Ухвала

від 09.04.2015 по справі 826/12010/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12010/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярова О.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

09 квітня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України , апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кінгсбурі Венчур» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кінгсбурі Венчур» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2014 року № 0002162203, від 08.07.2014 року №0002922201, від 26.03.2014 року № 00001221710 та податкової вимоги про сплату боргу від 01.04.2014 року № Ю-464.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року адміністративний позов було задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.03.2014 року № 00001221710 та податкову вимогу про сплату боргу від 01.04.2014 року № Ю-464. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

Позивач у своїй апеляційній скарзі просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні адміністративного позову, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року в частині про відмову в задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2014 р. № 0002162203, від 08.07.2014 року № 0002922201 було визнано нечинною, а провадження у справі в цій частині позовних вимог - закрито.

Таким чином, оскаржувана постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2014 року підлягає перегляду по суті в межах апеляційної скарги відповідача лише в частині про задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2014 р. № 00001221710 і податкової вимоги про сплату боргу від 01.04.2014 р. № Ю-464.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України , без фіксації судового процесу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Кінгсбурі Венчур» (далі - ТОВ «Кінгсбурі Венчур») є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві).

26.02.2014 р. відповідачем була проведена фактична перевірка позивача, за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 33-Б, з питань дотримання позивачем вимог законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, повноти обчислення та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складений акт від 14.03.2014 р. № 3/26-57-17-02-22.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення позивачем п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1, пп. «а» п. 171.2 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 3027,94 грн., та порушення вимог п. 2 ст. 6, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження єдиного внеску на загальну суму 8963,44 грн.

Такі висновки акту перевірки засновані на письмових поясненнях працівників позивача (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, та ін.).

На підставі вищевказаного акту від 14.03.2014 р. № 3/26-57-17-02-22 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001221710, яким ТОВ «Кінгсбурі Венчур» визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн., та податкову вимогу про сплату боргу від 01.04.2014 р. № Ю-464, якою позивачу нараховано суму недоїмки по сплаті єдиного внеску в розмірі 8 965,32 грн.

Задовольняючи даний адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що твердження відповідача, викладені ним у вказаному акті перевірки ТОВ «Кінгсбурі Венчур», не ґрунтуються на нормах податкового законодавства, а докази, на які він посилається, не є належними і допустимими доказами факту виплати позивачем заробітної плати його працівникам без сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску.

Дослідивши матеріали справи, підстави апеляційного перегляду, а також виниклі між сторонами правовідносини у відповідності до норм діючого законодавства України, колегія суддів погоджується з такими з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законів України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ( далі - Закон № 2464-ІV ) та «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» ( далі - Закон № 996-XIV ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПК України, заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу» - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються ( надаються ) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

У п. 18.1 ст. 18 ПК України закріплено, що податковим агентом є особа, на яку Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

За змістом п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 9 цього ж Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

П. 51.1 ст. 51 ПК України передбачено, що податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку. Зокрема, форма, порядок заповнення і подання податковими агентами такого податкового розрахунку за формою № 1 ДФ на момент виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом ДПА України від 24.12.2010р. № 1020, що передбачає відображення не тільки доходів, які підлягають оподаткуванню, але й також доходів, які сплачуються податковим агентом платникам податку з доходів фізичних осіб та и не оподатковуються таким податком при їх виплаті, зокрема, доходів фізичних осіб-підприємців, з яких сплачений єдиний податок згідно спрощеній системі обліку та звітності або фіксований податок.

У відповідності до п. 110.1 ст. 110 ПК України, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність в разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншими законодавчими актами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 163.1 ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування ( виплати, надання ); іноземні доходи - доходи ( прибуток ), отримані з джерел за межами України.

У пп. 164.1.1, 164.1.2 п. 164.1 та пп. 164.2.1, пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 ПК України закріплено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

До загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України регламентовано, що податковий агент, який нараховує ( виплачує, надає ) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-ІV, платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування є роботодавці - підприємства, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, в тому числі, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

П. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-ІV визначено, що базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

У ст. 8 зазначеного Закону закріплено, що розмір внеску з заробітної плати найманих працівників, який нараховується роботодавцями - фізичними особами становить 3,6% бази нарахування єдиного внеску, а для інших випадків - 34,7 відсотка від бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п. 3 ст. 9 Закону № 2464-ІV, контролюючий орган вправі обчислити єдиний внесок на підставі актів перевірок правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплати на суми яких нараховується єдиний внесок.

Отже, законодавством регламентовано зобов'язання суб'єктів господарювання, які використовують найману працю, утримувати з виплачуваної ними заробітної плати працівників податок на доходи фізичних осіб та нараховувати на неї і сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що добросовісність та правомірність виконання позивачем його зобов'язань з відрахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску з виплачуваних ним сум заробітної плати найманих працівників підтверджується відповідною первинною документацією, яка складена з дотриманням вимог ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV, наявна у матеріалах справи та була надана ТОВ «Кінгсбурі Венчур» відповідачу під час проведення ним фактичної перевірки товариства, а саме: табелем виходу на роботу працівників, відомостями про виплату заробітної плати працівникам, трудовими книжками, списком складу працівників, податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за 1-4-ий квартали 2013 року, заявами, наказами, розрахунково-платіжними відомостями за період з 2013 рік, відомостями про виплату грошей за 2013 рік.

Натомість висновки відповідача, викладені в акті перевірки ТОВ «Кінгсбурі Венчур» від 14.03.2014 р. № 3/26-57-17-02-22 щодо заниження податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску, на підставі якого податковим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.03.2014 р. № 00001221710 та податкова вимога від 01.04.2014 р. № Ю-464, так само як і доводи його апеляційної скарги, не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні ст. 70 КАС України, доказами та ґрунтуються виключно на поясненнях фізичних осіб (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, та ін.).

При цьому, у зазначених письмових поясненнях цих осіб відсутня інформація про розмір фактично отримуваного ними доходу за кожен конкретний місяць протягом 2013 року, про посадову особу, яка безпосередньо здійснювала видачу коштів на підприємстві, щодо підписання платіжних відомостей на підприємстві з іншими даними щодо розмірів виплаченої заробітної плати. Крім того, з текстів цих пояснень фізичних осіб не вбачається, що до їх відома було доведено попередження про кримінальну відповідальність за повідомлення завідомо неправдивих відомостей.

Більш того, колегія суддів відзначає, що висновки податкових органів про здійснення роботодавцем виплат заробітної плати працівникам без утримання податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску, згідно зі ст.ст. 44, 83 ПК України та ст. 1 Закону № 996-XIV, повинні підтверджуватися, перш за все, первинними бухгалтерськими та іншими документами, в яких мають бути зазначені конкретні працівники, суми здійснених підприємством виплат та період їх проведення без сплати податку на доходи фізичних осіб і без відрахування єдиного внеску, однак, в даному випадку, апелянт, діючи всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, жодних з таких доказів суду не надав.

Таким чином, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірність своєї бездіяльності, не надав суду будь-яких належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів та не переконав колегію суддів у своїй правоті.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону. Натомість оскаржувана Постанова суду ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

З огляду на це, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2014 р. № 00001221710 та податкової вимоги від 01.04.2014 р. № Ю-464 і для задоволення адміністративного позову в цій частині позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права і ухвалив судове рішення з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 09 квітня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Горбань Н.І.