Постанова

від 01.12.2014 по справі 826/12010/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 грудня 2014 року 09 год. 35 хв. № 826/12010/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кінгсбурі Венчур» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 травня 2014 року № 0002162203, від 08 липня 2014 року № 0002922201 і від 26 березня 2014 року № 00001221710, скасування вимоги про сплату боргу від 01 квітня 2014 року № Ю-464, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Кінгсбурі Венчур» (далі - позивач, ТОВ «Кінгсбурі Венчур») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 травня 2014 року № 0002162203, від 08 липня 2014 року № 0002922201 і від 26 березня 2014 року № 00001221710, скасування вимоги про сплату боргу від 01 квітня 2014 року № Ю-464.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Актів ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.05.2014р. № 206/26-57-22-03-10/38365803, від 20.06.2014р. № 299/26-57-22-01-10/38365803 та від 14.03.2014р. № 3/26-57-17-02-22, складених контролюючим органом за наслідками проведення документальних позапланових невиїзних перевірок з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Петрус-Медіа» і фактичної перевірки з питань дотримання позивачем з питань обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску із сум нарахованої (виплаченої) заробітної плати за 2013 рік, документально та нормативно не підтверджуються. На переконання позивача безпідставні посилання контролюючого органу на безтоварність господарських операцій між ТОВ «Кінгсбурі Венчур» і ТОВ «Петрус-Медіа» (договір про надання рекламних послуг від 01.06.2013р. № 01/06) та про проведення позивачем виплат своїм працівникам неоподатковуваних сум у вигляді додаткової заробітної плати фактично ґрунтуються на неналежних документальних доказ та повністю спростовуються наявними у Товариства первинними і розрахунковими документами.

Відповідач проти позову заперечував, подавши до суду 23 вересня 2014 року письмові заперечення проти позову, додаткові документи і пояснення. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що працівниками ДПІ за різні звітні періоди були проведені документальні позапланові невиїзна та фактична перевірки ТОВ «Кінгсбурі Венчур» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Петрус-Медіа» за січень і лютий 2013 року, та за питань дотримання ТОВ «Кінгсбурі Венчур» законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, повноти обчислення та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. За результатами проведення таких перевірок складені акт від 08.05.2014р. № 206/26-57-22-03-10/38365803, від 20.06.2014р. № 299/26-57-22-01-10/38365803 та від 14.03.2014р. № 3/26-57-17-02-22. В ході проведення зазначених документальних перевірок позивача встановлено неправомірне формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками безтоварних (нереальних) правочинів. Крім того, під час фактичної перевірки встановлені випадки виплати ТОВ «Кінгсбурі Венчур» своїм працівникам сум коштів у вигляді заробітної плати у розмірах більших, ніж зафіксовані в первинній документації та податковій звітності. За наслідками проведених документальних і фактичної перевірки були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.05.2014р. № 0002162203, від 08.07.2014р. № 0002922201 і від 26.03.2014р. № 00001221710, та виставлена вимога про сплату боргу від 01.04.2014р. № Ю-464.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в призначених судових засіданнях у справі заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

13 листопада 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що відповідачем протягом травня-червня 2014 року були проведені документальні позапланові невиїзні перевірки ТОВ «Кінгсбурі Венчур» (ідентифікаційний код 38365803) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Петрус-Медіа» (ідентифікаційний код 34999164) за періоди з 01.01.2014р. по 31.01.2014р. та з 01.02.2014р. по 28.02.2014р., за результатами яких складені акти від 08.05.2014р. № 206/26-57-22-03-10/38365803 та від 20.06.2014р. № 299/26-57-22-01-10/38365803.

Обставини щодо правомірності призначення та порядку проведення вказаних документальних перевірок (тобто, щодо дотримання працівниками відповідача процедури проведення документальної перевірки) позивачем в межах даної справи не оспорюються.

З текстів обох актів перевірок позивача вбачається, що в ході проведення документальних перевірок ТОВ «Кінгсбурі Венчур» працівниками ДПІ встановлені взаємовідносини цього Товариства з суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Петрус-Медіа» (ідентифікаційний код 34999164) згідно письмового договору про надання рекламних послуг від 01.06.2013р. за № 01/06. За умовами цього Договору Виконавець (ТОВ «Петрус-Медіа») за дорученням Рекламодавця (ТОВ «Кінгсбурі Венчур») зобов'язується надати послуги з проведення рекламної компанії в інтересах останнього та на визначених рекламних місцях, а Рекламодавець - прийняти надані послуги і оплатити їх вартість.

Відповідно до наданих позивачем документів (а саме: податкових накладних, актів наданих послуг) обсяг наданих ТОВ «Петрус-Медіа» на адресу перевіряємого підприємства за період січень 2014 року становив 1 804 659,85 грн. (в т.ч. ПДВ - 300 776,64 грн.) та за лютий 2014 року - 1 390 531,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 231 755,20 грн.). За результатами таких господарських операцій з ТОВ «Кінгсбурі Венчур» віднесло до складу податкового кредиту за звітний період січень 2014 року загальну суму податку на додану вартість 222 571,85 грн. (перелік податкових накладних наведений на стор. 6 акта від 08.05.2014р. № 206/26-57-22-03-10/38365803) та за звітний період лютий 2014 року - 309 555,20 грн. (переліки податкових накладних наведений на стор. 6 актів перевірок).

Платіжні доручення та банківські виписки ТОВ «Кінгсбурі Венчур» до перевірок не надавалися. За даними акта перевірки від 20.06.2014р. № 299/26-57-22-01-10/38365803 станом на 01.03.2014р. по вказаним господарським операціям була зафіксована кредиторська заборгованість по розрахунках з ТОВ «Петрус-Медіа» на суму 1 390 531,20 грн.

Одночасно перевіряючими були враховані висновки, викладені в тексті іншого Акта ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.05.2014р. № 197/26-57-22-03-10/34999164 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Петрус-Медіа» (ідентифікаційний код 34999164) з питань дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах ТОВ «Кінгсбурі Венчур» (ідентифікаційний код 38365803) за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р., та в Акті ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.06.2014р. № 429/26-57-22-05-10/34999164 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Петрус-Медіа» (ідентифікаційний код 34999164) щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златагор» (ідентифікаційний код 31082518), ТОВ «Кінгсбурі Венчур» (ідентифікаційний код 38365803) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2014р. по 28.02.2014р. (копії цих актів ДПІ наявна в матеріалах справи). За висновками Акта перевірки контрагента позивача від 05.05.2014р. № 197/26-57-22-03-10/34999164 реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Петрус-Медіа» з ТОВ «Кінгсбурі Венчур» не підтверджено, та встановлена відсутність об'єктів оподаткування при продажу послуг ТОВ «Петрус-Медіа» для ТОВ «Кінгсбурі Венчур». Також в акті ДПІ від 05.06.2014р. № 429/26-57-22-05-10/34999164 вказано про неможливість підтвердження звіркою факту надання ТОВ «Петрус-Медіа» рекламних послуг на користь ТОВ «Кінгсбурі Венчур» у зв'язку з ненаданням ТОВ «Петрус-Медіа» документів щодо надання послуг по розміщення реклами ТМ «BRELIL» в лютому 2014 року та непідтвердженням Виконавчим органом Київської міської ради відомостей про надання жодному із названих підприємств дозволів на розміщення реклами.

На підставі вищевикладеного та з урахуванням не надання перевіряємим підприємством до перевірки інших документів, визначених договором від 01.06.2013р. № 01/06, (зокрема, фото-звітів про проведену рекламну компанію, контрольних макетів реклами), працівники відповідача, в свою чергу, дійшли висновків про відсутність у ТОВ «Кінгсбурі Венчур» правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок нереальних правочинів з ТОВ «Петрус-Медіа», та про порушення позивачем норм п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 1 і 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. 996-XIV, ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003р. № 851-IV, абз. 5 Постанови Кабінет Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29.12.2010р. № 1246, пп. 2.5 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, що призвело до заниження цим підприємством податку на додану вартість на загальні суми 300 777,00 грн. (в т.ч. за січень 2014 року на суму 222 977,00 грн., за лютий 2014 року - 77 800,00 грн.) і 231 755,00 грн. (в т.ч. за лютий 2014 року на аналогічну суму коштів).

21 травня 2014 року ДПІ підставі акта перевірки від 08.05.2014р. № 206/26-57-22-03-10/38365803 прийняла спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 0002162203, яким визначило ТОВ «Кінгсбурі Венчур» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 375 971,25 грн. (в т.ч. 300 777,00 грн. - основний платіж, 75 194,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Надалі за результатами перегляду спірного податкового повідомлення-рішення від 21.05.2014р. № 0002162203 в порядку адміністративного оскарження згідно ст. 56 Податкового кодексу України, таке податкове повідомлення-рішення згідно рішення Державної фіскальної служби України 07.08.2014р. № 1248/6/99-99-10-010-15 було залишено без змін, а скарга платника податків (позивача), відповідно - без задоволення.

08 липня 2014 року ДПІ підставі акта перевірки від 20.06.2014р. № 299/26-57-22-01-10/38365803 прийняла спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 0002922201, яким визначило ТОВ «Кінгсбурі Венчур» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 347 632,50 грн. (в т.ч. 231 755,00 грн. - основний платіж, 115 877,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, 26 лютого 2014 року працівниками ДПІ була проведена фактична перевірка офісного приміщення ТОВ «Кінгсбурі Венчур» (ідентифікаційний код 38365803, місцезнаходження: м. Київ, вул. Святошинська, 32), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 33-Б), за питань дотримання позивачем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, повноти обчислення та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., за результатами якої складений Акт від 14.03.2014р. № 3/26-57-17-02-22 (далі - акт фактичної перевірки).

До перевірки позивачем були надані, зокрема наступні документи: табель виходу на роботу працівників, відомості про виплату заробітної плати працівникам, трудові книжки, списочний склад працівників, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за 1 - 4-ий квартали 2013 року, заяви, накази, розрахунково-платіжні відомості за період з 2013 рік, відомості про виплату грошей за 2013 рік.

Згідно даного акта фактичної перевірки працівниками відповідача відповідно до письмових пояснень працівників ТОВ «Кінгсбурі Венчур», що були надані безпосередньо в ході проведення перевірки, встановлені розбіжності між сумами фактично отриманої заробітної плати певними працівниками товариства (а саме: працівники ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 отримали заробітну плату на загальну суму 45 319,00 грн.) та сумами фактично нарахованої і виплаченої заробітної плати таким працівникам згідно розрахунково-платіжних відомостей за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. і податкових розрахунків (форми № 1ДФ) за 1 - 4-ий квартали 2013 року (а саме: в сумі 30 195,46 грн.).

З урахуванням вищенаведеного працівники відповідача прийшли до висновків про заниження ТОВ «Кінгсбурі Венчур» розміру фонду заробітної плати за період з квітня по грудень 2013 року на 21 936,93 грн., та як наслідок про порушення позивачем норм п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 і пп. «а» п. 171.2 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 3 027,94 грн., та заниження в порушення вимог п. 2 ст. 6, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. № 2464-VI бази оподаткування єдиним внеском (сум нарахованої заробітної плати), що призвело до заниження цього внеску на загальну суму 8 963,44 грн.

26 березня та 01 квітня 2014 року ДПІ на підставі зазначеного вище акта перевірки від 14.03.2014р. № 3/26-57-17-02-22 прийняла наступні спірні у даній справі рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 00001221710, яким згідно п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, за порушення вимог п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Кінгсбурі Венчур» до сплати суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції на аналогічну суму;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 00001221710, яким згідно п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, за порушення вимог п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Кінгсбурі Венчур» до сплати суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції на аналогічну суму;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № 464, якою відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зафіксована у ТОВ «Кінгсбурі Венчур» сума недоїмки по сплаті єдиного внеску в сумі 8 965,32 грн.

Крім того, 26 березня та 24 червня 2014 року ДПІ за наслідками фактичної перевірки позивача прийняла інші рішення про нарахування грошових зобов'язань, які в межах цього провадження позивачем не оскаржуються:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 00021417140, яким згідно п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, за порушення вимог п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Кінгсбурі Венчур» до сплати суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3 633,34 грн., в т.ч. за основним платежем - 2 092,80 грн. 1 540,54 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальними органами доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску за № 00001231710, яким за порушення вимог п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. № 2464-VI, застосувало до ТОВ «Кінгсбурі Венчур» штрафні санкції в сумі 3 005,13 грн.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що 01 червня 2013 року між ТОВ «Кінгсбурі Венчур» (Рекламодавець) і ТОВ «Петрус-Медіа» (Виконавець) був укладений договір за № 01/06 про надання рекламних послуг.

За умовами п. 2.2 цього Договору Виконавець за дорученням Рекламодавця зобов'язується надати послуги з проведення рекламної компанії (відповідно до терміну наведеному в п. 1.1 Договору, «рекламна кампанія» - розміщення (розповсюдження) реклами Торговельної марки «BRELIL» у визначених рекламних місцях протягом конкретного періоду часу) інтересах останнього та на визначених рекламних місцях (згідно п. 1.1 Договору «рекламне місце - це площа поверхні (інтер'єру) об'єкта зовнішньої реклами, на якій може бути розташована спеціальна конструкція або носій реклами), а Рекламодавець, в свою чергу, - прийняти надані послуги і оплатити їх вартість в порядку та умовах, визначених даним Договором.

Згідно п. 2.2 зазначеного Договору всі умови проведення рекламної кампанії, а саме: тип реклами, тип спеціальних конструкцій, адресна програма, період, а також особливі умови проведення рекламної кампанії визначаються Сторонами в додатковій угоді до даного Договору, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Відомості про наявність у Виконавця дозвільних документів на розміщення зовнішньої реклами та/або в його посередників у відповідності до норм Закону України «Про рекламу», в договорі не наведено.

На підтвердження фактів надання ТОВ «Петрус-Медіа» послуг з розміщення реклами за вказаним договором і проведення ТОВ «Кінгсбурі Венчур» розрахунку із названим контрагентом позивач надав до суду копії наступних документів:

- додаткової угоди № 1 від 01.06.2013р. до договору від 01.06.2013р. № 01/06, згідно якої сторонами погоджено проведення рекламної кампанії протягом періоду з 01.06.2013р. по 28.02.20104р., за адресною програмою - розміщення рекламних конструкцій типу «брандмауер» з розміром рекламного поля 690 кв.м. за адресою: м. Київ, на розі вулиць Горького та Федорова, 16/64. Вартість рекламної кампанії визначається згідно атів приймання-передачі виконаних робіт;

- актів наданих послуг від 31.01.2014р. за № 11, № 12, № 13, № 14, № 15 і від 28.02.2014р. за № 30, № 32, № 33, № 34, № 35 на загальну суму 3 195 191,05 грн. (з ПДВ);

- податкових накладних від 31.01.2014р. № 19 на суму 466 800,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 77 800,00 грн.), від 31.01.2014р. № 20 на суму 295 560,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 49 260,00 грн.), від 31.01.2014р. № 21 на суму 353 184,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 58 864,00 грн.), від 31.01.2014р. № 22 на суму 371 874,25 грн. (в т.ч. ПДВ - 61 979,25 грн.), від 31.01.2014р. № 23 на суму 317 241,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 52 873,60 грн.), від 28.02.2014р. № 18 на суму 318 385,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 53 064,20 грн.), від 28.02.2014р. № 20 на суму 155 798,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 966,40 грн.), від 28.02.2014р. № 21 на суму 383 095,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 63 849,20 грн.), від 28.02.2014р. № 23 на суму 224 025,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 37 337,60 грн.) та від 28.02.2014р. № 22 на суму 309 226,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 51 537,80 грн.):

- рахунків-фактур від 31.01.2014р. за № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, та від 28.02.2014р. за № 11, № 12, № 13, № 14, № 15;

- ксерокопій фотозображень рекламної конструкції у різних ракурсах;

- платіжні доручення ТОВ «Кінгсбурі Венчур», датовані січнем, лютим, березнем, квітнем, травнем, червнем і липнем 2014 року, з відомостями про перерахування коштів на користь ТОВ «Петрус-Медіа» в якості оплати за посередництво в розміщенні реклами згідно договору від 01.06.2013р. № 01/06;

- акт звірки взаєморозрахунків ТОВ «Кінгсбурі Венчур» з ТОВ «Петрус-Медіа» за період з 01.01.2013р. по 01.10.2014р., згідно якого значна частина коштів перерахована позивачем на користь контрагента в періоди до та після проведення документальних перевірок.

Оцінивши вказані докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що зазначені первинні документи не підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Петрус-Медіа» у зв'язку з наступним.

В ході судового розгляду справи позивач не пред'явив суду жодних інших первинних документів, оформлених на виконання договору від 01.06.2013р. № 01/06 з ТОВ «Петрус-Медіа», зокрема: документів щодо направлення ТОВ «Кінгсбурі Венчур» Виконавцю контрольного макету рекламного матеріалу та іншої документації, необхідної для здійснення організації рекламної компанії; документів щодо передачі ТОВ «Кінгсбурі Венчур» Виконавцю погоджених рекламних матеріалів.

В якості додаткового доказу реальності спірних господарських операцій позивач надав суду лише лист ТОВ «Петрус-Медіа» від 21.10.2014р. № 234 з додатками (наданий у відповідь на запит позивача від 17.10.23014р. № 34), що взагалі не містять відомостей про спірні операції (копія зазначеного запиту ТОВ «Кінгсбурі Венчур» від 17.10.2014р. № 234 позивач до суду не надав), та рішення Господарського суду м. Києва від 30.09.2014р. по справі № 910/11256/14 за позовом ТОВ «Кінгсбурі Венчур» до ТОВ «Петрус-Медіа» про визнання фіктивного правочину недійсним з відомостями про набрання ним законної сили. Зі змісту даного судового рішення вбачається, що за результатами огляду договору від 01.06.2013р. № 01/06, актів наданих послуг, податкових накладних, звіту про вибірковий фото-моніторинг та наданої ТОВ «Петрус-Медіа» копії дозволу № 17434-07-П-2 на розміщення зовнішньої реклами, виданої Виконавчого органу КМД на термін з 01.04.2013р. по 28.02.2014р., Господарський суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Водночас, суд звертає увагу на те, що господарський суд м. Києва при розгляді справи не надавав оцінку документам, наданим сторонами на підтвердження реальності господарської угоди, в контексті їх достатності та відповідності для введення податкового обліку, а тому вказане судове рішення не звільняє позивача від доведення належного податкового обліку.

Одночасно, з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин справи судом на адресу ТОВ «Петрус-Медіа» був направлений судовий запит від 08.10.2014р. № 826/12010/14 з проханням надати інформацію з документальним підтвердженням з питання укладення та виконання підприємством своїх зобов'язань за договором від 01.06.2013р. № 01/06 (з наведенням інформації у відповідності до поставлених питань), та щодо наявності у нього відповідних дозвільної документації та засобів для розміщення рекламних матеріалів ТОВ «Кінгсбурі Венчур». Даний судовий запит від 08.10.2014р. отриманий контрагентом позивача 22 жовтня 20104 року та був проігнорований.

При цьому в матеріалах даної справи наявні наступні документи, які були відповідачем під час проведення документальних перевірок позивача: 1) копії листа ПрАТ «КРОНОС» (ідентифікаційний код 13674102) від 25.04.2014р., що був наданий у відповідь на запит СУФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.04.2014р. № 2480/10/26-57-09-01. В своєму листі ТОВ «Кронос» (яке за даними акта перевірки від 08.05.2014р, № 206/26-57-22-03-10/38365803 являється власником будівлі № 16/64 розташованої на розі вулиць Горького та Федорова у м. Києві) не підтвердило факти розміщення рекламних конструкцій типу «брандмауер» за вказаною адресою та укладення правочинів між ТОВ «Кронос» та підприємствами ТОВ «Кінгсбурі Венчур» і ТОВ «Петрус-Медіа» щодо розміщення реклами протягом запитуваного періоду; 2) копії листів Київської міської державної адміністрації від 13.05.2014р. за № 001-842 і № 001-843, наданих у відповідь на запити ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.04.2014р. № 4515/26-57-22-01-26 і № 4516/26-57-22-01-26. З текстів даних листів Виконавчого органу КМД вбачається, що ні ТОВ «Петрус-Медіа», ні ТОВ «Кінгсбурі Венчур» дозволів на розміщення зовнішньої реклами не отримували.

Також під час судового розгляду справи усні пояснення представника позивача щодо наявності зв'язку між спірними операціями та господарською діяльністю позивача (за даними актів документальних перевірок до основного виду діяльності ТОВ «Кронос» за КВЕД відноситься неспеціалізована оптова торгівля (46:90)) документально підтверджені не були (первинні та інші документи на підтвердження здійснення позивачем реалізації товарів виробників із взяттям на себе зобов'язань по розповсюдженню інформації про певні товарів, в т.ч. ТМ «Brelil»; документи на підтвердження придбання та/або створення певних макетів рекламних матеріалів, тощо).

Крім того, позивачем не були надані суду жодні усні та документально обґрунтовані письмові пояснення з питання наявності позитивного ефекту від використання результатів спірних послуг, що, в свою чергу, свідчило б про наявність у позивача економічної доцільності («ділової мети») на укладення договору від 01.06.2013р. № 01/06, та відповідно понесення додаткових витрат на рекламу продукції не власного виробництва, - тобто підтвердження факту використання спірних послуг в своїй господарській діяльності.

Таким чином, за результатами дослідження наявних матеріалів справи суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факти здійснення господарських операцій з придбання та отримання результатів послуг з розміщення зовнішньої реклами, передбачених договором від 01.06.2013р. № 01/06 належними первинними і розрахунковими документами, а тому відповідно віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких послуг до складу податкового кредиту за звітні періоди січень і лютий 2014 року на підставі вище описаних документів, є безпідставним.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвала Вищого адміністративного суду України від 25.03.2014р. по справі № К/800/43887/13, в якій суд касаційної інстанції, зокрема, наголошує на тому, що: «…визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів».

Таким чином, висновки Акта перевірки про завищення позивачем сум податкового кредиту на податок на додану вартість у розмірі 532 532,00 грн., сформованих по взаємовідносинах з ТОВ «Петрус-Медіа» підтверджуються наявними матеріалами справи.

Щодо правомірності прийняття відповідачем спірних у справі рішень за наслідками фактичної перевірки суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 163.1 ст. 163 розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» ПК України об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України).

Згідно із підпунктом 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Зокрема, відповідно до пп. 164.2.1 і пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

При цьому відповідно до пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПК України «заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу» - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Згідно з п. 18.1 ст. 18 Кодексу податковим агентом є особа, на яку Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету, згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України, під час виплати оподатковуваного доходу.

Одночасно згідно положень п. 51.1 ст. 51 ПК України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку. Зокрема, форма, порядок заповнення і подання податковими агентами такого податкового розрахунку за формою № 1 ДФ на момент виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом ДПА України від 24.12.2010р. № 1020, що передбачає відображення не тільки доходів, які підлягають оподаткуванню, але й також доходів, які сплачуються податковим агентом платникам податку з доходів фізичних осіб та и не оподатковуються таким податком при їх виплаті, зокрема, доходів фізичних осіб-підприємців, з яких сплачений єдиний податок згідно спрощеній системі обліку та звітності або фіксований податок.

Обов'язки податкових агентів також закріплені в п. 176.2 ст. 176 ПК України.

Згідно п. 110.1 ст. 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність в разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншими законодавчими актами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Зокрема, п. 119.2 ст. 119 ПК України визначено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Таким чином, з контексту вищенаведених норм податкового законодавства випливає, що необхідною умовою для утримання податку з доходів фізичних осіб (в т.ч. працівника та/або фізичної особи-підприємця) є наявність факту виплати такого доходу фізичній особі податковим агентом за трудовою чи цивільно-правовою угодою.

Також судом враховується, що у відповідності до абз.2 п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.01.2014р. № 2464-ІV (далі - Закон № 2464-IV) платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування є роботодавці - підприємства, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. (абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-ІV).

За вимогами норм ч. 2 ст. 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, в тому числі, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно норм ст. 8 Закону № 2464-VI розмір внеску з заробітної плати найманих працівників, який нараховується роботодавцями - фізичними особами становить 3,6% бази нарахування єдиного внеску, а для інших випадків - 34,7 відсотка від бази нарахування єдиного внеску.

Контролюючий орган вправі обчислити єдиний внесок на підставі актів перевірок правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплати на суми яких нараховується єдиний внесок. (п. 3 ст. 9 цього Закону).

Як вбачається з тексту акта від 14.03.2014р. № 3/26-57-17-02-22, в якому відсутні відомості про правові підстави для проведення фактичної перевірки позивача та період проведення такої перевірки, висновки перевіряючих про заниження позивачем сум оподатковуваного доходу фізичних осіб-працівників ТОВ «Кінгсбурі Венчур» на суми фактично виплаченого, але не облікованого доходу (частини заробітної плати) ґрунтуються виключно на письмових поясненнях громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 (факт наявності трудових відносин ТОВ «Кінгсбурі Венчур» з цими фізичними особами позивачем не заперечувався та підтверджується наявними матеріалами справи).

