Постанова

від 09.06.2009 по справі 52/264

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

52/264

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 09.06.2009                                                                                           № 52/264

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:            Попікової  О.В.

          Кондратової  І.Д.

 при секретарі:           Бабенко Т.І.

 За участю представників:

 від позивача - Марчук О.О. дов від 01.12.2008р., Овчаренко А.В.- директор.

 від відповідача - Гензіцька В.В. дов. від 10.02.2009 р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Пакпрінт"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.03.2009

 у справі № 52/264 (суддя Чебикіна С.О.)

 за позовом                               ТОВ "Торговий дім "Промхолод"

 до                                                   ТОВ "Пакпрінт"

 про                                                   стягнення 39583,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Товариством з обмеженою відповідальністю  "Торговий дім "Промхолод" (надалі позивач) заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю  "Пакпрінт" (надалі відповідач) про стягнення з відповідача 22767,97 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 16163,43 грн. – пені, 652,32 грн. - 3% річних  за прострочення з боку відповідача зобов'язання за договором № 12 від 01.08.2007р. поставки холодильного обладнання. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 526, 551, 625 Цивільного кодексу України та статей 179, 231 Господарського кодексу України з огляду на те, що позивач на виконання умов згаданого договору поставив відповідачу товар на загальну суму 69894,00 грн., а останній оплатив його вартість частково – на суму 52420,50 грн. Залишок несплаченої суми становить 17473,50 грн. за товар, отриманий згідно видаткової накладної № РН-000011 від 31.08.2007., і відповідно боржник зобов'язаний сплатити позивачу за час прострочення платежу, а саме: з серпня 2007р. по жовтень 2008р. 5294,47 грн. – суму інфляційних втрат, з 16.08.2007р. по 16.02.2008р. 16163,45 грн. – суму пені, з 16.08.2007р. по 10.11.2008 р. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2009р. у даній справі позовні вимоги задоволені повністю, з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Пакпрінт" стягнуто 17473,50 грн. основного боргу, 16163,45 грн. пені, 5294,47 грн. інфляційну складову боргу та 652,32 грн. 3 % річних. Рішення мотивовано доведеністю з боку позивача факту належного виконання своїх зобов'язань щодо поставки холодильного обладнання вартістю 69894,00 грн. згідно накладної № РН-000011 від 31.08.2007р., а відповідач оплатив поставлений товар частково, сума заборгованості становить 17473,50 грн. Суд визнав правомірними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача  5294,47 грн. – суму інфляційних нарахувань, 652,32 грн. – 3% річних, нарахованих згідно вимог статті 625 Цивільного кодексу України, а також позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 16163,45 грн., нарахованої згідно вимог статті 230 Господарського кодексу України та п. 7.3 договору.

Відповідач -  Товариство з обмеженою відповідальністю  "Пакпрінт" не погоджуючись із рішенням господарського суду м. Києва від 25.03.2009 р. у цій справі просить його скасувати та направити справу на новий розгляд до суду І інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- апелянт наголошує на тому, що суд І інстанції безпідставно визнав доведеним факт надання технічної документації та помилково встановив, що факт отримання обладнання є моментом повного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю  "Торговий дім "Промхолод" своїх зобов'язань за договором;

- відповідач зауважує на тому, що лист № 14 від 1/8.03.2009 р. не може бути визнаним належним доказом по даній справі, оскільки даний лист адресований ТОВ "Монтажхладосервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю  "Пакпрінт", відповідач даний лист не отримував, а отже за переконанням відповідача не може застосовуватись до спірних правовідносин, які виникли між сторонами;

- окрім цього, відповідач наголошує на порушеннях процесуальних норм, оскільки відповідачу не було надано достатньо часу для усунення недоліків, які встановлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2009р. № 05-5-52/18548 про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду на підставі статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду  № 01-23/1/8 від 01.06.2009р. "Про зміну складу колегії суддів", в зв'язку з виробничою необхідністю (формуванням постійного складу колегії суддів) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 52/264 колегії суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, суддів Кондратова І.Д., Попікова О.В.

В судовому засіданні 02.06.2009р. у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів оголошувалась перерва до 09.06.2009р. о 14-45, про що представники сторін були повідомлені належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 01 серпня 2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промхолод" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакпрінт" (покупець), укладений договір № 12 купівлі-продажу, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця холодильне обладнання (холодильний агрегат, розібраний у складі : рама, компресор повітряного охолодження, ресивер, реле, вентелі, в якості і за цінами, які вказані в Специфікації № 1 договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах договору.

