Постанова

від 02.12.2014 по справі 826/4594/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4594/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропан-Преміум» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Пропан-Преміум» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.06.2013 №0001982260 та №0001992260.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на недоведеність відповідачем відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтернафтогазінвест компані», за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит та віднесено витрати на зменшення об'єкту оподаткування з податку на прибуток.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість за листопад 2012 року та податку на прибуток за 4 квартал 2012 року по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Інтернафтогазінвест компані», за підсумками якої складено акт від 30.05.2013 №1819/621-38133888 та виявлено порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 842759 грн за 4 квартал 2012 року, п. п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 802628 грн за листопад 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 26.06.2013 №0001982260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 1003285 грн, з них 802628 грн - за основним платежем, 200657 грн - за штрафними санкціями, №0001992260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі на 1053449 грн, з них 842759 грн - за основним платежем, 210690 грн - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із такими рішеннями податкового органу, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, вищевказані нарахування податкових зобов'язань спричинені безпідставним, на переконання відповідача, завищенням позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на суму 4013140 грн за 4 квартал 2012 року (в результаті чого занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток на суму 842759 грн) внаслідок фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтернафтогазінвест компані» за договором поставки скрапленого газу, що, за висновком відповідача, не створює правових наслідків, а також завищення внаслідок цих відносин податкового кредиту на суму 802628 грн за листопад 2012 року.

Наведені висновки відповідача ґрунтуються на результатах дослідження первинних документів, наданих позивачем до перевірки, змісту господарських операцій, на підтвердження яких такі документи були складені, а також на аналізі результатів заходів щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтернафтогазінвест компані» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за період з 01.04.2012 по 31.07.2012 та з 01.10.2012 по 31.11.2012, що зафіксовані актом від 29.03.2013 №1118/22-621/33108265. У вказаному акті, зокрема, зазначено, що неможливість проведення зустрічної звірки обумовлена тим, що підприємство не знаходиться за адресою реєстрації.

Також, податковим органом враховано висновки ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 28.03.2013 №04/03-12/86-32, №05/03-12/85-32, №06/03-152/81-32, №06/03-12/84-32, №07/03-12/83-32, №10-11/03-12/8232 щодо відсутності реального здійснення господарської діяльності названого підприємства.

За таких обставин, відповідач дійшов висновку про відсутність об'єктів оподаткування податками на додану вартість та на прибуток при взаємовідносинах позивача з ТОВ «Інтернафтогазінвест компані» у листопаді 2012 року усупереч задекларованим позивачем показникам податкової звітності.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, судова колегія приходить до наступного.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність визначена як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 44.1 статті 44 цього Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Положеннями Податкового кодексу України закріплено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковим кодексом України у пп. «а» п. 185.1 ст. 185 встановлено, що до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, право на формування податкового кредиту та зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за рахунок витрат шляхом відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності, пов'язується з фактичним здійсненням цих господарських операцій, що має підтверджуватись документально.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За визначеннями, що містяться у ст. 1 вказаного Закон первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зазначене підтверджує висновок про те, що необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Відображення у даних податкового обліку господарської операції, в ході якої відбулась лише імітація купівлі товарів чи послуг, не являється підставою для отримання податкової вигоди за рахунок зменшення об'єкта оподаткування.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У той же час, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, при вирішенні справи слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним сформовані дані податкового обліку. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Із акту перевірки вбачається, що на підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтернафтогазінвест компані» у листопаді 2012 року позивачем контролюючому органу надано договір від 14.09.2012 №45/10-2012, предметом якого був обов'язок ТОВ «Інтернафтогазінвест компані» поставляти, а позивача - приймати та своєчасно оплачувати скраплений газ, видаткові накладні за листопад 2012 року та наступні податкові накладні: №17 від 05.11.2012, №18 від 06.11.2012, №22 від 07.11.2012, №23 від 08.11.2012, №25 від 09.11.2012, №26 від 12.11.2012, №27 від 13.11.2012, №28 від 14.11.2012, №29 віл 15.11.2012, №30 від 16.11.2012, №31 від 17.11.2012, №32 від 19.11.2012, №33 від 19.11.2012, №34 від 20.11.2012, №36 від 21.11.2012, №39 від 26.11.2012 на загальну суму 4013140,67 грн (з ПДВ), в тому числі 802628,12 грн ПДВ.

