Постанова

від 27.11.2014 по справі 2а-8982/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/442

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2014 року 15:13 № 2а-8982/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Легейді Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Платос-Фарма" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення- рішення від 15.06.2012 № 0002362270, за участі представників сторін:

представника позивача Поліщук В.А.,

представника відповідача Денисенко Ю.О.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27.11.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Платос-Фарма» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2012 № 0002362270.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2014 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Платос-Фарма» - задоволено частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі 2а-8982/12/2670 - скасовано.

Справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Платос-Фарма» залишено без розгляду.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Платос-Фарма» задоволено.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року скасовано.

Справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Платос-Фарма» до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та касування податкового повідомлення - рішення направлено до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду.

29 жовтня 2014 року до відділу документального обігу та контролю суду надійшла справа 2а-8982/12/2670, якій присвоєно вхідний номер 16686 та передано судді Клочковій Н.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2014 справу прийнято до розгляду.

В судовому засіданні 27.11.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу відповідача № 501 від 25.04.2014, згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Платос-Фарма» (код ЄДРПОУ 36483733) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Ньюмодуль 2011" (код ЄДРПОУ 37617602), ТОВ "Асгільдія" (код ЄДРПОУ 376175762) за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатом якої складено акт перевірки від 21.05.2012 № 130/1-22-70-36483733 (т.1, арк. 11-20).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 543489,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 21.05.2012 № 130/1-22-70-36483733 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012:

- № 0002362270, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 543489,00 грн., з якої: за основним платежем - 543489,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн. за платежем: податок на прибуток (т. 1, арк. 9).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали:

- акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Асгільдія" (код ЄДРПОУ 376175762)» від 13.06.2012 № 576/2240/37617576 (т. 1, арк. 84-111);

- акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ньюмодуль 2011" (код ЄДРПОУ 37617602)» від 18.06.2012 № 598/22-40/37617602 (т. 1, арк. 112-136);

- згідно бази даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в ході аналізу податкової звітності було встановлено, що відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

У зв'язку з чим, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві дійшла висновку, що наслідком діяльності ТОВ "Ньюмодуль 2011" є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності, а тому задекларовані показники ТОВ "Ньюмодуль 2011" від постачальників та покупців не спричиняють реального настання правових наслідків (т. 1, арк. 15-16).

- Пояснення директора ТОВ "Асгільдія" гр. ОСОБА_3, який будучи допитаним в ході досудового слідства повідомив, що за грошову винагороду в розмірі 100 доларів США погодився зареєструвати на своє ім'я дане товариство, підписавши документи у нотаріуса та відкривши рахунки у банках, проте, ніякої документації та печатки підприємства йому не було передано, ніяких договорів та первинних документів не укладав та не підписував (т. 1, арк. 17, 68-70).

Таким чином, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві дійшла висновку, що правочини ТОВ «Платос-Фарма» з ТОВ «Ньюмодуль» та ТОВ "Асгільдія" є недійсними, а тому перевіркою не можуть бути взяті до уваги видаткові накладні та акти виконаних робіт, відтак, товариством завищені валові витрати в розмірі 2362996,00 грн. (т. 1, арк. 18-19)

Однак, ТОВ «Платос-Фарма» не погоджується такою позицією податкового органу та прийнятим податковим повідомленням - рішенням від 15.06.2012 № 0002362270, а тому звернулося з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 4.1 ст. 4 Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п. 135.2 ст. 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 ПК України, інші доходи включають: інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім цього, правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Отже, формування валових витрат обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Висновки про реальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати, судам слід робити з фактичним дослідженням обставин, що стосуються такого питання, зокрема правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентом.

Відтак, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

У зв'язку з чим, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ «Платос-Фарма» та ТОВ «Ньюмодуль» (продавець), в особі директора ОСОБА_4 було укладено договір поставки № 12/09 від 12.09.2011 (т. 1, арк. 158-159).

Згідно умов даного договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти та оплатити наступну продукцію витратні матеріали в асортименті, кількості та за цінами у відповідності до рахунків-фактур, товарних накладних, які є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: рахунки-фактури за підписом невстановленої особи, оскільки наявний лише підпис без розшифровки (ПІБ) та посади; видаткові накладні, які також містять підпис невстановленої особи, яка відвантажила товар, в той час як отримувала товар ОСОБА_5 за довіреностями, однак довіреності або витяг із журналу виданих довіреностей надані не були; податкові накладні за підписом ОСОБА_4, докази оплати (т. 1, арк. 160-170).

Крім цього, позивачем не було надано суду докази транспортування товару та докази використання купленого товару у власній господарській діяльності.

Відтак, враховуючи, що рахунки-фактури та видаткові накладні не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та, враховуючи, відсутність належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій за договором поставки № 12/09 від 12.09.2011, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено купівлю товарів у ТОВ «Ньюмодуль».

Крім цього, між ТОВ «Платос-Фарма» та ТОВ "Асгільдія" (виконавецьь), в особі директора ОСОБА_3 було укладено договір поставки № 20/07 від 20.07.2011 (т. 1, арк. 171).

