Постанова

від 02.12.2014 по справі 826/12914/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12914/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.06.2013 року №0000752240 та №0000742240.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року скасовано вищевказане рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2014 року рішення судів попередніх інстанції скасовано, направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на відсутність реального характеру господарських операцій, внаслідок яких позивачем сформовано податковий кредит та зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток за рахунок понесених витрат при взаємовідносинах з ТОВ «Майстерня».

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з липня по жовтень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Майстерня», за підсумками якої складено акт від 23.05.2013 №1506/2240/32735084 та виявлено порушення п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 1490753 грн, в т. ч. 762381 грн - за липень 2012 року, 166667 грн - за серпень 2012 року, 329756 грн - за вересень 2012 року, 231950 грн - за жовтень 2012 року; пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1565291 грн, в т.ч. за ІІ півріччя 2012 року - на суму 1321744 грн, за три квартали 2012 року - на суму 243548 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 18.06.2013 року №0000752240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі на суму 1956614 грн, з них 1565291 грн - за основним платежем, 391323 грн - за штрафними санкціями, №0000742240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на суму 1863441 грн, з них 1490753 грн - за основним платежем, 372688 грн - з штрафними санкціями.

Не погоджуючись із прийнятими податковим органом рішеннями, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, підставою для визначення позивачу сум податків на прибуток та на додану вартість стало безпідставне, на думку контролюючого органу, зменшення об'єкта оподаткування та формування податкового кредиту за наслідками договірних взаємовідносин з ТОВ «Майстерня», оскільки господарські операції за цими договорами фактично не відбулись, а тому такі відносини не створюють наслідків для оподаткування. У цих актах міститься посилання на отриманий податковим органом від ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС висновок щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності названого підприємства, згідно з яким податковій міліції не вдалося встановити місцезнаходження ТОВ «Майстерня» та було опитано директора товариства ОСОБА_2, який підтвердив свою причетність до здійснення фінансово-господарської діяльності такого, але документів на підтвердження цього не надав. Крім того, у цих висновках зазначено, що за інформацією 1-ДФ на підприємстві працевлаштована одна особа та відсутні будь-які транспортні засоби, якими можливо було б здійснювати поставки товарів, що, у свою чергу, свідчить про відсутність реальних можливостей підприємства здійснювати будь-які поставки товарів чи надавати послуги.

Таким чином відповідач дійшов висновку про відсутність об'єктів оподаткування податками на прибуток та на додану вартість усупереч задекларованим позивачем показникам податкової звітності.

При цьому, із акту перевірки вбачається, що відповідачем не досліджувались будь-які первинні документи, що опосередковували взаємовідносини позивача з ТОВ «Майстерня».

Разом з тим, до заперечень до акту перевірки від 23.05.2013 №1506/2240/32735084 відповідачу позивачем надано первинні документи щодо підтвердження взаємовідносин з даним контрагентом.

Проте, як свідчить лист відповідача від 13.06.2013 №105/10/2240, надані позивачем документи не були враховані податковим органом без жодних обґрунтувань, а лише з посиланням на зміст вищевказаного акту.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Так, згідно вимог пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається з матеріалів справи, в період з 01.06.2011 по 31.03.2013 між Департаментом капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації та ТОВ «Інвестиційно - будівельна компанія» було укладено 38 договорів на виконання робіт (надання послуг), в тому числі 2 договори на ремонт вулиць і доріг та благоустрій доріг на суму 12 444 662,41 грн. Вказаними договорами передбачено право підрядника залучати до робіт субпідрядні організації (п. 11.17).

Також, із матеріалів справи слідує, що роботи по будівництву, реконструкції та ремонту доріг виконані позивачем із залученням субпідрядних організацій: Індивідуального приватного підприємства «НАІРІ», ПрАТ «БШБУ №50», ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», ТОВ «Майстерня», ТОВ «Автобанн».

Так, матеріали справи свідчать про те, що у липні та серпні 2012 року між генеральним підрядником ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія» та субпідрядником ТОВ «Майстерня» було укладено наступні договори:

- договір № 1-03-07/12 від 03.07.2012 року на «Капітальний ремонт дороги по вул. Заплавна на ділянці від №1 до № 30 у с. Велика Стариця Бориспільського району Київської області». Ціна договору становить 1 143 553,20 грн., у тому числі 20% податок на додану вартість 190 592,20 грн. у строк до 01.10.2012 року;

- договір №2-03-07/12 від 03.07.2012 року «Капітальний ремонт дороги по вул. Першотравнева на ділянці від вул. Крупської №46 до вул. Першотравнева №8а у с. Вороньків Бориспільського району Київської області. Ціна договору становить 1 850 012,40 грн., у тому числі 20% податок на додану вартість 308 335,40 грн. у строк до 01.10.2012 року;

- договір № 3-03-07/12 від 03.07.2012 року «Реконструкція вул. Леніна в с. Іванків Бориспільського району Київської області». Ціна Договору становить 7 075 710,00 грн., у тому числі 20% податок на додану вартість 1 179 285,00 грн. Строк надання послуг (виконання робіт) до 01.10.2012 року, якщо інше не встановлено календарним графіком;

- договір № 4-03-07/12 від 03.07.2012 року, будівництво автомобільної дороги по вул. Б. Хмельницького в с. Проців Бориспільського району Київської області. Ціна договору становить 2 874 118,80 грн., у тому числі 20% податок на додану вартість 479 019,80 грн.;

- договір № 16-01-07/12 від 16.07.2012 року, послуги в будівництві «Поточний ремонт вул. Горького, с. Голокурів Бориспільського району Київської області». Ціна договору становить 149 668,80 грн., у тому числі 20% податок на додану вартість 24 944,80 грн.;

- договір № 16-02-07/12 від 16.07.2012 року, послуги в будівництві «Поточний ремонт вул. Братуся, с. Рогозів Бориспільського району Київської області». Ціна договору становить 195 254,40 грн. у тому числі 20% податок на додану вартість 32 542,40 грн.;

- договір № 16-03-07/12 від 16.07.2012 року, послуги в будівництві «Поточний ремонт вул. Боровського, с. Рогозів Бориспільського району Київської області». Ціна договору становить 146 440,80 грн. у тому числі 20% податок на додану вартість 24 406,80 грн.;

- договір № 23-01-07/12 від 23.07.2012 року, послуги в будівництві «Поточний ремонт вул. Мічуріна, с. Перегуди Бориспільського району Київської області». Ціна договору становить 195 254,40 грн. у тому числі 20% податок на додану вартість 32 542,40 грн.;

- договір № 23-02-07/12 від 23.07.2012 року, послуги в будівництві «Поточний ремонт вул. Кірова, с. Головурів Бориспільського району Київської області». Ціна договору становить 156 750,00 грн. у тому числі 20% податок на додану вартість 26 125,00 грн.;

- договір № 23-03-07/12 від 23.07.2012 року, послуги в будівництві «Поточний ремонт пр. Садовий, с. Старе Бориспільського району Київської області». Ціна договору становить 195 247,20 грн. у тому числі 20 % податок на додану вартість 32 541,20 грн.;

- договір № 23-04-07/12 від 23.07.2012 року, послуги в будівництві «Поточний ремонт вул. П. Морозова, с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області». Ціна договору становить 195 180,00 грн., у тому числі 20% податок на додану вартість 32 530,00 грн.;

- договір № 23-05-07/12 від 23.07.2012 року, послуги в будівництві «Поточний ремонт вул. Іващенка, с. Мирне, Бориспільського району Київської області». Ціна договору становить 195 248,40 грн. у тому числі 20 % податок на додану вартість 32 541,40 грн.;

- договір № 31-05-07/12 від 31.07.2012 року, послуги в будівництві «Поточний ремонт вул. Леніна, с. Лебедин, Бориспільського району Київської області». Ціна договору становить 225 052,80 грн. у тому числі 20% податок на додану вартість 37 508,80 грн.;

- договір № 31-06-07/12 від 31.07.2012 року, послуги в будівництві «Поточний ремонт вул. Шевченка, с. Лебедин Бориспільського району Київської області». Ціна договору становить 278 767,20 грн. у тому числі 20 % податок на додану вартість 46 461,20 грн.;

- договір № 31-08-07/12 від 31.07.2012 року, послуги в будівництві «Поточний ремонт вул. Крупської, с. Вороньків, Бориспільського району Київської області». Ціна договору становить 195 177,60 грн. у тому числі 20 % податок на додану вартість 32 529,60 грн.;

- договір № 1-22-08/12 від 22.08.2012 року, послуги в будівництві «Поточний ремонт вул. Дзержинського в с Красилівка Броварського району Київської області». Ціна договору становить 123 505,15 грн. у тому числі 20% податок на додану вартість 20 584,19 грн.;

- договір № 6-22-08/12 від 22.08.2012 року, послуги в будівництві «Поточний ремонт вул. Шкільна в с. Шевченкове Броварського району Київської області». Ціна договору становить 116 893,20 грн. у тому числі 20 % податок на додану вартість 19 482,20 грн.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивачем надано суду акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, узгоджені договірні ціни та по окремим договорам довідки про вартість виконаних будівельних робіт. Також, позивачем надано виписані позивачу контрагентом податкові накладні.

Колегія суддів звертає увагу, що в ході розгляду даної адміністративної справи відповідачем не висловлювалось конкретних зауважень щодо зазначених документів, наданих позивачем суду, на предмет їх відповідності вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само як і будь-яких зауважень щодо відповідності виписаних субпідрядником позивачу податкових накладних вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зауважує, що окремі недоліки первинних документів, долучених до матеріалів справи позивачем, не спростовують їх юридичної значимості щодо посвідчуваних ними фактів здійснення господарських операцій.

Колегія суддів також зазначає, що до суду апеляційної інстанції позивачем надано докази проведення розрахунків із субпідрядником за виконані роботи: платіжні доручення, які містять підписи уповноваженої особи банку та печатки банку. Пояснюючи ненадання цих документів до суду першої інстанції, позивачем зазначено, що наявні в матеріалах справи платіжні доручення не містили відповідного підпису та печатки банків, оскільки були роздруковані з інформаційної інтернет мережі, що функціонує у банку.

За таких обставин, судова колегія вважає можливим врахувати надані позивачем докази фактичного руху коштів внаслідок господарських операцій, що відбулись між позивачем та ТОВ «Майстерня».

Колегія суддів також враховує, що на час здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Майстерня» мало ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії АВ №587540 на діяльність, пов'язану зі створення об'єктів архітектури за переліком, в тому числі на будівництво транспортних споруд: доріг автомобільних.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції, внаслідок яких позивачу виписано податкові накладні ТОВ «Майстерня» належно документально підтверджуються, пов'язані зі звичайною для сторін договорів субпідряду господарською діяльністю, і були спрямовані на забезпечення виконання зобов'язань позивача, як генпідрядної організації, перед Департаментом капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації.

Відтак, витрати, понесені позивачем за спірними господарськими операціями правомірно віднесені на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які останньому контрагентом виписано податкові накладні, колегія суддів приходить до наступного.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковим кодексом України у пп. «б» п. 185.1 ст. 185 встановлено, що до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів вважає, що матеріали зустрічної звірки контрагента позивача не можуть бути самостійною підставою для встановлення факту фіктивності господарських операцій, укладених між позивачем та цим контрагентом, за умови документального підтвердження їх фактичного здійснення. Більш того, акт про неможливість зустрічної звірки свідчить про те, що така звірка фактично не відбулася. Посилання відповідача в акті податкової перевірки на те, що у ТОВ «Майстерня» працює 1 особа, а також на те, що підприємство не звітує про наявність основних засобів чи не знаходиться за місцем реєстрації, не може бути підставою для застосування негативних наслідків для позивача, оскільки право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту та на віднесення здійснених витрат за господарськими операціями на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток не пов'язано із порушенням особою, що виписала податкову накладну правил ведення бухгалтерського та податкового обліку і податкової дисципліни.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До того ж, судження відповідача про відсутність достатніх ресурсів для ведення ТОВ «Майстерня» господарської діяльності є необґрунтованими, адже спираються виключно на припущення.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між останнім та ТОВ «Майстерня» за період, що був предметом податкової перевірки, а тому не доведено належним чином правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, прийнятих на основі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру вищеописаних господарських взаємовідносин.

У той же час, матеріали справи свідчать про те, що позивачем належно підтверджено правомірність формування показників податкового кредиту та витрат внаслідок господарських відносин, що відбулися між ним та ТОВ «Майстерня» за період, що перевірявся контролюючим органом.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування. Тому, постанову суду першої інстанції слід скасувати, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія» задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2014 року скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.06.2013 року №0000752240 та №0000742240.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.