45/83
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2009 № 45/83
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів: Євграфової Є.П.
Дикунської С.Я.
при секретарі: Денисюк І.Г.
За участю представників:
позивача – Водоп'янова М.С.;
відповідача 1 – Онашко Є.М.
відповідача 2 – не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Київської філії
на рішення Господарського суду м.Києва від 29.04.2009
у справі № 45/83 (суддя Балац С.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Київської філії
до Головного управління Державного казначейства України у м. Києві
Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві
про стягнення 300000 грн.
ВСТАНОВИВ:
Акціонерного товариства «Український інноваційний банк» в особі Київської філії (далі – АТ «Український інноваційний банк») звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Управління державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва та Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (далі – ВДВС Шевченківського районного управління юстиції) про стягнення 300000,00 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.03.2009 порушено провадження у справі № 45/83 за позовом АТ «Український інноваційний банк» до Управління державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва та ВДВС Шевченківського районного управління юстиції про стягнення 300000,00 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.04.2009 у справі № 45/83 Управління державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва замінено на належного відповідача – Головне управління Державного казначейства України у м. Києві (далі – ГУ ДКУ у м. Києві).
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.04.2009 у справі № 45/83 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 29.04.2009 АТ «Український інноваційний банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд встановив:
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21.10.2005 у справі № 2-3209/2005 задоволено позов АТ «Український інноваційний банк» до Грумент Наталії Василівни та Чиркіна Костянтина Євгеновича та вирішено стягнути з Грумент Наталії Василівни та Чиркіна Костянтина Євгеновича в солідарному порядку на користь АТ «Український інноваційний банк» борг у розмірі 406629,14 грн.
Оболонським районним судом м. Києва 15.02.2006 видано виконавчий лист для виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21.10.2005.
Постановою державного виконавця Поліщук Л.В. від 13.03.2006 № 283/41 відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа 2-3209 виданого Оболонським районним судом м. Києва.
Державним виконавцем Поліщук Л.В. 01.08.2006 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-3209 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.
У відповідності з належним чином посвідченим витягом з Державного реєстру правочинів № 3425854 від 28.12.2006 одна п'ята квартири, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Михайлівська, будинок 22а, кв. 30, була подарована Чиркіним Костянтином Євгеновичем Чиркіну Євгену Павловичу 20.06.2006.
Спір виник в наслідок того, що на переконання позивача зволікання відповідачем 2 з вчиненням виконавчих дій, призвело до неможливості звернення стягнення на нерухоме майно, що належить позичальнику, та заподіянню збитків в сумі 300000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому під шкодою слід розуміти зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК, з врахуванням положень ст. 1173 ЦК України, щодо наявності вини, підлягають доведенню: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Разом з тим, як зазначається в п. 9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» №02-5/215 від 01.04.1994, для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо.
У розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій державних виконавців при виконанні судового рішення, слід враховувати, що згідно зі статтею 85 Закону України «Про виконавче провадження» на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду. Отже, факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12.04.2007 у справі № 4-С-19/2007 за скаргою Київської філії АТ «Український інноваційний банк» на бездіяльність ДВС Шевченківського району м. Києва визнано бездіяльність державної виконавчої служби у Шевченківському районі м. Києва щодо невиконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21.10.2005 року неправомірною. Зобов'язано державну виконавчу службу у Шевченківському районі м. Києва провести передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії для стягнення боргу за виконавчим листом № 2-3209.
Судом встановлено, що 13 березня 2006 року державним виконавцем Поліщук Л.В. ДВС у Шевченківському районі м. Києва винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та боржнику запропоновано погасити борг у добровільному порядку до 23.03.2006. Проте після спливу строку для добровільного виконання судового рішення лише 01.08.2006 винесено постанову про арешт майна боржника Чиркіна К.Є. Будь-які дані про складання акту опису й арешту майна відсутні та зі слів Чиркіна К.Є. опис майна за місцем його проживання не проводився. Відсутні також будь-які дані про вжиті державною виконавчою службою заходи щодо проведення стягнення з Грумент Н.В.
Отже, факт неправомірності бездіяльності відповідача 2 у виконанні Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21.10.2005 у справі № 2-3209/2005 відповідно до правил ст. 35 ГПК України не підлягає доведенню.
Спричиненою шкодою позивач вважає суму коштів яку він міг би отримати в разі задоволення своїх вимог у виконавчому провадженні про примусове виконання рішення суду за рахунок реалізації належного боржнику майна, а саме однієї п'ятої квартири, яка за розрахунком позивача (виходячи з середньої ринкова вартості пропозицій трьох кімнатних квартир в Шевченківському районі станом на 23.05.2007) могла б бути реалізована за 300000 грн.
Проте, становлення факту щодо неправомірної бездіяльності державної виконавчої служби у Шевченківському районі м. Києва, як вірно зазначено судом першої інстанції, не може свідчити про те, що відповідачем 2 вичерпано всіх заходів щодо примусового виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21.10.2005 у справі № 2-3209/2005.
Рішенням суду позивачу присуджено до стягнення грошові кошти, а отже, невчасне накладення арешту на одну п'яту квартири боржника Чиркіна К.Є. не свідчить про неможливість виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21.10.2005, зокрема, за рахунок як безпосереднього належних боржнику грошових сум (в тому числі заробітної плати) так і іншого майна, чи за рахунок майна та коштів Грумент Н.В., що є солідарним боржником, та виконавче провадження щодо якої триває.
Посилання апелянта в обґрунтування свої вимог на положення п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України є помилковими, адже кошти, що підлягають стягненню в примусовому порядку за рішенням суду на користь позивача є боргом, що виник в результаті неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором, а не упущеною вигодою (неотриманими доходами). Фактично заявлена позивачем вимога спрямована на поновлення стану, що існував до порушення боржником зобов'язань за кредитним договором, та повернення коштів (заборгованості за кредитом), а отже, звернення до відповідачів з наведених в позові обставин за наявності рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21.10.2005, є безпідставним.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що АТ «Український інноваційний банк» не доведено факту заподіяння йому шкоди у розмірі 300000,00 грн. в наслідок дій чи бездіяльності саме відповідача2 Отже відсутні правові підстави для задоволення вимог до відповідача 2.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості та безпідставності вимог АТ «Український інноваційний банк» до відповідача 1, з огляду на те, що така вимога є похідною від вимоги до відповідача 2.
Інші доводи наведені АТ «Український інноваційний банк» в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 29.04.2009.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Український інноваційний банк» в особі Київської філії залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 29.04.2009 у справі № 45/83 - без змін.
2. Матеріали справи № 45/83 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя Рєпіна Л.О.
Судді Євграфова Є.П.
Дикунська С.Я.
20.07.09 (відправлено)
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 14.07.2009 |
Оприлюднено | 01.08.2009 |
Номер документу | 4177437 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Євграфова Є.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні