № 048-21-15254-210056 про сплату заборгованості за теплову енергію та попередило, що у разі несплати коштів до 16.11.2011року теплопостачання об'єктів буде повністю припинено з 10-00 години 17.11.2011 року.

З корінця наряду № 1873 від 17.11.2011 року вбачається, що відповідач заборгованість не оплатив, а тому представник енергопостачальної організації об 11-40 год. 18.11.2011 року відключив теплопостачання за адресою: м. Київ, вул. Серафимовича, 11.

Судовою колегією встановлено, що в подальшому, 01.02.2012 року під час підключення опалення за адресою: м. Київ, вул. Серафимовича, 11 відбулося пошкодження приладу опалення (розмороження).

14.02.2012 року комісією у складі майстра ЖРЕО-418, майстра з ремонту ЖРЕО-418, провідного інженера КП УЖГ Дніпровського району та в присутності директора ПП "Фірми "Елоко" було складено акт, відповідно до якого зазначено, що на час обстеження опалення в приміщенні відключене через пошкодження приладу опалення з 01.02.2012 року.

У зв'язку із відсутністю опалення відповідач звернувся до Публічного акціонерного товариства "Київенерго", де отримав необхідні технічні умови та рішення для укладення прямого договору на теплопостачання та спорудження окремої рамки обліку.

Матеріали справи свідчать про те, що після отримання необхідних дозволів та погоджень Публічним акціонерним товариством "Київенерго" було складено акт прийому в експлуатацію теплового вузла обліку та укладено тимчасовий договір від 13.12.2012 року.

На підставі укладеного між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та відповідачем тимчасового договору, нарядом від 24.12.2012 року № 2620, який наявний в матеріалах справи, 25.12.2012 року було підключено опалення відповідачеві.

Як вбачається з матеріалів справи, до 25.12.2012 року опалення у відповідача було відсутнім, що підтверджується актами, складеними представником Публічного акціонерного товариства "Київенерго", а саме акти № 02-114/340 від 14.11.2012 року, № 02-11/350 від 21.11.2012 року.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія приходить до висновку про те, що у період з 18.11.2011 року по 25.12.2012 року опалення у приміщенні відповідача за адресою м. Київ, вул. Серафимовича, 11 було відключено, отже відповідач у вказаний період теплової енергії не отримував, тобто відповідачу у зазначений період фактично не надавались послуги.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості за період з 18.11.2011 року по 25.12.2012 року задоволенню не підлягають, як не обґрунтовані.

Як встановлено вище, позивач просив суд стягнути з відповідача основну заборгованість у спірний період з 01.01.2011 року по 31.01.2013 року.

Однак, оскільки, 13.12.2012 року між відповідачем та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" було укладено тимчасовий договір, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у період з 13.12.2012 року по 31.01.2013 року, також задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 205, 41 грн. за період з жовтня 2011 року по 17.11.2011 року, відповідно до розрахунку заборгованості відповідача за надані комунальні послуги, наданого позивачем (Том І, а.с. 12).

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 680, 69 грн. 3% річних та 5 751, 52 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перерахувавши 3% річних та інфляційні втрати із урахуванням часткового задоволення основного боргу, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних збитків підлягають задоволенню частково у розмірі 296, 92 грн. 3% річних та 341,69 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, апеляційна скарга Приватного підприємства Фірми "Елоко" підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено частково, підлягає зміні.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Фірми "Елоко" на рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2015 року задовольнити.

3. Рішення Господарського суду Господарського суду м. Києва від 09.02.2015 року у справі №910/14195/14 змінити, резолютивну частину викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Фірма "Елоко" (02152, м. Київ, вул. Серафимовича, будинок 11, код ЄДРПОУ 21607166) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г; код ЄДРПОУ 03366612) 3 205, 41 грн. - основного боргу, 296, 92 грн. - 3 % річних, 341,69 грн. - інфляційних втрат та 123,14 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г; код ЄДРПОУ 03366612) на користь Приватного підприємства Фірми "Елоко" (02152, м. Київ, вул. Серафимовича, будинок 11, код ЄДРПОУ 21607166) 851, 93 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

6. Матеріали справи № 910/14195/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.Я. Дикунська

С.О. Алданова