Постанова

від 08.12.2014 по справі 922/3563/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2014 р. Справа № 922/3563/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі судового засідання Комаровій М.М.,

за участю представників:

позивача - Красніков П.І.,за довіреністю б/н від 25. 07. 2012 року,

відповідача - Михайлова В.В.,за довіреністю б/н від 03.10.2014 року,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. №3728 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 03.10.14 у справі № 922/3563/14

за позовом ТОВ "Фарватер Інвест",

до ТОВ "Пріоритет-Інтер" ,

про розірвання договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2014 року (суддя Аюпова Р.М.) позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано договір купівлі - продажу нежитлових приміщень від 14 серпня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 14.08.2007 року за реєстровим № 2980-д, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарватер Інвест" (61003, м. Харків, майдан Конституції, 1, під'їзд 1, код 32827321) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритет - Інтер" (63200, Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, 1, офіс 305, код 32826967). Стягнуто з Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритет - Інтер" (63200, Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, 1, офіс 305, код 32826967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарватер Інвест" (61003, м. Харків, майдан Конституції, 1, під'їзд 1, код 32827321) судові витрати в сумі 1218,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріоритет - Інтер" з вказаним рішенням не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Фарватер Інвест" відмовити повністю.

03 грудня 2014 року у судове засідання зявились належні представники сторін.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила наступні обставини справи.

14 серпня 2007 року між позивачем ТОВ "Фарватер Інвест" та відповідачем ТОВ "Пріоритет - Інтер" був підписаний договір купівлі - продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 14.07.2007р. за № 2980.

Відповідно до пункту 1.1 позивач ТОВ "Фарватер Інвест" продає, а відповідач ТОВ "Пріоритет -Інтер" купує та приймає у власність нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го поверхів в літ. А-6-8, загальною площею 1309,6 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Харків, майдан Конституції, будинок № 1.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що ціна нежитлових приміщень, що купуються за таким договором становить 25250000 грн. в тому числі ПДВ 4208333,3грн.

Згідно пункту 2.2 договору сума, що зазначена в пункті 2.1 договору сплачується відповідачем на користь позивача наступним чином: 15150000 грн. сплачуються в день підписання цього договору власними коштами покупця (відповідача) на рахунок позивача; 10100000 грн. сплачується відповідачем протягом семи календарних днів з дня підписання цього договору на рахунок позивача.

Положеннями пункту 5.2 договору передбачено, що покупець (відповідач) зобов'язаний здійснити оплату нежитлових приміщень в строки та у порядку, встановленому цим договором.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що у випадку порушення покупцем (відповідачем) строку здійснення оплати нежитлових приміщень згідно пункту 2.2 цього договору продавець в тому числі має право вимагати розірвання цього договору.

Відповідно до пункту 6.4. договору, усі спори, пов'язані з підписанням або виконанням цього договору, підлягають розгляду в компетентному суді, в порядку передбаченому чинним законодавством України.

Станом на 22 серпня 2007 року відповідач свого обов'язку не виконав та не сплатив повну суму за придбання нежитлових приміщень по вищезазначеному договору купівлі - продажу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 грудня 2009 року у справі № 38/335-09 було задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарватер Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет - Інтер" про розірвання договору купівлі - продажу від 14 серпня 2007 року.

Як свідчать матеріали справи, після набрання вказаним рішення законної сили у 2009 році, позивач, згідно наданих банківських виписок, повернув відповідачу відповідні грошові кошти, що були сплачені останнім за придбання за вказаним договором самостійно.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 року по справі № 38/335-09 рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2009 року було скасоване та прийняте нове рішення про відмову ТОВ "Фарватер Інвест" в задоволенні позовних вимог.

Після скасування вказаного судового рішення, відповідач повинен був сплатити позивачу, відповідно до умов договору грошові кошти в сумі 25 250 000 грн. в тому числі ПДВ 4208333,3 грн. Проте вказана сума грошових коштів позивачу до цього часу не перерахована, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Рішенням господарського суду з огляду на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу від 14.08.2007 року та передбачене у зв'язку з цим право позивача розірвати даний договорів, було задоволено позовні вимоги.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем зазначається про порушення судом процесуального законодавства, а саме неповідомлення належним чином відповідача про час та місце судового засідання.

Представник позивача проти позиції апелянта заперечує, зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, без будь-яких порушень норм процесуального права, зокрема, положень щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. Вказує, що інших обґрунтувань щодо незаконності рішення суду від 03.10.2014 року по цій справі апеляційна скарга не містить. Вважає, що зазначене рішення є законними, обґрунтованим, через що підстави для його скасування відсутні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з правовою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Колегія суддів, звертає увагу, що предметом даного позову є вимоги позивача про розірвання договору купівлі продажу від 14 серпня 2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарватер Інвест" та ТОВ "Пріоритет-Інтер", з підстав неналежного виконання відповідачем взятих на себе даним договором зобов'язань, а саме неоплатою суми в розмірі 25 250 000 грн., що виникла як наслідок скасування Харківським апеляційним господарським судом від 14.11.2013 року по справі № 38/335-09 рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2009 року та прийняття нового рішення про відмову ТОВ "Фарватер Інвест" в задоволенні позовних вимог.

