Рішення

від 10.07.2009 по справі 53/362

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/362

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/362

10.07.09

За позовом Малого приватного підприємства «Лідія»  

до Управління освіти виконавчого органу Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 95 771,14 грн.

                                                                                                                  Суддя   Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Рибкін Ю. Г. –директор, Рибкіна Т.К. –представник по довіреності № 04/07 від 10.07.2009р.   

від відповідача: Дзядзьо О. М. –представник за довіреністю № 1971 від 11.09.2008р.   

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Управління освіти виконавчого органу Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації заборгованості за Договором поставки № 20 в розмірі 95 771,14 грн. основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2009р. порушено провадження по справі № 53/362, розгляд справи призначено на 10.07.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 10.07.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача письмового відзиву на позовну заяву не надав, проте в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав в повному обсязі.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10.07.2009р. за згодою представників сторін, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

02.03.2009р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 20 відповідно до умов якого Постачальник (позивач) передає у власністю Замовника (відповідач) товар, відповідно до цінової пропозиції в асортименті, кількості та за цінами згідно з додатком № 1 який містить найменування товару, ціну за одиницю товару. (п. 1.1 Договору № 20 від 02.03.2009р.).

Також між сторонами у справі було укладено Додаток № 1 до Договору поставки № 20 від 02.03.2009р., в якому позивач та відповідач погодили найменування товару та його ціну.

На виконання умов Договору № 20 від 02.03.2009р. позивач поставив відповідачу товар на суму 294 746,45 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями: накладної № 03/12 від 16.03.2009р., накладної № 131 від 16.03.2009р., накладної № 225 від 05.05.2009р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

          Згідно зі ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

В п. 3.1 Договору № 20 від 02.03.2009р. зазначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі п. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України за фактом постачання.

Відповідно до п. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що на час винесення рішення по справі відсутня затримка бюджетного фінансування за розрахунками по договорам постачання продукції.

Матеріали справи свідчать, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 198 975,31 грн., про що свідчать виписки з особового рахунку позивача від 18.03.2009р. та від 25.03.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що продукти харчування були отримані уповноваженою особою покупця згідно з накладними.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати поставленого товару по договору належним чином в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим відповідач заборгував позивачу суму коштів в розмірі 95 771,14 грн., проти наявності якої відповідач не заперечує.

          Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо належного виконання зобов'язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  95 771,14 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені та підлягають задоволенню.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

           На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

              2.Стягнути з Управління освіти виконавчого органу Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02091, м. Київ, Харківське шосе, 168-К; ідентифікаційний  код 26078028 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Малого приватного підприємства «Лідія»(02091, м. Київ, вул. вул. Ревуцького, 13Б;  ідентифікаційний код 21481274)  95 771 (дев'яносто п'ять тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 14 коп. основного боргу,  957 (дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 71 коп. державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                       Грєхова О.А.