Рішення

від 06.07.2009 по справі 53/350

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/350

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/350

06.07.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньювел»  

до Приватного підприємства «Даль»

про стягнення 106 785,97 грн.

                                                                      Суддя                   Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Судак Д.Г.- представник по довіреності № 3  від 02.07.2009р.

від відповідача:  не з'явились

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства «Даль» заборгованості за Договором комісії № 51/06 від 01.02.2006р. в розмірі 106 785,97 грн., в тому числі 98 976,34 грн. -  основний борг, 7 809,63 грн. - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2009р. порушено провадження по справі № 53/350, розгляд справи призначено на 06.07.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 06.07.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 260463 від 05.06.2009р., наданою позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 18.06.2009р., про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, повідомлення про вручення поштового відправлення  з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.07.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.02.2006р. між сторонами у справі укладено Договір комісії № 51/06 відповідно до умов якого Комісіонер (відповідач) зобов'язується за дорученням Комінтента (позивач) за плату вчинити один або декілька правочинів з продажу меблів і предметів інтер'єру, надалі «товар», третім особам, від свого імені, але за рахунок Комінтента, в строки за цінами і в асортименті, узгодженими Сторонами в видаткових товарних накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору і даним Договором. (п. 1.1 Договору комісії № 51/06 від 01.02.2006р.).

          Відповідно до п. е розділу 3 Договору комісії № 51/06 від 01.02.2006р. Комісіонер зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Комінтента грошові кошти, одержані від продажу товару третім особам –покупцям, не пізніше 15 числа місяця, наступним за звітним.

          Комісіонер після виконання доручення зобов'язаний представити Комінтенту звіт і передати йому всі одержані по виконаному дорученню грошові кошти і документи. (п. м. розділу 3 Договору комісії № 51/06 від 01.02.2006р.).

          Комісіонер на виконання Договору комісії реалізував 67 одиниць товару на суму 162 256, 30 грн., що підтверджується належним чином засвідченим звітом комісіонера № 14 від 31.10.2007р. та актом № 14 здачі-приймання наданих послуг по виконанню доручення за Договором комісії  № 51/06 від 01.02.2006р.

          Як зазначено в Звіті комісіонера та акті № 14 здачі-приймання наданих послуг по виконанню доручення за Договором комісії  № 51/06 від 01.02.2006р., сума комісійної плати становить 53 279,95 грн.

          Згідно зі ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента

          Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії; комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну, як зазначено в статті 1012  ЦК України.

          Статтею 1013 ЦК України передбачено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Судом встановлено, що відповідач не повернув кошти позивачу на виконання  Договору комісії.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Таким чином на день розгляду справи у суді сума заборгованості відповідача за неналежне виконання умов Договору комісії № 51/06 від 01.02.2006р. становить 98 976,34 грн.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо вчасної оплати за договором комісії, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  98 976,34 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач також заявляє про стягнення з відповідача по справі пені  за неналежне виконання Договору комісії № 51/06 від 01.02.2006р.

Як вбачається з пункту 4.2 Договору комісії № 51/06 від 01.02.2006р. у разі несвоєчасної оплати товару відповідно до п. е комісії № 51/06 від 01.02.2006р. Комісіонер зобов'язаний сплатити Комінтентові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми своєчасно не оплаченого товару за кожний день прострочення платежу за відповідний період.

Розрахунок позивача пені в розмірі 7 809,63 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Даль» (02218, м. Київ, вул. Райдужна, 6; ідентифікаційний код 30930858 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньювел»(14034, м. Чернігів, вул. Проектна, 1А; ідентифікаційний код 32284635) основний борг в сумі 98 976 (дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 34 коп., 7 809 (сім тисяч вісімсот дев'ять) грн. 63 коп.,  витрати на сплату державного мита в сумі 1 076  (одна тисяча шістдесят сім) грн. 85 коп. та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.