Рішення

від 14.07.2009 по справі 27/375

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

27/375

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  27/375

14.07.09

За позовом     

Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування»

доДержавного підприємства «Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування»

простягнення  131 000, 00 грн.

                                    Суддя Дідиченко М.А.    Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:                     

Від позивача:  Брацлавська Л.З. –представник за довіреністю від 06.07.2009 року;

Від відповідача:не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування»про стягнення заборгованості у розмірі 131 000, 00 грн. за договором № 2008-14/02 від 14.02.2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 07.07.2009 року.

У судовому засіданні 07.07.2009 року представник позивача надав документи на вимогу ухвали суду, підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.07.2009 року надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнав позовні вимоги, проте зазначив, що на даний час не в змозі виконати роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 року розгляд справи відкладено до 14.07.2009 року та зобов'язано позивача надати докази, які б свідчили про перерахування 131 000, 00 грн. на виконання умов договору № 2008-1ё4/02 від 14.02.2008 року.

У судовому засіданні 14.07.2009 року представник позивача надав докази перерахування передоплати у сумі 131 000, 00 грн.

Представник відповідача у судове засідання 14.07.2009 року не з'явився, проте подав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

В С Т А Н О В И В:

14.02.2008 року між Державним підприємство «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування»(надалі –замовник) та Державного підприємства «Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування»(надалі – виконавець) було укладено договір на виконання проектних робіт № 2008-14/2 (надалі –Договір), за умовами замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання в строк, обумовлений в даному договорі, виконати передпроектні пропозиції торгово-розважального офісного центру.

Згідно із п. 8.1 Договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 15.08.2008 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору встановлена 100% переоплата за виготовлену науково-технічну продукцію.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що вартість робіт становить 131 000, 00 грн.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу передоплату у сумі 131 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 46 від 20.02.2008 сроку наявним в матеріалах справи.

За твердженням позивача, у строк встановлений договором відповідач роботи не виконав, а тому просить суд стягнути з відповідача суму передоплати у розмірі 131 000, 00 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України (наділі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

У ході розгляду справи відповідач зазначив, що він не мав змоги виконати роботи у зв'язку із відсутністю фахівців та просить суд розглянути справу на свій розсуд.

Як встановлено судом, договір № 2008-14/02 від 14.02.2008 року припинив свою дію 15.08.2008 року, роботи за договором відповідач не виконав, а тому позивач просить стягнути збитки у вигляді передоплати у сумі 131 000, 00 грн.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вбачається з приписів ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів (ч. 1 ст. 139 ГК України).

Згідно із ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Оскільки, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за Договором та не повернув позивачу аванс у розмірі 50 000, 00 грн., то позивач поніс збитки у розмірі перерахованого авансу.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 202, 509, 611, 887 ЦК України, ст. 193, 224 ГК України та  ст.ст. 33, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :  

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

   2.  Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування»(м. Київ, вул. В. Житомирська, 9; код ЄДРПОУ 01422915) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування»(01025, м. Київ, вул. В. Житомирська, 9; код ЄДРПОУ 01422832) збитки у сумі 131 000 (сто тридцять одна тисяча) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 310 (одна тисяча триста десять) грн. 00 коп., та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                   Дідиченко М.А.