Ухвала

від 01.12.2014 по справі 50/457-14/29-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01 грудня 2014 року Справа № 50/457-14/29-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Чернова Є.В., Запорощенка М.Д., Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П., Удовиченка О.С., розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Символ" про перегляд Верховним Судом України постанови у справі за позовом до Вищого господарського суду України від 13.08.2014 №50/457-14/29-2012 Заступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України Севастопольської міської ради, Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий символ" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерство оборони Російської Федерації комунальне підприємство Севастопольської міської ради "Аррікон" про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014, позов заступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України до Севастопольської міської ради та Фонду комунального майна Севастопольської міської ради задоволено.

Визнано за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України право власності на розташовані у Балаклавській бухті м. Севастополя гідротехнічні споруди: причал №260 довжиною причального фронту 124 м, шириною 1,8 м, глибиною 1,05-4,45 м; корневу частину причалу № 260 "б" довжиною причального фронту 7,9 м, шириною 6,4 м, глибиною 4,1-4,4 м; корневу частину № 260 "в" довжиною причального фронту 9,2 м, шириною 6,9 м, глибиною 4,2-5,5 м; причал № 261 довжиною причального фронту 87,2 м, шириною 1,4 м, глибиною 3,6-5,3 м; берегоукріплення № 83-БУ (причал) довжиною причального фронту 52,3 м, шириною 16,5 м, глибиною 0,65-1,35 м.

Зобов'язано Севастопольську міську раду та Фонд комунального майна Севастопольської міської ради передати на баланс Міністерства оборони України, розташовані у Балаклавській бухті м. Севастополя, гідротехнічні споруди: причал № 260 довжиною причального фронту 124 м, шириною 1,8 м, глибиною 1,05-4,45 м; корневу частину причалу № 260 "б" довжиною причального фронту 7,9 м, шириною 6,4 м, глибиною 4,1-4,4 м; корневу частину № 260 "в" довжиною причального фронту 9,2 м, шириною 6,9 м, глибиною 4,2-5,5 м; причал № 261 довжиною причального фронту 87,2 м, шириною 1,4 м, глибиною 3,6-5,3 м; берегоукріплення № 83-БУ (причал) довжиною причального фронту 52,3 м, шириною 16,5 м, глибиною 0,65-1,35 м.

У задоволенні позову заступника прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Верховної Ради України відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2014 у даній справі касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Символ" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 - без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Символ" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 13.08.2014 у даній справі, в якій заявник просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 13.08.2014, рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 06.12.2007 у справі №16-30-9/104-06-3061 та від 22.07.2004 у справі №9/179-03-5364, мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції норм матеріального права, внаслідок чого, як стверджує заявник, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, а саме, положень статей 31, 32 Закону України "Про власність" та статті 392 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про власність" (положення якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин), до державної власності в Україні належать загально-державна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Стаття 32 Закону України "Про власність" визначає, що суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 Цивільного кодексу України).

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним допустити справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, або встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Приймаючи постанову від 13.08.2014 у справі №50/457-14/29-2012, про перегляд якої подано заяву, і постанову Вищого господарського суду України від 22.07.2004 у справі №9/179-03-5364, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах при вирішення питання про наявність підстав для визнання права власності на нерухоме майно дійшов протилежних правових висновків щодо визначення суб'єкта права державної власності, до повноважень якого відноситься управління спірним нерухомим державним майном.

Таким чином, зі змісту наведених постанов вбачаються ознаки неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Допустити справу №50/457-14/29-2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя Є. Чернов Судді М. Запорощенко Л. Катеринчук Г. Коробенко О. Удовиченко