У акті також вказано, що розрахунки між сторонами цього договору проведені у безготівковій формі.

Слід зазначити, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама по собі не свідчить про реальність виконання його умов.

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи взагалі не містять вищевказаних договору між позивачем та контрагентом, а також виписаних останнім позивачу податкових накладних.

Відсутність цих документів свідчить про те, що судом першої інстанції такі не досліджувались, так само як не було перевірено наявність у позивача та його контрагента основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій.

Викладене свідчить про порушення судом вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Так, обґрунтованим є лише те рішення, яке ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Так, для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження змісту та умов договору, укладеного між позивачем та контрагентом, та всіх первинних документів, пов'язаних з його виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентом, а також встановлення наявності зв'язку між фактом придбання товарів з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

З огляду на наведене, з метою забезпечення додержання вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо всебічного, об'єктивного розгляду адміністративної справи, з'ясування обставин, що мають значення для її вирішення, ухвалою апеляційного суду від 18 листопада 2014 року зобов'язано позивача надати апеляційному суду договір від 14.09.2012 №45/10-2012, укладений з ТОВ «Інтернафтогазінвест компані», а також усі, наявні у нього, первинні та інші документи, які опосередковували господарські операції з поставки скрапленого газу при виконанні умов зазначеного договору у листопаді 2012 року, в тому числі, але не виключно: видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення (банківські виписки), товаротранспортну документацію, документи, що підтверджують отримання та зберігання придбаного товару, а відповідача - дані звітності 1-ДФ контрагента позивача за вересень - грудень 2012 року.

На вимогу суду відповідач надав роздруківки з АІС «Податковий блок» «звіт 1ДФ» ТОВ «Інтернафтогазінвест компані», з яких вбачається, що на підприємстві в листопаді 2012 року працювало 9 осіб, з них 5 звільнились 30.11.2012.

У той же час, позивачем вимоги ухвали суду апеляційної інстанції не виконані. Із матеріалів справи вбачається, що направлене на адресу позивача: вул. Лобачевского, 18-А, м. Київ, 02090, відправлення повернулось за закінченням терміну зберігання.

За приписами частини одинадцятої статті 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Також, абзацом 2 частини 3 статті 167 Кодексу передбачено, що судове рішення вважається врученим, у тому числі у разі повернення поштового відправлення, яке не вручено адресату з незалежних від суду причин.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про те, що спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Так, у апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що позивачем не надано жодних доказів оформлення товаротранспортної документації, яка б посвідчувала транспортування на виробничу базу позивача скрапленого газу, обумовленого договором з ТОВ «Інтернафтогазінвест компані». При цьому, відповідач зауважує на тому, що вказаний товар відноситься до небезпечного вантажу, перевезення якого регламентується Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» та Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.07.2004 № 822.

Колегія суддів погоджується з такими покликаннями відповідача, зазначаючи, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Разом з тим, матеріали справи не містять не тільки доказів складання обов'язкової документації при поставках скрапленого газу, а й, навіть, первинних документів, які зазвичай складаються при постачанні будь-якого товару, наприклад: видаткових накладних. Це не дозволяє суду перевірити їх відповідність вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Окрім того, судова колегія зазначає, що в акті перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, приписів п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, якими визначено вимоги до податкової накладної. Ненадання позивачем податкових накладних суду не дозволяє дослідити їх зміст та встановити відповідність вимогам приведеної норми.

Попри наведене, матеріали справи не містять жодних пояснень з приводу використання у власній господарській діяльності товару, поставка якого була предметом вищезгаданого договору, його подальшої реалізації.

Згідно частини 2 статті 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. А відповідно до пункту 1 частини 71 Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки позивачем не надано ані до податкової перевірки, ані суду всіх, обумовлених спірними господарськими операціями, документів, про що зазначено вище, колегія суддів доходить висновку, що реальне здійснення господарських операцій за домовленостями, на основі яких позивачем зменшено об'єкт оподаткування податками на прибуток та на додану вартість, не підтвердилось в ході апеляційного розгляду справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови в їх задоволенні.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, прийнятій з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також за неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2014 року скасувати .

У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Пропан-Преміум» відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.