Згідно умов даного договору, продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: рахунки-фактури за підписом невстановленої особи, оскільки наявний лише підпис без розшифровки (ПІБ) та посади; видаткові накладні, які також містять підпис невстановленої особи від постачальника, в той час як отримувала товар ОСОБА_6 за довіреностями, однак довіреності або витяг із журналу виданих довіреностей надані не були; податкові накладні за підписом ОСОБА_3, докази оплати (т. 1, арк. 172-183, 188-190).

Крім цього, між ТОВ «Платос-Фарма» та ТОВ "Асгільдія" (виконавецьь), в особі директора ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг №Д 05/07 від 05.07.2011 (т. 1, арк. 184).

Згідно умов даного договору, виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату експедиційні послуги, а замовник зобов'язується оплачувати надавані послуги.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: рахунок-фактуру за підписом невстановленої особи, оскільки наявний лише підпис без розшифровки (ПІБ) та посади; акт здачі-прийняття робіт, який також містять підпис невстановлених осіб від виконавця та замовника; податкову накладну за підписом ОСОБА_3, докази оплати (т. 1, арк. 185-187, 188-190).

Однак, суд звертає увагу позивача, що згідно вироку Оболонського районного суду м. Києва від 01.03.2013 справа № 2605/19306/12, № 1/756/132/13, № 2605/19306/12 по обвинуваченню ряду осіб, в тому числі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, засновника ТОВ «Асгільдія», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КПК України раніше не судимого, було встановлено, що ОСОБА_3, діючи умисно, протиправно, переслідуючи корисливий мотив, в квітні 2011 року підробив та збув за грошову винагороду в розмірі 100 доларів США невстановленій слідством особі на ім'я ОСОБА_7 статутну (реєстраційну) документацію ТОВ «Асгільдія» (код ЄДРПОУ 37617576) , яка є офіційною документацією та посвідчується нотаріусом з метою наступного її використання невстановленими слідством особами на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 шляхом подання у відповідні органи державної влади та банківські установи, за наступних обставин.

Крім того, даним вироком встановлено, що згідно даних, які містяться у висновку експерта №314 від 21.09.2012 року, підпис виконаний від імені громадянина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в реєстраційних документах ТОВ «Асгільдія» (код ЄДРПОУ 37617576), у тому числі на 15-й сторінці Статуту ТОВ «Асгільдія» в редакції 2011 року в графі «Підписи учасників ОСОБА_3» виконаний громадянином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Крім цього, в даному вироку суду зазначено, що підсудний ОСОБА_3 у судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України визнав повністю, покаявся, повністю підтвердивши обставини вчиненого. Зокрема, пояснивши, що в квітні 2011 року підробив та збув за грошову винагороду в розмірі 100 доларів США невстановленій слідством особі на ім'я ОСОБА_7 статутну (реєстраційну) документацію ТОВ «Асгільдія» (код ЄДРПОУ 37617576), яка є офіційною документацією та посвідчується нотаріусом з метою наступного її використання невстановленими слідством особами на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 шляхом подання у відповідні органи державної влади та банківські установи. Просив суворо його не карати.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, договір та податкові накладні від імені з ТОВ «Асгільдія» підписані директором ОСОБА_3 , в той час як, згідно вироку Оболонського районного суду м. Києва від 01.03.2013 справа № 2605/19306/12, № 1/756/132/13, № 2605/19306/12 (т. 2, арк. 107-110), встановлено, дана особа погодилася зареєструвати товариство на своє ім'я за грошову винагороду без мети здійснення господарської діяльності.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що надані позивачем документи на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Асгільдія», згідно договорів № 20/07 від 20.07.2011 та №Д 05/07 від 05.07.2011 підписані уповноваженою особою.

Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

При цьому, згідно з позицією Верховного Суду України (справа № 21-421а11), первинні документи, підписані невстановленими особами, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом, оскільки, вироком Оболонського районного суду м. Києва від 01.03.2013 встановлено, що підсудний ОСОБА_3 у судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України визнав повністю, покаявся, повністю підтвердивши обставини вчиненого, зокрема, пояснивши, що в квітні 2011 року підробив та збув за грошову винагороду в розмірі 100 доларів США невстановленій слідством особі на ім'я ОСОБА_7 статутну (реєстраційну) документацію ТОВ «Асгільдія» (код ЄДРПОУ 37617576).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, договір та податкові накладні між позивачем та ТОВ «Асгільдія» були підписані від імені контрагента директором ОСОБА_3

Крім того, рахунки-фактури та видаткові накладні по взаємовідносинам з ТОВ «Ньюмодуль» не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, оскільки не містять всіх обов'язкових реквізитів для підтвердження достовірності даних.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов вірного висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ «Платос-Фарма» та ТОВ «Ньюмодуль», ТОВ «Асгільдія» не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені позивачем з ТОВ «Ньюмодуль» та ТОВ «Асгільдія» договори, податкові накладні та інші первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, оскільки не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

Таким чином, суд погоджується з висновком відповідача щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток, оскільки, сама лише наявність у ТОВ «Платос-Фарма» податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), видаткових накладних, виписаних від імені його контрагентів не є достатньою підставою для віднесення витрат позивача до валових витрат, пов'язаних із господарською діяльністю товариства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Платос-Фарма» повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Платос-Фарма» (код ЄДРПОУ 36483733) решту суми судового збору у розмірі 2036,56 грн. (дві тисячі тридцять шість грн. 56 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова