Ухвала

від 17.02.2015 по справі 826/4594/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2015 р. м. Київ К/800/66495/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Луцак А.В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропан-преміум»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року

по справі № 826/4594/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропан-преміум»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пропан-преміум» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2013 року №0001982260 та №0001992260.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2014 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом норм матеріального права та прийняття судового рішення без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість за листопад 2012 року та податку на прибуток за 4 квартал 2012 року по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Інтернафтогазінвест компані», за підсумками якої виявлено порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 842759,00 грн. за 4 квартал 2012 року, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6, п.201.7 ст. 201, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 802628,00 грн. за листопад 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.06.2013 року №0001982260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 1003285,00 грн., з них 802628,00 грн. - за основним платежем, 200657,00 грн. - за штрафними санкціями, №0001992260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі на 1053449,00 грн., з них 842759,00 грн. - за основним платежем, 210690,00 грн. - за штрафними санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що у позивача були законні підстави для віднесення витрат, пов'язаних із веденням господарської діяльності, до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Інтернафтогазінвест компані», оскільки порушення контрагентом податкового законодавства не тягне за собою відповідальності для позивача.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що реальне здійснення господарських операцій, на основі яких позивачем зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток та на додану вартість, матеріалами справи не підтверджено.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Висновки суду першої інстанції щодо правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентами, як і протилежні висновки апеляційного суду, не ґрунтуються на повному встановленні обставин, що мають значення для вирішення спору.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Так, в процесі розгляду даної справи судами не було досліджено належних та допустимих доказів, як то відповідних первинних документів та пояснень відповідальних осіб. Для об'єктивного розгляду справи, серед іншого, необхідно дослідити договір від 14.09.2012 №45/10-2012, укладений з ТОВ «Інтернафтогазінвест компані», а також усі наявні у позивача первинні та інші документи, які опосередковували господарські операції з поставки скрапленого газу при виконанні умов зазначеного договору у листопаді 2012 року, в тому числі, але не виключно: видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення (банківські виписки), товаротранспортну документацію, документи, що підтверджують отримання та зберігання придбаного товару.

При цьому, судами залишено поза увагою необхідність встановлення у подібних випадках юридично значимих фактів, з метою підтвердження зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу платника податку, з урахуванням власне причинно-наслідкового зв'язку таких фактів.

У той же час варто врахувати, що при вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового навантаження).

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Разом з тим, в ході розгляду справи суди попередніх інстанцій не перевірили чи були обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру) господарські операції з надання позивачу транспортних послуг.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій ухилилися від повного і всебічного з'ясування обставин у справі та не надали вичерпну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропан-преміум» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2014 року по справі №826/4594/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписСірош М.В. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 20.02.2015 р.