Так після скасування вказаного судового рішення 14.11.2013 року, тобто через 4 роки після припинення зобов'язань за спірним договором купівлі - продажу, відповідні зобов'язання сторін виникли знов та відповідач повинен був сплатити відповідно до умов договору грошові кошти в сумі 25250000 грн. в тому числі ПДВ 4208333,3 грн. Однак, як підтверджено матеріалами справи, ТОВ "Пріоритет-Інтер" суму, яка зазначена в пункті 2.1 договору сплачено не було.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору, як істотного, здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Положенням статті 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено, що 14 серпня 2007 року між позивачем ТОВ "Фарватер Інвест" та відповідачем ТОВ "Пріоритет - Інтер" був підписаний договір купівлі - продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 14.07.2007р. за № 2980, відповідно до якого ТОВ "Фарватер Інвест" продає, а відповідач ТОВ "Пріоритет -Інтер" купує та приймає у власність нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го поверхів в літ. А-6-8, загальною площею 1309,6 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Харків, майдан Конституції, будинок № 1.

За приписами статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно положень статті 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Як встановлено матеріалами справи, підтверджено позивачем та не спростовано відповідачем, обов'язок відповідача стосовно сплати суми, яка зазначена в пункті 2.1 договору та повинна була бути сплачена відповідачем на рахунок позивача, відповідачем ТОВ "Пріоритет - Інтер" не виконаний.

З огляду на дану обставину, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.

Так ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Сторонами договору положенням пункту2.1 договору було визначено ціну нежитлових приміщень, що складає предмет договору 25250000 грн.

За загальним правилом (частина перша статті 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із частиною другою статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В той же час, сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (частина друга статті 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, що має місце в нашому випадку, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

В нашому випадку, сторонами було погоджено, згідно із пунктом 2.2 договору, що сума сплачується відповідачем на користь позивача наступним чином: 15150000 грн. сплачуються в день підписання цього договору власними коштами покупця (відповідача) на рахунок позивача; 10100000 грн. сплачується відповідачем протягом семи календарних днів з дня підписання цього договору на рахунок позивача.

Колегія суддів наголошує, що якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (частина третя статті 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Так з матеріалів справи вбачається повна несплата відповідачем встановленої у договорі суми, яка є ціною нерухомого майна (в порядку та розмірі, визначених сторонами у договорі), колегія суддів констатує, що відповідачем істотно порушено умови договору купівлі-продажу нежитлових приміщень. При цьому, істотне порушення відповідачем умов договору полягає у невиконанні ним своїх обов'язків в частині своєчасної сплати вартості нежитлових приміщень, що позбавляє позивача можливості отримати результат, на який останній розраховував при укладенні договору, а саме отримання коштів за продаж вищезазначеного майна.

Таким чином вимога позивача про розірвання договору є обґрунтованою, витікає з положень ст.ст. 598, 651 Цивільного кодексу України, пункту 6.2. договору купівлі-продажу від 14 серпня 2007 року, відтак правомірно та законно задоволена судом першої інстанції.

Щодо посилання апелянта на порушення судом першої інстанції під час розгляду справи норм процесуального права в частині неповідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, то колегія суддів вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» з подальшими змінами та доповненнями від 24.11.2014 року особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду від 26.08.2014 року прийнято позовну заяву ТОВ «Фарватер Інвест» до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.09.2014 року об 11:15 год.

Ухвалами господарського суду від 09.09.2014 року, 18.09.2014 року, 25.09.2014 року, з метою надання сторонами додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладався.

Представник відповідача у призначене судове засідання 03.10.2014 року не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, за адресою, про що свідчать відмітки про направлення ухвал господарського суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи, які направлялись на адресу відповідача, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами). Як свідчать матеріали справи, ухвала суду від 26.08.2014 року була повернута на адресу суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про належність повідомлення судом першої інстанції відповідача про час та місце судового засідання.

Положенням пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року №18, неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Враховуючи належність повідомлення судом першої інстанції відповідача про час та місце судового засідання, у відповідності вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК та підпункті 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року №18 судом першої інстанції було правомірно здійснено судовий розгляд за відсутності відповідача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції встановлені фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам та їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати ТОВ "Пріоритет-Інтер" по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет - Інтер» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2014 року по справі №922/3563/14 - залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 08.12.14

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.