Умовами договору сторони погодили порядок розрахунків, а саме: оплата по договору здійснюється в безготівковому порядку платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок позивача у два етапи. Перший етап полягає у сплаті 75 % від суми договору протягом п'яти календарних днів з моменту підписання договору, другий етап оплати – 25 % від суми договору протягом п'яти днів з моменту підписання акту прийому – передачі обладнання (п. 2.2 договору).

Як було встановлено під час судового розгляду в суді І інстанції та підтверджується матеріалами справи,  позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промхолод" на виконання умов згаданого договору поставив відповідачеві товар на загальну суму 69894,00 грн., що підтверджується залученими до матерів справи копіями видаткової накладної № РН-00011 від 31.08.2007 р. та актом отримання обладнання від 10.08.2007 р., який підписано директором позивача Овчаренко А.В., директором відповідача Дерибон В.Н., а також директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажхладосервіс" Тодоренко Я.А., який в акті підтверджує зборку обладнання на підприємстві замовника: м. Київ, вул. Бориспілька, б.9.

Надані документи обґрунтовано прийняті судом до уваги у якості належних доказів на підтвердження факту виконання з боку позивача обов'язку за договором 01.08.2007р. № 12 щодо поставки та зборки холодильного обладнання відповідачеві на суму 69894,00 грн. Доводи відповідача щодо поставки холодильного обладнання неналежної якості обладнання обґрунтовано не прийняті до уваги, оскільки в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надані жодній докази на підтвердження своїх заперечень.

При цьому, апеляційною інстанцією приймається до уваги наступне:

Відповідно до частини 1 статті 793 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті  526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частин 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 662 Цивільного кодексу України  продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно вимог статті 663 продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Приписами статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 2 статті 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до частини 2 статті 666 Цивільного кодексу України якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Тобто невиконання продавцем обов'язку передати приналежності й (чи) документи до товару в розумний строк, встановлений покупцем, відповідно до частини 2 статті 666 Цивільного кодексу України тягне за собою виникнення в покупця права в односторонньому порядку відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України у випадку односторонньої відмови від договору у повному обсязі він є розірваним. Це означає, що зобов'язання сторін за ним припиняються (частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України). При цьому слід брати до уваги те, що можливість реалізації права на відмову від договору у випадку його істотного порушення іншою стороною, пов'язується із дотриманням форми повідомлення про відмову. Це пов'язано із вимогами частини 3 статті 214 Цивільного кодексу України відповідно до якої відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, у якій було вчинено правочин

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу  України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач не надав суду докази повідомлення позивача про відмову від договору у зв'язку із ненаданням  продавцем технічної документації при передачі обладнання, що унеможливлює для суду висновок  про неналежне виконання позивачем зобов'язання щодо поставки обладнання згідно договору.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту пунктів 2.2, 4.2 договору вбачається, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору  за отриманий товар повністю не розрахувався.

Предметом договору є поставка товару, за який відповідач повинен здійснити оплату. Саме оплата поставленого товару формує зміст прав і обов'язків відповідача. Документами, які підтверджують поставку товару, тобто виконання позивачем своїх обов'язків є видаткова накладна № РН-00011 від 31.08.2007 року, а також акт обладнання від 30.05.2008 року. Саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містить інформацію як про асортимент, кількість, так і про вартість поставленого товару.

При цьому, як вірно встановив місцевий господарський суд, у договорі чітко встановлений строк виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару, а тому воно підлягає виконанню у зазначений у договорі строк, тобто протягом п'яти днів з моменту підписання акту прийому – передачі обладнання. Акт прийому – передачі обладнання сторонами підписаний, що  не оспорюється із боку відповідача.

Зважаючи на викладене  та враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку не спростував обставини, які повідомлені позивачем, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1 інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача – 17473,50 грн.  боргу за договором поставки від 01.08.2007р. № 12.

Згідно вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене та враховуючи приписи чинного законодавства, за умови встановлення факту прострочення з боку відповідача зобов'язання щодо оплати поставленого товару, господарський суд міста Києва  правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5294,47 грн. – суму інфляційних нарахувань, 652,32 грн. – 3% річних. При цьому, розмір та період нарахованих сум інфляційних втрат та 3 % річних  є обґрунтованим.

Однак, апеляційна інстанція не погоджується з висновком суду І інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 16163,45 грн., нарахованої згідно умов договору, з огляду на наступне:

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п.п. 1,3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати поставленого товару покупець зобов'язується сплатити на користь постачальника пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В свою чергу, у відповідності до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено спеціальним законом, яким є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", в преамбулі якого зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В свою чергу, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені, який обчислюється від суми прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, визначений спеціальним законом, положення якого не встановлюють обмежень щодо визначення сторонами в договорі розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Отже, оскільки розмір пені обмежується законом, а в договорі сторони встановили пеню, як вид неустойки, у розмірі 0,5 % заборгованості за кожний день прострочення, яка більша ніж та, що передбачена вимогами Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що в даному випадку правомірно нараховувати відповідачу пеню, розмір якої визначається у відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Здійснивши перерахунок пені, колегія суддів встановила, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1505,69 грн. (17473,50 грн. * 138 днів (16.08.2007 р. - 31.12.2007р.) * 2* 08,00 % (розмір облікової ставки НБУ )/365 + 17473,50 грн. * 47 днів (01.01.2008 р.- 16.02.2008р.) * 2* 10,00 % (розмір облікової ставки НБУ )/366). В задоволенні заявленої вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 14657,76 грн.  слід відмовити.

Доводи відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю  "Пакпрінт" щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права визнаються апеляційною інстанцією безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалами справи відповідач скористався своїм процесуальним правом та у відповідності до статті 60 Господарського процесуального кодексу України двічі звертався до суду з зустрічним позовом, який  ухвалами Господарського суду міста Києва від 02.03.2009р. № 05-5-52/17469 та від 24.03.2009р. № 05-5-52/18548 було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю  "Пакпрінт" без розгляду.

Відповідно до приписів частини 1 статті 106 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідач своїм правом не скористався, згадані ухвали  Господарського суду міста Києва від 02.03.2009р. № 05-5-52/17469 та від 24.03.2009р. № 05-5-52/18548 в апеляційному чи касаційному порядку не оскаржив.

Відповідно до приписів частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України доводи, викладені в апеляційній скарзі, не є обов'язковими для господарського суду апеляційної інстанції. Останній перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. Це правило стосується перевірки законності і обґрунтованості лише того судового рішення, яке оскаржено в апеляційному порядку, і не поширюється на решту судових рішень, ухвалених господарським судом у конкретній справі, а тому у суду апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги по даній справі відсутні повноваження перевірки законності і обґрунтованості ухвал  Господарського суду міста Києва від 02.03.2009р.  № 05-5-52/17469 та від 24.03.2009р. № 05-5-52/18548, якими було повернуто відповідачу без розгляду зустрічну позовну заяву.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що провадження у справі порушено 18.11.2008 р., розгляд справи неодноразово відкладався, рішення суду прийнято 25.03.2009р., і з огляду на вимоги статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України сторони мали достатньо часу та рівні права щодо подання всіх необхідних доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень, тобто відповідач мав достатньо часу, а також можливість подати вчасно та належно оформити зустрічну позовну заяву у відповідності до статті 60 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України, а саме: щодо розміру задоволених позовних вимог в частині стягнення пені. При цьому враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав задоволення позову, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  "Пакпрінт" залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2009р. у справі № 52/264 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов Товариства з обмеженою відповідальністю  "Торговий дім "Промхолод" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Пакпрінт" (02660, м. Київ, вул. Закревського, буд. 22, код ЄДРПОУ 34343964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  "Торговий дім "Промхолод" (03151, м. Київ, Солом'янський район, вул. Керченська, 7/7, код ЄДРПОУ 35249719) 17473 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 50 коп. основного боргу, 5294 (п'ять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 47 коп. – інфляційної складової боргу, 652 (шістсот п'ятдесят дві) грн. 32 коп. – 3 % річних, 1505 (одна тисяча п'ятсот п'ять) грн. 69 коп. – пені, 249 (двісті сорок дев'ять) грн. 26 коп. державного мита та 74 (сімдесят чотири) грн. 30 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.”

3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4.Справу № 52/264 скерувати до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Ропій  Л.М.

 Судді                                                                                          Попікова  О.В.

                                                                                          Кондратова  І.Д.

 18.06.09 (відправлено)