Ухвала

від 20.03.2017 по справі 27/375

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

20.03.2017Справа № 27/375 За скаргою Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві

у справі 27/375

за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Ві Ді Дістріб'юшен"

про стягнення 2 542,99 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники учасників процесу:

від позивача (скаржника): не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2012 у справі № 27/375 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Ві Ді Дістріб'юшен" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" заборгованість у розмірі 2 542 грн. 99 коп., 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

07.02.2012 на виконання вказаного рішення Господарського суду м. Києва було видано наказ.

22.02.2017 до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" надійшла скарга на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, відповідно до якої скаржник просить суд визнати дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Руликівської Яніни Андріївни щодо винесення постанови по виконавчому провадженню № 52414984 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 20.12.2016 неправомірними; скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Руликівської Яніни Андріївни від 20.12.2016 по виконавчому провадженню № 52414984 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

В обґрунтування своєї скарги скаржник посилається на те, що державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Руликівська Яніна Андріївна порушила вимоги ст. ст. 10, 18 Закону України Про виконавче провадження , а саме протягом усього строку перебування наказу на виконанні не вчинила жодних дій, які б забезпечували належне виконання судового наказу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2017, справу № 27/375 передано для розгляду скарги на дії ДВС судді Грєховій О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2017 розгляд скарги призначено на 20.03.2017.

22.02.2017 через відділ діловодства суду від позивача (скаржника) надійшла заява про розгляд скарги без участі скаржника.

В судове засідання 20.03.2017 скаржник (стягувач) явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, матеріалів виконавчого провадження не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (вручено 01.03.2017)

Боржник явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав. На адресу суду повернулося рекомендоване поштове відправлення боржникові ухвали про прийняття скарги до розгляду з долученою довідкою підприємства поштового зв'язку про те, що причиною такого повернення є інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, зокрема, за вказаною адресою підприємство не знаходиться. Ухвала суду надсилалася на адресу боржника, вказану у скарзі та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Пунктом 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції роз'яснено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що відповідно до ч.2 ст.121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, а також беручи до уваги те, що всіх учасників процесу повідомлено про дату, час і місце розгляду справи належним чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2012 у справі № 27/375 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Ві Ді Дістріб'юшен" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" заборгованість у розмірі 2 542 грн. 99 коп., 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

07.02.2012 на виконання вказаного рішення Господарського суду м. Києва було видано наказ.

Зазначений наказ було пред'явлено стягувачем до виконання у Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

30.09.2016 головним державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52414984 з виконання наказу №27/375, виданого 07.02.2012 Господарським судом міста Києва, про стягнення боргу у сумі 2880,99 грн.

Постановою від 20.12.2016 у виконавчому провадженні №52414984 виконавчий документ було повернено стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження у зв'язку з тим, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що майно яке підлягає опису та реалізації в рахунок погашення заборгованості в боржника відсутнє.

На переконання скаржника, дії органу Державної виконавчої служби щодо повернення виконавчого документу у вказаному виконавчому провадженні є незаконними, оскільки, всупереч вимогам ч.1 ст.11 Закону державний виконавець не вжив усіх необхідних дій для виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.02.2012 №27/375.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" в поданій скарзі просить суд:

- визнати дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Руликівської Яніни Андріївни щодо винесення постанови по виконавчому провадженню № 52414984 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 20.12.2016 неправомірними;

- скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Руликівської Яніни Андріївни від 20.12.2016 по виконавчому провадженню № 52414984 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною другою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно зі ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження (ч.1 ст.115 ГПК України).

Чинний на момент виникнення спірних правовідносин Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 р. визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

У статті 1 вказаного Закону зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.11 Закону).

Частиною 3 ст.11 Закону державному виконавцеві у процесі здійснення виконавчого провадження надано право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; 8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; 9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; 10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи Національної поліції; 12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, поліцейських, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна суб'єктів оціночної діяльності суб'єктів господарювання; 13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку; 15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням поліцейських, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; 16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; 18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням; 19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Відповідно до статті 32 Закону, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Як визначено пунктом 1.1. чинного на момент виникнення спірних правовідносин Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003р. №43/5, Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень це компютерна база даних, яка створена за допомогою автоматизованої системи і відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії.

Відповідно до п.3.1. Положення, до Єдиного реєстру обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій.

