Постанова

від 10.07.2009 по справі 35/60-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/60-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2009 р.                                                           Справа № 35/60-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. ,  Барбашова С.В.

при секретарі  Чудновській І.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -Константинова Є.К., Аксьонов С.В., Чернишова Н.В.   

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1465Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 12.05.09 р. по справі № 35/60-09

за позовом Спільне українсько-естонське підприємство у формі ТОВ "Оптіма-Фарм, ЛТД" м. Київ

до Приватне підприємство "Інтерпро" м. Харків

про стягнення 169572,26 грн.

встановила:

У березні 2009 р. позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 169572,26 грн. заборгованості за договором № 34660 від 09.06.07р., а також витрати по сплаті держмита та за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

22.04.2009р., представник позивача звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій зазначив, що відповідачем станом на 21.04.09р. погашено заборгованість за отриманий товар, однак в зв'язку із простроченням оплати, позивач на підставі п.6.2. договору № 34660 від 09.06.07р. здійснив нарахування відповідачеві пені у розмірі 8126,58 грн.

Заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята та задоволена судом, як така, що відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить інтересам сторін.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2009 р. по справі № 35/60-09 ( суддя Швед Е.Ю.) в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи - відмовлено. Позов задоволено частково та стягнуто з відповідача 8126,58 грн. пені, 1695,72 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення з відповідача 169572,26 грн. основного боргу - провадження по справі припинено.

Рішення мотивоване тим, що заборгованість погашена після звернення до суду, в зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідач повинен сплатити пеню у сумі 8126,58 грн., згідно з умовами договору.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає, що суд не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині стягнення пені в сумі 8126,58 грн. скасувати та стягнути пеню  в сумі 354,78 грн., з посиланням на те, що  розрахунок пені наданий позивачем не підтверджує вірність розрахунку, оскільки в цьому розрахунку не вказано, на підставі само якого документу прострочка за заявленими накладними, має бути такою, яку  її вказав в  розрахунку позивач.

Позивач  у призначене судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, про причину не прибуття суд не повідомив, заперечення по скарзі не надав, не з'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, встановила, що  між позивачем та відповідачем  укладений договір поставки №34660 від 09.07.07р., відповідно до умов якого,  позивач зобов`язувався в порядку та на умовах, визначеним даним договором поставити товар, а відповідач прийняти товар та оплатити його вартість.   

Відповідно до п.2.2. договору поставки № 34660 від 09.07.07р. позивачем поставлена продукція на загальну суму 271667,31 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що оплата відповідачем отриманого товару здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу, а п.3.4.1. договору встановлено, що при здійсненні відповідачем оплати товару за договором з відстроченням платежу, строк протягом якого повинна бути здійснена така оплата визначається позивачем у видатковій накладній на товар, який поставляється.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем укладений договір поставки, а відносини по поставці регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, тобто підприємницькі відносини регулюються Господарським кодексом України.

Отже, при застосуванні норм діючого законодавства слід виходити з принципу пріоритету спеціального закону перед законом загальним, в першу чергу застосовуються норми ГК України, як спеціальне законодавство, а у випадку не врегулювання або недостатнього врегулювання відповідних відносин застосовуються норми ЦК України.

Згідно зі ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 264 -271 Господарського кодексу України не врегульовані питання оплати отриманої продукції. В зв'язку з чим необхідно застосувати норми ст.ст.692, 712 ЦК України, згідно з якими покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов'язання щодо поставки  товару виконав, що підтверджується видатковими накладними на поставлений товар та довіреностями на його отримання, а відповідач товар отримав, але в порушення п.3.4.1.  договору його вартість сплатив частково в сумі 102095,05 грн., доказів повної та своєчасної оплати не надав.

Посилання відповідача на погашення заборгованості по спірним накладним у листопаді - грудні 2008 р. не підтверджується матеріалами справи, зокрема у платіжних дорученнях в графі «призначенні платежу» не зазначені номера накладних, по яких проводиться оплата. У відзиві на позовну заяву відповідач стверджував, що заборгованість погашена у лютому –березні 2009р., що також підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем складала 169572,26 грн., яка погашена після звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, у зв'язку з чим суд обґрунтовано припинив провадження в цієї частині на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема cплата                                                        неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що розмір пені, передбачений ст.1 зазначеного закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що сума пені за порушення строків оплати згідно наданого позивачем розрахунку визначена з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” складає 8126,58 грн. та зробив обґрунтований висновок щодо стягнення  пені.      

Посилання відповідача  на  невірний розрахунок пені є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи, оскільки наданий позивачем розрахунок проведений згідно з датами оплати та часом прострочення, відповідач не надав доказів своєчасної оплати  товару по спірних накладних, в виписках  банку в графі «призначенні платежу»не зазначено за якими накладними проводиться оплата.

Отже, відсутні підстави вважати заборгованість по спірним накладним погашеною у листопаді –грудні 2008р.,як безпідставно в розрахунку зазначає відповідач.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст. ст. 9, 549, 610, 611, 692, 712 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.80 ГПК України, ст. ст. 101-105 ГПК України

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2009 р. по справі № 35/60-09  залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Барбашова С.В.  

Повний текс постанови підписаний 10.07.09 р.