Постанова

від 12.10.2009 по справі 53/350

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

53/350

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.10.2009                                                                                           № 53/350

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:             

 за участю секретаря

судового засідання

 за участю представників сторін:

 від позивача:                         повідомлений належним чином, але не з'явився

(07.09.2009 був присутній Судак Д.Г., представник, довіреність № 3 від 02.07.2009);

 від відповідача:                     повідомлений належним чином, але не з'явився;

 розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „Даль”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.07.2009

 у справі № 53/350 (суддя  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю „Ньювел”;

 до                                                   Приватного підприємства „Даль”;

 про                                                   стягнення суми

постанова прийнята 12.10.2009, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось слуханням з 07.09.2009 до 12.10.2009

ВСТАНОВИВ:

           Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2009 у справі № 53/350 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Ньювел” до Приватного підприємства „Даль” про стягнення 106 785,97 грн. задоволено повністю.

          Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2009 Приватне підприємство „Даль” (далі – ПП „Даль”) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.

          Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

          Зокрема, скаржник посилався, що судом прийнято рішення за відсутності представника скаржника і це на його думку є порушенням норм процесуального права; строк позовної давності по стягненню пені є пропущеним.

          Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Ньювел” (далі – ТОВ „Ньювел”) у відзиві на апеляційну скаргу ПП „Даль” та в доповненні до відзиву проти доводів скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП „Даль” – без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2009 розгляд апеляційної скарги ПП „Даль” відкладався на 12.10.2009 у зв'язку з неявкою в засідання суду представника скаржника.

          ПП „Даль” у судове засідання, яке відбулося 12.10.2009, повноважних представників не направило не зважаючи на те, що було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги підприємства належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи від 07.09.2009, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

          Статтею 99 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

          Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви (ч. 1 ст. 69 ГПК України).

          Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Суд вважає, що повторне нез'явлення в засідання суду представника відповідача, спрямоване на штучне затягування судового процесу, а тому суперечить, зокрема, вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

          Дії ПП „Даль” щодо повторного нез'явлення в засідання суду його уповноваженого представника, розцінюються господарським судом як зловживання процесуальними правами.

          Керуючись ст. 75 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами.

          Від представника ТОВ „Ньювел” через канцелярію суду 12.10.2009 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, яке колегія суддів задовольнила.

          Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Між ТОВ „Ньювел” (Комітент) та ПП „Даль” (Комісіонер) 01.02.2006 укладено договір комісії № 51/06, за умовами якого, Комісіонер зобов'язався за дорученням Комітента за плату вчинити один або декілька правочинів з продажу меблів і предметів інтер'єру, надалі „товар”, третім особам, від свого імені, але за рахунок Комітента, в строки за цінами і в асортименті, узгодженими сторонами в видаткових товарних накладних, які є невід'ємною частиною цього договору і даним договором. (п. 1.1 договору).

          Відповідно до п. 3 договору Комісіонер зобов'язаний, зокрема, перерахувати на розрахунковий рахунок Комітента грошові кошти, одержані від продажу товару третім особам –покупцям, не пізніше 15 числа місяця, наступним за звітним та після виконання доручення представити Комітенту звіт і передати йому всі одержані по виконаному дорученню грошові кошти і документи.

          На виконання договору комісії ПП „Даль” реалізувало 67 одиниць товару на суму 162 256,30 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи звітом комісіонера від 31.10.2007 №14 та актом № 14 здачі-приймання наданих послуг по виконанню доручення за договором комісії № 51/06.

          Як вбачається зі звіту ПП „Даль” від 31.10.2007 та акту № 14 здачі-приймання наданих послуг по виконанню доручення за договором комісії, сума комісійної плати становить 63 279,95 грн.

          При цьому, в п. 4 акту № 14 зазначено, що Комісіонер зобов'язався перерахувати Комітенту 98 976,34 грн., що надійшли йому від третьої особи – покупця.

          Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

          Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Матеріали справи не містять відомостей про перерахування відповідачем позивачу коштів в сумі 98 976,34 за договором комісії № 51/06.

          Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

          Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

          Враховуючи, що матеріали справи підтверджують порушення відповідачем свого обов'язку щодо вчасної оплати коштів позивачу за договором комісії, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 98 976,34 грн. доведеною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

          Також, позивачем заявлено про стягнення з відповідача окрім суми основного боргу, ще й про стягнення пені в сумі 7 809,63 грн.

          Пунктом 4.2 договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати товару відповідно до п.п. е п. 7 договору, Комісіонер зобов'язаний сплатити Комітентові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми своєчасно не оплаченого товару за кожний день прострочення платежу за відповідний період.

          Перевіряючи правильність нарахування пені за договором № 51/06, суд першої інстанції виходив із норм ст. 549 ЦК України, ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та дійшов висновку, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача за договором комісії за неперерахування коштів становить 7 809,63 грн. і колегія суддів з цим погоджується зважаючи на положення вказаного вище законодавства та умови п.п. е п. 7 договору №51/06.

          Посилання скаржника, що судом неправомірно прийнято рішення за відсутності представника ПП „Даль”, колегією суду до уваги не приймаються з таких підстав.

          Згідно п. 3.6 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

          Також, дана правова позиція викладена у п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”.

          Відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Отже, у випадках, передбачених ст. 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

          Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ „Ньювел” при зверненні до Господарського суду міста Києва було зазначено адресу ПП „Даль”: 02218, м. Київ, вул. Райдужна, 6.

          Ухвала Господарського суду міста Києва від 18.06.2009 у справі № 53/350, якою засідання суду було призначено на 06.07.2009, була надіслана на адресу сторін 19.06.2009, про що свідчить відмітка на звороті ухвали.

          Із наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 3) вбачається, що представником ПП „Даль” 22.06.2009 було отримано ухвалу суду від 18.06.2009.

          Отже, ПП „Даль” було належним чином повідомлено про час і місце засідання суду.

          При цьому, у справі відсутні будь-які клопотання ПП „Даль” про відкладення розгляду справи на іншу дату, ніж зазначена в ухвалі суду від 18.06.2009.

          Відносно посилання ПП „Даль”, що строк позовної давності по стягненню пені є пропущеним, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. З матеріалів справи не вбачається звернення до суду ПП „Даль” з відповідною заявою.

          За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2009 у справі №53/350.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2009 у справі № 53/350 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Даль” - без задоволення.

2. Матеріали справи № 53/350 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 14.10.09 (відправлено)