Згідно із п. 3.2. Положення, унесення відомостей до Єдиного реєстру здійснюється державним виконавцем або уповноваженою посадовою особою органу ДВС.

Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу ДВС відомості про таку дію вносяться до Єдиного реєстру протягом двох робочих днів після її проведення або надходження повідомлення про її проведення. (п.3.3. Положення).

Отже, за змістом Положення Єдиний реєстр є джерелом вичерпної інформації про всі виконавчі дії, вчинені державним виконавцем щодо виконання рішення.

За відсутності в суду матеріалів виконавчого провадження у зв'язку з їх неподанням органом Державної виконавчої служби, суд вважає за можливе скористатися наявною в матеріалах справи інформацією з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, оскільки відповідно до вимог Положення в Єдиному реєстрі обов'язково мають міститися відомості про проведення всіх виконавчих дій.

Державним виконавцем окрім дій щодо відкриття виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №52414984 не було вжито жодних заходів щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.02.2012 № 27/375.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.52 Закону України Про виконавче провадження , звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника (ч.5 ст.52 Закону).

Згідно з ч.8 ст.52 Закону, державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Частиною першою ст.57 Закону передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.2 згаданої статті, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Виконавче провадження №52414984 тривало з 30.09.2016 по 20.12.2016, проте державним виконавцем не надано суду належних та допустимих доказів того, що ним дотримано зазначених вище норм законодавства, зокрема, щодо невідкладного звернення стягнення на належне боржнику інше майно у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, та щодо своєчасності і періодичності перевірки майнового стану боржника шляхом вжиття заходів для виявлення рахунків боржника, виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до підпункту 4.1.8. пункту 4.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 р., розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону.

Абзацом 2 пункту 3.12. Інструкції встановлено, що організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

З даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та поданих суду матеріалів не вбачається, що державним виконавцем здійснювався розшук майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів шляхом направлення запитів до органів, перелічених в п.3.12. Інструкції або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, а також за даними інших джерел інформації.

Суд вважає, що оскаржувана постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві винесена без дотримання вимог законодавства, оскільки, державним виконавцем не доведено, що ним було вжито всіх передбачених заходів з метою розшуку майна боржника, виявлення рахунків боржника, отримання інформації про доходи боржника, а висновок державного виконавця про те, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, зроблено передчасно та безпідставно.

Також, судом встановлено, що станом на момент відкриття виконавчого провадження (30.09.2016) діяв Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999.

В той же час, станом на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (20.12.2016) діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Згідно з пунктами 6 та 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження від 02.06.2016, який набув чинності з 05.10.2016, рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження, а виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Оскільки виконавча дія щодо повернення виконавчого документа стягувачу була вчинена 20.12.2016, то при її вчиненні підлягав застосуванню Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII в редакції, станом на 20.12.2016.

Відповідно до ст. 37 Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII в редакції, станом на 20.12.2016, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 30.09.2016, а про повернення виконавчого документа стягувачу - 20.12.2016, тобто державним виконавцем, при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу не дотримано річного строку для вчинення заходів щодо розшуку майна боржника.

Таким чином державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 52414984 від 20.12.2016 передчасно.

Наведене свідчить про неправомірність дій державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 20.12.2016.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України №9 від 17.10.2012р. зазначено, що при вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам слід мати на увазі таке.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Якщо під час розгляду скарги господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою статті 90 ГПК.

Тобто, ані Господарський процесуальний кодекс України, ані Законом України Про виконавче провадження не надає повноважень відповідному суду скасувати акти державної виконавчої служби. З метою поновлення порушеного права, господарський суд вправі постанову державної виконавчої служби або наслідки виконавчих дій визнати недійсними. До того ж, суд не справі зобов'язати державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із наведеним Законом можуть здійснюватись тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, про обґрунтованість поданої Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" скарги на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві у виконавчому провадженні № 52414984 та наявність підстав для її задоволення.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" задовольнити повністю.

2. Визнати незаконними дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Руликівської Яніни Андріївни щодо винесення постанови у виконавчому провадженні № 52414984 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 20.12.2016.

3. Визнати недійсною постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Руликівської Яніни Андріївни від 20.12.2016 по виконавчому провадженню № 52414984 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення господарським судом та може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Суддя Грєхова О.А.