До матеріалів справи відповідачем були надані копії письмових пояснень ОСОБА_3 від 27.02.2014р., ОСОБА_10 від 11.03.2014р., ОСОБА_2 від 27.02.2014р., ОСОБА_4 від 11.03.2014р., ОСОБА_5 від 10.03.2014р., ОСОБА_6 від 11.03.2014р., ОСОБА_7 від 14.03.2014р., ОСОБА_11 від 11.03.2014р., ОСОБА_1 від 11.03.2014р., ОСОБА_8 від 11.03.2014р., ОСОБА_9 від 11.03.2014р., адресованих на ім'я начальника податкової інспекції. Пояснення щодо порядку, місця та часу відібрання таких пояснень вибірково лише у певних фізичних осіб відповідач суду не надав.

В ході дослідження змісту зазначених письмових пояснень фізичних осіб, судом встановлено, що жоден із цих працівників товариства не зазначив інформацію про розмір фактично отримуваного ними доходу за кожен конкретний місяць протягом 2013 року, про П.І.П. і посаду особу, яка безпосередньо проводила видачу коштів на підприємстві, та не надали пояснення з питання підписання платіжних відомостей на підприємстві з іншими даними щодо розмірів виплаченої заробітної плати. Також з текстів цих пояснень фізичних осіб не вбачається, що до відома останніх було доведено попередження про кримінальну відповідальність за повідомлення завідомо неправдивих відомостей.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, судом приходить до висновку про те, що зазначені пояснення фізичних осіб (ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9) не є належними і допустимими доказами факту виплати частини заробітної плати, яка не була оподаткована ТОВ «Кінгсбурі Венчур» у зв'язку з наступним.

Згідно з пп. 14.1.171 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова інформація розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію». Відповідно до ст. 15 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами. На підставі ст. 83 Податкового кодексу України затверджений перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок: податкова інформація, експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до ст. 97 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що висновки акта фактичної перевірки позивача в дійсності ґрунтуються лише на поясненнях одинадцяти фізичних осіб та не стосується бухгалтерського обліку підприємства, тобто податковим органом використаний непрямий метод визначення податкового зобов'язання, який не передбачено законом. Суд зазначає, що викладені в тексті акта фактичної перевірки судження відповідача не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

На підставі викладеного вище, пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не можна вважати належними і допустимими доказами нарахування та виплати ТОВ «Кінгсбурі Венчур» конкретних необлікованих сум доходів, оскільки такі твердження вказаних фізичних осіб, що не підтверджені жодними належними первинними бухгалтерськими, податковими чи іншими фінансово-господарськими документами, можуть бути належним та допустимим доказом в підтвердження виключно наявності трудових відносин, факт якого встановлюється при розгляді цивільних спорів. Даний висновок суду згоджується із практикою Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 18.03.2014р. по справі № К/800/60415/13, від 19.06.2014р. по справі № К/9991/66237/11.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що подібні правопорушення повинні доводитись первинними документами, судом вбачається, що в даному випадку під час фактичної перевірки позивача працівники відповідача дійшли передчасного висновку про порушення ТОВ «Кінгсбурі Венчур» вимог податкового законодавства в частині заниження оподатковуваного доходу фізичних осіб-найманих працівників за 2013 рік та відповідно заниження бази оподаткування єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. А тому, як наслідок, сума єдиного внеску визначена контролюючим органом згідно спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) належним чином не підтверджена та не обґрунтована (аналогічні висновки відображені в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014р. № 50602/11/9104).

Також з урахуванням наведених вище висновків та ненаданням відповідачем належних документальних доказів щодо наявності правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій згідно норми п. 119.2 ст. 119 ПК України, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 26.03.2014р. № 00001221710.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України задовольнити в частині визнання протиправними та скасування спірних у справі податкового повідомлення-рішення від 26.03.2014р. № 00001221710 та вимоги про сплату боргу від 01 квітня 2014 року № Ю-464, та відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінгсбурі Венчур» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 26 березня 2014 року № 00001221710.

3. Визнати протиправним і скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про сплату боргу від 01 квітня 2014 року № Ю-464.

4. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова