Рішення

від 23.06.2009 по справі 6/113

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/113

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.09                                                                                           Справа№ 6/113

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислова компанія “Агрохімінвест”, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід-Агро”, м.Яворів

про:  стягнення 762860грн. 60коп.                                                                                                             

                                                                                                               Суддя  Гоменюк З.П.

                                                                          Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Сватуха О.В.

від відповідача : Янклевич О.Я.

Представникам сторін, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою акціонерним товариством  “Агропромислова компанія “Агрохімінвест” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід-Агро” про стягнення 745685грн. 20коп. основного боргу, 8892грн. 65коп. пені, 1571грн. 58коп. 3 % річних, 6711грн. 17коп. інфляційних втрат.

          Ухвалою суду від 20.05.2009р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.06.2009р. За клопотанням відповідача, ухвалою суду від 11.06.2009р. розгляд справи відкладено на 23.06.2009р.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити.

          Відповідач в судовому засіданні проти суми основного боргу не заперечує, у поданому суду відзиві на позов просить відмовити в стягненні 1571грн. 58коп. 3 % річних з огляду на те, що  дане нарахування і пеня нараховуються за одне і те ж правопорушення - прострочення оплати, тому в даному випадку позивачем може бути нараховано лише пеню в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, а будь-які вимоги щодо сплати штрафу є незаконними та такими, що суперечать чинному законодавству та не можуть бути задоволені судом.

 Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

         20.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія “Агрохімінвест” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Захід-Агро” було укладено договір поставки № 326/П/08, відповідно до якого позивач зобов'язувався передати (поставити) у встановлений строк м”ясокісткове борошно (товар) у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього грошову суму, передбачену цим договором.

Відповідно до п.7.1. договору оплата за отриманий товар здійснюється покупцем шляхом оплати 100 % вартості товару на поточний рахунок постачальника (позивача) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару. Умовами п.3.2. договору, датою поставки партії товару є дата відвантаження партії товару, вказана у накладній.

З 24.10.2008р. по 03.04.2009р. позивачем поставлено відповідачу товар на суму 1744450грн.00коп., про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків станом на 10.04.2009р. За період з 28.11.2008р. по 09.04.2009р. відповідачем було поставлено позивачу товар на суму 998764грн.80коп., що підтверджується  актом звірки взаємних розрахунків станом на 10.04.2009р.

Сторонами проведено частковий взаємозалік взаємних однорідних вимог на суму 998764грн.80коп. та складено акт заліку взаємних однорідних вимог від 09.04.2009р. відповідно до вимог  ст. 601 Цивільного кодексу України,

Таким чином, непогашеною залишилась заборгованість  відповідача за отриманий товар на загальну суму 745685грн.20 коп.  (видаткові накладні №№ 149 від 06.03.2009р. на суму 50000грн. 00коп.,172 від 11.03.2009р. на суму 45000 грн. 00коп., 173 від 11.03.2009р. на суму 50000 грн. 00коп., 174 від 12.03.2009р. на суму 51350 грн. 00коп., 175 від 12.03.2009р. на суму 50000 грн. 00коп., 171 від 13.03.2009р. на суму 50000 грн. 00коп., 191 від 19.03.2009р. на суму 50000 грн. 00коп., 208 від 20.03.2009р. на суму 50000 грн. 00коп., 209 від 24.03.2009р. на суму 50000 грн. 00коп., 227 від 26.03.2009р. на суму 49500 грн. 00коп., 210 від 26.03.2009р. на суму 50000 грн. 00коп., 228 від 27.03.2009р. на суму 52500 грн. 00коп., 230 від 31.03.2009р. на суму 50000 грн. 00коп., 231 від 01.04.2009р. на суму 57000 грн. 00коп., 232 від 03.04.2009р. на суму 59850 грн. 00коп.). Розмір вказаної заборгованості підтверджується представленим суду актом звірки взаєморозрахунків станом на 10.04.2009р.

У відповіді на претензію № 9 від 28.04.2009р. відповідачем визнано заборгованість в розмірі 745685грн. 20коп.  Однак в зв”язку з відсутністю коштів відповідач  зобов”язався погасити вказану заборгованість п”ятьма рівними частинами  з 01.06.2009р.  до 23.07.2009р.

         п.8.1. договору передбачено що у  разі прострочення грошового зобов”язання за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на період такого прострочення, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання

Також сторони передбачили, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми ( п.8.2 договору).

   З огляду на викладене, позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 8892грн. 65коп., інфляційні втрати в сумі 6711грн. 17коп. та 1571грн. 58коп. 3 % річних.

 При прийнятті рішення у даній справі, суд керувався наступним:

        Згідно частини 2 ст.509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 ЦК України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому.         

Виникнення прав та обов'язків пов'язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач поставляв відповідачу товар, а відповідач зобов'язався провести оплату у визначений договором строк.

Відповідно до ч.1 ст.263 Господарського кодексу України, господарсько-торгівельною діяльністю є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. ч.1 ст. 264 ГК України зазначає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного так і придбаних у інших суб»єктів господарювання, здійснюється суб»єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно приписів ч.1 ст. 665 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 ЦК України. Моментом виконання обов”язку продавця передати товар покупцеві є накладна, яка є і доказом отримання останнім товару. Ст. 692 ЦК України покладає на покупця обов”язок оплатити товар після його прийняття. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

        Порушення виконання зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів  не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

   Заперечення відповідача стосовно подвійної відповідальності за одне і те саме правопорушення не береться судом до уваги, оскільки пеня нарахована відповідно до умов договору, а нарахування 3 % річних передбачене сторонами в договорі та відповідає приписам ст.625 ЦК України.

        Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

         Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

   Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.   

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю.

          Судові витрати покладаються на відповідача.

         Керуючись ст.ст.509,525,526,599,610,625,632,665,692 ЦК України, ст.ст. 193,202,229,230, 231,263,264,343 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,82,84 ГПК України, суд –

                                                        ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід-Агро”, вул.С.Стрільців,20 м.Яворів Львівської області (код ЄДРПОУ 33505806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія “Агрохімінвест”, юрид. адреса: м.Київ, вул.Милославська, 58; фактична адреса: м.Київ, вул.Будіндустрії,5Б,  (код ЄДРПОУ 33148575)  745685грн. 20коп. основного боргу, 8892грн. 65коп. пені, 1571грн. 58коп. 3 % річних, 6711грн. 17коп. інфляційних втрат, 7628грн. 61коп. витрат по сплаті державного мита та 312грн. 50коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

 Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя